ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2022Справа № 910/19676/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного підприємства "Стайер"
до акціонерного товариства "Київметробуд"
про стягненя 311 429,81 грн.
Представники сторін: не викликалися.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства "Стайер" до акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 311 429,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №86/003/2019 від 20.05.2019.
Як зазначено позивачем, на підставі заявки та на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари відповідно до виставленого рахунку №18 від 22.07.2020 та видаткової накладної №3 від 18.01.2021 на загальну суму 283 963,20 грн.
Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача: основний борг в розмірі 283 963,20 грн., три проценти річних в розмірі 7 305,24 грн. та 20 161,37 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 91639799 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, поверх 5 .
Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 06.12.2021 р. повернута до суду у зв'язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
14.01.2022 до канцелярії суду відповідачем подано заяву про видачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2021 року представник відповідача отримала нарочно 14.01.2022 року.
26.01.2022 до канцелярії суду позивачем подано заяву в якій зазначено, що позивач не може надати докази про розміри остаточних судових витрат, тому такі докази будуть подані позивачем протягом п'яти днів після винесення рішення разом з заявою про ухвалення додаткового рішення.
31.01.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Також, відповідачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 40 000,00 грн.
07.02.2022 позивачем подано відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
20.05.2019 року між приватним підприємством "Стайер" (постачальник) та акціонерним товариством "Київметробуд" (покупець) укладено договір поставки №86/003/2019.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник поставляє у погоджені сторонами строки покупцеві допоміжне обладнання для виконання робіт методом «стіни в ґрунті» (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується приймати товар і здійснити оплату на умовах цього договору.
Предметом договору є визначений товар з найменуванням, зазначеним у рахунках-фактурах та у відповідних специфікаціях або додатковій угоді, підписаних постачальником та покупцем, що є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2 договору).
В договорі зазначено, що терміни, що вживаються в цьому договорі мають наступне значення:
Сторони - покупець та постачальник.
Заявка - документ, що надається покупцем постачальнику, на підставі якого здійснюються поставки товару.
Партія товару - товар в кількості, асортименті по цінах та на суму, що вказані в заявці і постачається постачальником покупцю на умовах цього договору, відповідно до накладних постачальника.
Рахунок-фактура - документ, у якому визначається найменування товару, ціни на кожну асортиментну позицію товару відповідно до умов цього договору, що використовується для оплати поставленого постачальником товару.
Пункт поставки - адреса розміщення об'єкту покупця, що вказана в заявці, куди постачальник поставляє товар на умовах цього договору.
Товар - допоміжне обладнання для виконання робіт методом «стіна в грунті».
Відповідно до п.2.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями у терміни та на умовах погоджених сторонами в заявках та на підставі цього договору та у відповідній специфікації.
Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад Покупця (за адресою, вказаною у відповідних заявках та специфікаціях) згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс -2010 (п.2.1.1 договору).
Приймання-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних/товарно- транспортних накладних, які підтверджують момент передачі та отримання товару покупцем (п.2.1.3 договору).
Право власності на товар переходить після поставки та вивантаження товару, що підтверджується підписанням сторонами накладних відповідної партії товару у відповідності до якості та кількості товару, зазначеної в супровідних документах про що свідчить підписана видаткова накладна (п.2.3 договору).
Відповідно до п.3.1 договору загальна кількість товару, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, видами, марками, розмірами визначаються у рахунках-фактурах та у відповідних специфікаціях.
У накладних на товар, що постачається відповідно до цього договору, постачальник зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість, вартість кожної асортиментної позиції, зазначеної у відповідній специфікації до цього договору (п.4.3 договору).
Відповідно до п.7.1 договору ціна договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних та на дату укладання договору орієнтовно складає 22 689 833,18 грн. в тому числі ПДВ - 3 781 638,86 грн.
Ціни на товар вказуються у рахунках-фактурах та мають відповідати цінам, вказаним у специфікаціях або додаткових угодах до цього договору. Сторони визначають, що ціни на товар, вказані у специфікаціях або додаткових угодах, є дійсними на дату укладання цього договору та погоджені сторонами (п.7.3 договору).
Згідно з п.8.1 договору оплата за товар здійснюється на умовах:
- перший авансовий платіж в розмірі 40% (сорок відсотків) від ціни договору, вказаної у п.7.1. цього договору, проводиться покупцем протягом трьох робочих днів з дня укладання цього договору;
- другий авансовий платіж в розмірі 60% (шістдесят відсотків) від ціни договору, вказаної у п.7.1. цього договору, проводиться покупцем протягом трьох робочих днів з дня повідомлення постачальника про готовність всього товару до відвантаження.
Постачальник зобов'язаний в установлені Податковим кодексом України терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування), зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати її покупцю за його вимогою, відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України (п.8.5.1 договору).
Цей договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.12.1 договору).
15.10.2019 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №86/003/2019 від 20.05.2019, відповідно до якої сторони внести зміни до договору № 86/003/2019 від 20 травня 2019 р., а саме:
Пункт 2.7 договору викласти в наступній редакції: « 2.7. Строк постачання товару, вказаного у Специфікації №1 від 20.05.2019. (додаток №1 до цього договору) - протягом 8 (восьми) тижнів з дати укладання цього договору, але у всякому разі не пізніше 01.08.2019 року. Строк постачання товару, вказаного у інших специфікаціях до цього договору, вказується у відповідній специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору.»;
Пункт 7.7 договору викласти в наступній редакції: « 7.1 Ціна договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних і орієнтовно складає 30 000 000 грн. (тридцять мільйонів гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ - 5 000 000 грн. (п'ять мільйонів гривень 00 копійок).»;
Пункт 8.1 договору викласти у наступній редакції: « 8.1. Оплата за товар здійснюється на умовах:
- перший авансовий платіж в розмірі 40% (сорок відсотків) від вартості товару, вказаної у специфікації №1 від 20.05.2019 (додаток №1 до цього договору), проводиться покупцем протягом трьох робочих днів з дня укладання цього договору;
- другий авансовий платіж в розмірі 60% (шістдесят відсотків) від вартості товару, вказаної у специфікації №1 від 20.05.2019 (додаток №1 до цього договору), проводиться покупцем протягом трьох робочих днів з дня повідомлення постачальника про готовність товару, вказаного у Специфікації №1 від 20.05.2019 (додаток №1 до цього договору) до відвантаження;
- умови та строки оплати товару, вказаного в інших Специфікаціях до цього договору, крім специфікації №1 від 20.05.2019 (додаток №1 до цього договору), вказуються у відповідній специфікації.».
Також, вирішили доповнити договір новими специфікаціями №2 від 15.10.2019 та №3 від 15.10.2019.
Додатковою угодою № 2 від 07.11.2019 до договору №86/003/2019 від 20.05.2019 сторони доповнили договір новою специфікацією №4 від 07.11.2019.
Додатковою угодою №3 від 11.11.2019 до договору №86/003/2019 від 20.05.2019 сторони виклали п.12.1 договору в наступній редакції: «Цей договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором». Також, сторони доповнили договір специфікаціями №5, №6 та №7.
Додатковою угодою №4 від 02.01.2020 до договору №86/003/2019 від 20.05.2019 сторони виклали п.7.1 договору в наступній редакції: « Ціна договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних та відповідних специфікаціях до цього договору та на дату укладання договору орієнтовно складає 50 000 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 8 333 333,33 грн. Також, сторони доповнили договір специфікаціями №8, №9та №10.
Як зазначено позивачем, протягом 2019-2020 років сторони працювали відповідно до умов вказаного договору, зокрема, постачальник вчасно поставляв товар відповідно до здійснених заявок покупцем, в свою чергу останній виконував обов'язок по оплаті товару.
22.07.2020 року відповідачем відповідно до умов договору було в черговий раз замовлено товар на загальну суму 236 636,00 грн.
На підставі заявки та на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у власність товари відповідно до виставленого рахунку № 18 від 22.07.2020 року та видаткової накладної № 3 від 18.01.2021 року.
Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті.
Так, в матеріалах справи наявний рахунок на оплату №18 від 22.07.2020 на суму 283 963,20 грн. в якому міститься посилання на договір поставки №86/003/2019 від 20.05.2019р.
Відповідно до видаткової накладної №3 від 18.01.2021 приватне підприємство «Стайтер» (постачальник) передало, а акціонерне товариство «Київметробуд» (на підставі договору поставки №86/003/2019 від 20.05.2019р.) отримало товар на загальну суму 283 963,20 грн. З сторони акціонерного товариства «Київметробуд» видаткова накладна підписана «Голубінка А.І.» та міститься штамп ПАТ «Київметробуд» ТЗ-4 Дільн. №6.
Також, позивачем складена податкова накладна №4 від 18.01.2021, яка була зареєстрована за №9026767354.
Заперечуючи проти позову відповідачем зазначено, що позивачем не надано до суду жодних належних доказів які б підтверджували позовні вимоги, оскільки: позивач не надав:
- заявку - документ, що надається покупцем постачальнику, на підставі якого здійснюється доставка товару;
- додаткову угоду до договору разом з специфікацією, в якій би зазначався товар та ціна відповідно до рахунку на оплату №18 від 22.07.2020р. та видаткової накладної № 3 від 18.01.2021 р.;
- товарно-транспортну накладну яка б свідчила про факт перевезення та доставки товару на адресу покупця.
Видаткова накладна № 3 від 18.01.2021 року, надана позивачем, суду не є належним доказом здійснення поставки та наявності заборгованості відповідача, оскільки не була підписана уповноваженою особою відповідача. Рахунок-фактура № 18 від 22.07.2020 року не є первинним документом та належним доказом наявності боргу.
Також, відповідачем зазначено, що підтвердженням того, що відповідач не замовляв та не отримував товар, який зазначений у видатковій накладній № 3 від 18.01.2021 року є той факт, що відповідач не оформляв, не надсилав та не погоджував із позивачем відповідних заявок на поставку товару, асортимент та кількість якого зазначена у видатковій накладній № 3 від 18.01.2021 року, як це передбачено п. 2.1 договору.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні заявка на поставку товару (щодо переліку товару зазначеного в накладній №3 від 18.01.2021), а також відповідна специфікація.
Проте, в умовах укладеного між сторонами договору відсутня умова про те, що поставка товару здійснюється виключно на підставі заявки.
Крім того, відповідно до п. 2.1.3 договору приймання-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, які підтверджують момент передачі та отримання товару покупцем.
Право власності на товар переходить після поставки та вивантаження товару, що підтверджується підписанням сторонами накладних відповідної партії товару у відповідності до якості та кількості товару, зазначеної в супровідних документах про що свідчить підписана видаткова накладна (п.2.3 договору).
Відповідно до видаткової накладної №3 від 18.01.2021 на загальну суму 283 963,20 грн. зі сторони акціонерного товариства «Київметробуд» вона підписана «Голубінка А.І.» та міститься штамп ПАТ «Київметробуд» ТЗ-4 Дільн. №6.
У відзиві відповідачем зазначено, що AT «Київметробуд» не уповноважував Голубінку А.І., що зазначений як отримувач товару зі сторони відповідача діяти від свого імені та здійснити приймання товару, що мав би бути поставлений згідно договору поставки №86/003/2019 від 20.05.2019 року.
Особою уповноваженою відповідачем на укладення договору з позивачем та здійснення інших дій у відповідності з його умовами є директор КВП ПАТ «Київметробуд» Горгонтій В.В. на підставі довіреності № 17/05/2019 від 17.05.2019 року, видана відповідачем без права передовір'я, а також відповідно до розділу 14 п. 14.7 договору повноважним представником покупця по виконанню його обов'язків та реалізації його прав за цим договором, в тому числі отримувачем товару та платником за нього є його структурний підрозділ - КВП ПАТ «Київметробуд».
Проте, на спростування вищезазначеного позивачем додано видаткові накладні укладені на підставі договору поставки №86/003/2019 від 20.05.2019р., з яких вбачається, що Голубінка А.І неодноразово підписував документи, що стосувалися поставок товару відповідно до договору поставки, зокрема, ним було підписано видаткові накладні № 4 від 20.03.2020 року, № 5 від 27.03.2020 року, №8 від 21.05.2020 року та №9 від 21.05.2020 року.
Також, суд зазначає, що у відзиві відсутнє будь-яке спростування того факту, що видаткова накладна №3 від 18.01.2021 року була засвідчена штампом дільниці №6 структурного підрозділу ТЗ-4 ПАТ «Київметробуд».
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції (такі висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 та від 24.01.2019 у справі №924/234/18).
Відповідно до постанов Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №910/6216/17 та від 05.12.2018 по справі №915/878/16 встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
Також, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що згідно положень п. 2.1.3 договору, видаткова накладна є не єдиним документом, що підтверджує факт здійснення поставки.
Так, згідно з п. 2.1.3 договору приймання-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, які підтверджують момент передачі та отримання товару покупцем.
Таким чином, у вищезазначеному пункті договору передбачено, що приймання-передача товару здійснюється на підставі або видаткових накладних або товарно-транспортних накладних.
Крім того, зі змісту постанови Верховного Суду України від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16 можна дійти висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Дана позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 06.02.2018 року по справі № 816/166/15-а, у якій зазначається, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.
Отже, наявність товарно-транспортної накладною не є обов'язковою умовою для підтвердження факту поставки товару ні відповідно до договору поставки ні відповідно до закону.
Враховуючи вищезазначене, видаткова накладна №3 від 18.01.2021 року є первинним документом, яка підтверджує факт приймання-передачі товару від позивача відповідачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 8.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах: перший авансовий платіж в розмірі 40% (сорок відсотків) від вартості товару, вказаної у специфікації №1 від 20.05.2019 (додаток №1 до цього договору), проводиться покупцем протягом трьох робочих днів з дня укладання цього договору; другий авансовий платіж в розмірі 60% (шістдесят відсотків) від вартості товару, вказаної у специфікації №1 від 20.05.2019 (додаток №1 до цього договору), проводиться покупцем протягом трьох робочих днів з дня повідомлення постачальника про готовність товару, вказаного у Специфікації №1 від 20.05.2019 (додаток №1 до цього договору) до відвантаження; умови та строки оплати товару, вказаного в інших Специфікаціях до цього договору, крім специфікації №1 від 20.05.2019 (додаток №1 до цього договору), вказуються у відповідній специфікації.».
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, першим днем прострочення є 19.01.2021 року.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 283 963,20 грн. матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 283 963,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7 305,24 грн. нараховані з 18.01.2021 по 26.11.2021 та інфляційні збитки в розмірі 20 161,37 грн. нараховані з лютого 2021 по жовтень 2021 жовтень 2021 включно.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 20 161,37 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Розрахунок 3% річних:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
283 963,0019.01.21-26.11.213123 %7 281,91
За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 7 281,91 грн. та підлягає стягненню.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 23,33 грн. відмовити.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Київметробуд" (03035, місто Київ, вул.. Сурикова, будинок 3, корпус 8б, ідентифікаційний код 01387432) на користь приватного підприємства «Стайер» (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, село Проліски, вул. Промислова, будинок 2, ідентифікаційний код 30437744) основний борг в розмірі 283 963 (двісті вісімдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 20 коп., три проценти річних в розмірі 7 281 (сім тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 91 коп., інфляційні втрати в розмірі 20 161 (двадцять тисяч сто шістдесят одна) грн. 37 коп. та 4 666 (чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 78 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Мудрий