11 лютого 2022 року Справа № 160/25571/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській
області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з 16.02.2018р., як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії згідно наданої довідки, підвищенням пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надбавкою як дитині війни та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на те, що при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» йому було протиправно відмовлено в призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року відкрито провадження у справі №160/25571/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач вважає, що позовні вимоги в частині зарахування спірного періоду до стажу з дня призначення пенсії - з 16.02.2018 є безпідставними, оскільки позивачем в порушення ст. 122 КАС України пропущений строк звернення з позовом до суду. Враховуючи, що з грудня 2019 позивач отримував пенсію і був обізнаний про її розмір, перебіг строку позовної давності на оскарження дій суб'єкта владних повноважень розпочався з грудня 2019.
Відповідач також просить врахувати, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень -за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Судом встановлено наступні обставини, які підтверджені матеріалами справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 1992 постійно проживає у державі Ізраїль, де перебуває на консульському обліку посольства України.
16.02.2018 через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Кам"янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком, з надбавкою до пенсії як дитині війни.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Г-2143 від 23.02.2018 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Не погодившись з відмовою позивачем був поданий позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі № 160/2555/19 (залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09. 2019) адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Г-2143 від 23.02.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.02.2018 року.
Листом №136/03-8/22 від 06.11.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що на виконання рішення суду було розглянуто заяву про призначення пенсії від 16.02.2018 та прийнято рішення про призначення пенсії з дати звернення. Пенсія обчислена виходячи із загального стажу, зарахованого по 22.01.1988, що складає 28 років 2 місяці 29 днів.
Пенсійним фондом повідомлено, що до трудового стажу не зараховано період роботи з 01.07.1986 по 01.11.1992 через те, що «записи трудової книжки НОМЕР_1 оформлено без дотримання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», що затверджено Наказом Міністерства праці України Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, а саме:
на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки відсутній штамп з написом «Виданий вкладиш» із зазначенням серії і номеру вкладиша;
відсутня дата заповнення вкладишу;
відсутній підпис власника трудової книжки.
Також, довідку про заробіток для обчислення пенсії, видану Державним підприємством Науково-технічний центр проблем автозбереження» за період з 01.01.1983 по 31.12.1987 неможливо врахувати для призначення пенсії, через те, що відсутній номер та дата видачі довідки, що не відповідає вимогам «Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунок) пенсій», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005.»
10.09.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахування розміру пенсії та надав оригінал трудової книжки для відсканування з усунутими недоліками і довідку Державного підприємства «Науково-технічний центр проблем енергозбереження» №14 від 12.02.2010 про заробіток з усунутими недоліками
Розглянувши заяву, Пенсійний фонд листом №0400-0214-8/81422 від 15.09.2020 повідомив про необхідність пред'явити паспорт особи, яка звертається за пенсією та документи про місце її проживання та вік.
07.05.2021 представник позивача Акерман О.М. за нотаріально посвідченою довіреністю звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив перерахувати розмір пенсії враховуючи раніше надані документи як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, із застосуванням всіх підвищень індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити запити для отримання довідок по заробітній платі для обчислення пенсії, довідок про реорганізацію (перейменування) підприємств, інших недостатніх для розрахунку розміру пенсії документів, врахувати найвигідніший період по заробітній платі, відповідно до записів трудової книжки, виплачувати пенсію на визначений банківський рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Листом №18439-13914/Г-01/8-0400/21 від 07.06.2021 Пенсійний фонд відмовив ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність підстав.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась у відмові здійснити перерахунок пенсії та вважаючи порушеними свої права і інтереси звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішені спору, суд виходить з наступного:
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Отже, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон України № 1058-IV).
За визначенням наведеним у ст. 1 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.07.1986 по 01.11.1992, виходячи з наступного.
З записів вкладиша в трудову книжку позивача НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 01.07.1986 був призначений на посаду старшого наукового співробітника Донецького філіалу інституту «Гипроуглеавтоматизація» у зв'язку з переводом на нові умови оплати праці …на підставі наказу №123 від 26.06.1986 (запис №38);
-22.01.1988 звільнений з займаної посади по ст. 36 п. 5 КЗпП УРСР за переведенням до Донецького виробничого об'єднання горелектротранспорта «Донецькгорелектротранс» на підставі наказу №7к від 22.011988 (запис №39);
-25.01.1988 прийнятий на посаду старшого інженера служби рухомого складу… на підставі наказу №11л від 25.01.1988 (запис №40);
-01.04.1988 у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці встановлена посада заступника головного інженера по науці на підставі наказу №83 від 01.04.1988 (запис №41);
-09.06.1989 звільнений за переведенням до Науково-впроваджений кооператив «Експеримент» на підставі наказу №32 від 31.05.1985 (запис №42);
-10.06.1989 прийнятий на посаду голови Науково-впровадженого кооперативу «Експеримент»…на підставі наказу №19к від 10.06.1989 (запис №43);
-28.11.1989 звільнений за переведенням до Науково-виробниче державно-кооперативне об'єднання «Радіотехнік» на підставі наказу №32к від 28.11.1989 (запис №44);
-29.11.1989 прийнятий на посаду головного інженера об'єднання в порядку переведення з кооперативу «Експеримент» на підставі наказу №103к від 29.11.1989 (запис №45);
-25.07.1990 звільнений за переведенням до Зовнішньоекономічної асоціації нових підприємців «САХЭКО» Південний регіональний центр «Південь Еко» ст. 36 п. 5 КЗпП УРСР на підставі наказу №83-к від 25.07.1990 (запис №46);
-26.07.1990 прийнятий на посаду заступника директора на підставі наказу №31-к від 26.07.1990 (запис №47);
-30.12.1990 звільнений за переведенням до Малого впровадженого підприємства «Будинок», ст.36 п.5 КЗпП УРСР на підставі наказу №46-к від 30.12.1990 (запис №48);
-02.01.1991 прийнятий на посаду директора Малого впровадженого підприємства «Будинок» на підставі наказу №1-к від 02.01.1991 (запис №49);
-01.11.1992 звільнений у зв'язку з виїздом на ПМП за кордон на підставі наказу №61-к від 01.11.1992 (запис №50).
Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, за вищенаведеними нормами уточнююча довідка надається лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58)
Пунктом 2.2. Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993" (п. 2.4. Інструкції №58).
Суд встановив, що записи трудової книжки, в тому числі і за спірний період відповідають вищенаведеним вимогам.
Позивачем усунуті вказані відповідачем недоліки по заповненню титульного аркушу трудової книжки і вкладишу до неї , а також довідки ДП «Наково-технічний центр проблем енергозбереження» про заробітну плату.
До того ж відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. (п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників»).
Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24.05. 2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору колегія суддів врахувала, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Отже, враховуючи, що записи в трудовій книжці про спірний період, містять необхідні відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення та виконанні у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, суд приходить до висновку, що вони можуть бути включені до страхового стажу позивача і враховані при перерахунку пенсії.
Суд вважає необхідним також зазначити.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 N 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
За змістом пунктів 1.2, 1.3 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Отже, наведеними положеннями передбачено можливість подати заяву про перерахунок пенсії як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Відповідно до правової позиції у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №757/12134/14-а, від 11.07.2019 у справі № 812/564/18, від 01.10.2019 у справі № 826/3943/16, від 05.02.2020 у справі 501/28/17, від 03.09.2020 у справі № 213/2704/16-а, вимога пенсійного органу щодо особистого звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії ставить її право на соціальний захист в залежність від місця проживання (перебування), що є неприпустимим, а також суперечить інституту представництва на підставі довіреності.
Звертаючись з позовом про перерахунок пенсії позивач також просив здійснити його з урахуванням довідки ДП «Науково-технічний центр проблем енергозбереження» №14 від 12.02.2010 за період з 01.01.1983 по 31.12.1987.
За змістом п.9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
З формули визначення розміру пенсії за віком, наведеної у ч. 1 ст. 27 Закону вбачається, що відповідач при обчисленні пенсії повинен врахувати як стаж роботи, зазначений у трудовій книжці, так і заробітну плату для обчислення пенсії.
Відповідно до абз. 3 підп. 3 п. 2.1. розділу ІІ Порядку №22-1 у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.
За приписами ч. 1ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.
Трудовий стаж позивача дозволяє застосувати вказану норму.
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни-особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Оскільки станом на 2 вересня 1945 року позивачу було 4 роки, право ОСОБА_1 на таку надбавку до пенсії є обґрунтованим і законним.
Частиною першою статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 30 серпня 1999 року №1596 затвердив Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (далі - Порядок №1596).
Пунктом 6 Порядку №1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477 - IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України" (заява №10441/06) "оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами".
Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, є цілком неприйнятним, оскільки користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» Європейський Суд з прав людини констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Відповідно до п.22, п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення.
В межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу, оскільки рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії, прийнято не на підставі Конституції і діючого законодавства України, без врахування наданих позивачем документів.
Щодо доводів відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає.
Згідно зі ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 1 ст. 120 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Застосовуючи строки у сфері пенсійного забезпечення, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом Пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Суд виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Таким чином, законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.
З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Як встановлено з матеріалів справи позивач за незалежних від нього обставин позбавлений можливості на реалізацію свого права на отримання пенсії з урахуванням всього стажу його роботи за трудовою книжкою, заробітної плати відповідно до довідки, та надбавки як дитини війни.
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а отже розподіл судових витрат у справі не проводиться.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 16.02.2018р., як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії згідно наданої довідки, підвищенням пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надбавкою як дитині війни та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона