Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
21.02.2022м. ХарківСправа № 922/4295/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Єрьомичева А.В. (дов. №2522 від 20.05.2021), на дебати не з'явився
відповідача - Беззубенко Н.В. (дов. №27 від 06.12.2021)
27.10.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації 733598,00 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2021 було залишено позовну заяву без руху.
11.11.2021 позивач подав до господарського суду Харківської області заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 12.11.2021 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
29.11.2021 відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №28109) в якому заперечує проти позову.
В обґрунтування своїх заперечень, відповідач вказує, що АТ «Укрзалізниця» не підтверджує належними та допустимими доказами, що ліквідоване Управління в 2019 році було розпорядником бюджетних коштів в Близнюківському районі та зобов'язане компенсувати недоотримані кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.
Також, в підготовчому засіданні 06.12.2021, відповідач звернувся з клопотанням про витребування в Управлінні Державної казначейської служби України у Близнюківському районі Харківської області інформацію про те, чи дійсно на підставі розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 11.01.2021 № 5 «Про погодження перерахування залишків коштів» залишки коштів у розмірі 4 223 805,63 грн., що утворилися на кінець бюджетного періоду на рахунках загального фонду районного бюджету Близнюківського району було перераховано в повному обсязі до бюджету Близнюківської селищної ради на підставі платіжного доручення за підписом начальника фінансового відділу Близнюківської райдержадміністрації від 15.01.2021 № 2, а також вказавши коли саме вищевказані кошти було зараховано на рахунок Близнюківської селищної ради.
Ухвалою суду від 22.12.2021 було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання відповідача.
16.12.2021 позивач надав відповідь на відзив відповідача (вх. №29723).
17.12.2021 відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив (вх. №7863).
Ухвалою суду від 22.12.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 21.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив.
Між Управлінням соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації (Замовник) та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця” (Виконавець, позивач) укладено договір про надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполучені №Дон/ДН-2-19074/НЮ-і від 15.03.2019.
Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є відносини сторін щодо надання та фінансування пільг населенню, згідно Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про охорону дитинства” (пільги дітям з багатодітних сімей), “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони та їх соціальний захист”, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", пов'язаних із споживанням населенням таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пасажирів за рахунок коштів місцевого бюджету.
Згідно з п.1.2, 1.3 договору, Замовник здійснює фінансування пільг, наданих громадянам Близнюківського району, пов'язаних із споживанням послуг, згідно п. 1.1 договору, на підставі поданих виконавцем реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а виконавець здійснює постачання цих послуг населенню, що має відповідні пільги.
Відповідно до розділу 2 договору, Виконавець зобов'язується: реалізувати в 2019 році послуги населенню, що має право на пільги згідно чинного законодавства та відповідно до п. 1.1 Договору. Замовник зобов'язується: щомісячно до 15 числа місяця, слідуючого за звітним, готувати спільно з Виконавцем акти звіряння заборгованості по наданим послугам населенню, що має пільги; щомісячно, на підставі актів звіряння заборгованості, надавати до фінуправління та Держказначейства дані про нараховані суми щодо пільг; відшкодовувати суму наданих послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян Близнюківського району залізничним транспортом в межах виділених кошторисних призначень з місцевого бюджету січень-червень 2017 року в сумі 10 000,00 грн.
Згідно п. 3.1, 3.2 договору, виконавець щомісячно до 25 числа місяця, слідуючого за звітним, надає Замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовується з місцевого бюджету, реєстри перевезених пільговиків, розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги та акти звірки на надання пільг. Замовник проводить фінансування видатків на відшкодування фактично понесених збитків за перевезення визначеної кількості громадян (за списком) Виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо наданих пільг.
Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання, а умови договору застосовуються згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2019, і діє в частині надання послуг до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
На підтвердження здійсненого перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами позивачем надані облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за 2019 рік, а також загальні зведені відомості по типах пільг та квитків у приміському сполученні.
Відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів (далі облікова форма) позивачем визначені періоди, категорії пільговика, область, кількість оформлених пільгових проїзних квитків, сума недоотриманих коштів з урахуванням ПДВ.
В облікових формах визначені категорії пільговиків для приміського сполучення: інваліди Великої Вітчизняної війни 1, 2, 3 групи та прирівняні до них особи (ІВВВ 1, ІВВВ2, ІВВВ3); учасники Великої Вітчизняної війни, бойових операцій (УВВВ); батьки військовослужбовців, які загинули чи померли (БЗВ); інваліди війни 1, 2, 3 групи та особи, які супроводжують в поїздах інваліда (ІВ1, ІВ2, ІВ3, СУПРІ); учасники бойових дій (УВУ); інваліди 1, 2, 3 групи та особи, які супроводжують інвалідів 1 групи (ІНВ, СІНВІ1); постраждалі внаслідок Чорнобильської аварії 1 категорії, учасники ліквідації, діти віком від 6-18 років, яким встановлена інвалідність пов'язана з Чорнобильською катастрофою (ЛЧАЕС, ДЧ-18), пенсіонери за віком (ПЕНС); ветерани: органів внутрішніх справ, військової служби (ВОВС); діти віком 6 до 18 років (до 23 років) з багатодітних сімей (ДИТС); діти-сироти і діти, які залишились без піклування батьків, віком від 16-18 років (ДС6-18); діти-інваліди віком від 6-18 років (Д16-18).
Відповідно до облікових форм за 2019 рік, загальна сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала 743 598,00 грн.
Проте Управлінням соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації, яке було розпорядником бюджетних коштів, провів частково розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, а саме, за 2019 рік отримано компенсаційних виплат на суму 10 000,00 грн.
Отже, позивачем понесені збитки за перевезення пільговиків за період 2019 року в сумі 733 598,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
Як вбачається зі ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, “Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них” від 12.03.1993, Законами України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про охорону дитинства”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.
У ч. 6 ст. 9 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Пунктом 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №252 від 19.03.1997 (тут і далі який був чинним на момент укладення спірних договорів), зокрема, закріплено обов'язок суб'єктів господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Норми зазначених вище нормативно правових актів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії. Безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондується безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Пунктом 2 Порядку №256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.
Встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються Акціонерним товариством “Укрзалізниця” за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг (ст. 9 Закону України “Про залізничний транспорт”).
До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (пункт 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до підпункту “ґ” пункту 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до п. 1 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009, компенсаційні виплати залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у Близнюківському районі Харківської області є Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області.
Як зазначено вище, механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009.
У пункті 3 вказаного Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг (пункт 4 Порядку №1359).
Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (пункт 5 Порядку №1359).
Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (пункт 7 Порядку №1359).
Згідно з пунктами 9 - 11 Порядку №1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Вищезазначені нормативні акти покладають на розпорядника обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти залізницею за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що подання облікових форм за 2019 рік відповідає положенням п.10 Порядку №1359 розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути оплачені розпорядником.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинного зв'язку між порушенням права та збитками; наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Також, Закон України “Про залізничний транспорт” та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1196 від 27.12.2006, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №904/9488/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем у справі, Управлінням соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації, не були відшкодовані понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків за 2019 рік в загальній сумі 733 589,00 грн.
Щодо правонаступництва Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації, суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" №807-ІХ від 17.07.2020 Верховна Рада України постановила утворити у Харківській області, зокрема, Лозівський район (з адміністративним центром у місті Лозова) у складі територій Біляївської сільської, Близнюківської селищної, Лозівської міської, Олексіївської сільської, Первомайської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядом здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1321 від 16.12.2020 (надалі - Порядок), визначено механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням або реорганізацією райдержадміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків райдержадміністрацій, що припиняються, у зв'язку із зміною адміністративно-територіального устрою України.
Дія цього Порядку поширюється на райдержадміністрації, які у зв'язку з прийняттям постанови Верховної Ради України №807-IX від 17.07.2020 “Про утворення та ліквідацію районів” підлягають утворенню та/або реорганізації.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що перехід повноважень, прав та обов'язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.
Згідно з пунктом 8 вище зазначеного Порядку, перехід майна, майнових прав та обов'язків райдержадміністрації, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акту комісії з реорганізації.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" №1635-р від 16.12.2020, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і ст. 7-1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" вирішено:
- здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України №807-IX від 17.07.2020 "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1;
- утворити районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2;
- здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3.
Отже, наведеним законодавством в межах реформи децентралізації передбачено саме реорганізацію райдержадміністрацій та їх структурних підрозділів. Водночас Порядком не передбачено ліквідації структурних підрозділів райдержадміністрацій, оскільки у такому випадку новостворена особа отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями, що є не допустимим.
Суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва; під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому.
Здійснення саме реорганізації районних державних адміністрацій районів та їх структурних підрозділів пов'язано із збереженням публічно-владного правонаступництва, що відповідає положенням Конституції України, вимогам чинного законодавства України.
Розпорядженням Лозівської районної державної адміністрації у Харківській області №29 від 11.02.2021 "Про забезпечення правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків Близнюківської районної державної адміністрації та її структурних підрозділів", прийнятого на виконання Порядку, з метою забезпечення правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків Близнюківської районної державної адміністрації та її структурних підрозділів, що припиняються, встановлено, що Лозівська районна державна адміністрація Харківської області з дня затвердження передавального акту є правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків Близнюківської районної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації.
Цим же Розпорядженням було покладено на комісію з реорганізації Лозівської районної державної адміністрації Харківської області обов'язок забезпечити передачу активів та зобов'язань Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області та її структурних підрозділів до Лозівської районної державної адміністрації Харківської області відповідно до затвердженого передавального акта.
Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації №179 від 31.03.2021 затверджено передавальний акт Близнюківської, Первомайської районних державних адміністрацій Харківської області до правонаступника, Лозівської районної державної адміністрації Харківської області.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт правонаступництва Лозівської районної державної адміністрації Харківської області усього майна, майнових прав та обов'язків Близнюківської районної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації, оскільки розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації №179 від 31.03.2021 затверджено відповідний передавальний акт.
Зазначений передавальний акт Близнюківської, Первомайської районних державних адміністрацій Харківської області є у вільному доступі на офіційному сайті Харківської обласної державної адміністрації (https://kharkivoda.gov.ua/content/documents/1087/108623/files/210331-01-11-zagal-179%20rozp.PDF), однак, вступереч розпорядження Лозівської районної державної адміністрації у Харківській області №29 від 11.02.2021 "Про забезпечення правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків Близнюківської районної державної адміністрації та її структурних підрозділів" та Порядку передавальний акт не містить відомостей щодо майнових прав та обов'язків Управління соціального захисту наследення Близнюківської районної державної адміністрації, правонаступником якого є Лозівська районна державна адміністрація Харківської області.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) вказано, що при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків.
За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни сторони у зобов'язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом.
Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.
Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами переходять і обов'язки сторони у зобов'язанні. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання.
При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов'язки кредитора.
Водночас процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16.
Згідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Надаючи оцінку доводам Управління соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації про те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу - Управління соціального зхисту населення Близнюківської районної державної адміністрації припинено в результаті ліквідації, а дані про її правонаступників відсутні, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦК України).
У даному випадку саме держава прийняла рішення про реорганізацію райдержадміністрацій та їх структурних підрозділів та утворення районних державних адміністрацій, а також необхідності забезпечення правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків, зокрема Близнюківської районної державної адміністрації та її структурних підрозділів (у т.ч. Управління соціального захисту населення) до Лозівської районної державної адміністрації.
Матеріали справи не містять, і Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації не надано належних та допустимих доказів - відповідних документів, як і Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації не посилається на відповідний нормативно-правовий акт, на виконання якого було здійсено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань саме про ліквідацію Упралінням соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації всупереч Порядку, Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" №1635-р від 16.12.2020 та розпорядження Лозівської районної державної адміністрації у Харківській області №29 від 11.02.2021.
Натомість, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт правонаступництва Лозівської районної державної адміністрації Харківської області усього майна, майнових прав та обов'язків Близнюківської районної державної адміністрації та Упраління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації відповідно до Порядку, Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" №1635-р від 16.12.2020, розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №179 від 31.03.2021, яким затверджено передавальний акт Близнюківської, Первомайської районних державних адміністрацій Харківської області до правонаступника, Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, та що Упраління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації припинено внаслідок реорганізації, оскільки ліквідовано було саме райони, а Близнюківську районної державної адміністрації та його структурні підрозділи було реорганізовано шляхом приєднання до Лозівської районної державної адмінстарції.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що Управління соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації, яке є розпорядником бюджетних коштів, не провело розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства - відповідач, як його правонаступник зобов'язаний відшкодувати ці витрати, понесені позивачем.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації (64662, Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Шкільна, 18, код ЄДРПОУ 03196512) на користь Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) - 733 598,00 грн збитків та 11 004,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216).
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації (64662, Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Шкільна, 18, код ЄДРПОУ 03196512).
Повне рішення складено "03" травня 2022 р.
Суддя С.А. Прохоров