вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2022 р. Справа№ 910/8919/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.02.2022 року у справі №910/8919/21 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021, повний текст якого складено 10.09.2021
у справі №910/8919/21 ( суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ"
про стягнення 1 472 985, 92 грн.
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" (далі-відповідач) про стягнення 1 472 985,92 грн, з яких: основний борг у сумі 377 750,00 грн, пеня у сумі 13 102,22 грн., штраф у сумі 1 079 246,25 грн, 3% річних у сумі 2 887,45 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що на виконання умов договору про надання послуг спецтехнікою, механізмами № АБУ/251018/1102/ССВ від 25.10.2018 року у період з 25.10.2018 року по 30.04.2021 року надав відповідачу послуг на загальну суму 3 597 487,50 грн, відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги у загальній сумі 3 219 737,50 грн.
Між сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 11.01.2021, згідно з якими заборгованість відповідача перед позивачем по договору №АБУ/251018/1102/ССВ про надання послуг спецтехнікою, механізмами від 25.10.2018 становить 282 900,00 грн.
В підтвердження надання послуг у період з 11.01.2021 по 30.04.2021 на загальну суму 294 850,00 грн позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №237 від 14.01.2021, №248 від 15.01.2021 року, № 314 від 18.01.2021, №321 від 20.01.2021, №322 від 20.01.2021, №612 від 20.01.2021, №356 від 22.01.2021, №526 від 26.01.2021, №556 від 28.01.2021, №602 від 29.01.2021, №880 від 03.02.2021, №935 від 08.02.2021, №992 від 15.02.2021, №1001 від 16.02.2021, №1124 від 16.02.2021, №1129 від 16.02.2021, підписані з боку відповідача без заперечень та зауважень, а також акт надання послуг №1434 від 16.02.2021, який з боку відповідача не підписаний.
Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у період з 11.01.2021 по 30.04.2021 згідно вказаних актів на загальну суму 200 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №483 від 11.01.2021 на суму 150 000,00 грн. та №602 від 16.02.2021 на суму 50 000,00 грн.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем становить 377 750,00 грн. (282 900,00 грн (заборгованість згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 11.01.2021) + 294 850,00 грн (заборгованість за період з 11.01.2021 по 30.04.2021) - 200 000,00 грн (часткова оплата).
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №АБУ/251018/1102/ССВ про надання послуг спецтехнікою, механізмами від 25.10.2018 у сумі 377 750,00 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у сумі 13 102,22 грн, штраф у сумі 1 079 246,25 грн, 3% річних у сумі 2 887,45 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" заборгованість у розмірі 377 750,00 грн, пеню у розмірі 10 188,63 грн, 3% річних у розмірі 2 245,56 грн, штраф у розмірі 88 455,00 грн та судовий збір у розмірі 7179, 59 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 377 750,00 грн основного боргу підлягають задоволенню.
Разом з тим, оскільки позивачем не обґрунтовано правомірність визначення початку прострочення відповідачем виконання зобов'язання, тому суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги в частині пені, 3% річних та штрафу, а також присудив до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 10 188,63 грн, 3% річних у розмірі 2 245,56 грн, штраф у розмірі 88 455,00 грн.
Крім того, оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за прострочення сплати послуг за період з 01.12.2020 по 11.01.2021 відмовлено з підстав їх необґрунтованості, тому суд першої інстанції не застосував позовну давність та наслідки її спливу до вимог про стягнення штрафу на суму боргу за вказаний спірний період.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21 в частині стягнення штрафу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в цій частині позовних вимог.
Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21, а також про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним, у зв'язку з неправильністю, неповнотою дослідження доказів, нез'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також прийняте з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги загалом зводяться до того, що штраф має розраховуватись за кожен факт порушення строків оплати передбачених п.3.5 Договору, чого позивачем здійснено не було в обґрунтування позовних вимог, а судом першої інстанції безпідставно було розраховано суму штрафу від суми залишку заборгованості, тобто фактично з інших підстав, а ніж ті на які посилався позивач.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.10.2021, справу №910/8919/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала В.В. Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21 залишено без руху; повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення апеляційної скарги.
26.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору.
У період з 19.10.2021 по 12.11.2021 суддя Яковлєв М.Л. (суддя-доповідач) та з 08.11.2021 по 19.11.2021 суддя Шаптала Є.Ю. перебували на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21 до перегляду його в апеляційному порядку; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21 призначено на 11.01.2022 о 10:45 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
20.12.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
06.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/92/22 від 11.01.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8919/21.
Так, за наслідками проведення повторного перерозподілу справи №910/8919/21, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І., а також розгляд вказаної скарги призначено на 23.02.2022 о 13:35 год.
Скаржник наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 23.02.2022, не з'явився, своїх представників не направив. При цьому, 23.02.2022 на електрону адресу суду від представника скаржника надійшло клопотання, в якому просить розгляд справи відкласти, оскільки цього ж дня буде приймати участь в судовому засіданні, яке відбудеться в Господарському суду Донецької області.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання та порадившись на місці, ухвалила залишити останнє без задоволення, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення скаржника про дату, час і місце розгляду справи. До того ж скаржника було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи задовго до призначення Господарським судом Донецької області справи №905/33/22 до розгляду на 23.02.2022.
Крім того, скаржник не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів у тому числі в суді апеляційної інстанції, тому він мав можливість направити в судове засіданні іншого свого представника.
Також матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників учасників справи.
Враховуючи викладене вище та оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, скаржник належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, причини неявки не є поважними, а також враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи та те, що скаржник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"), колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та можливість розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю скаржника.
23.02.2022 в судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарг та підтримав доводи наведенні у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 25.10.2018 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, був укладений договір №АБУ/251018/1102/ССВ про надання послуг спецтехнікою, механізмами (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт на будівельних об'єктах замовника, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.
Послуги щодо експлуатації техніки надаються виконавцем виключно на умовах передоплати згідно п. 3.4 Договору за заявкою замовника, яка направляється у письмовому, вигляді. В заявці зазначається місце проведення робіт, тип необхідної техніки, дату початку робіт, термін роботи, погоджена сторонами вартість послуг виконанім за цим договором та вартість доставки техніки на будівельний об'єкт замовника і її повернення, а також інші умови, які ускладнюють процес експлуатації (в разі їх наявності) (п. 2.1 Договору).
Замовник сплачує виконавцю за фактично відпрацьований час, але не менше 8 годин на добу (п. 2.3 Договору).
У відповідності до п.2.7 Договору по закінченню місяця, в якому було надано послуги техніки, сторонами складається Акт наданих послуг.
За змістом п. 2.8 Договору виконавець зобов'язується після надання послуг і протягом трьох робочих днів звітного місяця, в якому надавалися послуги, надати замовнику для підписання Акт у двох примірниках та/або талони замовника або товарно-транспортні накладні, або інші підтверджуючі надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо). Одночасно із Актом та/або талоном виконавця виконавець передає замовнику оригінали рахунку-фактури, рапорти про роботу машин/будівельних механізмів, товарно-транспортні накладні (або інші документи, які узгоджені сторонами) та податкової накладної, яка виписана в момент виникнення податкових зобов'язань, у відповідності чинним законодавством України.
Замовник зобов'язується не пізніше двох робочих днів з моменту отримання Акту та/або талону замовника або товарно-транспортних накладних, або інших документів підтверджуючих надання послуг (шляхових листів, нарядів тощо), підписати їх та надати виконавцю його примірник або надати обґрунтовану відмову у їх підписанні в протилежному випадку або у випадку необґрунтованості відмови у підписанні Акта, талону замовника або товарно-транспортних накладних, або інших документів підтверджуючих надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо). Акт, талон замовника або товарно-транспортні накладні, або інші документи, як підтверджуючі надання послуг вважається підписаним сторонами, а послуги надання належної якості та в повному об'ємі (п. 2.9 Договору).
Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця за цим договором встановлюється у додатках до даного договору з врахуванням ціни за 1 годину роботи техніки.
У відповідності до п.3.4 Договору замовник протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання даного договору сплачує виконавцю передоплату в розмірі 100% вартості послуг визначених специфікаціями до даного договору та/або рахунками-фактурами, талонами замовника тощо.
Остаточний розрахунок оплати за надані послуги проводиться замовником на підставі виставлених рахунків виконавця шляхом перерахування 100% грошових коштів на зазначений в договорі розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та/або талону замовника або товарно-транспортних накладних, інших документів підтверджуючих надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо) (п. 3.5 Договору).
Пунктом 3.10 Договору передбачено, що замовник та виконавець після кожного календарного місяця проводять звірку взаємозаборгованості, а при необхідності складають акт звірки.
Пунктом 6.2 Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення сплати послуг виконавця більш ніж на 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від сум і заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.3 Договору у разі прострочення сплати послуг виконавця більш ніж 30 (тридцять календарних днів), замовник крім суми боргу та неустойки, сплачує виконавцеві додатковий штраф в розмірі 30% від вартості наданих послуг.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.9.1 Договору).
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як підтверджено наявним в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків від 11.01.2021, який у відповідності до п. 3.10 Договору, складається сторонами за результатами проведення звірки взаємозаборгованості після кожного календарного місяця, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договору за період з 01.12.2020 по 11.01.2020 становить 282 900,00 грн.
Також, за період з 11.01.2021 по 30.04.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на загальну суму 294 850,00 грн підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №237 від 14.01.2021, №248 від 15.01.2021 року, № 314 від 18.01.2021, №321 від 20.01.2021, №322 від 20.01.2021, №612 від 20.01.2021, №356 від 22.01.2021, №526 від 26.01.2021, №556 від 28.01.2021, №602 від 29.01.2021, №880 від 03.02.2021, №935 від 08.02.2021, №992 від 15.02.2021, №1001 від 16.02.2021, №1124 від 16.02.2021, №1129 від 16.02.2021, актом надання послуг №1434 від 16.02.2021.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані з боку відповідача без заперечень та зауважень, акт надання послуг №1434 від 16.02.2021 з боку відповідача не підписаний. Водночас, факт надання послуг позивачем на підставі зазначених вище актів відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок оплати за надані послуги проводиться замовником на підставі виставлених рахунків виконавця шляхом перерахування 100% грошових коштів на зазначений в договорі розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та/або талону замовника або товарно-транспортних накладних, інших документів підтверджуючих надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, платіжними дорученнями №483 від 11.01.2021 та №602 від 16.02.2021 відповідачем у період з 11.01.2021 по 30.04.2021 здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг на суму 200 000,00 грн.
Згідно із ч.ч.1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів належного виконання своїх зобов'язання щодо оплати наданих послуг у розмірі 377 750,00 грн (282 900,00 грн (заборгованість згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 11.01.2021) + 294 850,00 грн (заборгованість за період з 11.01.2021 по 30.04.2021) - 200 000,00 грн (часткова оплата)).
Відтак, враховуючи в даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.75-79, 86, 269 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 377 750,00 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 13 102,22 грн та 3% річних у сумі 2 887,45 грн за період з 17.02.2021 по 20.05.2021, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, з огляду на таке.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати послуг виконавця більш ніж на 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від сум і заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Як вбачається з розрахунку, наведеного у позовній заяві, позивач здійснює нарахування пені та 3% річних з 17.02.2021 по 20.05.2021 на загальну суму боргу 377 750,00 грн.
Разом з тим, при визначенні початку прострочення грошового зобов'язання позивачем не враховано умови п. 3.5 Договору щодо здійснення відповідачем остаточного розрахунку оплати за надані послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та/або талону замовника або товарно-транспортних накладних, інших документів підтверджуючих надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо).
Відтак, нарахування пені та 3% річних має здійснюватися за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №237 від 14.01.2021 - з 18.01.2021, №248 від 15.01.2021 - з 19.01.2021, № 314 від 18.01.2021 - з 22.01.2021, №321 від 20.01.2021 - з 25.01.2021, №322 від 20.01.2021 - з 25.01.2021, №612 від 20.01.2021 - з 25.01.2021, №356 від 22.01.2021 - 26.01.2021, №526 від 26.01.2021 - з 01.02.2021, №556 від 28.01.2021 - 02.02.2021, №602 від 29.01.2021 - 02.02.2021, №880 від 03.02.2021 - з 08.02.2021, №935 від 08.02.2021 - з 12.02.2021, №992 від 15.02.2021 - з 19.02.2021, №1001 від 16.02.2021 - з 22.02.2021, №1124 від 16.02.2021 - з 22.02.2021, №1129 від 16.02.2021 - з 22.02.2021.
Водночас, акт надання послуг №1434 від 16.02.2021 відповідачем не підписаний, докази направлення або вручення відповідачу вказаного акту відсутні в матеріалах справи, а тому встановити початок прострочення виконання зобов'язання є неможливим, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування пені та 3% річних на суму 500,00 грн за актом надання послуг №1434 від 16.02.2021 є безпідставним.
Крім того, матеріали справи не містять жодного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) або іншого первинного документа підписаного з боку відповідача на суму заборгованості 282 900,00 грн за період з 01.12.2020 по 11.01.2020.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтовано правомірність визначення початком прострочення відповідачем виконання зобов'язання за період з 01.12.2020 по 11.01.2020 та нарахування пені та 3% річних з 17.02.2021 по 20.05.2021.
Таким чином, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 10 188,63 грн та 3% річних у розмірі 2 245,56 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 079 246,25 грн, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, з огляду на таке.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати послуг виконавця більш ніж 30 (тридцять календарних днів), замовник крім суми боргу та неустойки, сплачує виконавцеві додатковий штраф в розмірі 30% від вартості наданих послуг.
Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що передбачає урегулювання в положеннях договору на власний розсуд умов, не відступаючи при цьому від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Враховуючи викладене та оскільки сторонами Договору у належний спосіб погоджено розмір штрафу, строк нарахування, підстави виплати та базу розрахунку, то позивач правомірно заявив до стягнення штраф за прострочення сплати наданих послуг.
Як вбачається з розрахунку штрафу, позивачем на підставі п.6.3 Договору нараховано штраф у розмірі 1 079 246,25 грн від вартості наданих послуг у період з 25.10.2018 по 30.04.2021, що складає 3 597 487,50 грн (3 597 487,50 грн * 30% = 1 079 246,25 грн), при цьому в обґрунтування позовних вимог позивач вказував на часткову оплату заборгованості відповідачем у загальному розмірі 3 219 737,50 грн.
Як встановлено вище, заборгованість відповідача за Договором становить 377 750,00 грн, а також встановлено відсутність в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму заборгованості 282 900,00 грн за період з 01.12.2020 по 11.01.2021. За таких обставин, обґрунтованими є вимога про стягнення штрафу від вартості наданих послуг за період з 11.01.2021 по 30.04.2021, що складає 294 850,00 грн.
Таким чином, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив частково позовні вимоги в цій частині та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача штраф на підставі п.6.3 Договору у сумі 88 455,00 грн (294 850,00 грн x 30%).
Також судом першої інстанції правомірно не застосовано позовну давність та наслідки її спливу до вимог про стягнення штрафу на суму боргу за період з 01.12.2020 по 11.01.2021, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.
Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
З огляду на викладене та аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам сторін. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІЯ-АКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8919/21 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4.Матеріали справи №910/8919/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 02.05.2022.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
А.І. Тищенко