вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" квітня 2022 р. Cправа № 902/73/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді - Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.
За участю представників сторін:
позивача Григоренко С.В, довіреність №2054 від 01.12.2021;
відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100)
до: Фізичної особи-підприємця Сагателян Азіза Джанібековича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
стягнення боргу за договором оренди в сумі 304 992,28 грн.
Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сагателян Азіза Джанібековича про стягнення 304992,28 грн. заборгованості, з яких: 221015,17 грн. - заборгованості по орендній платі, 206,88 - відшкодування витрат на утримання орендованого майна, 3169,59 - пені, 8 107,16 грн. - інфляційних втрат, 17 091,10 грн. - 3% річних, 55 402,38 грн. - неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомості №25-11-6 від 02.01.2019 в частині сплати орендної плати.
Ухвалою від 26.01.2022 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначити на 21 лютого 2022 року.
На визначену судом дату (21.02.2022) у судове засідання з'явилась представник позивача, яка не заперечила проти відкладення підготовчого засідання у зв'язку із відсутністю представника відповідача та наявністю в матеріалах справи поштових повернень із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", відповідно до яких ухвалу суду, якою відповідача повідомлено про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, останньому не вручено.
Ухвалою від 21.02.2022 суд постановив відкласти підготовче засідання на 21.03.2022 о 14:30 год., встановити строк для вчинення процесуальних дій до 21.03.2022 та розмістити оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, у якій відповідачем є Фізична особа-підприємець Сагателян Азіз Джанібекович.
На визначену судом дату в судове засідання 21.03.2022 представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 21.03.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/73/22 для судового розгляду по суті на 27 квітня 2022 р. та розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, у якій відповідачем є Фізична особа-підприємець Сагателян Азіз Джанібекович.
27.04.2022 до суду від позивача надійшли уточнення позовних вимог, в яких позивач зазначає, що при написанні прохальної частини позовної заяви останнім було допущено описку, а саме суму пені зазначено як 3% річних і навпаки суму 3% річних зазначено як пеня, з огляду на викладене просить прийняти уточнення позовних вимог та викласти п. 2 прохальної частини в наступній редакції: «Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сагателян Азіза Джанібековича на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" 304992,28 грн. заборгованості, з яких: 221015,17 грн. - заборгованості по орендній платі, 206,88 - відшкодування витрат на утримання орендованого майна, 3169,59 - 3% річних, 8 107,16 грн. - інфляційних втрат, 17 091,10 грн. - пені, 55 402,38 грн. - неустойки.»
На визначену судом дату 27.04.2022 в судове засідання з'явився представник позивача.
Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду які надіслані на адреси відповідача зазначені у витязі з ЄДР та позовній заяві, конверти з ухвалами повернуто до суду з відмітками відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
Крім того, судом було розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, в якій відповідачем є Фізична особа-підприємець Сагателян Азіз Джанібекович.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточнення позовних вимог.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.04.2022 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без проголошення, в зв'язку з неявкою представників сторін на оголошення.
Розглянувши матеріали справи заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
02 січня 2019 року між АТ «Укрпошта» в особі Вінницької дирекції АТ «Укрпошта» ( позивач, в договорі Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Сагателян Азіз Джанібекович (відповідач, в договорі Орендар) було укладеного Договір оренди нерухомості №25-11-6 (надалі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування Індивідуально визначене майно - кіоск, що розміщений за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, площа Привокзальна, 2, площею 9,1 м2 (далі - Майно).
Передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатку № 1 до цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання такого Акту (п. 2.1. Договору).
Передача Майна в оренду не передбачає передачі Орендареві права власності на нього. Власником орендованого Майна залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку дії цього Договору. Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому, Сторони підписують Акт приймання- передачі майна (п. 2.2. та 2.3. Договору).
За домовленістю Сторін Орендна плата становить 12 583,34 грн. без ПДВ в місяць за оренду кіоску загальною площею 9,1 м2. Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%. Орендар відшкодовує витрати на утримання орендованого майна (прибирання території та відшкодування податку на землю) на підставі виставлених Орендодавцем рахунків. Орендар за власний рахунок укладає прямі договори з постачальниками послуг (електроенергія та інше) (п. 3.1. Договору).
Починаючи з 02.01.2020 року кожного року оренди, ставки плати за користування майном (за приміщення та парко-місце для автомобіля, за виключенням плати за послуги з утримання комерційної нерухомості), автоматично збільшуються на 10% від ставок, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору (п. 3.2. Договору).
Щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, Орендодавець надає Орендарю Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Орендар зобов'язаний підписати Акт про надані послуги та повернути його Орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.5. Договору).
Орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором (п. 3.6. Договору).
Орендна плата за перший місяць розраховується Орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акту приймання-передачі майна в оренду. Орендна плата за останній місяць оренди розраховується за фактичний період користування протягом звітного місяця згідно з Актом приймання-передачі майна з оренди і сплачується Орендарем на підставі Акту про надані послуги (п. 3.9. та п. 3.10. Договору).
У разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення (п. 8.2. Договору).
Цей Договір набирає чинності після підписання його Сторонами і діє до 02.12.2021 року включно та до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1. Договору).
02.01.2019 між сторонами підписано Додатки №1 та №2 до Договору №25-11-6 від 02.01.2019, а саме Акт приймання-передачі майна та Розрахунок орендної плати за використання нерухомості.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, на протязі 2019 року, згідно п.3.1. умов Договору, Орендарю нараховувалась орендна плата за користування майном у розмірі 15100,00грн з ПДВ. Починаючи з 02.01.2020р. Орендодавцем ставка плати за користування майном (за Приміщення та парко-місце для автомобіля, за виключенням плати за послуги з утримання комерційної нерухомості), було збільшено на 10 % від ставки, що діяла за попередній рік оренди, на підставі п. 3.2. Договору. Таким чином з 02.01.2020р., між Сторонами погоджено, що орендна плата становить 13841,67грн. без ПДВ в місяць та додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%. Орендна плата за оренду орендованого майна складала 16 610,00 грн. з ПДВ, та починаючи з 02.01.2021р. орендна плата становила 15225,84 грн. без ПДВ в місяць та додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%. Орендна плата за оренду орендованого майна складала 18271,00грн. з ПДВ.
З лютого 2020р. орендар оплату орендної плати та відшкодування витрат на утримання орендованого майна здійснював несвоєчасно, не в повному обсязі та в подальшому припинив взагалі їх сплату.
Враховуючи відсутність належного виконання умов Договору, Орендодавець направив Орендарю письмові досудові претензії/вимоги, а саме:
- 16.09.2021р. за вих.№14-03-911 надіслав (на адресу за місцем проживання за реєстрацією/місце проживання) досудову претензію/вимогу щодо виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та з вимогою здійснення відповідної оплати за користування орендованим майном із вказівкою на 5-ти денний строк з моменту її отримання або здійснення дій що пов'язанні з її неотриманням згідно ЗУ «Про поштовий зв'язок». Дана Вимога повернута з відміткою за закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
- 05.11.2021р. направив досудову претензію/вимогу за №14-03-18 з рахунком від 31.10.2021р. за №706 та актом виконаних робіт від 31.10.2021р. по відшкодування земельного податку; та рахунку №705 від 31.10.2021р. та актом виконаних робіт від 31.10.2021р. щодо оренд майна., а також акт звірки розрахунків за період з 01.01.2021р. по 31.10.2021р., з вимогою здійснення оплати протягом 5 - ти днів з моменту її отримання. Дану вимогу, з вищезазначеними документами, відповідачем було отримано власноручно 01.12.2021р., що підтверджується підписом останнього на зазначеній Вимозі. Дана вимога залишилась без відповідного реагування зокрема не здійснено оплату за користування орендованим майном та не відшкодовано витрати на утримання орендованого майна, та не повернуто підписані акти виконаних робіт з актом звірки розрахунків.
18.11.2021р. позивач листом-повідомленням №104.003.-175-21 повідомив відповідача, що термін дії Договору оренди закінчується 02.12.2021р. включно (згідно п.11.1 Договору). Та вкотре просив здійснити оплату за надані послуги/за користування орендованим Майном в строк до 02.12.2021 р. та із вказівкою необхідності звільнити орендоване майно в термін до 03.12.2021 р., та підписати відповідний Акт приймання-передачі майна. Даний лист-повідомлення отримано відповідачем власноручно 01.12.2021р. що підтверджується підписом останнього на зазначеному повідомленні.
Натомість, жодної дії відповідачем щодо звільнення орендованого приміщення здійснено не було та акти приймання-передачі майна залишились не підписанні, що в свою чергу підтверджує що Орендарем обов'язок щодо повернення орендованого майна Орендодавцеві у встановлений строк у Договорі (п.2.3.) та у встановленому порядку виконано не було.
За твердженням позивача лише 18.01.2022 орендоване майно було повернуто Орендодавцю за Актом приймання передачі майна.
Несплата відповідачем орендної плати, витрат на утримання орендованого майна та невчасне повернення орендованого майна у строки обумовлені договором слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 304992,28 грн. заборгованості, з яких: 221015,17 грн. - заборгованості по орендній платі, 206,88 - відшкодування витрат на утримання орендованого майна, 3169,59 - 3% річних, 8107,16 грн. - інфляційних втрат, 17091,10 грн. - пені, 55 402,38 грн. - неустойки.
Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).
Спір у даній справ виник у зв'язку із тим, що внаслідок систематичного порушення умов Договору у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати та заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна (податку на землю).
Також, позивачем, у зв'язку із простроченням сплати орендних платежів заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні та пеня.
Крім того, оскільки строк дії договору оренди закінчився 02.12.2021, а відповідач повернув об'єкт оренди за актом приймання-передачі лише 18.01.2022, позивачем за період з 03.12.2021 по 18.01.2022, в порядку ч.2 статті 785 ЦК України, нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати за фактичне користування приміщенням.
Позивачем на підтвердження факту надання послуг оренди надано: акти надання послуг за період дії договору; обліково-сальдові відомості по рахунку 361400 за загальний період з 01.01.2019 по 19.01.2022; відомість розрахунків за період з 01.09.2020 по 31.10.2021; накопичувальну відомість №9 по рахунку 361430 Розрахунки за договорами оренди майна розрахунків з дебіторами, кредиторами за період з 01.09.2020 по 31.10.2021; реєстр документів надходження оплати за оренду та комунальні послуги за період з 14.01.2020 по 11.01.2022 та розрахунок боргу за період з 02.01.2019 по 31.12.2021.
Згідно даних доказів, за період дії договору, а саме з 02.01.2019 по 02.12.2021 відповідач як орендар мав сплатити позивачу як орендодавцю 582679,77 грн орендної плати (12 місяців 2019 року по 15100,00 грн +12 місяців 2020 по 16610,00 грн + 11 місяців 2021 по 18271,00 грн + 2 дні грудня 2021 в сумі 1178,77 грн), відповідач в свою чергу за вказаний період здійснив оплату на загальну суму 361664,70 грн. Крім того, з серпня 2020 по 02.12.2021 відповідач як орендар мав сплатити позивачу як орендодавцю 206,88 грн податку за користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендних платежів в розмірі 221015,07 грн та сума податку за користування земельною ділянкою в розмірі 206,88 грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.
Разом з тим, суд звертає увагу що в описовій частині позовної заяви позивачем вірно зазначено суму заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 221 015,07 грн, разом з тим в прохальній частині позовної заяви та в уточнені позовної заяви позивачем зазначено розмір заборгованості по орендній платі - 221 015,17 грн, що на 0,10 грн більше ніж підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 221 015,17 грн - заборгованості з орендної плати підлягає задоволенню частково в розмірі 221 015,07 грн, а в частині стягнення 0,10 грн слід відмовити як безпідставно заявлені.
Сума податку за користування земельною ділянкою - 206,88 грн. є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3169,59 - 3% річних, 8107,16 грн. - інфляційних втрат та 17091,10 грн. - пені.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Разом з тим, пункт 8.2 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.
Отже, умову, передбачену у пункті 8.2. Договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.
З викладеного в позовній заяві розрахунку слідує, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення відповідачем сплати орендних платежів за грудень 2020 по листопад 2021 на загальну суму 217591,00 грн, за кожний місяць окремо з дати виникнення зобов'язання у відповідача на сплату і по 31.12.2021, разом з тим, за орендні платежі з грудня 2020 по квітень 2020 період нарахування пені перевищує визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строк.
За перерахунком, здійсненим судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 12791,29 грн з урахуванням строку визначеного ч.6 ст. 232 ГК України (розрахунок додано до матеріалів справи), тому пеня заявлена позивачем в розмірі 17091,10 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі встановленому судом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку сум інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3169,59 - 3% річних та 8107,16 грн. - інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 217591,00 грн за період часу з 21.01.2021 по 31.12.2021.
Щодо вимоги позивача про стягнення 55402,38 грн. - неустойки, судом встановлено наступне.
18.11.2021р. позивач листом-повідомленням №104.003.-175-21 повідомив відповідача, що термін дії Договору оренди закінчується 02.12.2021р. включно (згідно п.11.1 Договору) із вказівкою необхідності звільнити орендоване майно в термін до 03.12.2021 р., та підписати відповідний Акт приймання-передачі майна. Даний лист-повідомлення отримано відповідачем власноручно 01.12.2021р. що підтверджується підписом останнього на зазначеному повідомленні.
Натомість, жодної дії відповідачем щодо звільнення орендованого приміщення здійснено не було та акт приймання-передачі майна залишився не підписаним, що в свою чергу підтверджує що Орендарем обов'язок щодо повернення орендованого майна Орендодавцеві у встановлений строк у Договорі (п.2.3.) та у встановленому порядку виконано не було.
За твердженням позивача лише 18.01.2022 орендоване майно було повернуто Орендодавцю за Актом приймання передачі майна.
Відповідач не заперечив та не спростував обставини, зазначені позивачем у позовній заяві. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Як вбачається з умов договору та відповідно до наявних в справі доказів, розмір орендної плати у 2021р. складає у розмірі 18271,00 грн. в місяць. 02.12.2021р. Договір оренди припинився, орендоване майно було повернуто 18.01.2022р. тому починаючи з 03.12.2021р. по 18.01.2022р. підлягає сума стягнення неустойки за 29 днів грудня 2021 та 18 днів січня 2022, що розраховується за формулою (18271,00:31)* 47*2= 55402,38 грн., виходячи з наступних параметрів: - орендна плата за місяць - 18271,00грн., - кількість днів у грудні та січні місяці -31 дн., - кількість днів у грудні та січні за користування орендованим майном поза межами строку дії Договору - 47 днів, - подвійний розмір орендної плати відповідно до ст. 758 ЦК України.
Позивач скористався своїм правом, наданим йому ст. 758 ЦК України та звернувся щодо стягнення неустойки у подвійному розмірі орендної плати за весь період прострочення повернення орендованого майна.
Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 55402,38 грн за період з 03 грудня 2021 року по 18 січня 2022 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо відмови у частині стягнення орендної плати та пені.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сагателян Азіза Джанібековича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 20116650) 221015,07 грн. - заборгованості по орендній платі, 206,88 - відшкодування витрат на утримання орендованого майна, 3169,59 - 3% річних, 8 107,16 грн. - інфляційних втрат, 12 791,29 грн. - пені, 55 402,38 грн. - неустойки та 4510,38 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 0,10 грн - заборгованості по орендній платі та 4299,81 грн - пені.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача: opervinn@ukrposhta.com.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 04 травня 2022 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100)
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2