вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" лютого 2022 р. Справа№ 910/14980/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Шаптали Є.Ю.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.02.2022.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 23.11.2021 (повний текст складено 25.11.2021)
у справі №910/14980/21 (суддя Котков О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення грошових коштів,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 заяву № 27-382 від 22.11.2021 "Про відмову від позову та закриття провадження у справі" Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" - задоволено. Прийнято відмову Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" від позову. Закрито провадження у справі № 910/14980/21. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" судовий збір - 403 257,00 грн.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/14980/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким повернути судовий збір позивачу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму ч. 9 ст. 129 ГПК України та ч. 1 ст. 130 ГПК України, безпідставно застосовано дані норми з огляду на те, що судом не встановлено факту неправильних дій відповідача при виникненні спору, серед іншого, в даному випадку підлагала застосуванню норма ч. 1 ст. 130 ГПК.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/14980/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/14980/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14980/21.
Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/14980/21.
Суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 28.12.2021 по 14.01.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/14980/21. Призначено справу до розгляду на 15.02.2022.
15.02.2022 через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/14980/21 без змін.
Представник відповідача з'явився в судове засідання 15.02.2022 та надав пояснення по суті апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання 15.02.2022 не з'явився.
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності позивача.
В судовому засіданні 15.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 14.09.2021 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Турбоатом" (далі - позивач) надійшла позовна заява № 27-258 від 08.09.2021 до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за договором № 15-5960/53-129-04-18-01493 від 06.08.2018 в розмірі 26 883 800,00 грн. (двадцять шість мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі вісімсот гривень).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 15-5960/53-129-04-18-01493 від 06.08.2018, зокрема, у визначені договором строки не здійснив своєчасну та повну оплату продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
22.11.2021 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" надійшла заява № 27-382 від 22.11.2021 "Про відмову від позову та закриття провадження у справі".
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що зі змісту заяви позивача про відмову від позову вбачається, що вказана заява не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у даній справі не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а також наявна заява позивача про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з відповідача судовий збір у сумі 403 257,00 грн., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали в частині закриття провадження.
Стосовно стягнення з відповідача судового збору у сумі 403 257,00 грн. що є предметом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 9 статті 129, частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що позивач у даній справі не підтримує своїх вимог саме внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а також, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявна заява позивача про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку наявні правові підстави для стягнення з відповідача судовий збір у сумі 403 257,00 грн., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/14980/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/14980/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/14980/21 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/14980/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 18.04.2022.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
Є.Ю. Шаптала