вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.05.2022м. ДніпроСправа № 904/126/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дунайська 41А"
до Фізичної особи-підприємця ЛОХАНЬКО Маргарити Миколаївни
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дунайська 41А" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 26.11.2021 за вих. №5/юр до Фізичної особи-підприємця ЛОХАНЬКО Маргарити Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення 204.100,01 грн матеріальних збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не використав виділені для нього бюджетні кошти в межах реалізації міської комплексної програми розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків міста Кам'янське на 2018 - 2022 роки внаслідок невиконання відповідачем договору №1 від 26.07.2021, укладеного з позивачем.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/126/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022.
Ухвалою від 12.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
03.02.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 02.02.2022 за вих. №б/н про визнання дій позивача зловживанням процесуальним правом, у якому відповідач просив суд визнати дії позивача щодо надання суду неправдивої інформації у справі №904/126/22 зловживанням процесуальними правами та накласти на відповідача штраф у максимальному розмірі.
Клопотання відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальним правом обґрунтовано тим, що позивач надав суду неналежні докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти задоволення клопотання відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальним правом та вказав, що позивач добросовісно виконав покладені на нього обов'язки з направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до нього документів.
Розглянувши заявлене клопотання, суд встановив таке.
Частиною 1 ст. 172 ГПК України визначено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
До позовної заяви від 26.11.2021 за вих.№5/Юр позивач долучив опис вкладення у цінний лист. Дослідивши перелік документів направлених на адресу відповідача, які зазначені у листі описі вкладення у цінний лист, та перелік документів, долучених до позовної заяви, господарський суд не встановив неналежності наданого позивачем доказу.
Крім цього 20.01.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 20.01.2022 за вих. №б/н про ознайомлення з матеріалами справи. Фактично представник відповідача - адвокат Корнілова Еліна Юріївна ознайомилася з матеріалами справи та зробила відповідні копії 21.01.2022, що підтверджується підписом представника відповідача.
Отже встановлені обставини вказують на те, що відповідач ознайомлений з матеріалами справи та станом її розгляду.
Належних та беззаперечних доказів того, що позивач зловживав процесуальними правами відповідач не надав, а тому підстави для задоволення клопотання від 02.02.2022 за вих. №б/н про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами відсутні.
03.02.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20.000,00 грн. Відповідач скористався правом на подачу відзиву, а також надіслав його іншим учасникам справи, а тому господарський суд визнав, що поданий відзив слід прийняти до розгляду.
08.02.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд відмовити у задоволенні поданого відповідачем клопотання від 02.02.2022 про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та накладення на позивача штрафу, відмовити позивачу у задоволенні його вимоги про стягнення 20.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач отримав відповідь на відзив 02.04.2022, що підтверджується відомостями, розміщеними на офіційному сайті АТ «Укрпошта», однак заперечення як у встановлений судом триденний строк, так і станом на час ухвалення рішення у справі не надав.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово подовжувався та триває станом на сьогодні.
Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області №34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.
Так, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 ГПК України, якою закріплено, що основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи, господарський суд фактично надав додатковий час відповідачу для того, щоб він скористався наданим йому правом на подання заперечення.
Господарський суд взяв до уваги, що відповідач зареєстрований у місті Дніпро, а тому господарський суд, з урахуванням фактичної ситуації в місті Дніпро у період з 02.04.2022 по 03.05.2022, вважає, що відповідач мав можливість скористатися наданим йому правом на подання заперечення.
Станом на 03.05.2022 відповідач заперечення не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч. 4 ст. 161 ГПК України).
Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався, про судове провадження був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням, зазначеним у матеріалах справи та у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Водночас 27.04.2022 відповідач надав до суду заяву в порядку ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України щодо витрат на правничу допомогу, до якої долучив документи на підтвердження надання йому професійної правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
Стислий виклад позиції позивача
Рішенням міської ради від 23.02.2018 №1024-22/VII «Про затвердження Міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018-2022 роки» затверджена програма для надійної і безпечної експлуатації багатоквартирних будинків та покращення комфорту проживання мешканців у цих будинках через проведення ремонтів будинків на умовах співфінансування, а також підвищення ефективності управління багатоквартирними будинками шляхом формування конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг.
Позивач наголосив, що відповідно до паспорту міської комплексної програми розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків міста Кам'янське на 2018-2022 роки фінансування такої програми здійснюється за рахунок коштів міського бюджету в межах щорічних запланованих асигнувань, коштів ОСББ та інших джерел, не заборонених чинним законодавством (гранти, залучені кредитні кошти тощо).
Позивач подав документи на участь в програмі, їх внесено до реєстру заявок про співфінансування від ОСББ та ЖБК на 2021 рік, а тому позивач став учасником Міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2021 рік.
18.06.2021 позивач оголосив тендер на сайті Prozzorro з виконання поточного ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж, заміни каналізації та водопроводу у підвалі житлового будинку за адресою: 51900, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Дунайська, буд. 41А корпус 1 та корпус 2. (Код ДК 021:2015:45330000-9 - Водопровідні та санітарно-технічні роботи) згідно з комплексною програмою сприяння розвитку об'єднань співвласників будинків у місті Кам'янське на 2018-2022 роки.
Переможцем тендеру визначено відповідача, який запропонував ціну у розмірі 255.130,46 грн.
26.07.2021 між позивачем та відповідачем укладений договір №1 з виконання поточного ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж, заміни каналізації та водопроводу у підвалі житлового будинку за адресою: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дунайська, буд. 41А корпус 1 та корпус 2, на загальну суму 255.130,46 грн.
Відповідно до п. 1.3 договору фінансування за даним договором здійснюється відповідно до рішення Кам'янської міської ради «Про затвердження Міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018-2022 роки» та затвердженого реєстру заявок на співфінансування від ОСББ та ЖБК на 2021 рік (зі змінами), а саме: 204.100,00 грн кошти місцевого бюджету та 51.033,45 грн власні кошти замовника.
Позивач наголосив, що у місцевому бюджеті закладено 204.100,01 грн на сплату коштів переможцю тендеру. Вказані кошти слід використати до кінця 2021 року.
За результатами листування між позивачем та відповідачем останній повідомив про відмову від виконання договору. Отже позивач фактично був позбавлений участі в Програмі та залишився без фінансування, а тому вважає, що його прямі збитки складають 204.100,01 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Стислий виклад позиції відповідача
В позовній заяві позивач визначив дві підстави, які він вважає обґрунтованими для стягнення збитків, а саме: стягнення збитків в межах укладеного договору та стягнення збитків у недоговірному порядку.
Відповідач вважає, що до відносин між позивачем та відповідачем не можна застосовувати положення чинного законодавства, які регулюють недоговірну шкоду (ст. 1166 Цивільного кодексу України), з огляду на існування договірних відносин, а саме існування договору №1 від 26.07.2021.
Відповідач вказав, що на позивача покладений обов'язок довести суду наявність в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення.
Відповідач також вважає, що позивач не довів допустимими та належними доказами факт порушення договору №1 від 26.07.2021, факт визначення договором відповідальності у вигляді відшкодування збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими фактами, розмір збитків, їх реальність та заподіяння саме позивачу.
Відповідач окремо вказує, що у договорі №1 від 26.07.2021 сторони не узгодили строк початку та строк закінчення виконання робіт. Крім цього у договорі №1 від 26.07.2021 відсутні умови щодо відшкодування шкоди. Розмір збитків, на думку відповідача, позивач не довів.
Рішення Кам'янської міської ради від 23.02.2018 №1024-22/VII з додатками відповідач вважає неналежним доказом у справі, оскільки на адресу відповідача такий доказ не направлявся, а процесуальне право на його подання вже втрачено.
Доводи позивача щодо відзиву на позовну заяву
Позивач підтримав позицію, викладену у позовній заяві.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач заперечення не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: наявність/відсутність складу цивільного правопорушення в діях відповідача щодо завдання позивачу збитків у розмірі 204.100,01 грн; з'ясування правових підстав покладення на відповідача майнової відповідальності; наявність/відсутність обов'язку боржника відшкодувати збитки.
Суд встановив, що 18.06.2021 позивач оголосив тендер на сайті Prozzorro з виконання поточного ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж, заміни каналізації та водопроводу у підвалі житлового будинку за адресою: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дунайська, буд.41А корпус 1 та корпус 2. (Код ДК 021:2015:45330000-9 - Водопровідні та санітарно-технічні роботи).
Переможцем тендеру визначено відповідача, який запропонував ціну у розмірі 255.130,46 грн.
27.07.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладений договір №1 (далі - договір).
Замовник доручає та гарантує оплату, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання всіх передбачених у замовленні робіт з виконання поточного ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж, заміни каналізації та водопроводу у підвалі житлового будинку за адресою: 51900, Україна, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дунайська, буд.41А корпус 1 та корпус 2 (Код ДК 021:2015:45330000-9 - Водопровідні та санітарно-технічні роботи) (п. 1 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору фінансування за даним договором здійснюється відповідно до рішення Кам'янської міської ради «Про затвердження Міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018-2022 роки» та затвердженого реєстру заявок на співфінансування від ОСББ та ЖБК на 2021 (зі змінами), а саме: 204.100,01 грн - кошти міського бюджету; 51.030,45 грн - власні кошти замовника.
Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна ціна наданих послуг за цим договором складає 255.130,46 грн без ПДВ.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 (пункт 12.1 договору).
З огляду на те, що відповідач не приступив до виконання робіт позивач звернувся до нього з претензією від 07.10.2021 за вих. №б/н і запропонував негайно приступити до виконання робіт, які передбачені договором та добровільно перерахувати штрафні санкції у розмірі 511.781,88 грн.
У відповідь на претензію позивача від 07.10.2021 за вих. №б/н відповідач повідомив листом від 07.10.2021 за вих.№8, що у зв'язку з істотною зміною обставин неможливо виконати роботи за договором №1 від 26.07.2021 (поточний ремонт внутрішньобудинкових інженерних мереж, заміна каналізації та водопроводу у підвалі житлового будинку за адресою: 51900, Україна, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дунайська, буд.41А корпус 1 та корпус 2 (Код ДК 021:2015:45330000-9 - Водопровідні та санітарно-технічні роботи).
Матеріали справи містять додаткову угоду від 07.10.2021 до договору №1 від 26.07.2021 про дострокове розірвання договору, проте вона не підписана з боку позивача, а тому не береться судом до уваги.
При цьому господарський суд встановив, що договір припинив свою дію 31.12.2021.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 204.100,01 грн прямих збитків, які йому завдані відповідачем в результаті невиконання умов договору.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом частини другої статті 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.
Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" Розділу І "Загальні положення про зобов'язання" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).
Отже для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі N 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі N 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі N 910/15865/14).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 ЦК України).
За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі N 750/8676/15-ц (провадження N 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі N 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі N 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі N 127/16524/16-ц (провадження N 61-22106св18)).
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі N 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі N 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі N 910/14341/18).
Ураховуючи наведене, пред'явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України, покладає на кредитора (позивача), обов'язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а також 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.
Водночас суд звертає увагу, що за змістом частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб'єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб'єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб'єкта господарювання (висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі N 908/2261/17).
Як стверджує позивач за змістом позовної заяви, протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні ним зобов'язання за договором.
Розмір збитків позивач визначив у сумі неотриманого з бюджету фінансування за договором.
Господарський суд вважає, що позивач не довів того, що неправомірні дії відповідача стали причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток (у сумі неотриманого з бюджету фінансування за договором), а також не довів, що позивач вчиняв будь-які заходи щодо одержання таких доходів після того, як відповідач листом від 07.10.2021 за вих. №8 (т. 1 а.с. 19) попередив про неможливість виконання взятого на себе зобов'язання.
Як встановлено судом, рішенням міської ради від 23.02.2018 №1024-22/VII «Про затвердження Міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018-2022 роки» затверджена програма для надійної і безпечної експлуатації багатоквартирних будинків та покращення комфорту проживання мешканців у цих будинках через проведення ремонтів будинків на умовах співфінансування, а також підвищення ефективності управління багатоквартирними будинками шляхом формування конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг.
Тобто, програма сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське затверджена на 2018 - 2022 роки.
Позивач наголосив, що відповідно до паспорту міської комплексної програми розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків міста Кам'янське на 2018 - 2022 роки фінансування такої програми здійснюється за рахунок коштів міського бюджету в межах щорічних запланованих асигнувань, коштів ОСББ та інших джерел, не заборонених чинним законодавством (гранти, залучені кредитні кошти тощо).
Позивач подав документи на участь в програмі, їх внесено до реєстру заявок про співфінансування від ОСББ та ЖБК на 2021 рік, а тому позивач став учасником міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2021 рік.
Звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-06-18-005704-c від 26.07.2021 підтверджується, що замовником предмета закупівлі, а саме поточного ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж заміни каналізації та водопроводу у підвалі житлового будинку за адресою: 51900, Україна, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дунайська, буд. 41А корпус 1 та корпус 2 є позивач. Переможцем процедури закупівлі визначено відповідача.
Оцінюючи фактичні обставини справи, господарський суд вбачає, що протиправні дії відповідача (невиконання договору) мали місце, проте позивач власною бездіяльністю сприяв створенню умов за яких виникли обставини можливої втрати права на кошти міського бюджету, виділені в межах міської комплексної програми розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків міста Кам'янське на 2018- 2022 роки.
Вивчаючи умови договору господарський суд звертає увагу на положення п.п. 5.4.2 п. 5.4, яким замовнику (позивачу) надано право відмовитися повністю (розірвати договір) або частково від послуг виконавця (відповідача), у разі невиконання ним своїх зобов'язань, попередивши його не менш, як за 10 робочих днів.
Як свідчать матеріали справи позивач вперше звернувся до відповідача з претензією та запропонував приступити до виконання робіт 07.10.2021, в той час як договір між сторонами укладений 26.07.2021. При цьому отримавши відповідь відповідача про неможливість виконати роботи по договору разом з додатковою угодою від 07.10.2021 про дострокове розірвання договору позивач продовжував бездіяти, зокрема, не вичиняв жодних дій щодо залучення до виконання робіт іншого підрядника, не звертався до міської ради чи органу казначейства щодо погодження строків бюджетного фінансування тощо.
При цьому, позивач не скористався своїм правом відмовитися від договору і, як наслідок, зі свого боку теж сприяв його невиконанню.
Відтак, вжиті позивачем заходи щодо одержання коштів міського бюджету за міською комплексною програмою розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янському на 2018 - 2022 року оцінюються судом як недостатні та неналежні.
Відповідно до п. 1.3 укладеного між сторонами договору фінансування за даним договором здійснюється відповідно до рішення Кам'янської міської ради «Про затвердження Міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018-2022 роки» та затвердженого реєстру заявок на співфінансування від ОСББ та ЖБК на 2021 (зі змінами), а саме: 204.100,01 грн - кошти міського бюджету; 51.030,45 грн - власні кошти замовника.
Суд також встановив, що згідно з п. 12.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021.
Пункт 3.5 передбачає, що датою закінчення надання послуг вважається дата підписання замовником акта надання послуг.
Відповідно до п. 4.1 договору замовник здійснює платежі за надані роботи на підставі акта (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3) в період 30 банківських днів після їх підписання уповноваженими представниками сторін. Акт наданих послуг готує виконавець і передає на підписання замовнику. Уповноважений представник замовника перевіряє якість фактично наданих робіт і за відсутності претензій підписує акт протягом трьох днів з моменту його отримання.
Таким чином, умовами договору фактично встановлено, що у випадку виконання робіт у крайній термін - 31.12.2021 їх оплата має здійснюватися після 31.12.2021, тобто у 2022 році.
Позивач у відповіді на відзив (т. 1 а.с. 112, абз. 8) зазначає, що йому було не принципово, коли відповідач почне виконувати роботи, головна умова була, щоб до закінчення строку дії договору робити були виконані.
Однак зацікавленою особою в отриманні коштів міського бюджету за міською комплексною програмою сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018 - 2022 роки був позивач. Тому саме позивач мав вживати заходи задля отримання коштів міського бюджету за міською комплексною програмою сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018 - 2022 роки.
Оцінюючи фактичні обставини справи у сукупності, господарський суд доходить висновку, що право на кошти місцевого бюджету на даний час не реалізоване позивачем не тільки в результаті неправомірної поведінки відповідача, але й внаслідок бездіяльності позивача.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач і ніхто інший має виконувати поточний ремонт внутрішньобудинкових інженерних мереж заміни каналізації та водопроводу у підвалі житлового будинку за адресою: 51900, Україна, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Дунайська, буд. 41А корпус 1 та корпус 2.
Отже, позивач, знаючи, що роботи за договором відповідачем не виконуються, а у жовтні 2021 року про це було повідомлено відповідачем особисто у листі від 07.10.2021 за вих. № 8, не вжив заходів задля заміни виконавця робіт, які підлягали частковій оплаті за умовами міської комплексної програми розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янському на 2018 - 2022 роки, не звертався до міської ради чи органу казначейства щодо погодження строків бюджетного фінансування тощо.
Відтак, неправомірні дії відповідача стали не єдиною причиною, яка не дала позивачу можливості на даний час реалізувати право на отримання коштів міського бюджету за міською комплексною програмою розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янському на 2018 - 2022 роки.
Такі дії позивача вказують на те, що він не вживав належних заходів щодо одержання саме у 2021 році доходу (у сумі неотриманого з бюджету фінансування за договором), що, в свою чергу, також вказує на недбалість позивача як кредитора, який встановив вищевказаний строк виконання договору.
Також у справі відсутні докази того, що позивач вживав заходів щодо отримання такого доходу у 2022 році (звертався до місцевої ради чи органу Казначейства, подав відповідні заяви тощо).
Відтак, неотримання позивачем коштів бюджетних коштів за міською комплексною програмою розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янському на 2018 - 2022 роки є наслідком недбалої поведінки самого позивача, а отже така упущена вигода, про стягнення якої просить останній, не підлягає відшкодуванню.
Позивач наголошує, що у місцевому бюджеті було закладено 204.100,01 грн на сплату коштів переможцю тендеру і вказані кошти слід було використати до кінця 2021 року, а оскільки акти виконаних робіт не були надані органу державного казначейства, то бюджеті зобов'язання на суму 204.100,01 грн були зняті.
Однак на підтвердження таких тверджень позивач не надав жодних доказів (відповідних довідок органу казначейства тощо).
Позивач не наводить конкретних норм, які забороняють фінансування у 2022 році за міською комплексною програмою розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'нське на 2018 - 2022 року, не надає доказів того, що він звертався до місцевої ради та йому було відмовлено в отриманні з бюджету фінансування на суму 204.100,01 грн у 2022 році.
Більш того, відповідно до п. 2.15 «Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України Наказу 02.03.2012 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за №419/20732, у міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов'язання відображаються в обліку у поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів.
Бюджетні фінансові зобов'язання за загальним фондом, які залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду (бюджетна кредиторська заборгованість) та обліковуються органами Казначейства за бюджетними програмами, за якими відсутні бюджетні асигнування або обсяг бюджетної кредиторської заборгованості перевищує бюджетні асигнування відповідно до встановлених законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) на поточний бюджетний період та/або переданих в установленому порядку бюджетних призначень, відображаються в обліку органами Казначейства у поточному бюджетному періоді після прийняття рішення головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) щодо визначення бюджетної програми за загальним та/або спеціальним фондами, в межах бюджетних асигнувань якої будуть оплачені бюджетні фінансові зобов'язання, на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів.
Водночас, позивач не надав суду жодних доказів того, що орган казначейства не обліковує у 2022 році кредиторську заборгованість минулого періоду перед позивачем чи відмовив позивачу у ведені обліку такої заборгованості.
Позивач у поданих суду письмових заявах по суті справи (т. 1 а.с. 3 абз. 10, а.с. 6 абз. 4, а.с. 112 абз. 11) лише висловлює не підтверджені жодними доказами припущення про те, що органом казначейства зняті відповідні бюджетні зобов'язання та позивачу доведеться виконувати ремонті роботи за власний рахунок.
Однак жодних доказів того, що позивачу відмовлено місцевою радою чи органом казначейства у наданні фінансування у 2022 році матеріали справи не містять.
Відтак суд вважає, що позивач не довів фактичну наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, а також того, що позивач вчиняв будь-які заходи щодо одержання таких доходів (звертався до місцевої ради чи органу Казначейства) після того, як відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання.
З огляду на недоведеність наявності збитків відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Суд враховує посилання позивача на протиправність (неправомірність) поведінки відповідача. Водночас, за невиконання взятих на себе зобов'язань за договором підряду відповідач несе відповідальність, передбачену законом та самим договором (розділ 10 договору), а саме у вигляді пені. Відтак, у випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем умов договору, позивач не позбавлений права нарахувати відповідачу передбачену договором пеню. Що ж стосується збитків позивач не довів їх наявності.
Паспортом Міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018 - 2022 роки визначено такі умови співфінансування: міський бюджет - 99 %, співвласники багатоквартирного будинку (ОСББ) - не менше 1% застосовуються протягом всього терміну дії Програми при наявності аварійної ситуації, що підтверджується протоколом засідання комісії з питань ТЕБ і НС.
Господарський суд звертає увагу, що Міська комплексна програма сприяння розвитку обєднань співвласників діє до кінця 2022 року.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом у січні 2022, тобто у період дії Міської комплексної програми сприяння розвитку об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Кам'янське на 2018 - 2022 роки.
Усі встановлені судом обставини у їх сукупності вказують на те, що позивач не вжив належних заходів для реалізації свого права на бюджеті кошти, а заявлений позивачем позов є недоведеним.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи
Щодо посилань відповідача про неправильну кваліфікацію правовідносин, що виникли між сторонами, господарський суд, приймаючи рішення у справі, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, висновки Верховного Суду від 23.10.2019, викладені у постанові у справі №761/6144/15-ц, в яких, зокрема, зазначено, що суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін; неправильна юридична кваліфікація позивачем та відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм; з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини; зазначення позивачем конкретної норми права на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Твердження відповідача, що у договорі №1 від 26.07.2021 сторони не узгодили строк початку та строк закінчення виконання робіт, господарським судом визнаються підставними. При цьому суд визнає обґрунтованими твердження відповідача щодо недоведеності наявності та розміру збитків.
Окремо суд відзначає, що рішення Кам'янської міської ради від 23.02.2018 №1024-22/VII з додатками саме по собі, з огляду на обставини встановлені судом вище, не впливає на суть прийнятого рішення у справі. При цьому суд встановив, що відповідач ознайомився з матеріалами справи 21.01.2022, що підтверджується підписом представника відповідача на клопотанні від 20.01.2022 за вих. №б/н про ознайомлення з матеріалами справи, а тому підстави для визнання вказаного доказу недопустимим відсутні.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Суд також встановив, що 18.01.2022 між відповідачем (далі - клієнт) та адвокатом Корніловою Еліною Юріївною (далі - адвокат) укладений договір про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 4.1 договору про надання правничої допомоги гонорар за надання правничої допомоги адвоката за цим договором оплачується у формі попередньої оплати готівкою або шляхом переказу на банківський рахунок в сумі 20.000,00 грн.
Враховуючи викладене, відповідач просить стягнути з позивача на свою користь 20.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що докази витрат на правничу допомогу будуть надані додатково після узгодження сторонами акта виконаних робіт (т. 1 а.с. 107).
Водночас 27.04.2022 відповідач надав до суду заяву в порядку ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України щодо витрат на правничу допомогу, до якої долучив документи на підтвердження надання йому професійної правничої допомоги, а також докази на підтвердження направлення копій таких документів позивачу.
Однак станом на час ухвалення рішення у даній справі у суду відсутні докази отримання позивачем зазначених документів.
Враховуючи те, що введення в Україні воєнного стану унеможливило розгляд даної справи у строки, встановлені ГПК України, водночас, задля забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями ст. 2 ГПК України, якою закріплено, що основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи, господарський суд з метою надання позивачу можливості подати свої пояснення чи заперечення з приводу поданої відповідачем заяви від 27.04.2022 вважає на необхідне станом на день прийняття рішення у даній справі не розподіляти заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу та відкласти вирішення цього питання в порядку ст. 244 ГПК України, про що додатково повідомити сторони окремою ухвалою.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дунайська 41А" до Фізичної особи-підприємця Лоханько Маргарити Миколаївни про стягнення 204.100,01 грн матеріальних збитків відмовити у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дунайська 41А".
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк