Справа №141/33/22
Провадження №1-кп/141/16/22
04 травня 2022 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2021 року за № 12021020060000331 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заруддя Оратівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , на даний час перебуває у СІЗО ДУ «Вінницька УВП №1», громадянина України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України, (в режимі відеоконференції)
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої: ОСОБА_6 ,
потерпіла ОСОБА_7 : не з'явилась,
В провадженні Оратівського районного суду Вінницької області перебуває вказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.05.2022 року через канцелярію суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Клопотання мотивовано тим, що станом на сьогоднішній день проведено допит ОСОБА_3 , допитано потерпілих та основних свідків по справі, а тому відпала необхідність у застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків ( з урахуванням вимог ст. 178 КПК України) та враховуючи всі можливі ризики, вважає, що достатнім та обґрунтованим застосуванням до ОСОБА_3 є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Також в судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив та подав письмове клопотання від 03.05.2022 року про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 , будучи неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, маючи незняту та непогашену судимість згідно вироку Оратівського районного суду від 28.03.2017 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності. Вважає, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що ОСОБА_8 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній неодноразово відбував покарання, пов'язані із позбавленням волі, офіційно не працює, немає на утриманні малолітніх дітей та згідно вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.09.2021 року його засуджено за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на один рік, тобто його було визнано винним в тому, що він самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин. Зазначене свідчить про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_3 , який, знаючи, що за вчинення кримінальних правопорушень під час іспитового строку йому загрожує покарання, пов'язане з позбавленням волі, повторно вчинив нові умисні злочини проти власності. У зв'язку із встановленням відсутності факторів стримуючого характеру щодо поведінки ОСОБА_9 , який з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, шляхом їх вмовляння та підкупу з метою подальшого спонукання їх до перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, зміни їх показань у суді. Також, перебуваючи на волі, не маючи соціальних факторів стримуючого характеру, будучи схильним до вчинення різного роду злочинів проти власності, офіційно не працюючи, не маючи малолітніх дітей, обвинувачений може повторно вчинити нове кримінальне правопорушення.
При цьому, прокурор заперечив щодо поданого клопотання адвоката ОСОБА_5 від 04.05.2022 року про зміну запобіжного заходу, оскільки вважає, що наявність ризиків зберігається впродовж тримання обвинуваченого під вартою, а також враховуючи той факт, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, а ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, самовільно залишив розташування військової частини. До того ж, прокурор вважає, що неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки кількість ризиків не зменшилася, крім того, не всіх свідків у справі допитано, а тому вважає, що єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання від 04.05.2022 року з наведених у ньому підстав та просила задовольнити його у повному обсязі, у задоволенні клопотання прокурора від 03.05.2022 року про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 просила відмовити. Поряд з цим, зазначила, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не було враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 зареєстрований у с. Заруддя Вінницького району Вінницької області, за час його перебування в межах територіальної громади жодних скарг на нього не надходило. Окрім того, вказала, що обвинувачений не погоджується з підозрою, вважає її необґрунтованою та не підкріпленою належними та допустимими доказами, своє вину заперечує повністю. Щодо застосування запобіжного заходу у вигляді застави зазначила, що ОСОБА_3 на теперішній час, у зв'язку з триманням під вартою, знаходиться в скрутному матеріальному становищі, а тому навіть мінімальний розмір застави поставить його в безвихідне становище.
Обвинувачений ОСОБА_3 подане адвокатом ОСОБА_5 клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити, оскільки він зареєстрований у АДРЕСА_2 разом із батьком, та вважає, що такий запобіжний захід зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, натомість у задоволенні клопотання прокурора від 03.05.2022 року про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу просила відмовити.
Суд, розглянувши клопотання прокурора від 03.05.2022 року про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , та клопотання захисника ОСОБА_5 від 04.05.2022 року про зміну запобіжного заходу, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, доходить наступних висновків.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Також, у п. 70 рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії", найперше, про що Суд нагадує, що розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і що законність тримання під вартою обвинуваченого слід оцінювати, виходячи з особливостей кожної конкретної справи. Продовження строку затримання можна виправдати лише тоді, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги до свободи людини, зафіксовану у статті 5 Конвенції.
Крім того, у п. 80 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України" Суд зазначив, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри вже не є підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.
У п. 24 рішення ЄСПЛ у справі "Гудзь проти України" щодо тривалості збереження обґрунтованої підозри вказано, що Суд ніколи не намагався перевести цю концепцію в чітко визначені кількість днів, тижнів, місяців або років, або в різні строки залежно від тяжкості злочину. Як тільки "розумної підозри" вже недостатньо, Суд повинен встановити, чи інші, наведені судами, підстави продовжують виправдовувати позбавлення особи свободи.
Крім того, у п. 68 рішення ЄСПЛ у справі "Баришевський проти України", Суд зазначив, що коли національні суди продовжують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щоразу використовуючи схожі, якщо не шаблонні, формулювання, не продемонструвавши, що вони насправді зважають на плин часу, тоді порушуються вимоги п. 3 ст. 5 Конвенції.
Відповідно до ч.4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та зважає на те, що прокурором здійснюється посилання на наявність ризиків, встановлених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які, свою чергу, він також посилався у своєму клопотанні від 01.03.2022 року про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .Поряд з цим, суд зважає на той факт, що під час судового розгляду допитано обвинуваченого, потерпілих та більшу частину свідків.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ризики, на які посилається прокурор як на підставу запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не підтверджені, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про наявність умислу у обвинуваченого на переховування від суду, впливу на свідків, потерпілого та інших учасників або перешкоджання кримінальному провадженню.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
На підставі наведеного, суд не встановив підстав щодо необхідності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, оскільки на теперішній час обставин необхідності у такому триманні в даному конкретному випадку не має, а тому необхідним та достатнім запобіжним заходом буде запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого проживання та утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Отже, виходячи з того, що обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, на даний час він не є підставним, обвинувачений вже тривалий час знаходиться під вартою, суд не може абстрагуватися від всіх необхідних умов, які беруться до уваги при продовженні або зміні запобіжного заходу та автоматично продовжувати такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою та вважає за можливе змінити його на домашній арешт за місцем реєстрації ОСОБА_3 на визначений в КПК України термін, а виконання даної ухвали покласти на СПД № 1 відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, згідно якої останній повинен поставити на облік обвинуваченого, повідомити про це суд та контролювати поведінку обвинуваченого згідно ст. 181 КПК України
При цьому, саме такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194, 201, 331, 336, 369, 372, 395 КПК України суд, -
В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_4 від 03.05.2022 року про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.
Клопотання адвоката ОСОБА_5 від 04.05.2022 року про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Змінити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло за місцем реєстрації, а саме, за адресою: АДРЕСА_2 .
Звільнити ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі суду негайно після проголошення даної ухвали суду, та зобов'язати невідкладно прибути до свого місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до суду у вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;
2) не відлучатися із місця проживання без дозволу суду або прокурора ;
3) повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду про зміну запобіжного заходу діє з 04 травня 2022 року по 02 липня 2022 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під домашнім арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків даною ухвалою суду, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід
Ухвалу суду від 04.05.2022 року передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого - до СПД № 1 відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.
Органу Національної поліції негайно поставити обвинуваченого ОСОБА_3 , на облік, про що повідомити Оратівський районний суд Вінницької області.
Відкласти судовий розгляд кримінального провадження №12021020060000331 від 21.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 369 КК України, на 25.05.2022 року о 14 год. 00 хв.
В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , , ОСОБА_13 .
Копію ухвали після її оголошення вручити прокурору ОСОБА_4 та негайно направити обвинуваченому ОСОБА_3 , а також на поштову та електронну адресу ДУ «Вінницька УВП №1» для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1