ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1183/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ,76010
про стягнення завданих збитків в сумі 78 585 грн 63 коп.
за участю:
Від відповідача: Сенів О.В., довіреність від 04.01.22
Від позивача: Іванів О.В., довіреність
встановив
06.12.2021 року ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" про стягнення коштів в сумі 78585,63грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 36, 37 ЗУ "Про публічні закупівлі", ч.2 ст.215 ЦК України та засвідчує, що додаткові угоди №1, № 2,№3 до договору про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів
від 28.12.2019 року № 41SB 767-1236-19/289 є нікчемними, а отже, недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.4 ст.36 ЗУ "Про публічні закупівлі", а тому вважає, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно.
04.01.2022року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зокрема зазначає, що підставами укладання додаткових угод до договору про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 28.12.2019 року № 41SB 767-1236-19/289 стали лист Української енергетичної біржі від 03.01.2020 року № 03/01-03; експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-2 від 08.01.2020 року; експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-1 від 13.01.2020 року; довідка, видана Івано-Франківською торгово-промисловою палатою від 13.01.2020 № В-778; прейскурант цін на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на період поставки з 1 січня по 31 січня 2020 року (включно); прейскурант цін на природний газ із ресурсів АТ «НАК «Нафтогаз України» з січня 2019 року, вказані документи підтверджують коливання цін на природній газ для установ та організацій, а відтак просить суд в позові відмовити .
14.02.2022року від позивача надійшли додаткові пояснення до позову ( вх. 2298/22)
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечила, просить у позові відмовити.
У судовому засіданні 19.04.2022 року, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представника позивача та відповідача, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що пред'явлений позов підлягає до задоволення частково.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 22 листопада 2019 року на веб-сайті "Prozorro" публічні закупівлі" було оприлюднено оголошення № UA- 2019-11-22-002273-С про проведення відкритих торгів щодо закупівлі природного газу в обсязі 81000 куб.м, ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо, з очікуваною вартістю закупівлі 965 400,00 грн.
Згідно з протоколом засідання тендерного комітету Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 153 від 13 грудня 2019 року пропозиція ТОВ Івано-Франківськгаз збут" визнана найбільш економічно вигідною та такою, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленими в тендерній документації та прийнято рішення про намір укласти з ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" відповідний договір.
Головним управлінням Пенсійного фонду в області та ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" 28.12.2019 року було укладено Договір № 418В767-1236-19/289 про закупівлю природного газу (далі -Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) споживачу у 2020 році природний газ належної якості у кількості та порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ в розмірах, строки та порядку, визначених Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу становить до 81000 куб. м.
У відповідності до п. 3.2 Договору, узгоджена ціна газу по цьому Договору становить 4900,00 грн. за 1000 куб. м, в тому числі ПДВ -816,66 грн. Загальна сума Договору становить 396900,00 грн. у тому числі ПДВ 66150,00грн.
Відповідно до п. 5.2.7 Договору Постачальник зобов'язується повідомити споживача про намір внесення змін до Договору за 30 днів до запланованого набрання чинності такими змінами та гарантувати право Споживача на дострокове розірвання Договору, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними.
Порядок зміни, доповнення умов Договору та його розірвання визначено Розділом 12 Договору. Зокрема, згідно з п. 12.3 Договору зміни, доповнення та розірвання Договору здійснюються за взаємною згодою Сторін шляхом укладання додаткових угод, за виключенням випадків, визначених п. 5.3.8. цього Договору. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 12.1 Договору істотні умови цього Договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції Учасника за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару). Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків: зокрема, 12.1.2. зміни ціни а одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, а умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Коливання ціни товару на ринку підтверджується документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обгрунтованим а документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
У подальшому між замовником та постачальником укладено в невеликий проміжок часу 3 додаткові угоди, кожного разу збільшуючи ціну за одиницю товару.
02.01.2020 року між ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" та Головним управлінням Пенсійного фонду в області було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої внесено зміни до п.1.2 Договору, та викладено його в наступній редакції: «Річний плановий обсяг постачання газу - до 73,63 тис. куб.м.», відповідно, змінено планові обсяги постачання газу по місяцях.
Пункт 3.2 та 3.1 Договору викладено в редакції «Ціна газу становить 4312,00 грн. за 1000куб. м., крім того ПДВ 1078,00 грн., всього з ПДВ - 5390,00 грн.», «Загальна сума Договору укладається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором та становить 396900 грн.00 коп. в тому числі ПДВ.
Цей договір набуває чинності з 0-1.01.2020 і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Вказаний договір підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.
08.01.2020 ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" та Головним управлінням Пенсійного фонду в області укладено Додаткову угоду №2 до Договору, згідно якої внесено зміни до п.1.2 Договору, та викладено його в наступній редакції: «Річний плановий обсяг постачання газу - до 66,94 тис. куб.м.», відповідно, змінено планові обсяги постачання газу по місяцях. Пункт 3.2 та 3.1 Договору викладено в редакції «Ціна газу становить 4742,40 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1185,60 грн., всього з ПДВ - 5928,00 грн.», «Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором та становить 396900 грн.00 коп. в тому числі ПДВ. Згідно з п. 6 Договору дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020 року і діє до 31.12.2020 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
09.01.2020 ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" та Головним управлінням Пенсійного фонду в області укладено Додаткову угоду №3 до Договору, згідно якої внесено зміни до п.1.2 Договору, та викладено його в наступній редакції: «Річний плановий обсяг постачання газу - до 60,85 тис. куб. м.», відповідно, змінено планові обсяги постачання газу по місяцях. Пункт 3.2 та 3.1 Договору викладено в редакції «Ціна газу становить 5217,40 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1304,38 грн., всього з ПДВ - 6521,90 грн.», «Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором та становить 396900 грн.00 коп. в тому числі ПДВ.
Згідно з п, 6 Договору дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020 року і діє до 31.12.2020 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В обґрунтування необхідності укладення додаткових угод ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» надано:
- лист Української енергетичної біржі від 03.01.2020 року № 03/01-03, який містить інформацію про середньозважену ціну природного газу ресурсу січня, яка за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 03.01.2020 року складала 5005,27 грн./тис.куб. м. з ПДВ.
- експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-2 від 08.01.2020 року, якою визначено вартість природного газу, як товару станом на 03.01.2020 року (довідково-інформаційно), згідно даних з європейських ринків газу, розміщених на сайті ТБ «Українська енергетична біржа», а саме: вартість природного газу на європейських хабах та приведену вартість природного газу на європейських хабах до кордону України;
- експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-1 від 13.01.2020 року, яким визначено ціну природного газу як товару, з урахуванням ПДВ, відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу, Кодексу газотранспортної системи НАК «Нафтогаз України» для потреб промислових (непобутових) споживачів на природний газ газопостачальних товариств в Івано-Франківській області з 01 січня 2020 року;
- фактографічну довідку, видану Івано-Франківською торгово-промисловою палатою від 13.01.2020 № В-778, згідно з якою надано прейскурант на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на період поставки з 1 січня по 31 березня 2020 року (включно). Відповідно до зазначеного прейскуранту квартальна ціна природного газу з ПДВ, за умови попередньої оплати 10% квартального обсягу до періоду (квартал) поставки газу становить 6600,00 грн.
- прейскурант на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на період поставки з 1 січня по 31 січня 2020 року (включно).
Позивач провів розрахунок з відповідачем, відповідно до платіжних доручень від 10.02.2020-№329, від 20.02.2020 №429, від 10.03.2020 №575, від 07.04.2020 №933, від 08.05.2020 №1179, від 10.11.2020 № 2697, від 09.12.2020 №2970, від 24.12.2020 №3125.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку: обсяг використаного газу, становить 50599,56м куб.; вартість згідно договору № 415В767-1236-19/289 від 28.12.2019 ціна за 1 м 4,90 грн. становить 247937,84грн.; вартість згідно Додаткової угоди № 1 від 02.01.2020 становить 272731,63грн.; вартість згідно Додаткової угоди № 2 від 08.01.2020 становить 299954,19грн.; сума фактичної оплати згідно Додаткової угоди № 3 від 09.01.2020 становить 330005,27грн.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку різниця ватрості спожитого газу між Договором № 415В767-1236-19/289 від 28.12.2019 та Додатковою угодою № 1 від 02.01.2020 складає 24793,79грн, Додатковою угодою № 2 від 08.01.2020 складає 52016,35 грн.; фактичною оплатою згідно Додаткової угоди № 3 від 09.01.2020 складає 82067,43 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 17.09.2021 року подано претензію № 0900-0801-8/34418 щодо відшкодування завданих збитків в сумі 78585,63 грн. Відповідь від ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" № 767-Лв-8228-1021 надійшла 26.10.2021 року, де зазначено, що Товариство належним чином виконало свої зобов'язання у відповідності до умов Договору, претензія Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відхилена.
Відповідно до вимог ст.ст.632,638 Цивільного кодексу України «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Тобто, із врахуванням положень зазначених статей під час укладання договору №41SB767-1236-19 від 28.12.2019 ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» погодився з п.3.2 розділу 3 «Ціна газу» даного договору, за яким ціна природного газу становить 4900грн. крім того, 816,66грн. ПДВ за 1000 куб.м.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Згідно ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, для забезпечення потреб держави та територіальної громади, визначено Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
В силу ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно договору №41SB767-1236-19 від 28.12.2019року на постачання природного газу сторонами досягнуто згоди по всіх його істотних умовах.
Частиною 5 статті 180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін, у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України).
У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов'язковості виконання умов договору, встановленої статтею 629 ЦК України.
В умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, тому при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 року, у справі № 904/8354/16.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі").
З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст.651) та Господарського кодексу України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Якщо спеціальною нормою права (ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року, у справі № 916/1491/17.
Згідно роз'яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 року, №3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю визначено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини 4 статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.
Таким чином, сторони у випадку коливання ціни на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10%, з урахуванням попередніх змін. Однак, у випадку коливання цін, з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Як встановлено судом, договір постачання природного газу було укладено 28.12.2020року, а вже 02.01.2020 року, 08.01.20202 року, 09.01.2020 року, були укладенні додаткові угоди (додаткові угоди № 1-3).
Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 4 статті 36 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
У абзаці 2 частини З ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, законодавством та умовами укладеного сторонами договору передбачено можливість разової зміни умов договору після його підписання, щодо зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення ціни, визначеної договором.
Будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10 % у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж місяця після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені товари фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст.185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. ч. 4, 5 ст. 656 ЦК України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі". Закон України "Про публічні закупівлі" передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі").
Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
В силу вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону).
Окрім цього, дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення ряду додаткових угод суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, оскільки, якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод то ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
Поруч з цим, ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності.
У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз'яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу.
Суд зазначає, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, проте, в будь-якому разі внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.
У листі від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України також роз'яснило, що відповідно до Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 №481, Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень. Втім, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
У постановах від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 та від 02.12.2020 у справі №913/368/19 Верховний суд дійшов наступних правових висновків щодо необхідності документального підтвердження обставин коливання ціни на ринку.
Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.
Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.
У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
На підтвердження факту коливання ціни на природний газ суду надано: копія листа Української енергетичної біржі від 03.01.2020 року № 03/01-03; копія експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати №В-2 від 08.01.2020 року; копія експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати № В-1 від 13.01.2020 року; копія фактографічної довідки, виданої Івано-Франківською торгово-промисловою палатою від 13.01.2020 №В-778; копія прейскуранта на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на період поставки з 1 січня по 31 січня 2020 року (включно).; копія прейскурантів на природний газ із ресурсів АТ «НАК «Нафтогаз України» з січня 2019 року.
Із вказаних документів вбачається факт коливання ціни на газ і вони є достатніми підтверджуючими документами, що свідчать про дійсне коливання ціни на газ.
Вартість згідно договору № 415В 767-1236-19/289 від 28.12.2019року за 1 м куб. становить 4,90 грн.
Вартість згідно Додаткової угоди № 1 від 02.01.2020 за 1 м куб становить 5,39грн.
Вартість згідно Додаткової угоди № 2 від 08.01.2020 за 1 м куб становить 5,928грн.
Вартість згідно Додаткової угоди № 3 від 09.01.2020 за 1 м куб становить 6,5219грн.
Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Вказаний висновок також випливає з аналізу п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", так як наведена норма обмежує одноразове збільшення ціни 10 відсотками. Аналогічна правова позиція з питання регулювання подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21.03.2019 року, у справі №912/898/18, від 16.04.2019 року, у справі №915/346/18, від 15.03.2018 року, у справі №910/4474/17, від 25.06.2019 року, у справі №913/308/18.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК (435-15) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Згідно п. 7 вищевказаної Постанови, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису ч.1 ст.58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе) (пункти 2.5.2, 2.6., 2.13 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №11 від 29.05.2013 року, "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Отже, відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №2 від 08.01.2020, № від 09.01.2020 до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41SB767-1236-19 від 28.12.2019 року є нікчемними, а, отже, недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому наявні всі підстави вважати, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно.
Зважаючи на те, що переплата відбулась на підставі нікчемних угод, різниця коштів отримана на підставі додаткових угоди №2 від 08.01.2020, № 3 від 09.01.2020 до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41SB767-1236-19 від 28.12.2019 року підлягають стягненню (поверненню) на користь Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області.
Таким чином, на підставі додаткових угод № 2, № 3 надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 57 273,64 грн.
Що стосується коштів, що одержані згідно додаткової угоди №1 від 02.01.2020 до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41SB767-1236-19 від 28.12.2019 року, суд враховуючи, що відбулось коливання ціни у бік збільшення, не більше як на 10% (з 4900,00грн до 5390,00грн. за 100 м куб) приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 року, №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року, у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення часткове позовних вимог.
Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 1654,38грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ,76018 до до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" вул. Ленкавського, буд. 20,м. Івано-Франківськ,76010 про стягнення завданих збитків в сумі 78 585 грн 63 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" вул. Ленкавського, буд. 20,м. Івано-Франківськ,76010 (код ЄДРПОУ 39595350) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, вул. Січових Стрільців, буд.15, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 20551088) - 57273,64грн. заборгованості та 1654,38грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В решта позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2022
Суддя Шкіндер П.А.