Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа №490/1531/22
1-кс/490/1237/2022
28 квітня 2022 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого-криміналіста в ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполь Донецької області, громадянки України, курсантки військової академії м. Одеса, відрядженої до військової частини НОМЕР_1 , військове звання - старший солдат, учасника бойових дій, з вищою освітою, незаміжньої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, -
До Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло клопотання старшого слідчого - криміналіста в ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України.
В поданому клопотанні слідчий зазначив, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022152150000044 від 24.04.2022 року, за фактом незаконного позбавлення волі та умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 , що спричинило смерть потерпілого, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146,ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.04.2022 року близько 15 год., більш точного часу досудовим розслідуванням на даний час не встановлено, військовослужбовці Збройних сил України: ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на автомобілі «Citroen Berlingo», державний номер НОМЕР_2 , рухалися по трасі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з с. Коблево, Миколаївського району, Миколаївської області (колишнього Березанського району) в бік м. Миколаєва.
Проїжджаючи повз с. Красне, Миколаївського району, Миколаївської області на узбіччі дороги вони помітили двох раніше не знайомих чоловіків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , між якими відбувався конфлікт. Зупинившись біля вказаних осіб, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вийшли з салону вказаного автомобіля та почали спілкуватися з вищевказаними чоловіками. Під час розмови ОСОБА_7 виявився ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підозрілим, тому останні почали його розпитувати про обставини знаходження у зазначеному місці, тощо.
Після того, як ОСОБА_7 відмовився відповідати на запитання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у останніх виник спільний намір, направлений на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Надалі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що спричинення тілесних ушкоджень на узбіччі дороги може призвести до викриття їх злочинних дій, вирішили викрасти ОСОБА_7 , перевезти його в інше місце для подальшого спричинення йому тілесних ушкоджень та незаконного позбавлення волі.
Для реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на викрадення та подальше спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою подолання опору з боку ОСОБА_7 , поблизу с. Красне Миколаївського району, Миколаївської області біля траси М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з с. Коблево, завдали йому декілька ударів ногою в область тулуба, після чого, схопивши ОСОБА_7 , зв'язали йому руки скотчем та всупереч його волі потягли до поруч припаркованого автомобіля «Citroen Berlingo», державний номер НОМЕР_2 , та посадили до салону автомобіля, де на той час знаходилась ОСОБА_6 .
Перебуваючи в салоні вищевказаного автомобіля ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили ОСОБА_6 про свої наміри, направлені на викрадення ОСОБА_7 та спричинення йому тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_6 , вступивши у злочинну змову з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , почала утримувати ОСОБА_7 у вказаному автомобілі.
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , способом небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань, викрали та незаконно позбавили волі ОСОБА_7 .
Після цього ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на автомобілі «Citroen Berlingo», державний номер НОМЕР_2 , поїхали до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Прибувши у невстановлений досудовим розслідуванням час до вищевказаної бази відпочинку, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, направлений на позбавлення волі та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, завели ОСОБА_7 до номеру № НОМЕР_3 бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де продовжили незаконно утримувати останнього та наносити йому численні тілесні ушкодження в область грудної клітини та тулуба, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер та тупої травми грудної клітини, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 настала смерть ОСОБА_7 .
Надалі, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , розуміючи суспільну- небезпечність своїх дій та передбачену законом відповідальність за їх вчинення, вирішили приховати сліди вчинених кримінальних правопорушень шляхом переміщення тіла ОСОБА_7 в інше місце, у зв'язку з чим близько 11 год. 24.04.2022 року ОСОБА_8 залучив ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які поклали тіло ОСОБА_7 на ковдру та втрьох винесли його з території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », перенесли через дорогу та поклали на землю на іншому боці вул. Кишинівська, тим самим приховали місце вчинення кримінального правопорушення.
25.04.2022 року о 21:00 за підозрою у вчиненні вищевказаного злочину, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26.04.2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 3 ст. 146 КК України, тобто у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, що спричинило тяжкі наслідки;
- ч. 2 ст. 121 КК України, тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, вчиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: - протоколами огляду місця події; - протоколами допиту свідків ОСОБА_11 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_10 ; - лікарським свідоцтвом про смерть №1783; - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; - іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ч. 5 ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
У відповідності до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час досудового розслідування стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України, варто розцінювати наступні обставини:
- переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів насильницького характеру, за вчинення яких передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні територію Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або на окуповану територію;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що на даний час не встановлено місцезнаходження слідів та речей, які мають значення для кримінального провадження. У разі перебування ОСОБА_6 на волі, останній буде мати змогу, знаючи про їх місце перебування, сховати або знищити їх;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що не маючи обмежень у пересуванні, ОСОБА_6 буде мати можливість впливати на свідків у зазначеному кримінальному провадженні та схиляти їх у подальшому до зміни показань на свою користь, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, а також інших можливих свідків, які дотепер не допитані, але підлягають допиту за обставинами кримінального провадження, які йому достовірно відомі. Всі ці факти, а також характер та спосіб вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення насильницького характеру, дає підстави вважати, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні.;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій з метою отримання доказів вини ОСОБА_6 , тому, перебуваючи на волі, останній, дізнавшись від органу досудового розслідування про здобуті в ході слідства докази на обґрунтованість його підозри та виявлені під час слідства обставини кримінального правопорушення, наявні у наданих йому додатках до клопотання про обрання запобіжного заходу, може вживати заходи до перешкоджання об'єктивності досудового розслідування;
- вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик є можливим з огляду на те, що ОСОБА_6 вчинила кримінальні правопорушення насильницького характеру, які відносяться до категорії тяжких злочинів.
А отже лише безальтернативне обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом припинення злочинної діяльності підозрюваного.
Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
В судовому засіданні прокурор повністю підтримав викладені в клопотанні доводи та просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрювана в судовому засіданні проти клопотання заперечувала та вказала, що жодного злочину не вчиняла. Пояснила, що вона є курсанткою військової академії м.Одеса, в березні 2022 року була відряджена до військової частини НОМЕР_1 та разом з іншими військовослужбовцями вказаної частини перебувала на базі відпочинку в с. Коблево, до її обов'язків входило допомагати на кухні. 24.04.2022 року вранці вона за вказівкою ОСОБА_8 викликала швидку для чоловіка, якому, зі слів останнього, стало погано. Вказала, що їй невідомо, хто цей чоловік, що з ним сталося, як він потрапив до бази відпочинку в с. Коблево, на території бази вона його не бачила. Після того, як вона зателефонувала, ОСОБА_8 попросив зателефонувати ще раз та повідомити швидку, що їм назустріч виїхав білий автомобіль. Вона не була присутня 22.04.2022 року коли цього чоловіка везли на базу, вона взагалі не знала, що він там перебував.
Також, в судовому засіданні підозрювана вказала, що її було незаконно затримано працівниками поліції, в протоколі затримання не вірно зазначено дату та час фактичного затримання, особи, які проводили слідчі дії, здійснювали на неї психологічний тиск, що є грубим порушенням чинного законодавства.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, вказала, що підозра не обґрунтована, зібрані слідчим докази є недопустимими, а за такого клопотання не підлягає задоволенню.
Слідчий суддя, вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частини п'ята статті 9 КПК України). За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт с) пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини дозволяє дійти висновку про те, що КПК України оперує поняттями, які відповідають кільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт “обґрунтованої підозри”, переконання (доведення) “поза розумним сумнівом”, стандарти “достатніх підстав (доказів)” тощо.
Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілей прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина п'ята статті 234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК України та інші).
Отже, повідомлення про підозру на підставі пункту 3 частини першої статті 276 КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання).
Слідчим в обґрунтування клопотання зазначено, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується протоколами огляду місця події; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 ; лікарським свідоцтвом про смерть №1783; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Між тим, вивченням доданих до клопотання матеріалів не встановлено доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_6 наявний склад інкримінованих їй злочинів або вона може бути до них причетна.
Посилання прокурора у судовому засіданні на надані ОСОБА_6 показання, в яких остання викладає обставини вчинення нею кримінальних правопорушень, слідчий суддя не приймає до уваги, оскільки згідно вимог ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а в наданих слідчому судді поясненнях підозрювана заперечує свою причетність до вчинених злочинів.
Інших доказів на підтвердження причетності ОСОБА_6 до злочинів передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України прокурором в судовому засіданні не було представлено.
Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Таким чином, оскільки прокурором під час розгляду клопотання не доведено обставину, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, слідчий суддя вважає необхідним постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 206 КПК України враховуючи заяву ОСОБА_6 під час судового засідання, про те, що її було незаконно затримано та безпідставно її утримували фактично позбавивши волі без законних підстав слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати уповноважених осіб Територіального Управління ДБР в Миколаївській області провести дослідження фактів викладених ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо незаконності її затримання та позбавлення свободи, а також здійснення на неї психологічного та фізичного тиску.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого-криміналіста в ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Зобов'язати уповноважених осіб Територіального Управління ДБР в Миколаївській області провести дослідження фактів викладених ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо незаконності її затримання та позбавлення свободи, а також здійснення на неї психологічного та фізичного тиску.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Миколаївського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1