ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.05.2022Справа № 910/13878/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Коваленко Галини Миколаївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки"
про стягнення 591 801,92 грн.
Фізична особа-підприємець Коваленко Галина Миколаївна (надалі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 591 801,92 грн., з яких 423 000,00 грн. основного боргу, 75 039,04 грн. пені, 62 646,30 грн. інфляційних втрат та 31 116, 58 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором транспортної експедиції № 9118 від 09.11.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 позовну заяву залишено без руху.
07.09.2021 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13878/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/13878/21 позивач та відповідач повідомлені належним чином.
08.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не додано до позову жодних допустимих доказів, які б підтверджували надання позивачем заявок на перевезення, виконання позивачем таких перевезень, а також не надано допустимих доказів направлення на адресу відповідача рахунків за надані послуги та актів надання послуг. З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити.
Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
09.11.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 9118 транспортної експедиції (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за плату від свого імені та за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника.
Пунктом 2.3. Договору передбачено обов'язки виконавця, серед яких, зокрема визначено:
- надати вантаж вантажоодержувачу та/або уповноваженій особі вантажоодержувача під підпис про отримання;
- отримати наступні документи від вантажоодержувача за підписом уповноваженої особи останнього: видаткова накладна на вантаж, який доставляється.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що замовник зобов'язується сплатити виконавцеві плату, розмір якої передбачений у заявці шляхом перерахування відповідної грошової суми на поточний рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання рахунків виконавця.
Виконавець зобов'язаний одночасно з рахунком надавати замовникові акти виконаних робіт та податкові накладні. По мірі виконання зобов'язань сторони оформлюють акти виконаних робіт (здійснених послуг). Не повернення клієнтом спрямованого йому акта виконаних робіт і не надання заперечень щодо нього в письмовому виді протягом 30 календарних днів, трактується як підписання актів без заперечень.
Звертаючись до суду із відповідним позовом позивач стверджує, що належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, при цьому відповідач власні зобов'язання з оплати наданих послуг за період січень 2019 року не виконав, а тому у нього утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 423 000,00 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладаючи договір презюмується, що сторони такого договору обізнані з його умовами та свідомо на них погодились. Це є проявом свободи договору.
В даному конкретному випадку судом встановлено, що обов'язок відповідача з оплати наданих позивачем послуг настає протягом 10 днів з моменту отримання від позивача рахунку на оплату, акту виконаних робіт та податкової накладної (п. 3.1. Договору).
На підтвердження направлення відповідних документів та отримання їх позивачем, відповідачем надано два поштових повідомлення про вручення поштового відправлення, а також два документи, які відповідачем названо "Опис відправлення". Судом встановлено, що відповідні документи підписані виключно позивачем, при цьому на одному з них передбачено графу: "Представник ТОВ "Нова Пошта".
Згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила), доказом направлення адресату кореспонденції є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.
Відповідно до п. 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, належним доказом направлення певного документу є фіскальний чек (квитанція) та опис вкладення, в якому назначені: повне найменування адресата, його поштова адреса та поіменний перелік документів, що надсилається на його адресу (додаток до позовної заяви).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували направлення на адресу відповідача документів, передбачених п. 3.1. Договору та, як наслідок, настання строку для виконання грошових зобов'язань, таких як фіскальний чек (квитанція), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку та опис вкладення у цінний лист, який підтверджує, що у відповідному поштовому відправленні знаходились певні документи. Позивачем взагалі не надано фіскальних чеків (квитанцій), а надані документи, що називаються "Опис відправлення" не підписані уповноваженим представником поштового зв'язку та не відповідають за формою опису вкладення у цінний лист.
Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем не надано також жодних доказів, які б підтверджували сам факт надання відповідних послуг, хоча згідно приписів п. 2.3. Договору у позивача мали б бути у наявності документи, які б підтверджували передачу вантажу вантажоодержувачу та видаткові накладні на товар.
За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Коваленко Галини Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" про стягнення 591 801,92 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Судовий збір за розгляд справи покладається на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Фізичної особи-підприємця Коваленко Галини Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" про стягнення 591 801,92 грн. - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.05.2022.
Суддя С. В. Стасюк