28 квітня 2022 року
м. Київ
справа №759/8792/19
провадження № 61-3170ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу представника комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Кір'якова Артура Сергійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вістекс-Компані» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП «Київблагоустрій» ВО КМР (КМДА), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди 314 988,00 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 120,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з КП «Київблагоустрій» ВО КМР (КМДА) на користь ОСОБА_1 267 323,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 8 120,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу КП «Київблагоустрій» ВО КМР (КМДА) залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року - без змін.
06 квітня 2022 року представник КП «Київблагоустрій» ВО КМР (КМДА) - Кір'яков А. С. (далі - представник) надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року.
У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши касаційну скаргу представника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.
Як убачається з касаційної скарги, предметом позову є відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 314 988,00 та моральної шкоди - 8 120,00 грн.
Ціна позову в даній справі складає 323 108,00 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00*250=620 250,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів попередніх інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.
Разом із цим, у касаційній скарзі представвник посилається на обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, 09 грудня 2020 року у справі № 915/1376/17 та ін.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що представник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції питання, відповідь на яке, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені представником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не зазначено посилань на неоднакове застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду.
Крім того, посилання представника на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в даній справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням указаного, оскільки представник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Кір'якова Артура Сергійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вістекс-Компані» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук