ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2022Справа № 910/15354/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Підченко Ю.О., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 16 898,01 грн
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків у вигляді нестачі в розмірі 16 898,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями відповідача, який допустив незбереження перевезеного вантажу, позивачу заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього вугілля кам'яного газового марки "Г(Г1) (0-200)".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
05.10.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 відкрито провадження по справі № 910/15354/21 та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.
20.10.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, а 29.11.2021 позивачем, у свою чергу, долучено відповідь на відзив.
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020, не подав до суду заперечень на відповідь на відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.06.2017 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (як постачальником) та укладено договір № 19/151 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - ресурси) за марочним складом, цінами та в кількості, зазначених у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до положень п. 3.1. Договору, зазначений у Специфікації до Договору ресурс поставляється на умовах, зазначених у Специфікаціях, згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року з урахуванням умов та положень, які містяться у Договорі, якщо інше не погоджено Сторонами у відповідній Специфікації до Договору.
Як вбачається зі Специфікації № 19 від 06.04.2021, сторонами погоджено поставку вугілля кам'яного марки "Г(Г1) (0-200)" кількістю 20 000,00 т загальною вартістю 21 360 000,00 грн (з ПДВ).
За актом прийому-передачі № 1104-1 від 11.04.2012, ТОВ "Д.Трейдінг" передано, а позивачем прийнято вугілля у кількості 833,100 т загальною вартістю 858 869,45 грн.
На виконання умов Договору на адресу позивача за залізничною накладною № 46702064 надійшло вугілля кам'яного марки "Г(Г1) (0-200)" у вагонах №№ 53509881, 56459456, 59954305, 54778543, 58919549, 61915138, 55616387, 52517604, 59954313 та 56151053 вантажовідправник - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
Відповідно до умов договору № 19/151 від 07.06.2019 укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг", ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправником) зі станції відправлення Миколаївка Донецької залізниці до залізничної станції Авдіївка Донецької залізниці відправлено згідно із залізничною накладною № 46702064 у вагонах № 53509881, 56459456, 59954305, 54778543, 58919549, 61915138, 55616387, 52517604, 59954313 та 56151053 вантаж - вугілля кам'яне газове марки «Г(Г1) (0-200)», отримувачем якого був позивач.
До відправки вказані вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничній накладній а саме:
№ 53509881 - 68,95 т
№ 56459456 - 68,80 т,
№ 59954305 - 69,85 т,
№ 54778543 - 69,80 т,
№ 58919549 - 69,60 т,
№ 61915138 - 69,85 т,
№ 55616387 - 69,85 т,
№ 52517604 - 69,80 т,
№ 59954313 - 69,80 т
№ 56151053 - 68,85 т.
Після прибуття вагонів на станцію Авдіївка органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі статті 52 Статуту залізниць України та встановлена вагова нестача у спірних вагонах, а саме:
- у вагоні № 53509881 - 1750 кг, про що складено комерційний акт № 482803/27 від 12.04.2021
- у вагоні № 56459456 - 3150 кг, про що складено комерційний акт № 482803/28 від 12.04.2021
- у вагоні № 59954305 - 3200 кг, про що складено комерційний акт № 482803/29 від 12.04.2021
- у вагоні № 54778543 - 2950 кг, про що складено комерційний акт № 482803/30 від 12.04.2021
- у вагоні № 58919549 - 3600 кг, про що складено комерційний акт № 482803/31 від 12.04.2021
- у вагоні № 61915138 - 4600 кг, про що складено комерційний акт № 482803/32 від 12.04.2021
- у вагоні № 55616387 - 3700 кг, про що складено комерційний акт № 482803/33 від 12.04.2021
- у вагоні № 52517604 - 3700 кг, про що складено комерційний акт № 482803/34 від 12.04.2021
- у вагоні № 59954313 - 2050 кг, про що складено комерційний акт № 482803/35 від 12.04.2021
- у вагоні № 56151053 - 1600 кг, про що складено комерційний акт № 482803/36 від 12.04.2021
Відповідно до комерційного акту № 482803/27: ...По документу значиться вага: нетто 68950кг, тара 23050кг. При переважуванні виявилося: брутто 90250кг, нетто 67200кг, тара 23050кг, що менше ваги накладної на 1750кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20 см, розрівняна, маркована повздовжніми борознами. В вагоні над 1-2 люками є виїмка 250см*280см*50 см. Маркування порушено.... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/28: ...По документу значиться вага: нетто 68800кг, тара 22900кг. При переважуванні виявилося: брутто 88550кг, нетто 65650кг, тара 22900кг, що менше ваги накладної на 3150кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20 см, розрівняна, маркована повздовжніми борознами. В вагоні над 1-2 люками є виїмка 300см*280см*40 см, над 6-7 люками є виїмка 300см*280см*60см. Маркування порушено.... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/29: ...По документу значиться вага: нетто 69850кг, тара 21650кг. При переважуванні виявилося: брутто 88300кг, нетто 66650кг, тара 21650кг, що менше ваги накладної на 3200кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20-30 см, розрівняна, маркована повздовжніми борознами, поверхня вантажу потоптана. В вагоні над 1-2 люками є виїмка 300см*280см*20-40 см, над 7 люком є виїмка 300см*280см*60см. Маркування порушено.... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/30: ...По документу значиться вага: нетто 69800кг, тара 22600кг. При переважуванні виявилося: брутто 89450кг, нетто 66850кг, тара 22600кг, що менше ваги накладної на 2950кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20 см, розрівняна, маркована повздовжніми борознами. В вагоні над 1-2 люками є виїмка 300см*280см*60 см, над 7 люком є виїмка 150см*280см*60см. Поверхня вантажу потоптана.... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/31: ...По документу значиться вага: нетто 69900кг, тара 22300кг. При переважуванні виявилося: брутто 88600кг, нетто 66300кг, тара 22300кг, що менше ваги накладної на 3600кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20 см, розрівняна, маркована повздовжніми борознами. В вагоні над 1-2 люками є виїмка 300см*280см*60 см, над 7 люком є виїмка 150см*280см*60см. Маркування порушено.... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/32: ...По документу значиться вага: нетто 69850кг, тара 23050кг. При переважуванні виявилося: брутто 88300кг, нетто 65250кг, тара 23050кг, що менше ваги накладної на 4600кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20 см, розрівняна, потоптана, маркована продольними борознами. Над 1-2 люками є виїмка 300см*280см*30-50 см, над 6-7 люками є виїмка 250см*280см*60см. Маркування порушено.... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/33: ...По документу значиться вага: нетто 69850кг, тара 21650кг. При переважуванні виявилося: брутто 87800кг, нетто 66150кг, тара 21650кг, що менше ваги накладної на 3700кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20 см, розрівняна, потоптана, маркована повздовжніми борознами. Над 1-2 люками є виїмка 300см*280см*40-60 см, над 7 люком є виїмка 150см*280см*50см. Маркування порушено.... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/34: ...По документу значиться вага: нетто 69800кг, тара 22500кг. При переважуванні виявилося: брутто 88600кг, нетто 66100кг, тара 22500кг, що менше ваги накладної на 3700кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10-20 см, розрівняна, потоптана, маркована повздовжніми борознами, порушена. Над 1-2 люками є виїмка 200см*280см*50 см, праворуч над 5-6 люками є виїмка 300см*80см*40см, над 7 люком є виїмка 150*280*60см.... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/35: ...По документу значиться вага: нетто 69800кг, тара 21200кг. При переважуванні виявилося: брутто 88950кг, нетто 67750кг, тара 21200кг, що менше ваги накладної на 2050кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10-20 см, потоптана, маркована повздовжніми борознами, порушено. Над 1, 7 люками є виїмки 150см*280см*40-50 см... .
Відповідно до комерційного акту № 482803/36: ...По документу значиться вага: нетто 68850кг, тара 22500кг. При переважуванні виявилося: брутто 89750кг, нетто 67250кг, тара 22500кг, що менше ваги накладної на 1600кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20-50 см, маркування немає. Над 6-7 люками є виїмка 200см*280см*100 см... .
Позивач зазначив, що Акціонерне товариство "Українська залізниця", як перевізник належним чином не виконало зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язане відшкодувати позивачу збитки у розмірі 16 898,01 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 46702064.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами від 12.04.2021 № 482803/27, № 482803/28, № 482803/29, № 482803/30, № 482803/31, № 482803/32, № 482803/33, № 482803/34, № 482803/35 та № 482803/36 у яких відображено недостачу вантажу по кожному вагону окремо.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
При цьому, відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Відтак, загальна кількість недостачі вантажу у спірних вагонах складає 30 300 кг. При визначенні кількості недостачі судом враховано, що норма втрати вантажу становить 2% тобто 13 909 кг. Відтак кількість втрати вантажу з урахуванням встановлених норм становить 16 391 кг.
Загальна сума у рахунку-фактурі № 1104-1 від 11.04.2021 становить 858869,45 грн з ПДВ за 833,100 т., а отже вартість 1 т. вантажу (вугілля) складає 1 030,93 грн.
Твердження відповідача про ненадання позивачем доказів оплати оспорюваного вантажу у спірних вагонах спростовується матеріалами справи, а саме долученими до позовної заяви Актом приймання-передачі вугільної продукції « 1104-1 від 11.04.2021 та Випискою № за 28.05.2021 по рахунку позивача у якій відображено здійснення оплати за рахунком № 1104-1 від 11.04.2021 за договором № 19/151 на суму 858 869,45
Таким чином, з урахуванням наведеного, виходячи із фактичної маси не збереженого відповідачем вугілля, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 16 898,01 грн.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
При цьому відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (стаття 236 ГПК України).
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Отже, суд визнає законним та ефективним обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у судовому порядку, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 558,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу;
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Разом із позовною заявою позивачем подано попередній розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження понесеним них витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази:
- копія Додаткової угоди № 11/10/41 від 01.09.2021 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 320/18Ю від 19.03.2018;
- копія акту приймання-передачі наданих послуг № 11/10/41 від 01.09.2021 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 320/18Ю від 19.03.2018;
- довіреність № 11/20/03 від 01.01.2021;
- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Бичковим О. Є. № 2493 від 20.03.2007.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди 11/10/41 від 01.09.2021 остання визначає порядок оплати юридичних послуг(гонорару) адвокатського об'єднання на надання юридчних послуг (правової допомоги) за позовом « 11/10/41 про стягнення 16 898,01 грн.
Пунктом 2 Додаткової угоди визначено перелік та вартість послуг.
Згідно пунктів 3.1, 4 Додаткової угоди оплата послуг здійснюється шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об'єднання протягом п'ятнадцяти календарних днів після підписання сторонами Акту наданих послуг (Акт прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання, в яких зазначено реквізити для оплати.
Відповідач, у поданих запереченнях зазначив, що сума витрат позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірною з розміром заявлених позовних вимог, а також наголосив, що матеріали справи не містять первісного договору про надання юридичних послуг № 320/18Ю від 19.03.2018, рахунку на оплату.
Обґрунтовуючи неспівмірність заявлених позивачем до компенсації витрат, відповідач посилається на те, що представником позивача фактично безпідставно завищено час на підготовку даної позовної заяви (6 годин), оскільки адвокатським об'єднанням неодноразово подавалися аналогічні позовні заяви в яких час на підготовку позову був визначений у кількості 2 години.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду судом справи, враховуючи заперечення відповідача щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд, зазначає що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної.
Також суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не внесено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами, та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами статті 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76- 79 ГПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини першої статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, зокрема, договір про надання правової допомоги та довіреність.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
З системного аналізу наведеного вище, суд встановив, що позивачем не доведено співмірність, розумність, дійсність та необхідність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 558,00 грн, що складає третину від заявлених позовних вимог. Зважаючи на те, що позовна заява у даній справі є типовою, а при складенні тексту позовної заяви адвокатом було допущено ряд неточностей (зокрема щодо зазначення у тексті позову інформації з комерційних актів, які долучені до позовної заяви) суд частково врахував заперечення відповідача та взяв до уваги системність порушення зобов'язання відповідача щодо збереження вантажу при здійсненні перевезень, яке призвело до необхідності звернення поповича з позовами до Господарського суду міста Києва.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката на суму 2 779,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 250, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5; код ЄДРПОУ: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; код ЄДРПОУ: 00191075) суму збитків, які виникли у зв'язку з нестачею вантажу в розмірі 16 898,01 грн,(шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 01 копійка) , 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору та 2 279,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять гривень 00 копійок) витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2022.
Суддя Ю.О.Підченко