ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2022Справа №910/13769/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ"
доПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні:
відповідача:1. Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
позивача:2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Платисервіс"
простягнення 134 718,70 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Губаненко Ю.П.
від відповідача:Мамотенко О.П.
від третьої особи 1:Науменко С.В.
від третьої особи 2:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" (надалі - "Компанія") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (надалі - "Банк") про стягнення 494 020,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" вказувало на те, що відповідачем неналежно було виконано свої зобов'язання за Договором №2610/Т на послуги з інкасації ПТКС від 26.10.2020, оскільки ним у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 було не санкціоновано здійснено інкасацію всіх терміналів позивача у кількості 427 шт. та не в повному обсязі і з порушенням строків перераховано кошти, отримані в результаті такої інкасації, а також не в повному обсязі надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" чеки на розвантаження ПТКС. Так, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" не було перераховано отримані в результаті інкасації у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 кошти у загальному розмірі 494 020,35 грн., які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13769/21; вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 16.09.2021.
14.09.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача подано відзив на позов, за змістом якого проти позову заперечував, вказував на те, що на виконання вимог КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Банком було здійснено: інкасацію всіх ПТКС; доставку інкасованих грошових коштів до каси Банку; обробку та перерахунок інкасованих грошових коштів; переказ всіх інкасованих грошових коштів в сумі 3 243 418,80 грн. на рахунок позивача; передачу ключів та комплектів касет від ПТКС КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", що підтверджується актом приймання-передачі від 23.11.2020 та випискою по рахунку за період з 20.11.2021 по 30.11.2021, а тому відповідач виконав зобов'язання щодо перерахування інкасованих з ПТКС грошових коштів згідно Договору інкасації в повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 16.09.2021 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.10.2021.
05.10.2021 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якого вказував на те, що належність ПТКС, надання послуг з інкасації яких взяв на себе Банк згідно договору №2610/Т на послуги з інкасації ПТКС від 26.10.2020, КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" жодним чином не нівелює обов'язку Банку належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за вказаним договором перед Компанією, порушення чого, шляхом несанкціонованої інкасації всіх ПТКС, не передачі позивачу чеків на розвантаження терміналів та неперерахування всієї інкасованої суми коштів, і зумовило звернення з даним позовом до суду.
Протокольними ухвалами суду від 07.10.2021 було задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (надалі - "КП "ГІОЦ") в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; запропоновано сторонам надати пояснення щодо чеків розвантаження терміналів та щодо залишків коштів у таких терміналах; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.11.2021.
29.10.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача було подано супровідний лист, згідно якого на виконання ухвали суду від 07.10.2021 надав копії актів перерахунку суми готівки в касетах терміналів на 436 аркушах та в якому вказував на те, що чеки розвантаження терміналів не роздруковувалися, у зв'язку з непрацюючим програмним забезпеченням в ПТКС.
01.11.2021 через відділ діловодства суду представником позивача подано клопотання про залучення додаткових доказів, згідно якого, на спростування доводів відповідача щодо невидачі терміналами чеків розвантаження, просив долучити до матеріалів справи копії чеків розвантаження терміналів, надісланих відповідачем на електронну адресу позивача за період 19-20 листопада 2020 року.
Протокольними ухвалами суду від 02.11.2021 долучено подані сторонами докази до матеріалів справи; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.11.2021.
11.11.2021 через відділ діловодства суду представником третьої особи 1 подано пояснення третьої особи щодо позову та відзиву, згідно якого у вирішенні спору покладається на розсуд суду, вказував на те, що КП "ГІОЦ" не є стороною спірного договору №2601/Т, а тому не володіє інформацією щодо виконання його умов, однак ознайомившись із змістом останнього вважає, що при вирішенні спору необхідно дослідити обставини, пов'язані з виконанням сторонами розділу 4 такого правочину, яким встановлено порядок здійснення операцій при наданні послуг з інкасації.
Протокольними ухвалами суду від 11.11.2021 відкладено підготовче засідання на 30.11.2021; явку представника третьої особи 1 в наступне засідання визнано не обов'язковою.
29.11.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача подано клопотання, у відповідності до якого вказував на те, що згідно з даними моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 по 23.11.2020 (включно) загальна сума грошових коштів, яка, нібито, знаходилась в ПТКС дорівнює 3 360 418,80 грн., а згідно з актами перерахунку суми готівки в касетах терміналів, які були складені відповідачем, загальна сума інкасованих грошових коштів дорівнює 3 243 418,80 грн., отримання яких позивач підтвердив. Тобто, різниця між такими сумами становить 116 922,00 грн., а не 494 020,35 грн., як заявляє позивач в позові. Крім того, звернув увагу на те, що дані моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 по 23.11.2020 (включно) не містять інформацію про інкасацію грошових коштів в сумі 3 243 418,80 грн., у зв'язку з чим просив зобов'язати позивача надати інформацію щодо причин не відображення в даних моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 по 23.11.2020 такої інформації.
Протокольними ухвалами суду від 30.11.2021 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Платисервіс" (надалі - "ТОВ "Платисервіс") в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов'язано ТОВ "Платисервіс" надати суду відомості щодо належності функціонування програми "2Click" щодо Компанії 19-23 листопада 2020 року, а також відомості щодо кількості коштів, які знаходились в програмно-технічному комплексі самообслуговування та які були інкасовані; відкладено підготовче засідання на 21.12.2021.
17.12.2021 через відділ діловодства суду представником третьої особи 2 подано пояснення щодо суті спору, у відповідності до якого вказував на те, що: ТОВ "Платисервіс" згідно договору №4 про приєднання фінансової установи до внутрішньодержавної небанківської платіжної системи "Платисервіс" у якості учасника від 21.02.2019 здійснювався контроль та моніторинг за роботою програмно-технічних комплексів самообслуговування позивача за допомогою власного програмного забезпечення "2Click"; відповідно до даних моніторингу автоматизованої системи ВПС "Платисервіс" в період з 19-23 листопада 2020 року до системи "2Click" було підключено ПТКС позивача у кількості 427 шт.; система "2Click" у відношенні до вказаних терміналів працювала у звичайному режимі без виникнення технічних помилок, облік прийняття коштів, їх перебування в ПТКС, подальша інкасація та фіксування залишків коштів у ПТКС здійснювалось у належному стані; станом на кінець доби 23.11.2020 в ПТКС позивача, які були підключені до системи "2Click", знаходились готівкові кошти у розмірі 3 378 137,50 грн. Враховуючи викладене висловлено позицію щодо суті спору, яка полягає в тому, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 134 718,70 грн.
21.12.2021 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої, враховуючи викладені ТОВ "Платисервіс" у своїх пояснення дані моніторингу ВПС "Платисервіс", зменшив розмір заявлених позовних вимог та просив стягнути з Банку на користь Компанії заборгованість у розмірі 134 718,70 грн.
Протокольними ухвалами суду від 21.12.2021 прийнято зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з цим ціна позову становить 134 718,70 грн.; задоволено клопотання відповідача та зобов'язано Компанію і ТОВ "Платисервіс" надати інформації щодо причин не відображення в даних моніторингу терміналів: за 19.11.2020 інформації про інкасацію грошових коштів в сумі 41 621,00 грн.; за період з 20.11.2020 по 23.11.2020 (включно) інформації про інкасацію грошових коштів сумі 3 243 418,80 грн.; відкладено підготовче засідання до 20.01.2022.
17.01.2021 через відділ діловодства суду представником третьої особи 2 подано пояснення щодо суті спору, у відповідності до яких вказував на те, що: для належного проведення інкасації ПТКС та відображення даних про інкасацію в автоматизованій системі "Платисервіс", особа, яка проводить інкасацію, після відкриття ПТКС, зобов'язана внести інформацію про таку інкасацію за допомогою технічного обладнання, що знаходиться в ПТКС, після чого автоматизована система формує "чек інкасації", в якому зазначається час інкасації, сума готівки, номінали купюр, і один примірник такого чеку друкується особі, що здійснює інкасацію; в ВПС "Платисервіс" відображається інформація про інкасації, здійснені з дотриманням наведеного порядку, на підставі даних, які занесені до чеку інкасації. Тому, відсутність відповідних чеків інкасації щодо всіх терміналів дає підстави припустити, що така інкасація була проведена з боку інкасаторів без дотримання визначеного порядку та без внесення повідомлення до автоматизованої системи, що і призвело до відсутності фіксування результатів відповідних інкасацій.
Протокольними ухвалами суду від 20.01.2022 долучено пояснення третьої особи 2 до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.02.2022.
В судове засідання 17.02.2022 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи 1, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, а третя особа 1 у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Третя особа 2, повідомлена про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, своїх повноважних представників в судове засідання не направила, однак, в поданих до суду поясненнях щодо суті спору просила здійснювати розгляд справи за відсутності її представника, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
В судовому засіданні 17.02.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.10.2020 між Банком (виконавець) та Компанією (замовник) було укладено договір №2610/Т на послуги з інкасації ПТКС (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого виконавець, в т.ч. його регіональні відділення та відділення, власними силами і засобами надають послуги з інкасації, а саме: збирання валютних цінностей з програмно-технічних комплексів самообслуговування (терміналів, ПТКС), що розташовані за адресами, зазначеними у додатку №1 до договору, доставку інкасованих валютних цінностей до кас(-и) виконавця, обробку та перерахунок інкасованих валютних цінностей, а також переказує інкасовані валютні цінності на рахунок замовника, а замовник своєчасно оплачує отримані послуги у визначених договором розмірах і термінах.
За змістом п. 2.1 Договору виконавець зобов'язується: здійснювати інкасацію коштів з терміналів замовника в купюро приймачах та монето приймачах (з хоперів) (касетах), із заміною касет на порожні, опломбованих виконавцем (п.п. 2.1.1); здавати касети замовника в касу виконавця після проведення інкасації терміналів замовника, зазначених в додатку №1 (п.п. 2.1.2); забезпечити збереження і захист від викрадення (втрати) коштів при їх переміщенні від терміналів замовника до каси виконавця (п.п. 2.1.3); наступного, після інкасації терміналів, робочого дня, до 14:00 години: перерахувати та переказати кошти на поточний рахунок НОМЕР_1 ; надсилати замовнику сканкопії чеків на розвантаження терміналів на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (п.п. 2.1.4); нести майнову відповідальність за збереження коштів при їх інкасації з терміналів замовника та їх переміщенні від терміналів замовника до каси виконавця (п.п. 2.1.7); надсилати замовнику по електронній пошті на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердження про отримання заявки на інкасацію терміналів замовника в день отамання такої заявки (п.п. 2.1.8).
Відповідно до п. 2.4.2 Договору не проводити інкасацію терміналів замовника в разі пошкодження замків або відсутності на касеті пломби виконавця, про що негайно повідомляється замовник по тел. НОМЕР_2 Після повідомлення про несправність терміналу по телефону, інкасатор інкасує такі термінали по можливості та продовжує обслуговування інших терміналів замовника згідно заявки. Для розрахунків дана ситуація вважається як виконання виконавцем умов заявки і оплачується відповідно до умов договору.
Згідно із п. 3.1 Договору підставою для надання послуг є заявка з інкасації терміналів замовника щодо проведення інкасації терміналів, зазначених в додатку №1, надана змовником по електронній пошті.
Положеннями п. 3.3 Договору встановлено, що у разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю грошових коштів у касетах, вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках терміналів, в розрізі терміналів, складається акт розбіжностей суми готівки в касетах термінала (додаток 5) встановленої форми про виявленні в результаті перерахування в касетах з грошовими коштами замовника недостачі або надлишку грошових коштів, а також фальшивих неплатіжних знаків. Акт складається в розрізі терміналів, є безспірним і обов'язковим для сторін. Вказаний акт надсилається замовнику не пізніше наступного банківського дня після дати його складання по електронній пошті на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з наступною передачею одного примірнику акту поштою чи кур'єром за адресою: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2а. Виконавець, при необхідності, за фактом виявлення розбіжностей проводить службове розслідування із залученням представників Замовника. У випадку виявлення недостачі або надлишку готівки (порівняно з сумами, зазначеними у чеках терміналів) після проведення перерахунку готівки, виконавець зараховує замовнику суму коштів, яка фактично знаходилась в терміналах замовника. У разі повторних недостач готівки представник замовника може бути присутнім при перерахунку для спостереження за перерахуванням коштів, доставлених інкасаторами.
У відповідності до п. 3.4 Договору в разі неможливості інкасації терміналу по причині невиконання замовником умови договору, зазначеної в п. 2.2.6, інкасація терміналу виконавцем не проводиться, про що виконавець негайно повідомляє замовника і, після забезпечення замовником робочого стану терміналу, інкасаторами виконавця проводиться повторний заїзд.
За змістом п. 7.1 Договору договір укладено строком на один рік і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. У разі невиконання чи неналежного виконання будь-якою із сторін своїх зобов'язань за договором, договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
В додатку №2 сторонами було погоджено перелік терміналів замовника, які інкасуються підрозділами виконавця, а саме: 427 терміналів.
На підставі умов Договору 19.11.2020 Компанією електронною поштою було направлено на адресу Банку заявку на інкасацію 33 ПТКС, з проханням провести її 20.11.2020.
Листом №20/11-20/06 від 20.11.2020 Компанія звернулась до Банку з повідомленням про те, що 20.11.2020 було зафіксовано безліч фактів несанкціонованого вилучення касет ПТКС разом з прийнятими грошовими коштами, що проводиться працівниками Банку, у зв'язку з чим, враховуючи, що працівники Банку без погодження із Компанією самостійно інкасували більше 180 ПТКС (станом на 17:34 20.11.2020), Компанія ініціювала розірвання Договору в односторонньому порядку та звернула увагу на необхідність перерахування всіх несанкціоновано інкасованих грошових коштів і повернення Банком всіх переданих Компанією ключів до ПТКС та касет.
Листом №20/12-14/05 від 14.12.2020 Компанія надіслала Банку вимогу, у відповідності до якої вказувала на те, що з невідомих причин на протязі 20.11.2020 - 23.11.2020, окрім визначених в заявці Компанії від 19.11.2020 33 терміналів, Банком було несанкціоновано здійснено інкасацію усіх терміналів Компанії, перелік яких наведено в додатку №2 до Договору (загалом 427 терміналів), що є грубим порушенням умов Договору. Окрім цього, Банком не було перераховано всіх інкасованих з таких терміналів коштів та не надіслано всіх чеків на розвантаження терміналів, у зв'язку з чим Компанія вимагала сплатити залишок коштів у розмірі 494 020,35 грн. та надіслати сканкопії усіх чеків на розвантаження.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з Банку на користь Компанії залишку інкасованих у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 (включно) коштів у розмірі 134 718,70 грн.
Підставою звернення з такою вимогою до суду позивач вказує на те, що: Банком протягом 20-23.11.2020 всупереч умов п. 3.1 Договору було здійснено інкасацію без заявки Компанії всіх, визначених в додатку №2 до Договору, терміналів; в порушення п. 2.1.4 Договору за наслідками проведення такої несанкціонованої інкасації Банком не було перераховано всього обсягу коштів, що знаходилися в терміналах, та не направлено на електронну адресу Компанії сканкопії усіх чеків на розвантаження терміналів; згідно облікових даних моніторингу ПТКС Компанії залишок не перерахованих Банком коштів становить 134 718,70 грн.
Досліджуючи наведені доводи позивача суд враховує наступні факти спірних правовідносин, які не заперечуються учасниками спору та є визнаними судом:
- визначені в Договорі ПТКС у кількості 427 одиниць є власністю КП "ГІОЦ" та на момент укладення Договору перебували у користуванні Компанії на підставі відповідних правочинів;
- на протязі 20-23.11.2020 Банком на прохання КП "ГІОЦ" (лист від 19.11.2020 №303-3297) було проведено інкасацію всіх визначених в додатку №2 до Договору ПТКС з послідуючою передачею ключів та комплектів касет від ПТКС КП "ГІОЦ" згідно акту приймання-передачі від 23.11.2020;
- за наслідками проведеної протягом 20-23.11.2020 інкасації всіх визначених в додатку №2 до Договору ПТКС Банком було перераховано на користь Компанії інкасовані кошти на суму 3 243 418,80 грн.
Отже, фактичне вирішення спору зводиться до встановлення обставин того чи було Банком в повній мірі перераховано на користь Компанії інкасовані протягом 20-23.11.2020 кошти.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, договір.
У відповідності до приписів п.п. 2.1, 3.1 Договору було унормовано, що надання Банком послуг з інкасації визначених в додатку №2 до Договору ПТКС здійснюється виключно на підставі заяви Компанії.
В той же час, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що в порушення наведених умов Договору Банком було проведено інкасацію всіх визначених Договором терміналів за відсутності відповідної заявки Компанії, що в свою чергу відповідно до приписів ст.ст. 3, 12-14 Цивільного кодексу Україно є свідченням недобросовісного виконання Банком взятих на себе згідно умов Договору зобов'язань.
Суд розуміє, що за певних обставин власник майна, переданого в користування іншій особі, може вимагати від третьої особи, яка має безпосередній доступ до такого майна, вилучити його з користування та передати власнику, однак, такі дії в силу безумовної необхідності дотримання загальних засад цивільного законодавства при реалізації своїх прав та виконанні обов'язків не можуть бути здійснені з порушення принципів законності, свободи підприємницької діяльності, справедливості, добросовісності та розумності.
Однак, доказів того, що Компанія була недобросовісним користувачем належних КП "ГІОЦ" ПТКС (зокрема, в обсязі визначеному в додатку №2 до Договору) матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що отримавши прохання від КП "ГІОЦ" про передачу ключів від ПТКС комунальному підприємству Банк повідомив про відповідні обставини Компанію.
За наведених обставин слід констатувати, що несанкціоноване (за відсутності відповідної заявки Компанії) проведення інкасації всіх визначених в Договорі ПТКС з послідуючою передачею ключів та комплектів касет від таких ПТКС КП "ГІОЦ", а не Компанії, є проявом недобросовісного виконання Банком своїх обов'язків за Договором, що безумовно покладає на останнього ризики настання негативних наслідків таких дій.
В межах предмету спору у даній справі такі наслідки породжені незгодою позивача із сумою перерахованих Банком інкасованих коштів.
Зокрема, позивачем вказується на те, що згідно даних моніторингу автоматизованої системи ВПС "Платисервіс" станом на кінець доби 23.11.2020 в ПТКС, визначених в додатку №2 до Договору, які були підключені до системи "2Click", знаходились готівкові кошти у загальному розмірі 3 378 137,50 грн., однак, за наслідками інкасації всіх ПТКС Банком було перераховано лише 3 243 418,80 грн.
Такі доводи позивача підтверджуються поясненнями ТОВ "Платисервіс", яке згідно договору №4 про приєднання фінансової установи до внутрішньодержавної небанківської платіжної системи "Платисервіс" у якості учасника від 21.02.2019 здійснювало контроль та моніторинг за роботою програмно-технічних комплексів самообслуговування позивача за допомогою власного програмного забезпечення "2Click".
Заперечуючи проти наведеного Банк вказує на відсутність належного підтвердження визначеної суми коштів у розмірі 3 378 137,50 грн. та наполягає на тому, що інкасовані кошти зі всіх ПТКС (визначених в додатку №2 до Договору) становили загальну суму у розмірі 3 243 418,80 грн., на підтвердження чого надає акти перерахунку суми готівки в касетах термінала, складені його працівниками.
Однак, суд відзначає, що відповідні акти перерахунку суми готівки в касетах терміналів є внутрішніми документами Банку, а належним підтвердженням суми коштів, які знаходилися в ПТКС на момент проведення їх інкасації, згідно умов Договору є виключно чеки на розвантаження терміналів, сканкопії яких відповідно до п. 2.1.4 Договору наступного, після інкасації терміналів, робочого дня, до 14:00 години мали надсилатися Банком на електронну адресу Компанії.
В той же час, матеріали справи не містять чеків на розвантаження всіх, визначених в додатку №2 до Договору, терміналів у кількості 427 одиниці, за наслідками їх інкасації Банком у період з 20 по 23 листопада 2020 року.
Пояснюючи відсутність таких чеків Банком вказано на те, що переважна більшість терміналів не функціонувала, що і зумовило неможливість їх роздруківки при інкасації, однак, матеріали справи не містять доказів наведеного.
Поряд з цим, умовами Договору було встановлено як обов'язок Банку повідомляти Компанію про виявлені факти порушення функціонування ПТКС, так і право не проводити інкасацію до усунення технічних несправностей чи інших перешкод.
Посилання відповідача на доданий ним до матеріалів справи акт розбіжностей суми готівки в касетах термінала, складений 20.11.2020 при перерахунку касети від терміналу №6728, не приймається судом до уваги в якості доказів реагування працівників Банку на несправності систем ПТКС, адже умови Договору передбачають необхідність складення такого акту в зовсім іншому випадку - при виявлені розбіжностей між визначеною в чеку на розвантаження суми із реальною сумою коштів, яка знаходилась у відповідній касеті, а не у випадку відсутності чеку на розвантаження в цілому.
Доказів здійснення повідомлень працівниками Банку про несправності систем ПТКС матеріали справи не містять, а тому провівши інкасацію за таких обставин без погодження з Компанією Банк мав усвідомлювати наслідки таких дій, в т.ч. щодо дійсної суми інкасованих коштів.
В аспекті наведеного суд припускає, що працівники Банку могли не знати про несправності систем ПТКС, які унеможливлювали роздруківку чеків на розвантаження, до їх відкриття та вилучення касет із готівкою, однак, при виявленні таких обставин під час відкриття першого ПТКС з такою проблемою були зобов'язані повідомити про це Компанію та очікувати подальші інструкції, а не продовжувати інкасацію всіх інших ПТКС.
За таких обставин, приймаючи дане рішення за наслідками оцінки в своїй сукупності перебігу спірних правовідносин сторін за Договором, їх поведінки, зібраних в матеріалах справ доказів та пояснень учасників справи суд виходить з наступного.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме: змінено назву статті 79 такого Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно на момент інкасації Банком всіх визначених в додатку №2 до Договору терміналів загальна сума коштів, які знаходились в них, становила 3 378 137,50 грн., що підтверджується відомостями оператора автоматизованої системи "2Click", до якої було підключено відповідні ПТСК - ТОВ "Платисервіс", в той час як недобросовісність Банку у виконанні взятих на себе згідно Договору обов'язків та реалізації власних прав в рамках правовідносин за ним (несанкціоноване інкасування всіх терміналів у кількості 427 штук; передача ключів та комплектів касет до таких ПТКС їх власнику, а не користувачу - Компанії, без відома останньої; неповідомлення Компанії про наявність технічної неможливості роздрукування чеків на розвантаження спірних терміналів) унеможливлює спростування ним такої суми коштів.
Отже, враховуючи, що після інкасування всіх, визначених в додатку №2 до Договору, ПТКС Банком було перераховано на користь Компанії суму коштів у загальному розмірі 3 243 418,80 грн., то суд дійшов висновку, що підтверджений розмір заборгованості Банку перед Компанією щодо перерахування на виконання умов Договору інкасованих коштів становить 134 718,70 грн., яка згідно п. 2.1.4 Договору мала бути перерахована на користь Компанії не пізніше наступного, після інкасації терміналів, робочого дня, тобто, 24.11.2020 (враховуючи доводи Банку відносно завершення інкасації всіх терміналів 23.11.2020).
Доказів сплати наведеної суми коштів станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед Компанією у розмірі 134 718,70 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у розмірі 134 718,70 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Компанії є обґрунтованими.
За таких обставин, суд приходить висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (01133, м. Київ, вул.. Генерала Алмазова, буд. 18/7; ідентифікаційний код 13857564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 2А; ідентифікаційний код 39763909) заборгованість у розмірі 134 718 (сто тридцять чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.05.2022.
Суддя Р.В. Бойко