Ухвала
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 187/795/19
провадження № 61-11743св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування житлового будинку та договору дарування земельної ділянки недійсними,
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 22 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського нотаріального округу Мельнічук В. І., зареєстрований у реєстрі за № 900, та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 22 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського нотаріального округу Мельнічук В. І., зареєстровий у реєстрі за № 901.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку від 22 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельнічук В. І., зареєстрований у реєстрі за № 900.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 22 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Камянського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельнічук В. І., зареєстрований у реєстрі за № 901.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення та її обґрунтування
У січні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про ухвалення у справі додаткового судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів дарування, суд касаційної інстанції не вирішив питання про припинення речового права на нерухоме майно, зареєстрованого за ОСОБА_3 .
Зазначав, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, внесено зміни у статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Суд касаційної інстанції наведених норм не врахував та одночасно з визнанням недійсними оспорюваних договорів не вирішив питання про припинення права власності ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно, внаслідок чого постанова Верховного Суду не може бути виконана шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на наведене, просив Верховний Суд ухвалити додаткове судове рішення, яким припинити право власності ОСОБА_3 (номер запису про право власності: 21091480) на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта - 1284524912237); припинити право власності ОСОБА_3 (номер запису про право власності 21091602) на земельну ділянку, кадастровий номер 1223780800:02:010:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта - 1257242212237).
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Перелік підстав, за яких може бути постановлено додаткове рішення, є вичерпним.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України і воно не може змінити суті основного рішення.
Додатковим судовим рішенням усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або питання розподілу судових витрат.
Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися судом.
При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, ніж ті, що передбачені статтею 270 ЦПК України, суд відмовляє у задоволенні заяви.
Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами першою-другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах доводів та вимог касаційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсними договори дарування, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як такі, що вчинені з порушенням його прав та інтересів, як кредитора за договором позики, з метою приховання майна ОСОБА_2 , що унеможливлює наступне звернення стягнення на таке майно під час примусового виконання рішення про задоволення грошових вимог кредитора.
В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 посилався на те, що для ефективного захисту його прав та інтересів на виконання рішення суду про визнання недійсним оспорюваних договорів даруванням, необхідним є одночасне припинення права власності ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, з такими вимогами ОСОБА_1 не звертався до суду і не обґрунтовував вимоги касаційної скарги посиланням на неправильне застосування чи незастосування судами попередніх інстанцій вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Обставини державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірні об'єкти нерухомого майна не досліджувалися та не встановлювалися судами попередніх інстанцій, а тому в силу приписів статті 400 ЦПК України дослідження та встановлення обставин державної реєстрації права власності ОСОБА_3 та припинення таких прав під час касаційного перегляду справи виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про припинення права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , по своїй суті зводиться до вирішення вимоги, яка ним не заявлялася в позовній заяві при зверненні до суду, а тому відсутні підстави для вирішення цього питання шляхом ухвалення додаткового рішення відповідно до приписів статті 270 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування житлового будинку та договору дарування земельної ділянки недійсними відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко