ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.04.2022Справа № 910/17519/21
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 28 048,17 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - ПрАТ "СК "АРКС", позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - ПрАТ "УТСК", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 28 048,17 грн. в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 18.02.2021 у місті Києві, застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв'язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 28 548,17 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", ПрАТ "СК "АРКС" вказує, що йому перейшло право вимоги до відповідача на відшкодований потерпілому матеріальний збиток, завданий страхувальником відповідача, визнаним винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, якого ПрАТ "УТСК" не сплатило.
У позові ПрАТ "СК "АРКС" просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 28 548,17 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.11.2021 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 за клопотанням відповідача до розгляду справи була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - водій ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа), цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача (ПрАТ "УТСК").
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк надав суду відзив, у якому позов не визнав, зазначив, що позивачем не надано належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, просив відмовити у задоволенні позову.
Третьою особою письмових пояснень з приводу заявленого позову суду не надано, позиція ОСОБА_1 щодо заявлених вимог суду невідома.
До початку розгляду справи по суті відповідач заявив клопотання (у відзиві) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Розглянувши вказане клопотання суд відмовив у його задоволенні як необґрунтованому, враховуючи наступне.
Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 05.11.2021 суд врахував що справа є малозначною у розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, не є складною, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, тому призначив розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначні справи про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із матеріалів позову, у даному випадку ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму, справа не є складною та віднесена до переліку справ, які можуть бути розглянуті тільки у спрощеному позовному провадженні. Будь-яких доводів про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування (або будь-які інші обставини) вимагають виклику сторін у судове засідання, відповідач не навів, з чого суд робить висновок, що заявлене ПрАТ "УТСК" клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
При цьому суд зазначає, що згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи не позбавлені права надавати пояснення, докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом указаних приписів закону сторони мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу «Все включено» № 78137а0кг від 08.12.2020, укладеного ПрАТ «СК «Аха Страхування» (правонаступником якого є ПрАТ "СК "АРКС") із ОСОБА_2 , були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Кіа", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
18.02.2021 у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача вищевказаного транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_2 , та припаркованим автомобілем "Ніссан", державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого вказаним транспортним засобам були завдані механічні пошкодження.
За фактом вказаної ДТП водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складене повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 18.02.2021.
Згідно з рахунком-фактурою СТО № 0000000477 від 22.02.2021, наданим позивачем, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки "Кіа", реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 33 231,29 грн.
У подальшому, на підставі вказаного рахунку СТО, страхового акту № ARX2727168 від 23.02.2021, розрахунку страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи у сумі 4 683,12 грн., встановленої договором страхування № 78137а0кг від 08.12.2020, позивач сплатив на рахунок СТО вартість відновлювального ремонту автомобіля «Кіа» у сумі 28 548,17 грн. (33 231,29 грн. - 4 683,12 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 754548 від 24.02.2021.
Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Ніссан", державний номер НОМЕР_3 , за участю якого сталась ДТП, була застрахована у ПрАТ "УТСК" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/4068893.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає, що відповідач є відповідальною особою за шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою з вини водія ОСОБА_1 , а тому згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" ПрАТ "УТСК" відповідає за вимогами позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Перевіряючи такі доводи позивача, суд врахував наступне.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України ?визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За змістом ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).
Позивач вважає, що винною у ДТП особою є водій ОСОБА_1 , на підтвердження чого ПрАТ "СК "АРКС" надало повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 18.02.2021. Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".
Отже, європротоколом можна скористатися при умовах, коли:
- у ДТП немає фізично постраждалих людей чи людей, які загинули;
- обидва учасники не мають претензій щодо вживання наркотичних, алкогольних або лікарських засобів;
- обидва учасники згодні з обставинами події;
- одна із сторін визнала свою провину;
- обидва учасники мають бути забезпечені полісами ОСАЦВ (автоцивілки);
- сума матеріального збитку не повинна перевищувати 50000 гривень.
У разі невиконання хоча б однієї з зазначених умов, виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП є обов'язковим.
Як вже встановлено судом, за фактом настання ДТП 18.02.2021 водій автомобіля «Кіа» ОСОБА_2 та водій автомобіля «Ніссан» ОСОБА_1 скористались своїм правом скласти повідомлення про ДТП (європротокол). Цей європротокол був заповнений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А (автомобіль «Кіа») та транспортний засіб Б (автомобіль «Ніссан»), у його відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, протокол не містить виправлень, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку водія автомобіля «Ніссан» ОСОБА_1 зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
Водночас, з указаного європротоколу вбачається, що водій автомобіля «Кіа» ОСОБА_2 у частині «зауважень» зазначив, що «він їхав у своїй полосі, однак, оскільки був притиснутий автомобілем зліва, то зачепив з правого боку припаркований автомобіль «Ніссан» (у іншій смузі), двері якого відчинялись». Вказане також підтверджується схемою ДТП, зазначеною сторонами у європротоколі, та поясненнями до схеми (п. 12 європротоколу).
Тобто зі змісту європротоколу та пояснень водія автомобіля «Кіа» ОСОБА_2 випливає, що винним у скоєнні ДТП був саме він.
Крім того, з пояснень водія ОСОБА_1 від 27.05.2021, наданих відповідачем, вбачається, що під час зіткнення із автомобілем «Кіа», автомобіль ОСОБА_1 («Ніссан») був припаркований на вулиці Привокзальній у місті Києві, а автомобіль «Кіа», рухаючись у тому ж самому напрямку, зачепив ліві передні двері його автомобіля, при цьому водій ОСОБА_2 пояснив, що його притиснув вантажний автомобіль. У подальшому, як вказує водій ОСОБА_1 , був викликаний підрозділ Національної поліції, у присутності представників якого водій ОСОБА_2 визнав свою вину у ДТП, а тому сторони склали європротокол. При цьому, у європротоколі відсутня вказівка про визнання водієм ОСОБА_1 своєї вини у ДТП.
Більше того, судом встановлено, що, оскільки водій ОСОБА_2 визнав свою вину у ДТП та сторони склали європротокол, водій ОСОБА_1 наступного дня (19.02.2021) звернувся до позивача (ПрАТ "СК "АРКС") із заявою про сплату йому страхового відшкодування, яку останній зареєстрував за № 0001447. Вказані обставини позивачем не спростовані.
Доводи ПрАТ "СК "АРКС" про те, що ДТП сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 15.13 ПДР України, відповідно до якого забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення чи постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
У той же час, слід зазначити, що до компетенції господарського суду не входить вирішення питань про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, зокрема вини цієї особи у скоєнні ДТП, оскільки згідно зі ст. 221 КпАП України уповноваженим судом на вирішення вказаних питань (відповідних справ) є суд цивільної юрисдикції.
Отже, за висновком суду позивачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів вини третьої особи ( ОСОБА_1 ) у вчиненні ДТП, а отже, і підстав для настання відповідальності ПрАТ "УТСК" за спричинену шкоду немає.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, суд вважає, що позивач не довів належними та вірогідними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, а тому суд дійшов висновку, що у відповідача (ПрАТ "УТСК") не виникло обов'язку щодо сплати страхового відшкодування позивачу, відтак, суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у сумі 28 048,17 грн.
Повне судове рішення складене 29 квітня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Головіна К. І.