04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 440/2850/20
адміністративне провадження № К/9901/7676/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами адміністративну справу №440/2850/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Мінаєвої О.М., суддів: Макаренко Я.М., Кононенко З.О),-
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області від 11.02.2020 № 248 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту другого пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та №406 від 11.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 07.02.2020 та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку із призначенням пенсії.
Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно і необґрунтовано прийнято рішення від 11.03.2020 №406 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком на пільгових умовах з тих підстав, що рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020 не містить порядку його виконання та у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку. Позивач наполягала на тому, що у спірному випадку слід врахувати рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за № 1-р/2020, яким встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Позивач вважає, що у нього достатньо стажу для призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 11.03.2020 №406.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення із заявою від 06.03.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 досягла 50-річного віку, а тому вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.12.2020 скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив у повному обсязі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах підлягають застосуванню положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
У березні 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2020.
У скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.
Посилається на те, що набуття нею права на призначення пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020, КСУ відповідно), яким зміни до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними.
Верховний Суд ухвалою від 11.03.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
29.03.2021 до Верховного Суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначив, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає положення пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон № 1058-IV), відповідно до якого працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
24.05.2021 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить врахувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Ухвалою від 04.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 07.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До вказаної заяви додано копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, трудової книжки, довідок про заробітну плату, заяву про спосіб виплати пенсії.
Відповідач своїм рішенням від 11.02.2020 №248 відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи підтвердженого в установленому законом порядку та у зв'язку з відсутністю пенсійного віку.
06.03.2020 ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До вказаної заяви додано копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, трудової книжки, диплому, довідок про заробітну плату, заяву про спосіб виплати пенсії, довідки, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установленні для окремих категорій працвіниців.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області своїм рішенням від 11.03.2020 №406 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку та відсутністю в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 порядку його виконання.
Зі змісту рішення від 11.03.2020 №406 слідує, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є недосягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, визначеного діючим законодавством та відсутність в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 за № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII порядку його виконання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі-Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки -після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 (далі також Рішення № 1-р/2020 ) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин:
«Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, відмова ГУ ПФУ в Полтавській області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення до відповідача досягла 50 років, за наявності необхідного стажу, що не заперечувалось відповідачем, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 54-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправними.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 залишити в силі.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 343, 349, 352, 356 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 - скасувати, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 -залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко