вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" лютого 2022 р. Справа№ 910/11871/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 22.02.2022 року у справі №910/11871/21 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТАНАЇС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021, повний текст якого складено 09.12.2021
у справі №910/11871/21 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТАНАЇС"
до 1.Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, 2.Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва"
про визнання договору продовженим.
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТАНАІС" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі-відповідач 1) та Комунального підприємства "Керуюча компанія і обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" (далі-відповідач 2) про визнання договору оренди №163/2018 від 17.01.2018 про передачу майна територіальної громади міста Києва продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки та 364 дні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/11871/21 відмовлено в задоволенні позову.
Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції вказав на недоведеність позивачем обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи свої вимоги.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/11871/21 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, а саме: ч.1 ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України, абз.2 ч.2 ст.15 та абз.4 ч.2 ст.18 ЗК «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, вказану вище скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 10.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТАНАЇС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/11871/21 залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТАНАЇС" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 135,00 грн; попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТАНАЇС", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення апеляційної скарги; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11871/21.
19.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали даної справи.
20.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТАНАЇС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/11871/21, а також розгляд вказаної скарги призначено на 22.02.2022 о 10:15 год.
Позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 22.02.2022, не з'явився, своїх представників не направив. При цьому, 22.09.2021 директором позивача подано через канцелярію суду клопотання, в якому просить розгляд справи відкласти у зв'язку з підозрою на наявність у нього вірусу COVID-19.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила залишити вказане клопотання без задоволення, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.
Крім того, позивач не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів у тому числі в суді апеляційної інстанції, тому позивач мав можливість направити в судове засіданні свого представника.
Також матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників учасників справи.
Враховуючи викладене вище та оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, скаржник належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, причини неявки не є поважними, оскільки не підтвердженні жодними доказами, а також враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та можливість розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача. До того ж, колегія суддів враховано, що відповідне клопотання було подано самим директором позивача безпосередньо до суду перед судовим засіданням, при цьому скаржник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
22.02.2022 в судовому засіданні представники відповідачів заперечили проти вимог апеляційної скарг та просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 17.01.2018 між позивачем, як орендарем, відповідачем 1, як орендодавцем, та відповідачем 2, як балансоутримувачем, був укладений договір оренди №163/2018 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на виконання пункту 61 додатку 2 до протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 05.12.2017 № 72, розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 17.01.2018 №13 «Про погодження змін до істотних умов договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду у Дарницькому районі» передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - Об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербицького,22/1, для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт комп'ютерної та побутової техніки).
Згідно з абзацом 2 пункту 2.1 Договору, об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 12,70 кв. м, в т.ч. на І поверсі - 12,70 кв. м, згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п.2.2 Договору вартість об'єкта згідно із затвердженим актом оцінки майна або висновком про вартість майна станом на 31 липня 2017 року становить 231 510,00 грн.
Пункт 2.4 Договору встановлює, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі , але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж на три роки - не раніше дати державної реєстрації цього Договору) та акта приймання-передачі об'єкта.
Згідно з п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280, і становить без ПДВ: 79 грн. 83 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць оренди станом на 01 січня 2018 року 1013 грн. 82 коп.
Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що відповідно до пункту 11 Рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 із змінами та доповненнями встановлено, що до 01 березня 2018 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об'єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовується у розмірі 50% встановленого обсягу, що в цілому складає 506,91 грн за базовий місяць оренди.
Згідно з п.9.1 Договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 17 січня 2018 року до 15 січня 2021 року.
Відповідно до п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього Договору.
За актом приймання-передачі об'єкта оренди до договору № 163/2018 від « 17» січня 2018 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вербицького,22/1 загальною площею 12,7 кв.м. для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт комп'ютерної та побутової техніки).
Відповідно до Додаткової угоди від 17 січня 2018 року про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №167/2014 від 29 вересня 2014 року, вищевказаний договір є новою редакцією цього договору №167/2014 від 29 вересня 2014 року з продовженням терміну його дії.
Заявою від 15.01.2021 №1 (вх. №101/241 від 18.01.2021) ТОВ «Науково-виробнича фірма «Танаїс» звернулось до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з проханням продовжити термін дії договору №163/2018 від 17.01.2018 на 5 (п'ять) років.
Заявою від 11.03.2021 №4 (вх. №101/1385) ТОВ «Науково-виробнича фірма «Танаїс» повторно звернулось до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з проханням продовжити термін дії договору №163/2018 від 17.01.2018 на 5 (п'ять) років.
Як стверджує позивач, заяву орендодавця - Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про припинення договору або зміну його умов протягом 1 (одного) місяця після закінчення строку дії Договору орендар - ТОВ «Науково-виробнича фірма «Танаїс» не отримував.
В позовній заяві позивач посилаючись на статті 11, 509, 626, 627, 759, 760 Цивільного кодексу України, статтю 283 Господарського кодексу України та Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03 жовтня 2019 р., зазначає, що для продовження дії договору оренди за «мовчазною згодою» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє повідомлення однієї із сторін договору у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору. Станом на момент складення даного позову позивач не повернув відповідачу приміщення, продовжує ним користуватись та регулярно сплачує орендну плату та комунальні платежі, що підтверджуються квитанціями які додаються, а відповідач приймає оплату та не заперечує проти неї. Протягом місяця після закінчення цього строку було відсутнє заперечення орендодавця щодо продовження договору. Отже, договір оренди №163/2018 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17 січня 2018 року є продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, на який він був укладений.
Крім того, позивач посилається на розділ 7 Статуту ТОВ «Науково-виробнича фірма «Танаїс», відповідно до якого основною діяльністю підприємства є музейна діяльність, в т.ч. пошук предметів старовини, реставрація, обмін та продаж, а за абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають музеї.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.07.2021 за кодом 143674390025 основним видом економічної діяльності ТОВ «Науково-виробнича фірма «Танаїс» є функціонування музеїв.
З огляду на що, позивач вважає, що договір оренди №163/2018 від 17.01.2018 може бути продовжений без проведення аукціону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди № 163/2018 від 17.01.2018 припинив свою дію після 1 липня 2020 року, як визначено в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень, тому повинен продовжуватись в порядку, визначеному Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за результатами проведення аукціону.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Колегія суддів проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Спеціальним законом, що регулює здачу в оренду державного та комунального майна, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
3 жовтня 2019 року був прийнятий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ (далі Закон № 157-ІХ). Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ , цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію з 1 лютого 2020 року.
Відповідно до преамбули Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, цей Закон регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна.
Орендоване за договором майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Договір був укладений до набрання чинності Законом № 157-ІХ та припинив свою дію 15 січня 2021 року.
Відтак, оскільки Договір припинив свою дію після 1 липня 2020 року, як визначено в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень, тому повинен продовжуватись в порядку, визначеному цим Законом, за результатами проведення аукціону (ч.1 ст.18 Закону).
У відповідності до абз.1 ч.1 ст.13 Закону № 157-ІХ, об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об'єкта згідно із статтею 18 цього Закону.
Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що договори оренди можуть бути продовженими на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Аналогічні умови передбачені Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна».
Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення позивача із заявою до орендодавця про продовження Договору за три місяці до закінчення строку його дії.
Перше звернення про продовження договору оренди листом № 1 датоване лише 15.01.2021 (дата припинення строку Договору).
При цьому, як свідчать матеріали справи балансоотримувач повідомляв орендаря про те, що у разі пропущення відповідного строку, Договір підлягає припиненню на підставі закінчення строку та поверненню приміщення за актом, що підтверджується листом №3386-09/2020 від 15.09.2020 (а.с.100 т.1 (докази направлення на звороті)).
Посилання скаржника на положення ч.1 ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України, а також на належне продовження користування орендним майном, колегія суддів відхиляє з огляду на викладене вище та наявність заперечень як балансотримувача, так і орендодавця щодо подальшого користування орендарем майном (відповідні листи наявні в матеріалах справи (а.с.101,102, 119-125 т.1). Про отримання позивачем листа орендодавця №101-1001/02 від 10.02.2021 свідчить текст його листа №2 від 16.02.2021 9а.с.117 т.1), в якому просить не подавати орендоване майно на аукціон.
Посилання скаржника на положення абз.4 ч.2 ст.18 та абз.2 ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та Статуту позивача, як на підставу для продовження Договору без проведення аукціону, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до абз.4 ч.2 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають музеї.
Розділом 1 Договору сторони погодили, що об'єкт оренди передано позивачу для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт комп'ютерної та побутової техніки).
Тобто, об'єкт оренди використовується позивачем не для розміщення музею, тому відсутні підстави для продовження Договору без проведення аукціону.
Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
З огляду на викладене та аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТАНАЇС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/11871/21 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/11871/21 залишити без змін.
3.Судові витрати покласти на скаржника.
4.Матеріали справи №910/11871/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 21.04.2022.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
А.О. Мальченко