Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" травня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/160/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Божко Валентини Михайлівни, м. Харків
про стягнення 31'708,48 грн
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Божко Валентини Михайлівни, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31'708,48 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №4319 від 01.03.2002.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2022 позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишено без руху.
03.02.2022 до суду від позивача надійшов супровідний лист (вх.№2592), з яким позивач надав докази доплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/160/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 14.02.2022 (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала повернулась на адресу Господарського суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/160/22 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
01.03.2002 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Божко В.М. (надалі - Відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 4319 (надалі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов'язується постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.
Відповідно до розділу 10 Договору він набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Матеріали справи не містять доказів направлення сторонами договору заяв про його припинення, у зв'язку з чим Договір є пролонгованим зокрема на 2019 - 2021 роки.
Згідно з п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.3. Договору Відповідач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Позивачу попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2019-2020, 2020-2021 Позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення Відповідача за адресою: м. Харків, вул. Валдайська, 24 "А", яке Відповідач займав до 28.12.2020 на підставі договору оренди № 438-Н від 28.07.2001, укладеному між Відповідачем та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Факт споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення з листопада 2019 року по грудень 2020 року підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів.
Як зазначає Позивач, станом на подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 31'708,48 грн, яка утворилася за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року. Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які сплачені не були.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги Позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення Відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 4319 від 01.03.2002 в частині оплати вартості теплової енергії своєчасно та у повному обсязі, Відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати вартості теплової енергії в сумі 31'708,48 грн, а також, те, що Відповідач позовні вимоги не спростував та доказів оплати теплової енергії до суду не надав, а отже позовні вимоги стягнення з Відповідача суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вимог ст. 123, 129 ГПК України з Відповідача на користь Позивача також підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2'270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Божко Валентини Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 31'708,48 грн. заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті спожитої теплової енергії за період з листопада 2019 по грудень 2020 року та 2'270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119);
Відповідач - Фізична особа - підприємець Божко Валентина Михайлівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
У зв'язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, рішення по даній справі підписано судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Враховуючи введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 та об'єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбачені ст.233 ГПК України, через активні боєві дії на території м. Харкова, повний текст рішення складно та підписано 04.05.2022.
Суддя І.В. Трофімов