вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2022 р. Справа№ 925/816/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Линник А.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Смілянської міської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021
у справі № 925/816/21 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до Смілянської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Смілянське племпідприємство"
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
за участю представників учасників судового процесу:
від прокуратури: Шевченко О.В., посвідчення від 01.12.2020 № 058149
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ, позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської міської ради (далі - СМР, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Смілянської міської ради, що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади м. Сміла з державної власності об'єкта нерухомості - шістнадцятиквартирного житлового будинку, який перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство", що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область;
- зобов'язати Смілянську міську раду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Сміла Черкаської області об'єкт нерухомості - шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував, що під час приватизації в 1996 році Смілянського племпідприємства Черкаського науково-виробничого об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві "Прогрес" було створено Відкрите акціонерне товариство "Смілянське племпідприємство". До статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство" не увійшов, однак залишився на балансі шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область. Рішенням Смілянської міської ради від 15.06.2004 № 17-11 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність м. Сміла об'єктів соціальної інфраструктури ВАТ "Смілянське племпідприємство" міською радою надано згоду на безоплатну передачу до комунальної власності м. Сміла об'єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі ВАТ "Смілянське племпідприємство", в тому числі житлового будинку по вул. Красіна, 12. Листом від 15.12.2020 № 50-12.02-4592 Регіональне відділення Фонду державного майна по Черкаській області повідомило Смілянську міську раду про передачу державного майна у комунальну власність шляхом прийняття на сесії міської ради рішення про надання згоди на прийняття багатоквартирного будинку до комунальної власності територіальної громади з наступною передачею управителю чи об'єднанню співвласників такого будинку. У відповідь, Смілянська міська рада листом від 10.02.2021 № 2752/03-33 повідомила, що прийняття вказаного житлового будинку можливе лише після створення у ньому ОСББ або після призначення управителя багатоквартирного будинку. Відтак, прокурор зазначає, що відповідач допускає протиправну бездіяльність щодо прийняття у комунальну власність житлового будинку, що суперечить інтересам держави та загрожує його руйнуванню.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Смілянське племпідприємство".
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21 позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано Смілянську міську раду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Сміла Черкаської області об'єкт нерухомості - шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Броніслава Козловського, 12, м. Сміла, Черкаська область; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення обґрунтоване тим, що рішення Смілянської міської ради від 15.06.2004 № 17-11 не виконано, та всупереч вимогам Законів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про управління об'єктами державної власності", Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі та інших законодавчих актів відповідачем допущено бездіяльність з неприйняття зазначеного об'єкта у комунальну власність. Водночас на виконання Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" спірний житловий будинок повинен бути переданий до комунальної власності територіальної громади з наступною передачею управителю чи об'єднанню співвласників цього будинку. Для прийняття до комунальної власності вказаного об'єкту є обов'язковим підписання акту приймання - передачі будинку, що передбачено ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Проте, станом на час розгляду справи в суді відповідний акт прийому-передачі не підписаний, вказаний об'єкт до комунальної власності не прийнятий. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання Смілянської міської ради прийняти з державної власності в комунальну власність територіальної громади спірного об'єкту нерухомості. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Смілянської міської ради з неприйняття до комунальної власності територіальної громади міста Сміла Черкаської області з державної власності об'єкту нерухомості, суд дійшов висновку, що обраний прокурором в цій частині спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав. Вимога щодо встановлення (визнання) або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до юрисдикції останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Смілянська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21 є незаконним, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють передачу об'єктів з державної власності в комунальну, та з порушенням норм процесуального права.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення про передачу у комунальну власність багатоквартирного будинку № 12 по вулиці Красіна, місто Сміла, Черкаська область за відсутності волі держави як власника. Відтак, за твердженням апелянта, за відсутності волі держави про передачу спірного будинку з державної власності у комунальну, право чи інтерес держави, яке підлягає захисту у даному спорі, відсутнє, а вимога прокурора, спрямована на примусове прийняття державного майна до комунальної власності є недоведеною та передчасною. Крім того, відповідач зазначає, що ним було вжито всіх заходів щодо прийняття у комунальну власність житлового будинку, незважаючи на відсутність рішення власника майна (держави в особі уповноважених органів). Також, як зазначає апелянт, матеріали справи не містять доказів дотримання Регіональним відділенням визначеної порядком процедури. До того ж, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно змінив спосіб управління майном (з передачі майна господарським товариством на умовах відповідного договору безоплатного зберігання на спосіб - передача майна у комунальну власність), чим перебрав на себе повноваження органу приватизації.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 Смілянській міській раді поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Смілянської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.01.2022; заступнику керівника Смілянської окружної прокуратури, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Приватному акціонерному товариству "Смілянське племпідприємство" встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21; витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/816/21 за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Смілянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Смілянське племпідприємство", про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Прокурор скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на апеляційну скаргу, та 08.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подав відзив.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що воля власника майна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях виражена в Плані приватизації державного майна Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві «Прогрес» від 20.10.1996. У свою чергу План приватизації державного майна Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві «Прогрес» від 20.10.1996 року затверджений заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та наказом Регіонального відділення від 21.101996 року № 687-П. Відтак, вказаний наказ, яким затверджено План приватизації, є рішенням уповноваженого органу щодо передачі об'єкта житлового фонду у комунальну власність. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається відсутність перешкод для прийняття Смілянською міською радою об'єкта житлового фонду у комунальну власність, окрім як створення ОСББ. За твердженням прокурора, Смілянською міською радою допущено триваюче правопорушення, оскільки суб'єкт владних повноважень протягом тривалого проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань по відношенню до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. Відповідно до Плану приватизації державного майна Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області визначено спосіб управління ним, а саме передача житлового фонду у комунальну власність. Водночас з метою збереження житлового будинку по вулиці Красіна, 12, м. Сміла, до прийняття його у комунальну власність у 2008 році було укладено договір зберігання.
Позивач також скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на апеляційну скаргу, та 22.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подав відзив.
В обгрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що Смілянська міська рада, з огляду на прийнятті нею рішення, не заперечувала проти волевиявлення органу, уповноваженого управляти державним майном стосовно передачі об'єктів житлового фонду, що перебувають на балансі ВАТ "Смілянське племпідприємство", однак, попри чітко визначенні рішеннями строки на подання затвердження актів приймання-передавання зволікала та ухилялася від фактичного прийняття об'єктів житлового фонду до комунальної власності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 розгляд апеляційної скарги Смілянської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21 відкладено на 02.02.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 повторно зобов'язано Господарський суд Черкаської області направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали господарської справи № 925/816/21 за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Смілянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Смілянське племпідприємство", про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Смілянської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21 відбудеться 23.02.2022.
У судове засідання 23.02.2022 представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилась, хоча про місце, день та час розгляду даної справи повідомлялись належним чином.
У судове засідання з'явився прокурор та надав пояснення, відповідно до яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи, враховуючи відсутність клопотань від останніх про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності названих представників учасників судового процесу.
23.02.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 4 статті 269 процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиви на неї, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 11.11.1996 № 613-АП "Про створення відкритого акціонерного товариства" Смілянське племпідприємство перетворено у відкрите акціонерне товариство.
Згідно з Планом приватизації державного майна Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві "Прогрес" від 20.10.1996, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 21 жовтня 1996 року № 697-П, вказане підприємство приватизоване шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство "Смілаплемсервіс", яке зареєстроване 26 листопада 1996 року.
Під час приватизації в 1996 році Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві "Прогрес", до його статутного капіталу не увійшов, однак, залишився на балансі 16-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 08.07.2004 № 2779-ПА "Про завершення приватизації акціонерного товариства "СВАТ "Смілянське племпідприємство" приватизацію Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство" завершено.
З даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що на даний час правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство" є Приватне акціонерне товариство "Смілянське племпідприємство".
Рішенням Смілянської міської ради Черкаської області від 15.06.2004 № 17-11 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність м. Сміли об'єктів соціальної інфраструктури ВАТ "Смілянське племпідприємство" надано згоду на безоплатну передачу до комунальної власності м. Сміла об'єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі ВАТ "Смілянське племпідприємство", в тому числі житлового будинку по вул. Красіна, 12.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечуюється сторонами, на даний час вказане рішення чинне.
Згідно з актом від 20.07.2004 № 1 відповідно до рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24.06.2004 № 516 "Про прийняття до комунальної власності м. Сміли об'єктів соціальної інфраструктури ВАТ "Смілянське племпідприємство" ВО "ВодГео" та ВАТ "Смілянське племпідприємство" в присутності представника Смілянської міськрайонної екологічної інспекції проведено обстеження об'єктів, що підлягають прийому-передачі, зокрема, житлового будинку по вул. Красіна, 12.
17.05.2017 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області проведено перевірку збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, але залишилося на балансі Приватного акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство" 16-ти квартирного житлового будинку за адресою: Черкаська область, Смілянський район, м. Сміла, вулиця Красіна, 12, за результатами якої складено акт.
Згідно з вказаним актом 16 - ти квартирний житловий будинок за адресою: Черкаська область, Смілянський район, м. Сміла, вулиця Красіна, 12 знаходиться у задовільному стані, використовується за призначенням, в ньому проживають мешканці.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 02.06.2016 № 217 утворено комісію з питання безоплатної передачі до комунальної власності територіальної громади міста Сміла об'єктів житлового фонду, що перебувають на балансі ПрАТ "Смілянське племпідприємство" і не увійшли до статутного фонду.
Листом від 15.12.2020 № 50-12.02-4592 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області звернулося до Смілянської міської ради щодо передачі державного майна у комунальну власність з пропозицією розглянути на черговій сесії міської ради питання надання згоди на прийняття багатоквартирного будинку до комунальної власності територіальної громади з наступною передачею управителю чи об'єднанню співвласників такого будинку.
У відповідь, Смілянська міська рада листом від 10.02.2021 № 2752/03-33 повідомила, що прийняття вказаного житлового будинку можливе лише після створення у ньому ОСББ або після призначення управителя багатоквартирного будинку.
09.11.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області було проведено повторну перевірку збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, але залишилось на балансі, відповідно до якої 16-ти квартирний житловий будинок за адресою: Черкаська область, Смілянський район, м. Сміла, вулиця Красіна, 12, за результатами якої складено акт, відповідно до якого будинок знаходиться у задовільному стані, використовується за призначенням.
Як встановлено судом першої інстанції, станом на час розгляду справи в суді вказаний об'єкт нерухомості не прийнято в комунальну власність.
Крім того, судом встановлено, що вул. Красіна в м. Сміла було перейменовано на вул. Броніслава Козловського.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" об'єктами передачі згідно з цим Законом є об'єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Частиною 3 статті 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Частиною 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній станом на 26.11.1996) передбачено, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій визначено Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 06 листопада 1995 року № 891 (далі - Положення № 891).
Відповідно до пункту 5 Положення № 891 передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради.
За змістом частини 2 статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.
За правилами частин 5 та 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акту приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акту приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, право комунальної власності на будинок виникає з дня його державної реєстрації.
Згідно вимог частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 51 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність.
Стаття 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначає, що до основних завдань Фонду державного майна України належать управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;
Згідно з статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Частиною 1 статті 3 цього Закону визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
Згідно з пунктом 5.1. Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затверджене наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 року № 678 регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом, зокрема, приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації; організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, об'єкт нерухомості - шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область, у процесі приватизації Смілянського племпідприємства Черкаського науково-виробничого об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві «Прогрес» в 1996 році не увійшов до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства «Смілянське племпідприємство», який є правонаступником прав і обов'язків зазначеного підприємства, перебуває на його балансі і залишається у державній власності.
За приписами статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.
Реєстр формується Фондом державного майна України за участю центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління, а також Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на єдиних методологічних засадах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Формування Реєстру в частині нерухомого майна здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих зазначеними в абзаці першому цієї частини органами відповідно до законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область, відсутні.
Позивач відповідно до Господарського кодексу України, Законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про оренду державного та комунального майна", наказу ФДМУ та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 "Про управління державним майно, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" здійснює перевірку стану та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство".
Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна.
У пункті 1.4. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, а саме:
- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12), "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та інших нормативно-правових актів;
- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12);
- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР);
- передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482 (1482-98-п);
- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства;
- списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 N 1314 (1314-2007-п) "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності";
- передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.
У пункті 1.4.1. Положення зазначено, що при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4.
Відповідно до пункту 1.4.2. Положення при потребі обрання іншого з перерахованих способів управління державним майном та за умови відповідності обраного в даному разі способу чинному законодавству державні органи приватизації створюють Комісію, залучаючи фахівців відповідного органу приватизації, відповідного галузевого міністерства (іншого центрального органу виконавчої влади), органу місцевого самоврядування (місцевої державної адміністрації) та представників господарських товариств тощо. На підставі висновку Комісії видається наказ державного органу приватизації, яким визначається спосіб управління майном.
Правовий аналіз вказаного Положення свідчить про те, що єдиним способом управління об'єктами житлового фонду, що належать до державної власності, є їх передача у комунальну власність.
Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про відсутність рішення уповноваженого органу щодо передачі об'єктів житлового фонду у комунальну власність, з огляду на наступне.
Так, колегія суддів зазначає, що воля держави як власника майна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях виражена в Плані приватизації державного майна Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві "Прогрес" від 20.10.1996, який затверджено заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 21 жовтня 1996 року № 697-П.
Тобто наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 21 жовтня 1996 року № 697-П є рішенням уповноваженого органу про передачу об'єкта житлового фонду у комунальну власність.
Також, зазначений вище План приватизації державного майна Смілянського племпідприємства передбачав передачу в комунальну власність органам місцевого самоврядування житловий фонд на суму 9457 млн. крб.
Крім того, у Плані приватизації зазначено, що житловий фонд надалі буде приватизований відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Водночас згідно з планом приватизації державного майна Смілянського племпідприємства, Регіональним відділенням ФДМУ визначено спосіб управління ним - передача житлового фонду у комунальну власність.
Також, як вже зазначалося вище, рішенням Смілянської міської ради від 15.06.2004 № 17-11 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність м. Сміли об'єктів соціальної інфраструктури ВАТ "Смілянське племпідприємство" міською радою надано згоду на безоплатну передачу до комунальної власності м. Сміла об'єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі ВАТ "Смілянське племпідприємство", в тому числі житлового будинку по вул. Красіна, 12.
Однак, як встановлено місцевим судом, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, рішення Смілянської міської ради від 15.06.2004 № 17-11 до цього часу не виконано та всупереч вимогам Законів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про управління об'єктами державної власності", "Про управління об'єктами державної власності", Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі та інших законодавчих актів, відповідачем допущено бездіяльність з неприйняття зазначеного об'єкта у комунальну власність.
Нормами Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку (приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку) є спільною сумісною власністю співвласників та не може бути поділено між співвласниками. Згідно з вимогами цього Закону співвласники повинні визначити форму управління багатоквартирним будинком (управитель чи об'єднання співвласників) та прийняти відповідне рішення щодо такого управителя.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління такого будинку здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, на виконання Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" даний житловий будинок повинен бути переданий до комунальної власності територіальної громади з наступною передачею управителю чи об'єднанню співвласників цього будинку.
Оцінюючи вище наведені положення нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що для прийняття до комунальної власності вказаного об'єкту є обов'язковим підписання акту приймання - передачі будинку, що передбачено статтею 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Разом з тим, станом на час розгляду справи в суді відповідний акт прийому-передачі не підписаний, вказаний об'єкт до комунальної власності не прийнятий.
Суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа 1-9/2009) про те, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» ).
З огляду на вище вказані норми чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов'язання Смілянської міської ради прийняти з державної власності в комунальну власність територіальної громади спірного об'єкту нерухомості.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Смілянської міської ради з неприйняття до комунальної власності територіальної громади міста Сміла Черкаської області з державної власності об'єкту нерухомості, місцевим господарським судом встановлено наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Виходячи з системного аналізу статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до ГПК України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі »Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, обраний прокурором в цій частині спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Вимога щодо встановлення (визнання) або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до юрисдикції останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Наслідком обрання неефективного способу захисту є відмова у позові, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340.
В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Відповідно п. 5.1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, що затверджене Наказом Фонду державного майна України № 678 від 15 травня 2012 року та п. 5.1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, що затверджене Наказом Фонду державного майна України №810 від 12 серпня 2019 року, регіональне відділення Фонду організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації.
Водночас Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за наявності повноважень здійснювало лише листування з міською радою, але реальних заходів щодо забезпечення передачі до комунальної власності міста майна не вживало.
Прокурор зауважив, що Регіональне відділення Фонду Державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях неналежно виконувало свої повноваження щодо спірного будинку, не в повній мірі вживало заходи щодо захисту державних інтересів, визначених Конституцією України та іншими законами, тому звернення прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та забезпечення визначених державою гарантій.
Прокурор зазначив, що звертаючись до суду з позовом намагається забезпечити правильне застосування Законів України «Про управління об'єктами державної власності», «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні».
Смілянською окружною прокуратурою був направлений лист до Регіонального відділення ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з метою встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.
Згідно інформації Регіонального відділення від 23.04.2021 № 51-12.02-1710 встановлено, що ним постійно проводяться перевірки збереження та використання державного майна. За розглядом комісії направляються листи територіальним громадам і господарському товариству щодо передачі об'єктів житлового фонду державної форми власності до комунальної власності територіальних громад згідно Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
На даний час, вказаний об'єкт не передано до комунальної власності відповідної територіальної громади.
Отже, враховуючи нездійснення Регіональним відділенням в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається, з чим погоджується колегія суддів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Разом з тим, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Смілянської міської ради має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Смілянської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21
4. Матеріали справи № 925/816/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.04.2022, у зв'язку із перебуванням члена колегії М.Г.Чорногуза у відпустці.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз