про відмову у відкритті касаційного провадження
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 120/12261/21-а
адміністративне провадження № К/990/10230/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Рибачука А.І., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Уланівської сільської ради на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Уланівська сільська рада, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 20 квітня 2022 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що полягає у наступному.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022 продовжено дію воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб.
Скаржник зазначає, що відповідно до статті 63 Бюджетного кодексу України органи місцевого самоврядування фінансуються за рахунок місцевого бюджету.
Однак, із прийняттям 15 березня 2022 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» до бюджету сільської ради перестали надходити повністю - акцизний податок, частково - податок на доходи фізичних осіб-підприємців, орендна плата та земельний податок з фізичних та юридичних осіб, єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників. У зв'язку із недоотриманням надходжень та продовженням воєнного стану, сільська рада просила суд продовжити строк для сплати судового збору. Однак, судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання скаржника.
При цьому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції в умовах воєнного стану вправі був відстрочити сплату судового збору до моменту закінчення воєнного стану, однак цього не зробив.
З огляду на викладене, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала порушує права позивача на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою.
У свою чергу, звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Водночас, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення обов'язку учасників справи надавати докази сплати судового збору відповідно до частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, Сьомий апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу від 22 березня 2022 року, якою апеляційну скаргу Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області залишив без руху та встановив п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення її недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року вказаний строк за клопотанням апелянта був продовжений. А саме, скаржнику було запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.
Втім, станом на 11 квітня 2022 року недоліки апеляційної скарги апелянтом усунуто не було. В задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги було відмовлено, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження отримання коштів в майбутньому або вжиття заходів для отримання фінансування. Відповідно суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що апелянтом будуть виконані вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року в майбутньому.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Доводи скаржника про необхідність прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відстрочення сплати судового збору колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки це є право суду, а не обов'язок.
Окрім того, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на Укази Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року про ведення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року та від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», оскільки вони не містять норми, яка б звільняла органи місцевого самоврядування від обов'язку сплати судового збору. При цьому, зміни до законодавства щодо звільнення органів місцевого самоврядування від сплати судового збору також прийнято не було.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію з заявленого питання, зокрема, в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 815/4575/15, від 31 липня 2018 року у справі № 804/5200/17 - дійшов висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Доводи касаційної скарги не містять належних та достатніх підстав, які б спростовували наведений висновок суду апеляційної інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню.
Враховуючи, що зміст ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року, свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уланівської сільської ради на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати Уланівській сільській раді копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.І. Рибачук
Суддя С.М. Чиркін