04 травня 2022 року Справа № 215/348/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання бездіяльності протиправною, -
17.03.2022 року на підставі ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27.01.2022р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла для продовження розгляду позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці з вимогами про:
- встановлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі легованих повноважень за результатом розгляду заяви від 21.11.21р. вх. С-7087-21 приготувати наказ, розпорядження відповідно до якого призначається посадова особа чи комісія для розгляду звернення і надання їх висновків для прийняття рішення, наказу і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю;
- встановлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі легованих повноважень за результатом розгляду заяви від 21.11.21р. вх. С-7087-21 прийняти наказ і визнати відмову від прийняття наказу за результатом розгляду скарги протиправною бездіяльністю;
- встановлення наявності компетенції (повноважень) у сфері управління, у тому числі легованих повноважень за результатом розгляду заяви від 21.11.21р. вх. С-7087-21 надати роз'яснення, яким чином в акті розслідування нещасного випадку, що стався 02.06.2010р. значені причини настання нещасного випадку спричинили не настання страхового випадку державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю;
- зобов'язання надати роз'яснення, яким чином в акті розслідування нещасного випадку, що стався 02.06.10р. зазначені причини настання нещасного випадку спричинили не настання страхового випадку державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві для нього.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2022 року зазначена справа розподілена судді Рябчук О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання бездіяльності протиправною залишено без руху.
Позивачу запропоновано у строк протягом 10-ти днів з дня отримання даної ухвали привести у відповідність до вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву, а саме: сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
04.05.2022 року засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування вимог заяви про звільнення від сплати судового збору позивач зазначає, що в першу чергу має бути звільнений від сплату судового збору оскільки звертається до суду з позовом про захист своїх соціальних прав та має дохід менше рівня прожиткового мінімуму, що наданий державою за надання соціальних послуг особам з інвалідністю 1 групи.
З огляду на викладене вважає, що в розумінні Закону України «Про судовий збір» має бути звільнений від сплати судового збору за подання цього адміністративного позову та на підтвердження цього факту надає довідку Тернівського управління соціального захисту населення м. Кривий Ріг від 16 липня 2021 року №6126 за 2020 рік.
Розглянувши клопотання позивача, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Такі положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з положенням ст. 8 Закону України Закон України «Про судовий збір».
Так, згідно з чч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні наведених норм права відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.
При цьому, наведеною статтею передбачено право суду, а не обов'язок, щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивачів від сплати судового збору.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Отже, при вирішенні питання про задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судових витрат, звільнення від сплати судового збору суд досліджує наявність обставин для відстрочення, зменшення або звільнення, які мають бути підтверджені належними доказами.
В обґрунтування вимог заяви про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 надано довідку Тернівського управління соціального захисту населення м. Кривий Ріг від 16 липня 2021 року №6126, якою вказано, що за 2020 рік ним отримано компенсаційну виплату за надання соціальних послуг особі з інвалідністю І групи на загальну суму 24 734,88грн.
При цьому нормами Закону України «Про судовий збір» встановлено, що для наявності підстав для звільнення від сплати судового збору судом має бути перевірено докази на підтвердження майнового стану фізичної особи за попередній календарний рік.
При цьому позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 24 січня 2022 року та на виконання вимог ухвали суду від 18 березня 2022 року ним було надано докази на підтвердження отриманого ним доходу за 2020 рік.
Тобто позивачем надано відомості про отриманий дохід не за попередній рік, як того вимагає Закон України «Про судовий збір».
До адміністративного позову позивачем надано довідку Тернівського управління соціального захисту населення м. Кривий Ріг від 10 січня 2022 року №366, відповідно до якої за 2021 рік ним отримано компенсаційну виплату за надання соціальних послуг особі з інвалідністю І групи на загальну суму 25 851,00грн.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють звільнення від сплати судового збору.
Жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем не надано.
Слід зазначити, що з довідки Тернівського управління соціального захисту населення м. Кривий Ріг від 10 січня 2022 року №366 неможливо визначити розмір річного доходу позивача, як того вимагає стаття 8 Закону України «Про судовий збір».
Зазначена довідка не є достатнім доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан позивача, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема, для сплати судового збору.
Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником до позовної заяви не надано.
Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище позивача.
Таким чином, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним позовну заяву у встановленому законом порядку, а саме, що компенсаційні виплати по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо.
Необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір підтверджується правовими позиціями, викладеними у судових рішеннях Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 815/2320/18 касаційний суд зробив акцент, що в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою пор звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди мають встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо) рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Княт проти Польщі, заява № 71731/01; п. 63-64 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Єдамський та Єдамська проти Польщі, заява № 73547/01).
В ухвалі від 08.12.2020 р. № 215/1907/20 Верховний Суд зазначив, що доказами неможливості сплати судового збору можуть слугувати, зокрема, документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби тощо).
Проте, подана скаржником довідка Тернівського управління соціального захисту населення м. Кривий Ріг від 10 січня 2022 року №366 вказує лише на розмір отриманої компенсації, а не річного доходу, а тому не може бути доказом на підтвердження майнового стану особи. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про доходи, або про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) скаржник не надав.
Крім того, сам по собі факт отримання особою щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи не позбавляє цю особу права та можливості отримання інших доходів.
Також Суд зауважує, що позивач, звертаючись із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, не надав достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Таким доказом може слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Така позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.
Таким чином, клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.
Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом, оскільки позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, або належних доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють звільнення від сплати судового збору у даній справі.
Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що станом на 04.05.2022 року вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання бездіяльності протиправною - повернути позивачу - ОСОБА_1 .
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук