вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" лютого 2022 р. Справа№ 911/1943/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
Секретар судового засідання: Білоус О.О.
За участю представників: згідно протоколу судового засідання від 22.02.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»
на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 (повний текст складено 11.11.2021)
у справі №911/1943/21 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»
про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань з договору постачання природного газу від 27.09.2019 №5183/1920-КП-17
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі, відповідач) про стягнення 51 971,02 грн пені, 88 773,61 грн 3% річних та 206 488,03 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до умов Договору №5183/1920-КП-17 від 27.09.2019 про постачання природного газу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21 позов (вх. №1949/21 від 05.07.2021) Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних, штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань з договору постачання природного газу від 27.09.2019 №5183/1920-КП-17 задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 25 985,51 грн пені, 88 773,61 грн 3% річних, 206 488,03 грн інфляційних втрат, 5 208,49 грн судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Судове рішення прийнято із посиланням на положення статті 625 Цивільного кодексу України та умови Договору №5183/1920-КП-17 від 27.09.2019 постачання природного газу, укладеного між сторонами. Суд першої інстанції встановив, що зобов'язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Разом з цим, місцевий господарський суд, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій або їх зменшення у конкретному випадку, а також ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, а саме: повну сплату основної заборгованості, станом на дату ухвалення рішення, взявши до уваги, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, водночас, відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, відсутністю у матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання договору для позивача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 08.12.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська теплоелектроцентраль» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано відповідачем 23.11.2021 (копію поштового конверту та витяг із сайту Укрпошти додано до апеляційної скарги).
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» вказує, що повністю розрахувалося за спожитий природний газ згідно умов Договору №5184/1920-ЕЕ-17 від 27.09.2019, а несвоєчасний розрахунок за спожитий природний газ викликано рядом об'єктивних обставин, що не залежали від волі ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», а тому вважає, що позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» не можуть бути задоволені.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того, що порушення ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» не потягло за собою значні збитки для АТ «НАК «Нафтогаз України», а також не досліджено того, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі. На думку скаржника, суд першої інстанції мав скористатись правом, наданим статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Крім того, відповідач зазначає, що ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» не могло впливати на порядок та своєчасність оплати послуг, оскільки такі розрахунки здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки».
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
26.01.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:
- положення постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, визначеної частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат;
- сума боргу за використаний природний газ становила на час звернення із позовом до суду 1 544 063,69 грн, а сума пені - 51 971,02 грн, що навряд чи може бути збагаченням кредитора та зацікавленості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- виконання умов Договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, контрагентів відповідача - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ПрАТ «НЕК «Укренерго»;
- належне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не може ставитися у залежність від скрутного фінансового становища підприємства та на посилання до третіх осіб. Водночас, відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів для погашення заборгованості;
- зміст положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не зобов'язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
04.02.2022 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив, у якому вкотре наголосив на обставинах, викладених у апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» у справі №911/1943/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.
Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1943/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
05.01.2022 матеріали справи №911/1943/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 поновлено Приватному акціонерному товариству «Білоцерківська теплоелектроцентраль» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21 на час апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 08.02.2022.
07.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване хворобою представника Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль».
У судове засідання, призначене на 08.02.2022, з'явився представник позивача, який вважав за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 клопотання Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21 відкладено на 22.02.2022.
У судовому засідання 22.02.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
Представники сторін у судове засідання 22.02.2022 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями та розпискою представника позивача від 08.02.2022 про наступне судове засідання.
За приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 про відкладення розгляду справи на 22.02.2022 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.02.2022, а відтак відповідач також не був позбавлений можливості ознайомитися з нею у реєстрі.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain») від 07.07.1989).
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №5183/1920-КП-17 від 27.09.2019 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року природний газ в кількості 12309,0 тис. куб. метрів.
Згідно з пунктом 3.1. Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до пункту 3.8. Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року за цим договором складає 4272,7604 грн, крім того, податок на додану вартість - 20%, усього разом з ПДВ - 5127,3125 грн (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.10.2019).
Крім того, пункт 4.2. Договору викладався у редакціях додаткових угод № 2-9, копії яких додано до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пунктом 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктів 5.1, 6.1. Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 11.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з до 30.04.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Крім того, між сторонами укладено 9 додаткових угод до Договору: №1 від 31.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 29.11.2019, №4 від 09.12.2019, №5 від 28.12.2019, №6 від 28.01.2020, №7 від 24.12.2020, №8 від 23.03.2020, №9 від 23.04.2020.
На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 45 301 445,18 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову, зокрема:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2019, обсяг переданого газу: 1 731,58777 тис.куб.м, вартістю: 9 205 017,52 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2019, обсяг переданого газу: 1 505,04405 тис.куб.м, вартістю: 9 131 746,40 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2019, обсяг переданого газу: 1 419,18016 тис.куб.м, вартістю: 7 550 979,31 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020, обсяг переданого газу: 1 197,91404 тис.куб.м, вартістю: 6 862 839,96 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2020, обсяг переданого газу: 1 702,78824 тис.куб.м, вартістю: 8 320 831,39 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2020, обсяг переданого газу: 998,38682 тис.куб.м, вартістю: 4 217 377,62 грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2020, обсяг переданого газу: 3,49010 тис.куб.м, вартістю: 12 652,98 грн.
Прийнятий природний газ був оплачений відповідачем повністю 27.07.2021, що підтверджується випискою з особового рахунку.
За твердженням позивача, відповідач розрахувався за газ із порушенням строків, які встановлені пунктом 6.1. Договором, що підтверджується карткою розрахунків та копіями банківських виписок. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.
Прострочення оплати за природний газ стало підставою для нарахування позивачем пені на підставі пункту 7.2. Договору у розмірі 51 971,02 грн і на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 88 773,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 206 448,03 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» до обов'язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 цього Закону).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи, згідно актів приймання-передачі природного газу позивач поставив відповідачу природний газ всього на загальну суму 45 301 445,18 грн.
Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сума основного боргу у розмірі 1 544 063,69 грн була сплачена відповідачем 27.07.2021.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач обов'язок з оплати поставлено природного газу у строки, встановлені пунктом 5.1. Договору, не виконав, допустивши прострочення з оплати.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції (том 2, а.с. 145-151), колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Щодо вимог про стягнення пені колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
За приписами статей 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, керуючись пунктом 7.2. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 51 971,02 грн за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.1. Договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (том 2, а.с. 145-151), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що він також є арифметично вірним та здійснений у межах строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Відповідач як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» не могло впливати на порядок та своєчасність оплати послуг, оскільки такі розрахунки здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, а повнота та своєчасність оплати за Договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що положення Постанови КМУ №217 не обмежують відповідача у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договором шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, та не ставлять повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами.
Крім того, апеляційний господарський суд враховує, що відповідач не заперечував наявності у нього заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за спірним договором, сплатив заборгованість за природний газ у сумі 1 544 063,69 грн 27.07.2021, тобто після подання позову в даній справі.
Аргументи відповідача про застосування до спірних вимог Закону України «Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» судом першої інстанції обґрунтовано відхилено з огляду на те, що пункт 1 статті 7 визначає, що нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості, проте, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору про реструктуризацію, а сума основного боргу повністю погашена 27.07.2021, що підтверджується випискою з особового рахунку та визнається обома сторонами, отже, відсутні підстави для списання нарахованих штрафних санкцій.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що через перебування позивача у скрутному фінансовому становищі, суд першої інстанції мав відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Проте, такі твердження апеляційний господарський суд вважає помилковими, оскільки зазначені обставини не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, а зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду. При цьому колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає можливості звільнення сторони від наслідків прострочення виконання зобов'язання судом.
Що стосується підстав для зменшення розміру пені та висновків суду першої інстанції стосовно цих обставин, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під збитками у частині 1 статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, перш за все, потрібно розуміти розмір невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання (тобто суму заборгованості боржника).
Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак, законодавець передбачив можливість незастосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Колегія суддів відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Колегія суддів також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, з мотивувальної частини рішення якого вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
На підтвердження наявності підстав для зменшення судом розміру штрафних санкцій до матеріалів справи долучено докази скрутного фінансового стану та значної заборгованості до бюджету, що позбавила відповідача можливості виконати зобов'язання у строк, передбачений договором, а саме: акти звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договорами №0507-01013 від 23.04.2019 та №0507-04013 від 08.07.2019, згідно з якими заборгованість складає 2 374 179,76 грн та 90 466 968,30 грн, акт звіряння взаєморозрахунків від 11.05.2021 між відповідачем та Комунальним підприємством «Білоцеркцівської міської ради «Білоцерківтепломережа», згідно з яким заборгованість складає 74 534 861,79 грн, акт звіряння взаєморозрахунків від 12.05.2021 між відповідачем та Комунальним підприємством «Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», згідно з яким заборгованість складає 333 295 980,85 грн.
Крім того, відповідач обґрунтовував зменшення штрафних санкцій відсутністю основної заборгованості відповідача перед позивачем, наявністю заборгованості споживачів перед відповідачем, збитковістю тарифоутворення теплопостачальних підприємств, критичною фінансовою ситуацією та відсутністю вини у несвоєчасності проведення розрахунків, а також відсутності джерел для погашення нарахованих штрафних санкцій.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Згідно з матеріалами справи основний борг станом на дату подання позову становив 1 544 063,69 грн, а розмір заявленої пені - 51 971,02 грн.
Колегія суддів, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, з урахуванням наведених положень законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій або їх зменшення у конкретному випадку, а також ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, а саме: повну сплату основної заборгованості станом на дату ухвалення рішення, взявши до уваги, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, водночас, відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, відсутністю у матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання договору для позивача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %.
Разом з цим, заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати залишаються судом у заявленому позивачем розмірі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» фактично зводяться до мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, обґрунтовані висновки по яким були зроблені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/1943/21 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська теплоелектроцентраль».
Матеріали справи №911/1943/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко