про залишення касаційної скарги без руху
03 травня 2022 року
м. Київ
справа №500/2284/20
провадження №К/990/9441/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2022 у справі №500/2284/20 за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Державного підприємства «Бучацьке лісове господарство», за апеляційною скаргою ОСОБА_1 про застосування заходів реагування,
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Бучацьке лісове господарство», у якому просила:
- визнати протиправним та анулювати лісорубний квиток №50 серії ТЕ ЛРК №002484 від 03.03.2020, виданий Державному підприємству «Бучацьке лісове господарство».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.11.2020, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, позовні вимоги задоволено повністю.
Згодом, апеляційна скарга на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 була подана особою, яка не брала участі у справі, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої вирішив суд першої інстанції - ОСОБА_1 .
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2022 апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі №500/2284/20 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Державного підприємства «Бучацьке лісове господарство» про застосування заходів реагування відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанцій.
Дослідивши зміст касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2022, ухвалена за результатами апеляційного перегляду справи №500/2284/20.
До того ж, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що справа №500/2284/20 розглядалася судами попередніх інстанцій за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень».
Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов'язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першої статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.
Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) та обов'язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Натомість за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тобто аналіз норми пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов'язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першої статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.
Тому (1) окрім наведення обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, особа, яка подає касаційну скаргу в справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), (2) мусить зазначати те, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права припустився суд (припустилися суди) під час ухвалення оскаржених судових рішень.
Дослідивши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області щодо її відповідності зазначеним вище вимогам процесуального закону, колегія суддів установила, що у скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак не обґрунтовує щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі, щодо якої розглядається питання про відкриття касаційного провадження, заявник не обґрунтовує, на підставі якого пункту частини четвертої статті 328 КАС України подається касаційна скарга, та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Одночасно за правилом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначеного вище недоліку, а саме: - навести обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення у справі відповідно до положень частини 4 статті 328 КАС України.
Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2022 у справі №500/2284/20 залишити без руху.
2. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб