03 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/3896/21 пров. № А/857/3003/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Гудима Н.С.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 15 вересня 2021 року,
20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: визнати протиправними дії, викладені у листі № 1700-0304-8/35543 від 11 листопада 2020 року, про перерахунок пенсії з 01 жовтня 2020 року за довідкою Рівненської обласної прокуратури від 19 жовтня 2020 року № 21-559 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення) з покликанням на приписи ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та про обмеження в перерахунку пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати здійснити належний і повний перерахунок та виплату з 01 жовтня 2020 року пенсії на випадок втрати годувальника, що була призначена відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789 (в редакції станом на час призначення пенсії) у розмірі 60% заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно з довідкою Рівненської обласної прокуратури від 19 жовтня 2020 року № 21-559 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без обмеження граничного (максимального) розмірі пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат та виплатою різниці суми між фактично отриманою та належною сумою пенсії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку у відповідача та з березня 2007 року отримує пенсію по втраті годувальника згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), розмір якої становить 60% від суми місячного заробітку відповідної посади працівника прокуратури, яка була призначена, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , що попередньо працював на різних посадах в органах прокуратури. Вказує, що з 01 жовтня 2020 року відповідачем проведено перерахунок пенсії за довідкою Рівненської обласної прокуратури від 19 жовтня 2020 року №21-559 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Однак, після перерахунку розмір пенсійної виплати становить 17120,00 грн, тобто її обмежено до 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що вона є непрацюючим пенсіонером, пенсія призначена їй у березні 2007 року, тобто до 01 січня 2016 року, а тому до розміру її пенсії не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII. Вказує, що при призначені їй пенсії на випадок втрати годувальника у березні 2007 року положення Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ не передбачали обмеження розміру пенсії, а тому застосування відповідачем до розміру її пенсії обмеження максимального розміру, визначеного абзацом 6 ч.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII суперечить положенням статей 22, 64 Конституції України, а відтак є протиправним. З огляду на вказане, вважає, що дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення перерахунку пенсії з 01 жовтня 2020 року є протиправними.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо здійснення з 01.10.2020 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 19.10.2020 №21-559, із застосуванням обмеження суми пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-559 без обмеження суми пенсії максимальним розміром, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що запроваджені Законом № 911-VIIІ обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв'язку із викладенням частини 15 статті 86 Закону №1697-VII в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. У даному спірному випадку до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, оскільки пенсія по втраті годувальника їй призначена ще у 2007 році, а тому дії відповідача по перерахунку пенсії із застосуванням такого обмеження звужують її права. Враховуючи те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, на якого поширюється дія Закону №1697-VII, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач безпідставно застосував обмеження пенсії позивача максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01 жовтня 2020 року.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає що при винесенні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту, який би регламентував підстави, зміст та механізм проведення перерахунків пенсій такій категорії пенсіонерів, а також норми статті 86 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що застосовується з 13 грудня 2019 року визначає лише умову проведення перерахунку пенсії, а саме: підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Вказує, що суд першої інстанції мав врахувати, що з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувались нормами цього Закону, зокрема, статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. Зазначає, що пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з березня 2007 року отримує пенсію на випадок втрати годувальника, яку призначено згідно із Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, виходячи із розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати померлого чоловіка - ОСОБА_2 .
Наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11 вересня 2020 року, про що опубліковано в газеті «Голос України» 09 вересня 2020 року відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ХІ.
20 жовтня 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на випадок втрати годувальника відповідно до довідки Рівненської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 19 жовтня 2020 року № 21-559 (а.с.9).
На підставі вказаної довідки Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01 жовтня 2020 року проведено перерахунок пенсії позивача (а.с.8).
Листом № 1700-0304-8/35543 від 11 листопада 2020 року відповідач повідомив позивача про те, що розмір пенсії, що підлягає виплаті позивачу після перерахунку, визначений з обмеженням максимальної суми пенсії десятикратним прожитковим мінімумом, встановленим для осіб, які втратили працездатність. Після проведеного перерахунку її пенсії з 01 жовтня 2020 року у розмірі 60 % заробітної плати за посадою (чоловіка) начальника відділу, на підставі довідки від 19 жовтня 2020 року № 21-559, розмір пенсійної виплати становить 17120 грн. (1712,00 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність х 10) (а.с.7).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року№ 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійне забезпечення членів сімей пенсіонерів з числа працівників прокуратури було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.
На час призначення позивачу пенсії по втраті годувальника (березень 2007 року), особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з ч. 1, 12, 16, 17 якої: прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку; обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону № 1789, норми яких не містили жодних застережень щодо обмеження максимального розміру пенсії певною величиною, в тому числі десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
В подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), до статті 50-1 Закону № 1789 внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII), який набрав чинності з 15 липня 2015 року.
Закон України № 1697-VII є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Колегія суддів зазначає, що Закон № 1697-VII визначає лише умови пенсійного забезпечення прокурорів, в тому числі і право на пенсію у разі втрати годувальника, та не регулює порядок призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, а також інші умови пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 19 статті 86 Закону № 1697-VI пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із матеріалів справи слідує, що позивач набула право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, її покійного чоловіка ОСОБА_2 , яке в свою чергу було реалізоване з березня 2007 року, однак відповідачем застосовано обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого частиною п'ятнадцятою статті 86 Закону №1697-VII, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 22 жовтня 2021 року (а.с.8).
Абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказана редакція абзацу 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII викладена внаслідок внесення змін згідно із Законами України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01 квітня 2015 року та від 24 грудня 2015 року № 911-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року.
Аналізуючи зміст статті 86 Закону № 1697-VII, колегія суддів звертає увагу на те, що частина 15 цієї статті регулює правові відносини, що виникли у зв'язку із призначенням та виплатою пенсії працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, а частина 20 цієї статті - правовідносини, пов'язані із перерахунком призначених працівникам прокуратури (членам їх сімей) пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.
Таким чином, зміни, що вносились до частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII не регулюють правовідносин, які виникають під час проведення перерахунку пенсії особам, на яких поширюється дія Закону №1697-VII у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.
Вказані правовідносини врегульовані частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VII.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
На переконання суду апеляційної інстанції, норма абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII, яка обмежує максимальний розмір пенсії, поширюються на пенсії, що призначаються працівникам прокуратури згідно Закону № 1697-VII, та не може застосовуватися до пенсій у зв'язку з втратою годувальника, що призначені членам сім'ї померлого годувальника, розмір яких визначається частиною 19 статті 86 Закону №1697-VII виходячи із відсоткового розміру середньомісячного заробітку годувальника.
При цьому, жодних обмежень до виплати такої пенсії вищезгадана норма не містить.
Аналізуючи норми статті 86 Закону №1697-VII, колегія суддів приходить до висновку, що абзац 6 частини п'ятнадцятої має смисловий зв'язок з частинами першою - чотирнадцятою даної статті, які регулюють порядок призначення пенсій за вислугу років та по інвалідності. При цьому законодавча конструкція статті 86 Закону №1697-VII в цілому виокремлює питання призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника в окрему частину дев'ятнадцяту, яка не пов'язана з частиною п'ятнадцятою, а тому обмеження щодо максимального розміру пенсії не може бути застосовано до осіб, яким призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 591/1135/17.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 19 жовтня 2020 року №21-559 без обмеження суми пенсії максимальним розміром, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 460/3896/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 03 травня 2022 року.