Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 264/5346/20
провадження № 61-14546св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2021 року у складі судді Мирошниченка Ю. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 28 липня 2021 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Зайцевої С. А., Мальцевої Є. Є.,
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабою заявника, яка перебуває на медичному обліку в КНП Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Маріуполя».
У травні 2020 року у ОСОБА_4 стався крововилив у тканини головного мозку (інсульт), через що стан її здоров'я значно погіршився і на сьогоднішній день вона не в змозі самостійно обслуговувати себе та потребує постійного стороннього догляду внаслідок того, що вона не здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними через стійкий, хронічний психічний розгляд, спричинений її захворюванням. Окрім цього, у ОСОБА_4 діагностовано церебральний атеросклероз з гіпертензією і когнітивними порушеннями, а також ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз (серцева недостатність 1 ступеню).
Найближчим родичем, який опікувався станом здоров'я ОСОБА_4 був батько заявника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших близьких родичів, які спроможні піклуватися про неї та опікуватися станом її здоров'я немає.
Просив визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його її опікуном.
У січня 2021 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна.
Заява мотивована тим, що вона є невісткою ОСОБА_4 , яка є матір'ю її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протягом всього часу перебування у шлюбних відносинах з чоловіком та після його смерті вона фінансово забезпечувала ОСОБА_4 , опікувалась здоров'ям останньої, з серпня 2018 року за проханням чоловіка, нею щомісячно направлялись гроші його двоюрідній сестрі ОСОБА_6 , яка доглядає за ОСОБА_4 та витрачає кошти на її лікування. Після смерті чоловіка ОСОБА_2 продовжувала надсилати кошти для ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 151 від 30 жовтня 2020 року ОСОБА_4 страждає на недоумство у формі судинної деменції і за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Просила визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити її опікуном ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2021 року, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного суду від 28 липня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки задоволено.
Визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.
Встановлено над недієздатною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначено її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про призначення її опікуном ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції, дослідивши висновок судово-психіатричної експертизи, заслухавши пояснення судового експерта Ушеніна С. Г., зробив висновок про допустимість експертного висновку як доказу нездатності ОСОБА_4 розуміти значення своїх дій та наявності підстав для визнання її недієздатною.Зважаючи на відсутність подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном ОСОБА_2 , суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 , що не позбавляє її права повторно звернутися до суду з відповідною заявою після усунення причин, які стали підставою для відмови у задоволенні такої заяви.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , у якій просить скасувати рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 липня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок експерта не є належним доказом у справі. У пункті 15 висновку експерта відсутній підпис експерта в підтвердження того, що він попереджений про відповідальність за надання явно неправдивих висновків та відмову від виконання покладених на нього обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. У висновку експерта не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що одночасно з недодержанням експертом вимог пункту 11 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № ЮО/о «Висновок судово-психіатричного експерта № __ » та порушенням вимог частини п'ятої статті 106 ЦПК України тягне за собою неналежність експертного висновку. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).Судовий експерт-психіатр Ушенін С. Г., у судовому засіданні підтвердив суду, що і в пункті 14, і в пункті 15 висновку судово-психіатричного експерта № 151 від 30 жовтня 2020 року мають міститись відомості, зазначені в 11 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № ЮО/о «Висновок судово-психіатричного експерта № __». Висновок судів про те, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, про що міститься розписка в пункті 15 вступної частини його висновку, посвідчена печаткою та підписом, який виконано у попередньому пункті бланку, яка не впливає на повноту, всебічність і об'єктивність експертного дослідження та достовірність його результатів і що це є технічною помилкою - є помилковим, не відповідає обставинам справи і не ґрунтується на вимогах закону. У висновку експерта немає посилань на конкретну медичну документацію щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а є лише загальна фраза, що експерт дослідив матеріали справи, медичну документацію. Згадана, але не вказана і не скопійована медична документація (виписки) (пункт 14 Інструкції). Відсутність ксерокопій або завірених виписок із амбулаторної карти клієнтки свідчить про відсутність фактажу анамнезу у розвитку фізичних і психічних недугів ОСОБА_4 . Відомості щодо перенесення у 2020 році ОСОБА_4 гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК), викладені зі слів її онука ОСОБА_1 та експерт вказує, що відповідної медичної документації нема. Вперше оглянута психіатром ОСОБА_4. 21 жовтня 2020 року, а висновок експертизи датується 30 жовтня 2020 року. Тобто, до початку судової справи ОСОБА_4 під наглядом психіатрів не перебувала. У висновку експерта не вказано з якого часу клієнтка знаходилась і з якого приводу в психіатричній лікарні. У висновку експерта надається опис стану ОСОБА_4 як нездатної до самообслуговування, але яким чином та на підставі чого це встановлено експертом на наводено. У висновку експерта відсутній перелік і назви методики (психіатричного і психологічного, апаратурного інструментарію), на основі якої були отримані результати психіатричної експертизи, не зазначено, які методики використовувалися для дослідження особливостей пам'яті, вербального інтелекту, невротичної риси особистості, відсутня обґрунтованість використання тих чи інших методик дослідження. Ситуація неможливості перевірки неврологічного стану ОСОБА_4 зменшує достовірність висновків проведеної судово-психіатричної експертизи, тому що спонукає до припущення, а не підтвердження результатів діагностування. Вказані вище недоліки, неточності та припущення, наведені у висновку експерта, наводять на думку про те, що дослідження було проведено необ'єктивно, а встановлений ОСОБА_4 діагноз не відповідає дійсності. На думку фахівця в галузі судово-психіатричної експертизи Ктітарєва О. М. , яка долучена до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції судово-психіатрична експертиза, за результатом якої складений висновок експерта №1 51 від 30 жовтня 2020 року, проведена поверхнево, із численними порушеннями як методології проведення експертиз, так і «Порядку проведення СПЕ», її висновки є недостовірними та неповними. Для вирішення питання щодо призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_4 є обов'язковим подання органом опіки відповідного подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області до суду. У судовому засіданні 16 березня 2021 року заявлялось відповідне клопотання про відкладення судового засідання до отримання відповідного висновку, а також клопотання про витребування доказів, які необхідні для отримання відповідного висновку, які судом першої інстанції були відхилені, а судом апеляційної інстанції взагалі не надана оцінка вказаним обставинам. Таким чином, суд першої інстанції не мав підстав для ухвалення оскаржуваного рішення, а відтак було порушено приписи частини першої статті 300 ЦПК України. Сорокіна Ю. О. не надала суду першої інстанції засвідчену належним чином та діючу довіреність на представництво інтересів Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, отже суд першої інстанції розглянув вказану справу без участі уповноваженого представника органу опіки та піклування, що є порушенням частини першої статті 299 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_9 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 , залишити без змін рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполі Донецької області від 16 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 липня 2021 року.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що заявник, як підставу скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, зокрема наводить доводи відносно: належності судово-психіатричної експертизи як доказу; розгляду справи без наявності висновку органу опіки та піклування; розгляд справи без участі представника органу опіки. В силу положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має повноважень вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, на які посилається вище у наведених доводах касаційної скарги заявник ОСОБА_2 . Щодо доводів касаційної скарги стосовно розгляду справи без наявності висновку органу опіки та піклування та щодо розгляду справи без участі представника органу опіки судом апеляційної інстанції об'єктивно досліджено та враховано ту обставину, що, зважаючи на відсутність подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном відповідної особи, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 , що не позбавляє її права повторно звернутися до суду з відповідною заявою після усунення причин, які стали підставою для відмови у задоволенні такої заяви. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, на яку посилається ОСОБА_2 як на приклад відмінного застосування Верховним Судом норми права у подібних правовідносинах, мова йде не про висновок експерта, а про висновок будівельно-технічного експертного дослідження, яке відповідно до положень ЦПК України є таким видом письмового доказу, як висновок спеціаліста, який в силу положень статті 74 ЦПК України не замінює висновку експерта. Отже заявник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду не в подібних правовідносинах щодо визнання ОСОБА_4 недієздатною та встановлення опіки, а також на різні за значенням види доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 264/5346/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2022 року матеріали цивільної справи № 264/5346/20 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що висновком судово-психіатричного експерта № 151 від 30 жовтня 2020 року встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на недоумство у формі судинної деменції. За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Для захисту своїх цивільних прав ОСОБА_4 потребує встановлення над нею опіки.
З довідки КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» вбачається, що ОСОБА_4 продуктивному контакту недоступна, не всі запитання розуміє, дезорієнтована в часі, погано фіксує поточні моменти. За психічним станом не може бути присутньою на засіданні суду.
Заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_4 , ОСОБА_2 - невісткою, а саме дружиною померлого сина ОСОБА_5 .
З характеристики ОСОБА_1 вбачається, що він веде юридичну консультацію під час особистого прийому громадян депутатів Маріупольської міської ради, приймає участь в суспільному житті міста Маріуполя, проявляє небайдужість до проблем людей літнього віку та малозабезпечених сімей, яких консультує та допомагає як досвідчений юрист на громадських засадах.
Орган опіки та піклування в особі департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в своєму поданні вважає доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 за умови визнання останньої недієздатною, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про призначення її опікуном вважає доцільним відмовити у зв'язку з наданням неповного пакету документів.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 39, частини першої статті 40 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що висновок судово-психіатричного експерта № 151 від 30 жовтня 2020 року є неналежним доказом з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Висновок про недієздатність фізичної особи необхідно робити, перш за все, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи, в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого в особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі частини другої статті 76 ЦПК України.
Обов'язкове призначення судом експертизи визначено статтею 105 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначено, що призначення експертизи судом є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Ухвалою Іллічевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 серпня 2020 року у цій справі призначено судово-психіатричну експертизу.
Висновком судово-психіатричного експерта № 151 від 30 жовтня 2020 року встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на недоумство у формі судинної деменції. За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Для захисту своїх цивільних прав ОСОБА_4 потребує встановлення над нею опіки.
Висновок судово-психіатричного експерта є повним і чітким, не викликає сумнівів у його правильності, ґрунтується на дослідженні медичної документації, матеріалів цивільної справи, амбулаторному дослідженню психічного стану ОСОБА_4 та не суперечить наявним у справі доказам.
Дослідивши висновок судово-психіатричної експертизи, заслухавши пояснення судового експерта Ушеніна С. Г., який підтвердив обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що ставилась під сумнів представником ОСОБА_2 , суд першої інстанції зробив вірний висновок, з яким поголився суд апеляційної інстанції, про допустимість експертного висновку як доказу нездатності ОСОБА_4 розуміти значення своїх дій та наявності підстав для визнання її недієздатною. Будучи допитаним у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, експерт Ушенін С. Г. пояснив, що відсутність підпису у пункті 15 висновку експертиза пов'язано з допущеною ним технічною помилкою.
У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у цивільному провадженні, сторони мають право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цими висновками та зазначивши вимоги до повторної експертизи, що ОСОБА_2 зроблено не було.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд розглянув справу безучасті уповноваженого представника органу опіки та піклування спростовується матеріалами справи. Згідно протоколів судового засідання 09 лютого 2021 року (т. 1 арк. спр. 114), від 19 лютого 2021 року (т. 1 арк. спр. 157-159), від 16 березня 2021 року (т. 1 арк. спр. 172-173) у судовому засідання була присутня представник органу опіки та піклування Сорокіна Ю. О., повноваження якої підтверджуються копією довіреності від 16 січня 2020 року № 56.4-75887-01 (т. 1 арк. спр. 168).
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржених судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, та з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук