04 травня 2022 р. Справа № 480/4882/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання рішення, дії та бездіяльності протиправними, скасування висновку та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (далі - відповідач, ЦВЛК ЗС України), в якій, з урахуванням заяви про виправлення технічної описки у позовних вимогах щодо зазначення реквізитів оскаржуваного листа (а.с.59), просив:
1) визнати протиправними рішення, дії, бездіяльність відповідача, які полягали у не розгляді документів відносно ОСОБА_2 та оформлені листом від 14.04.2021 №768 про відмову встановлення нового причинного зв'язку поранення та причини смерті ОСОБА_2 ;
2) скасувати висновок відповідача, оформлений протоколом засідання відповідача від 26.06.2017 №1820 про причинний зв'язок поранення та смерті ОСОБА_2 з проходженням військової служби;
3) зобов'язати відповідача повторно розглянути документи стосовно ОСОБА_2 , з урахуванням рішень Сумського окружного адміністративного суду №818/500/18, 480/4302/20, нового акту службового розслідування про причини та обставини загибелі, наказів командира військової частини №№140,141,207 та скласти висновок (постанову) ЦВЛК ЗС України про пов'язаність поранення, причин смерті прапорщика ОСОБА_2 з виконанням обов'язків військової служби під час проведення та забезпечення АТО у відповідності до розділу 21 п.21.5 “б” Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 про затвердження Положення “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”.
Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), 1962р.н., батько позивача, 19 листопада 2015 року під час виконання обов'язків військової служби, загинув внаслідок умисного вбивства, яке вчинив ОСОБА_3 , якого вироком Дружківського міського суду Донецької області було засуджено до відбування покарання у вигляді позбавлення волі та який набрав законної сили.
При цьому, позивач наголосив, що згідно вказаного вироку потерпілий ОСОБА_2 під час заподіяння йому смерті не знаходився під дією алкогольних напоїв чи наркотичних засобів. Не було встановлено також вчинення ним будь-яких протиправних дій чи кримінальних правопорушень в стані сп'яніння, наслідком яких була б його загибель. Також не було встановлено порушення ОСОБА_2 будь-яких наказів командирів, статутних чи інших військових правил, законів України як військовослужбовцем.
Відтак, вважає, що смерть ОСОБА_2 пов'язана саме з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою про перегляд висновку про причинний зв'язок поранення та смерті ОСОБА_2 з проходженням військової служби, оформленого протоколом засідання від 26.06.2017 №1820, з урахуванням рішень Сумського окружного адміністративного суду № 818/500/18, 480/4302/20, нового акта службового розслідування про причини та обставини загибелі, наказів командира військової частини №№140,141,207, та складення висновку про пов'язаність поранення, причин смерті прапорщика ОСОБА_2 з виконанням обов'язків військової служби.
Однак, відповідач листом від 14.04.2021 №768 відмовив у перегляді та зміні висновку Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, з чим позивач не погодився та звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 14.06.2021 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погодившись з позовними вимогами та вважаючи їх необґрунтованими та незаконними, подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що діяв у відповідності до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, ідо визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою де повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Так, щодо наданих позивачем разом із заявою від 26.03.2021 документів зазначив, що разом із заявою від 26.03.2021 не надано відповідачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36), які є необхідними для прийняття постанови та без яких, як передбачено абзацом третім пункту 21.7 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) забороняється.
При цьому, акт службового розслідування про причини та обставини загибелі та наказ про результати його проведення, що було проведено в порядку дисциплінарного провадження, а не спеціального розслідування нещасних випадків, не є тими документами, висновки яких, з урахуванням висновків Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №818/393/18, могли б достовірно підтверджувати обставини смерті ОСОБА_2 .
Також, надані разом із заявою від 26.03.2021 копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2019 №141, від 14.02.2019 № 140 від 09.03.2019 №207 не підтверджують, що поранення, причини смерті прапорщика ОСОБА_2 пов'язані із захистом Батьківщини (виконанням обов'язків військової служби), як стверджує позивач, оскільки у підпункті 1.1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2019 №207 зазначено: “Підпункт 2.1 пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 “Про результати повторного службового розслідування за фактом загибелі прапорщика ОСОБА_2 ” від 14.02.2019 №141 викладено в наступній редакції: “Абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 300 викласти в наступній редакції: “Так, смерть пов'язана з проходженням військової служби”.
Також, такі документи як новий акт службового розслідування про причини та обставини загибелі та рішення Сумського окружного адміністративного суду № 818/500/18, 480/4302/20, окрім рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі 480/9442/20, відповідачу не надавалися.
Крім того, у відзиві вказав що відповідно до п.3 ч.4 ст.24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2016 року у справі 229/177/2016 було встановлено, що ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині, яка дислокувалася в м. Дружківка, 19 листопада 2015 року приблизно о 4 годині був вбитий за місцем свого тимчасового помешкання, яке він винаймав.
При цьому, абзацом 11 пункту 10 Розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 06.02.2001 № 36 (у редакції наказу Міністерства оборони України 11.12.2017 № 656) визначено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з в и к о н а н н я м о б о в ' я з к і в військової служби є заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або дій, зазначених в абзаці 8 цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком компетентних органів.
Враховуючи вищезазначені факти, встановлені вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2016 року у справі 229/177/2016, та вказані норми, відповідач робить висновок, що ОСОБА_2 н е в и к о н у в а в о б о в ' я з к и військової служби 19 листопада 2015 року приблизно о 4 годині, коли був вбитий за місцем свого тимчасового помешкання, яке він винаймав.
У задоволенні вимог виходячи з наведеного просив відмовити.
Ухвалою суду від 13.10.2021 позивача зобов'язано надати суду додаткові докази у справі та додаткове обґрунтування вимог, на виконання вимог якої представник позивача подав суду заяву про виправлення технічної описки у позові (а.с.59).
Ухвалою суду від 09.12.2021 у позивача витребовувались додаткові докази у справі, зокрема, акт службового розслідування проведеного повторно на виконання судового рішення (а.с.62), однак, позивач повідомив, що даний акт у нього відсутній, водночас ним надані накази, видані на підставі вказаного акта, які є належними та допустимими доказами у даній справі (а.с.80).
Ухвалою суду від 21.12.2021 акт службового розслідування, за наслідками якого складено наказ від 14.02.2019 №141 було витребувано у в/ч НОМЕР_1 (а.с.82), однак, станом на сьогодні вимоги ухвали суду виконаними не було.
Згідно ч.6 ст.77, ч.9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Враховуючи, що судом було вжито заходів для збирання доказів, приймаючи до уваги, що позивачем були надані накази, які були складені за результатами нового службового розслідування, враховуючи думку представника позивача (а.с.84), суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом з матеріалів справи (а.с.39,40,44) встановлено, що ОСОБА_2 , 1962 року народження є батьком позивача - 1990 року народження. ОСОБА_2 31.01.2015 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до військової частини польова пошта НОМЕР_3 (а.с.44).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 17 вересня 2015 року ОСОБА_2 набув статуса учасника бойових дій, оскільки з 17.04.2015 по 22.07.2015 брав участь в АТО в Донецькій і Луганській областях (а.с.44,45).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.66).
Згідно довідки про причини смерті та лікарського свідоцтва про смерть №171 від 19 листопада 2015 року Дружківського відділення Донецького обласного бюро СМЕ, смерть ОСОБА_2 19.11.2015 настала від травми серця з крововиливом у осердя внаслідок колото - різаного поранення (а.с.42,43,67).
07.12.2015 наказом командира військової частини п/п 4745 за №300 прапорщика ОСОБА_2 19 листопада 2015 року виключено із списків особового складу частини та зазначено, що смерть ОСОБА_2 н е п о в ' я з а н а з в и к о н а н н я м обов'язків військової служби (а.с.76-77,89).
14.12.2015 наказом командира військової частини п/п 4745 за №1060 прапорщика ОСОБА_2 було визнано таким, що внаслідок особистої недисциплінованості самовільно залишив розташування військової частини, а його смерть не пов'язана з виконанням службових обов'язків військової служби (а.с.78,88).
26.06.2017 відповідачем, у тому числі з урахуванням наказу військової частини п/п НОМЕР_5 за №300 було прийнято рішення у формі протоколу №1820 від 26.06.2017, відповідно до якого смерть ОСОБА_2 «Так, пов'язана з п р о х о д ж е н н я м в і й с ь к о в о ї служби» (а.с.51).
У подальшому, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі №818/500/18 задоволено частково позов ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_6 , зокрема, скасовано наказ В/ч НОМЕР_5 (В/ч НОМЕР_6 ) від 14.12.2015 №1060, який прийнято за підсумками службового розслідування за фактом загибелі прапорщика ОСОБА_2 , та скасовано наказ В/ч НОМЕР_5 (В/ч НОМЕР_6 ) від 07.12.2015 №300 в частині висновків Військової частини що "смерть не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби". Зобов'язано В/ч НОМЕР_6 провести повторне службове розслідування за фактом загибелі прапорщика ОСОБА_2 , начальника складу взводу роти матеріального забезпечення, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті колото-різаного поранення, з у р а х у в а н н я м висновків Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладених у протоколі засідання №1820 від 26.06.2017 (а.с.13,72-74).
На виконання зазначеного рішення суду на підставі наказу від 14.02.2019 №140 (а.с.47,68-70) було повторно проведено службове розслідування, за результатами якого 14.02.2019 прийнято наказ №141, в якому пп.2.1 п.2 зазначено, що "Абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.12.2015 №300 викласти в наступній редакції "Так, смерть пов'язана з проходженням військової служби, не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби" (а.с.48-49).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2019 №207 внесено зміни до наказу від 14.02.2019 №141 та п.п.2.1 п.2 такого наказу викладено в наступній редакції: "Абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.12.2015 №300 викласти в наступній редакції "Так, смерть пов'язана з проходженням військової служби" (а.с.50,71).
Також вказані обставини встановлені судами у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 480/9442/20, рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі №818/500/18, що набрали законної сили, та які відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.
Позивач подав до відповідача заяву від 26.03.2021, що була зареєстрована відповідачем 30.03.2021 за вхідним №С214, щодо скасування висновку ЦВЛК від 26.06.2017 та складення нового висновку про пов'язаність поранення, причин смерті колишнього військовослужбовця прапорщика ОСОБА_2 із захистом Батьківщини (виконанням обов'язків військової служби) з урахуванням додаткових документів про причини і обставини смерті військовослужбовця (а.с.10, 38), в якій позивач вказав, що документальні докази свідчать про те, що поранення, причини смерті ОСОБА_2 пов'язані із захистом Батьківщини (виконанням обов'язків військової служби). Зміна причинного зв'язку має значення для визначення більшого об'єму пільг та соціального захисту родині загиблого.
При цьому, до вказаної заяви позивачем було надано такі документи: копія паспорта заявника (а.с.39), копія свідоцтва про народження заявника (а.с.40), копія повідомлення про смерть (а.с.41), копія лікарського свідоцтва про смерть (а.с.42), копія довідки про причини смерті (а.с.43), копія свідоцтва про смерть (а.с.66), копія посвідчення ветерана війни (а.с.44), копія довідки про участь в АТО (а.с.45), копія довідки про участь підрозділу в/ч НОМЕР_5 в бойових діях (а.с.46), копії наказів командира частини №№ 207, 140, 141 (а.с.47-50), копія витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії № 1820 від 26.06.2017 (а.с.6,51), копія листа командувача ДШВ ЗСУ від 18.02.2019 про скасування самовільного залишення частини (а.с.52), копія рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі № 480/9442/20 (а.с.9,53).
Відповідачем було розглянуто заяву позивача від 26.03.2021 та додані до неї документи, за результатами розгляду якої надано відповідь листом від 14.04.2021 №768, яким позивача повідомлено про те, що постанову за витягом з протоколу ЦВЛК про причинний зв'язок поранення та причини смерті прапорщика ОСОБА_2 від 26.06.2017 №1820 прийнято вірно і підстав для його перегляду немає, оскільки після розгляду наданих документів встановлено, що 19.11.2015 ОСОБА_2 знаходиться поза межами розташування військової частини, проводив вільний від служби час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби за контрактом, що підтверджується вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11.11.2016 у справі №229/177/2016 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2019 №141 “Про результати повторного службового розслідування за фактом загибелі прапорщика ОСОБА_2 ”, яке було призначено на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі №818/500/18 (а.с.5).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, що склалися в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон України “Про військовий обов'язок та військову службу”).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Згідно із абзацом шістнадцятим пункту 1 статті 10 цього ж Закону в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
У свою чергу відповідно до ч.1 ст.70 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19.11.1992 №2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби серед іншого військовослужбовців, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402), відповідно до пункту 1.3 розділу І якого серед основних завдань військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) (п.п.2.1, 2.2, п.2. розділу І Положення №402), тобто відповідач у даній справі.
Пунктом 21.9 глави 21 Положення №402 закріплено, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.
Відповідно до п.20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Згідно із п.20.7 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення.
Так, пунктом 21.3 глави 21 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення.
Пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення №402, визначений вичерпний перелік формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Так, зокрема, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:
б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з в и к о н а н н я м о б о в ' я з к і в в і й с ь к о в о ї служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з п р о х о д ж е н н я м в і й с ь к о в о ї с л у ж б и" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення (п.21.30 глави 21 розділу II Положення №402).
З огляду на вказані правові норми, визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК, визначені пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення №402, відноситься до повноважень відповідної ВЛК.
При цьому за вказаними приписами формулювання:
"Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з в и к о н а н н я м о б о в ' я з к і в в і й с ь к о в о ї служби" (п."б") та
"Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з п р о х о д ж е н н я м в і й с ь к о в о ї с л у ж б и" (п."д")
є різним за своїм змістом формулюваннями, які приймаються залежно від обставин, передбачених у вказаних підпунктах.
Як встановлено судом, згідно із витягом з протоколу ЦВЛК Міністерства оборони України від 26.06.2017 №1820 поранення та причина смерті ОСОБА_2 . ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (а.с.6).
Тобто, оскаржуваний протокол (а.с.6) Комісією приймався виходячи з формулювання, передбаченого у підпункті «д» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення: Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з п р о х о д ж е н н я м в і й с ь к о в о ї с л у ж б и" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Саме з урахуванням вказаного оскаржуваного позивачем протоколу ЦВЛК Міністерства оборони України від 26.06.2017 №1820 (а.с.6,13), в якому зазначено «порання і причина смерті, Так, пов'язані з проходженням військової служби», Сумський окружний адміністративний суд своїм рішенням у справі №818/500/18 і зобов'язував в/ч НОМЕР_6 провести повторне розслідування та на виконання якого (рішення) наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2019 №207 внесено зміни до наказу від 14.02.2019 №141 та п.п.2.1 п.2 такого наказу викладено в наступній редакції: "Абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.12.2015 №300 викласти в наступній редакції "Так, смерть пов'язана з проходженням військової служби", що відповідало формулюванню, вказаному в оскаржуваному протоколі (а.с.6, 50).
Відтак, посилання позивача та його представника як на підставу для перегляду відповідачем свого рішення для зміни формулювання причинного зв'язку - на судове рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/500/18, яким в/ч НОМЕР_6 було зобов'язано провести повторне розслідування саме з урахуванням висновку відповідача, яке позивач у даній справі просить скасувати, є необґрунтованим.
Позивач обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що ОСОБА_2 загинув саме під час виконання обов'язків військової служби, а відтак, відповідач зобов'язаний був на підставі доданих до заяви від 26.03.2021 доказів прийняти рішення про пов'язаність порання та причини смерті ОСОБА_2 із виконанням обов'язків військової служби, що передбачено п. «б» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402.
Суд не погоджується з даними доводами.
Як вже зазначалось вище, відповідно до вказаного п. «б» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в такому формулюванні, як "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з в и к о н а н н я м о б о в ' я з к і в в і й с ь к о в о ї служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У свою чергу правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу”, відповідно до положень ст.1 якого, військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; п р о х о д ж е н н я в і й с ь к о в о ї с л у ж б и; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 9 цієї ж статті (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Поняття військової служби визначено у статті 2 вказаного Закону, відповідно до частини першої якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Системний аналіз понять військовий обов'язок та військова служба свідчить про те, що військова служба є однією із складових військового обов'язку.
Також відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного висновку, станом на момент розгляду справи ч.4) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Позивач та його представник, посилаючись на вказану ч.3 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2016 року у справі №229/177/2016 стверджують, що ОСОБА_2 загинув саме при виконанні обов'язків військової служби, оскільки під час заподіяння йому смерті не знаходився під дією алкогольних напоїв чи наркотичних засобів, та не було встановлено будь-яких його протиправних дій.
Водночас, даних обставин як відсутність алкогольного сп'яніння та відсутність протиправності діянь недостатньо для встановлення факту пов'язаності поранення та смерті з виконанням службових обов'язків під час проходження військової служби. Вказані обставини є лише критеріями для подальшого розгляду питання пов'язаності отриманого поранення і причин смерті з виконанням обов'язків військової служби, оскільки у випадку встановлення таких (протиправності діянь) вказане виключає можливість прийняття постанови у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби», що прямо як виключення передбачено у пп. “б” п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402.
У випадку ж відсутності обставин «протиправності діянь», виходячи із змісту пп. “б” п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, та з врахуванням приписів ч.3 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, ВЛК, приймаючи рішення про пов'язаність поранення та причин смерті при виконанні обов'язків військової служби повинна встановити, що поранення (травма, контузія, каліцтво) була одержана, саме у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби:
- в частинах, які не входили до складу діючої армії, або
- на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), або
- на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, або
- поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), або
- під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою, або
- під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Судом встановлено, що до заяви від 26.03.2021 (а.с.38) позивачем було додано копія паспорта заявника (а.с.39), копія свідоцтва про народження заявника (а.с.40), копія повідомлення про смерть (а.с.41), копія лікарського свідоцтва про смерть (а.с.42), копія довідки про причини смерті (а.с.43), копія свідоцтва про смерть (а.с.66), копія посвідчення ветерана війни (а.с.44), копія довідки про участь в АТО (а.с.45), копія довідки про участь підрозділу в/ч НОМЕР_5 в бойових діях (а.с.46), копії наказів командира частини №№ 207, 140, 141 (а.с.47-50), копія витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії № 1820 від 26.06.2017 (а.с.6,51), копія листа командувача ДШВ ЗСУ від 18.02.2019 про скасування самовільного залишення частини (а.с.52), копія рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі № 480/9442/20 (а.с.9,53).
Водночас, в наданих позивачем документах, у тому числі, копії повідомлення про смерть (а.с.41), лікарського свідоцтва про смерть (а.с.42), довідки про причини смерті (а.с.43), свідоцтва про смерть (а.с.66), посвідчення ветерана війни (а.с.44), довідки про участь в АТО (а.с.45), наказів командира частини №№ 207, 140, 141 (а.с.47-50), копія витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії № 1820 від 26.06.2017 (а.с.6,51), копія листа командувача ДШВ ЗСУ від 18.02.2019 про скасування самовільного залишення частини (а.с.52), копія листа командувача ДШВ ЗСУ від 18.02.2019 про скасування самовільного залишення частини (а.с.52), як і в сповіщенні про смерть (а.с.62), на яке посилається у позові позивач, відсутній висновок про те, що ОСОБА_2 загинув саме при виконанні обов'язків військової служби.
Більше того, виходячи з наказів командира частини №№ 207, 141 (а.с.48-50), які складені за результатами повторного службового розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2 , смерть ОСОБА_2 є пов'язаною з проходженням ним військової служби, що і зазначено в оскаржуваному протоколі Центральної військово-лікарської комісії № 1820 від 26.06.2017 (а.с.6,51). Дані накази є чинними та ніким не скасовані, доказів на спростування зазначеного суду не надано.
При цьому, акт службового розслідування про причини та обставини загибелі та наказ про результати його проведення, що було проведено в порядку дисциплінарного провадження, а не спеціального розслідування нещасних випадків, не є тими документами, висновки яких могли б достовірно підтверджувати обставини і причини смерті ОСОБА_2 . Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.06.2020 у справі №818/393/18,
Тобто посилання позивача та його представника на новий акт службового розслідування, проведеного, як вбачається з матеріалів справи (а.с.47) відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року N 608 та накази №140, 141, 207, які складені на виконання судового рішення, та за результатами проведеного службового розслідування, не можуть підтверджувати тієї обставини, що смерть ОСОБА_2 пов'язана саме з виконанням обов'язків військової служби.
Більше того, за результатами повторного розслідування було встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов'язана з проходження військової служби, що від самого початку і було встановлено висновком ЦВЛК, який позивач просить скасувати у даній справі (а.с.6,48-50). При цьому, виключення наказом від 09.03.2019 №207 з наказу від 14.02.2019 №141 словосполучення «Не пов'язане з виконанням обов'язків» (а.с.48-49, 50) не свідчить про те, що така смерть була пов'язана саме з виконанням обов'язків військової служби, оскільки за результатами такого розслідування було встановлено, що смерть настала саме у зв'язку з проходженням військової служби.
Позивач, як на доказ пов'язаності смерті ОСОБА_2 з виконанням обов'язків військової служби, посилається також на копію довідки про участь підрозділу в/ч НОМЕР_5 в бойових діях (а.с.46), водночас дана довідка свідчить лише про стан підрозділів в/ч - польова пошта НОМЕР_2 станом на 20.00 18.11.2015, у той час як згідно вироку Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2016 року у справі №229/177/2016, на який посилається і представник позивача, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем мешкання, яке він винаймав, куди ще о 19год 18.11.2018 ОСОБА_2 запросив засудженого (а.с.94-99). Відтак, подана довідка не підтверджує того факту, що ОСОБА_2 був у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 саме о 20.00 18.11.2015, а також того факту, що останній 19.11.2015 загинув саме при виконанні обов'язків військової служби.
Щодо рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/4302/20, з урахуванням якого позивач просить зобов'язати відповідача повторно розглянути документи стосовно ОСОБА_2 , суд відмічає, що у вказаному рішенні розглядалось питання видачі нової довідки станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії та взагалі не стосується позивача.
При цьому, посилання позивача та його представника на судові рішення у справах №480/4302/19, №592/14282/17, 818/2088/17, 480/9442/20 як на підтвердження обставин пов'язаності порання та причини смерті ОСОБА_2 з виконанням ним обов'язків військової служби, суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.
Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №480/4302/19 (а.с.7-8) визнано протиправною відмову Міністерства оборони в України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлену пунктом 1 протоколу №69 від 31.05.2019; скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги оформлене пунктом 1 протоколу №69 від 31.05.2019 та зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання, пов'язане з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 . Тобто, вказане рішення стосувалося виключно питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 , а не відмови щодо встановлення нового причинного зв'язку поранення та причини смерті ОСОБА_2 .
Предметом позову у справах №592/14282/17, №818/2088/17, №480/9442/20 (а.с.100-110) було також питання отримання пільг та одноразової грошової допомоги, а не питання встановлення інших нових обставин смерті ОСОБА_2 . Більше того, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі 592/14282/17 взагалі було закрито провадження у справі, у зв'язку з тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а розглядаючи справу №480/9442/20 Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.09.2021 встановив, що матеріали справи не містяться доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов'язків військової служби.
Згідно п.21.13 глави 21 розділу ІІ Положення №402 за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень).
У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення (п.21.3 глави 21 розділу II Положення).
Враховуючи, що позивачем до заяви від 26.03.2021 не було надано жодних доказів на підтвердження нових обставин смерті ОСОБА_2 , які б могли підтвердити те, що ОСОБА_2 загинув саме при виконанні обов'язків військової служби, вироком, на який посилається позивач, також не було встановлено, що ОСОБА_2 направлено за межі військової частини за наказом відповідного командира (начальника) для виконання обов'язків як військовослужбовця, а досліджені матеріали справи не містять доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала під час виконання ним обов'язків військової служби, суд приходить до висновку, що підстав для складання нового висновку за п.б п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, як просить позивач у позові, у відповідача не було, а відтак, з урахуванням п.21.3 глави 21 розділу II Положення №402 відповідачем листом (а не окремим рішенням) було надано письмове роз'яснення, що підстави для зміни причинного зв'язку поранень та смерті відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів тих обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (вул. Госпітальна, 16,м. Київ 133,0113, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання рішення, дії та бездіяльності протиправними, скасування висновку та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 04.05.2022.
Суддя І.Г. Шевченко