79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.04.2022 Справа № 914/97/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , с. Ралівка, Самбірський район, Львівська область
про стягнення 19 951,20 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19 951,20 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.01.2022 р., позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19 951,20 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме, 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
03.02.2022 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 14.01.2022 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду письмові пояснення про виконання вимог ухвали суду від 14.01.2022 р. з додатками, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 3289/22 від 08.02.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 08.02.2022 р., судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 09.03.2022 р.
Розгляд справи по суті відкладено на 27.04.2022 р. із підстав, викладених в ухвалі суду від 09.03.2022 р.
27.04.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
27.04.2022 р. відповідач явки свого представника в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив, вимог ухвали суду від 08.02.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 27.04.2022 р. не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 81473, Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414458320, ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2022, якою розгляд справи відкладено на 27.04.2022 р., відповідачем отримано 15.03.2022 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду”.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/97/22.
В судовому засіданні 27.04.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 30.12.2020 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України. А саме, 30.12.2020 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місце проведення перевірки: 235 км а/д М-06 «Київ-Чоп») проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки SCANIA R 420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами проведеної перевірки складено Акт від 30.12.2020 №262950 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, Довідку від 30.12.2020 №048815 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт від 30.12.2020 №0068014 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено Розрахунок від 30.12.2020 №262950 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 576,00 євро.
Як зазначає позивач, відстань покладена в розрахунок була застосована відповідно до інтернет ресурсу della.com.ua згідно даних, наведених у супровідних документах на вантаж, а саме: товарно-транспортної накладної від 30.12.2020 №34709 та пояснень водія ОСОБА_2 , про що свідчить запис у Акті проведення перевірки від 30.12.2020 №262950 та особистий підпис водія. Згідно даних інтернет ресурсу della.com.ua відстань від с. Сусли Новоград - Волинського району Житомирської області до м. Львів складає 300 км. Позивач посилається на те, що правову позицію щодо використання Укртрансбезпекою інтернет ресурсу della.com.ua виклав Вищий адміністративний суд України в своєму рішення у справі № 813/214/16, а саме в ухвалі від 09.03.2017 зазначено: «відстань, зазначена як у актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, так і у розрахунках плати за проїзд... та, відповідно, яка враховувалась при обчисленні плати за проїзд, виходячи з положень Порядку, визначалась працівниками ... згідно відомостей, наданих водієм щодо маршруту по території України (кілометражу), що підтверджено його підписом, та даних інтернет ресурсу della.com.ua».
На підставі викладеного, Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачу на загальну суму 576,00 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування». Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Відповідно до показників валютного ринку, що містяться на офіційному Інтернет - представництві Національного банку України на день проведення розрахунку, 30.12.2020 курс гривні до 100 євро становить 34, 6375 грн. Таким чином, сума 576,00 євро станом на 30.12.2020 еквівалентна 19 951, 20 грн.
Позивач також зазначає, що 12.02.2021 року Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відповідачу було направлено лист про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 19 951,20 грн., що станом на 30.12.2020 еквівалентно 576,00 євро, з копіями відповідних документів. Проте станом на день подання позову, Відповідач вказані кошти добровільно не сплатив.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 08.02.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 81473, Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414458320, ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2022, якою розгляд справи відкладено на 27.04.2022 р., відповідачем отримано 15.03.2022 р.
Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
30.12.2020 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України. А саме, 30.12.2020 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місце проведення перевірки: 235 км а/д М-06 «Київ-Чоп») проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки SCANIA R 420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами проведеної перевірки складено Акт від 30.12.2020 №262950 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, Довідку від 30.12.2020 №048815 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт від 30.12.2020 №0068014 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено Розрахунок від 30.12.2020 №262950 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 576 євро.
Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачу на загальну суму 576,00 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких, перевищують нормативні, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
12.02.2021 року Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відповідачу було направлено лист про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 19 951,20 грн., що станом на 30.12.2020 еквівалентно 576,00 євро, з копіями відповідних документів. Проте станом на день подання позову, Відповідач вказані кошти добровільно не сплатив.
Оскільки відповідач в добровільному порядку у встановлений строк не сплатив суму визначеної йому позивачем плати за проїзд, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 19 951,20 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, зокрема передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв'язку із перевезенням вантажів автомобільною дорогою загального користування з перевищенням вагових обмежень за відсутності документів, обов'язковість наявності та перелік яких визначений ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 “Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті” (надалі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
За приписами п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
У відповідності до абзацу 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Згідно із ч. 12 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Пунктами 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Судом встановлено, що 30.12.2020 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місце проведення перевірки: 235 км а/д М-06 «Київ-Чоп») проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки SCANIA R 420 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За змістом ст. 33 Закону України “Про автомобільні дороги” рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (надалі - Порядок №879).
Пунктом 3 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Частиною 3 п. 2 Порядку №879 передбачено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 22.5. розділу 22 “Перевезення вантажу” Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Згідно з п. 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку №879).
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки складено Акт від 30.12.2020 №262950 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, Довідку від 30.12.2020 №048815 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт від 30.12.2020 №0068014 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено Розрахунок від 30.12.2020 №262950 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в розмірі 576,00 євро.
Таким чином, належний відповідачу транспортний засіб належить до категорії великовагових.
Зважаючи на те, що перевезення вантажів здійснювалося відповідачем з перевищенням вагових обмежень за відсутності документів, визначених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено нарахування плати за проїзд дорогами загального користування.
Пунктом 28 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до п. 26 Порядку№879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено п. 30 Порядку №879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням (п. 31-1. Порядку №879).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник, яким у даній справі виступає відповідач.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.02.2020 по справі № 917/210/19.
Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
У зв'язку із встановленням перевищення нормативів, інспекторами Управління відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри, яких перевищують нормативні нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 576,00 Євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 30.12.2020 еквівалентно 19 951,20 грн. (576,00 х 34,6375).
Позивач просить стягнути із відповідача 19 951,20 грн. Суд зазначає, що вказана сума розрахована стороною позивача відповідно до формули передбаченої Порядком №879, визначена без помилок та є правильною.
Заперечень щодо нарахованої суми плати за проїзд та/або її контррозрахунку відповідачем до суду подано не було.
Згідно з приписами п. 31-1 Порядку №879, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
У пункті 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Відповідач повідомлявся про необхідність сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового транспортного засобу листом за вих. № 11645/3.1/24-21 від 12.02.2021, однак жодних дій спрямованих на здійснення оплати не здійснив. Доказів протилежного до суду подано не було.
Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення 19 951,20 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає до задоволення у повному обсязі.
При цьому, суд зауважує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Спірні відносини виникли між сторонами у справі з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави).
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч. 3 ст. 222, ст. 252, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81473, Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка; РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України на р/р UA 858999980313171216000006797 (одержувач: ГУК у Житомирській області/ТГ м. Житомир, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код ЄДРПОУ 37976485, код бюджетної класифікації 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні в розмірі 19 951,20 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81473, Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 39816845). Отримувач: Укртрансбезпека; код ЄДРПОУ № 39816845; банк отримувача: УК у Печерському районі/ Печерський район, рахунок: UA 138201720343160001000092021, код класифікації видатків бюджету: 22030102) 2270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 03.05.2022 р.
Суддя Долінська О.З.