про повернення позовної заяви
04 травня 2022 року Справа № 480/1870/22
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону (ВЧ 9953) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Сумського прикордонного загону (ВЧ 9953) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якій просив:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення 14.04.2021 року остаточного розрахунку та невиплати ОСОБА_1 належних грошових сум при звільненні з військової служби;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 14.04.2021 року по 24.06.2021 року у розмірі 31033,10 грн..
Ухвалою від 14.02.2022 позовну заяву було залишено без руху з наданням 10-денного строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії такої ухвали. Зокрема, позивача було зобов'язано надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважності причин пропуску та доказів на їх підтвердження, а також заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважності причин пропуску та доказів на їх підтвердження, а також документ, який підтверджує підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону або ж оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 992,40грн.
У порядку усунення недоліків позовної заяви позивач подав до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 992,40грн., а також заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку, яку вмотивував тим, що строк позивачем був пропущений у зв'язку з тим, що позивач не знав про встановлені строки для подання позовної заяви по заробітній платі і вважав, що сума за формений одяг входить до заробітної плати.
Перевіривши матеріали позову та подану позивачем заяву у порядку усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Із змісту даних норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
Так, позивач у заяві про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку, поданої у порядку усунення недоліків позовної заяви, вказує, що строк звернення до суду був пропущений ним у зв'язку з тим, що він не знав про встановлені строки для подання позовної заяви по заробітній платі і вважав, що спірна сума входить до структури заробітної плати.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі №560/4006/19 дійшов висновку, що оскільки предметом переданого на розгляд адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка не входить до структури заробітної плати, підстави для застосування частини третьої статті 233 КЗпП відсутні, а під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону (пункти 31, 32).
Враховуючи, що даний спір стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць, який установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки такий спір пов'язаний із звільненням з публічної служби і має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.12.2019 в адміністративній справі №815/2681/17, від 22.01.2020 у справі №620/1982/19, від 31.01.2022 у справі №380/9186/20.
Також, 11.02.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 240/532/20 прийшов до висновку, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
Так, як вбачається з матеріалів позовної заяви, остаточний розрахунок з позивачем проведено 24.06.2021, а з даним позовом до суду позивач звернувся через засоби поштового зв'язку лише 27.01.2022 (дата відправлення позову до суду), відтак з пропуском місячного строку звернення до суду.
При цьому, як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №813/3756/17, Суд вказав, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.
Суд наголосив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Однак, позивач, ні у позовній заяві, ні у заяві про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку, не вказав на обставини непереборного і об'єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись раніше (ніж 27.01.2022 - дата відправлення позову до суду) про порушення своїх прав, яке фактично мало місце після проведення остаточного розрахунку з ним - 24.06.2021, та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на їх судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.
Відтак, необхідно зважати на тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з позовом.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 23.04.2020 у справі №813/3756/17.
При цьому, суд наголошує, що у справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України” нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України” ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Крім того, інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Таким чином, суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у заяві про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку, є безпідставними, а відтак, зазначені у заяві підстави не можуть бути розцінені поважними, що унеможливлює поновлення строку судом звернення з позовом до суду. В даному випадку, позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду.
При цьому, матеріали позовної заяви не містять доказів наявності у позивача непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Відповідно до п.п.1,9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п.9).
З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у вказаній частині вимог в порядку, встановленому законом.
Крім того, суд роз'яснює, що позивач має право відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" на повернення судового збору, сплаченого у даній справі, після подання відповідної заяви до суду.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону (ВЧ 9953) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.
Суддя І.Г. Шевченко