03 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/12114/21 пров. № А/857/2130/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
за участі секретаря судового засідання - Рибачука А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міської ради Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року(суддя - Ковальчук В.С., м. Луцьк, повне судове рішення складено 17 грудня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 у жовтні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Ковельської міської ради Волинської області, в якому просив: визнати неправомірними дії, які полягають у відмові в задоволенні заяви від 02.07.2021 (рішення відповідача від 23.09.2021 №12/18) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 02.07.2021 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати протиправними та нечинними підпункти 5, 6 пункту 1, підпункти 3, 6 пункту 2, підпункти 1, 2, 3 пункту 3 “Регламенту розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та операції об'єднаних сил, і сім'ями, члени яких загинули під час участі в АТО та ООС, для передачі ділянок безоплатно у власність”, затвердженого рішенням Ковельської міської ради Волинської області від 27.06.2019 №52/71 (далі - Регламент).Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовив в наданні дозволу на складання проекту землеустрою з підстав, не передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Зазначає, що при відмові відповідач керувався Регламентом, вважає протиправними та нечинними окремі положення вказаного Регламенту, які порушують його право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території міста Ковеля, оскільки створюють додаткові обмеження та процедури для реалізації зазначеного права.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.
Позивач правом подання письмового відзиву не скористався.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, який брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції на сході України (далі - АТО) та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.11.2019 (а.с. 7).
Позивач 02.07.2021 з метою реалізації пільги, передбаченої для учасників бойових дій, а саме пунктом 14 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально захисту” (першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом), звернувся до відповідача з заявою. У вказаній заяві просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1000 кв. м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, додавши до заяви копії необхідних документів, в тому числі і графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 9).
У відповідь на зазначену заяву виконавчий комітет Ковельської міської ради надіслав позивачу лист від 29.07.2017 вих. №7.11/531, в якому позивача було повідомлено, що його заява була зареєстрована в Центрі надання адміністративних послуг за №13120 від 02.07.2021 та розглянута відділом земельних ресурсів виконавчого комітету Ковельської міської ради для подання на розгляд комісії по розподілу земельних ділянок між учасниками антитерористичної операції, які отримали статус учасника бойових дій, та членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність (а.с. 10).
Рішенням Ковельської міської ради від 23.09.2021 №12/18 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 14).
Водночас, вказаним рішенням наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) / код згідно КВЦПЗ - секція В 02.01/ громадянам за рахунок земель Ковельської міської ради, не наданих у власність чи користування гр. ОСОБА_2 , батьку загиблого учасника АТО, який проживає в АДРЕСА_2 , земельну ділянку орієнтованою площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Як слідує з преамбули оскаржуваного рішення відповідача, під час розгляду заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території міста Ковеля, відповідач у справі керувався Регламентом, та протоколом комісії по розподілу земельних ділянок між учасниками АТО та ООС №2 від 18.08.2021.
Відповідно до витягу з протоколу №2 від 18.08.2021 Комісія по розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції/операції об'єднаних сил, та членами сімей загиблих учасників АТО/ООС, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність, враховуючи Регламент, Положення «Про надання земельних ділянок із земель Ковельської міської ради у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд» , список Реєстру учасників АТО/ООС, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_1 перебуває в першочерговому єдиному реєстрі учасників АТО/ООС по м. Ковелю під №315 від 22.07.2019, відмовила ОСОБА_1 в задоволенні заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1000 кв. м. для житлового будівництва.
Також судом встановлено, що рішенням сесії Ковельської міської ради від 27.06.2019 №52/71 було затверджено Регламент, яким передбачено створення єдиного реєстру учасників АТО по місту Ковелю. Позивачем оскаржуються наступні положення Регламенту.
Відповідно до підпункт 5 пункту 1 Регламенту члену сім'ї загиблого учасника АТО та ООС в позачерговому порядку надаються безоплатно у власність земельні ділянки; при цьому першочергове право на отримання такої земельної ділянки мають дружина/чоловік - 1 земельна ділянка, батьки (батько або мати - 1 земельна ділянка).
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 цього Регламенту учаснику антитерористичної операції та операції об'єднаних сил, який отримав статус інваліда війни під час участі в АТО та ООС, учасникам АТО та ООС, нагородженим урядовими нагородами та які мають статус багатодітної сім'ї (троє дітей до 18 років), в позачерговому порядку надається безоплатно у власність земельна ділянка.
Підпунктом 3 пункту 2 Регламенту визначено, що для внесення до єдиного реєстру учасників АТО та ООС, уповноважений орган Ковельської міської ради (відділ земельних ресурсів виконавчого комітету Ковельської міської ради) надає Комісії списки бажаючих учасників АТО та ООС на отримання земельних ділянок, підтверджені представленими документами; члени сім'ї загиблого учасника АТО та ООС, разом з заявою надають посвідчення члена сім'ї загиблого учасника АТО та ООС, а також: пред'являють особистий паспорт (копію паспорта) та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; представники сімей, члени сім'ї загиблого учасника АТО та ООС, додатково надають копії документів, що підтверджують факт наявності сімейних (родинних) відносин; учасники антитерористичної операції та операції об'єднаних сил, які отримали статус інваліда війни під час участі в АТО та ООС, які нагороджені урядовими нагородами та які мають статус багатодітної сім % разом з заявою надають відповідні підтверджуючі документи.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 Регламенту у разі набуття пільгового статусу, учасник АТО та ООС інформує про це Комісію та повторно подає заяву про переведення до відповідного єдиного реєстру з урахуванням зміни статусу; результатом розгляду Комісією такої заяви є прийняття Ковельською міською радою рішення про включення (переведення) до відповідного реєстру учасників АТО та ООС на відведення земельних ділянок, згідно до дати подання другої заяви.
Підпунктом 1 пункту 3 Регламенту встановлено, що надання земельних ділянок учасниками антитерористичної операції та операції об'єднаних сил, які отримали статус учасника бойових дій, проводиться відповідно до списків єдиного реєстру.
За приписами підпункту 2 пункту 3 Регламенту визначено, що члени сім'ї загиблих (померлих) учасників АТО та ООС, учасники - антитерористичної операції та операції об'єднаних сил, які отримали статус інваліда війни під час участі в АТО та ООС, учасники АТО та ООС, які нагороджені урядовими нагородами та які мають статус багатодітної сім'ї мають право на позачергове отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 Регламенту після визначення місця розташування земельної ділянки учасники АТО та ООС подають відповідні заяви на ім'я міського голови про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність запропонованих земельних ділянок.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що покладання на позивача обов'язку щодо дотримання адміністративних процедур (подання додаткових документів), визначених положеннями Регламенту, та не передбачених ЗК України, здійснене відповідачем з перевищенням повноважень, наданих йому законодавством України, та є втручанням у законне право позивача на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки, відтак слід визнати оскаржувані положення Регламенту нечинними. Вказує, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстави, яка не передбачена статтею 118 ЗК України, незважаючи на те, що перелік підстав для такої відмови є вичерпним.
Апеляційний суд вважає такі висновки правильними з огляду на таке.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Як передбачено пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частинами 6, 7, 10, 11 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.
Так, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Водночас, у разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині сьомій статті 118 ЗК України, з відповідним вмотивуванням.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Така правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої.
Апелянт обґрунтовуючи свою відмову покликається на те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою було надано іншій особі, а надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою.
З цього приводу, колегія суддів насамперед вважає за необхідне зазначити про те, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, від 22 лютого 2019 рокуу справі №813/1631/14.
Зміст статті 79-1 ЗК України свідчить, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №461/1257/17.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що стаття 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстава, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку.
З огляду на це правильним є висновок суду першої інстанції, що міська рада не мала права відмовляти позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року №463/3375/15-а та від 27 лютого 2020 року у справі №120/1491/19-а.
З огляду на це, є протиправним та підлягає скасуванню рішення Ковельської міської ради від 23.09.2021 №12/18 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Стосовно визнання нечинними окремих положень Регламенту. Як встановлено матеріалами справи, відповідач керувався положеннями вищезазначеного Регламенту, який встановлює порядок розподілу земельних ділянок між учасниками антитерористичної операції, які отримали статус учасника бойових дій, та сім'ями, члени яких загинули під час участі в АТО, з метою передачі безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Із даного Регламенту слідує, що відповідач встановив заявникам, в тому числі і позивачу, додаткові умови (процедури) для реалізації їх права на безоплатне отримання земельної ділянки, дотримання яких є підставою для прийняття Ковельською міською радою на пленарному засіданні сесії рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Як було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена правова норма Конституції України кореспондується з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, положеннями пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» закріплено право позивача, як учасника бойових дій зокрема на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.
Норми даного Закону та норми статті 118 ЗК України не містять застережень щодо пріоритетності заявників на стадії отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Як вже було зазначено вище, аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. Така позиція відповідає позиції Верховного Суду яка викладена в постанові від 27 лютого 2020 року у справі №120/1491/19-а.
З огляду на це, вірним є висновок суду першої інстанції, що зазначені умови та процедури, що відображені в оскаржуваних положеннях Регламенту, встановлюють для заявників, в тому числі і для позивача, додаткові обмеження для реалізації права на першочергове відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва, а відтак встановлюють додаткові підстави для не розгляду цих заяв, що є фактичною відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою до прийняття рішення Ковельською міською радою на пленарному засіданні сесії цієї ради. При цьому, такі рішення приймаються виключно на пленарних засіданнях ради, а виконавчі органи місцевого самоврядування та створені ними комісії таких повноважень не мають.
Більше того, покладання на позивача обов'язку щодо дотримання адміністративних процедур (подання додаткових документів), визначених положеннями Регламенту, та не передбачених ЗК України, здійснене відповідачем з перевищенням повноважень, наданих йому законодавством України, та є втручанням у законне право позивача на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення підпунктів 5, 6 пункту 1, підпунктів 3, 6 пункту 2, підпунктів 1, 2, 3 пункту 3 Регламенту, суперечать вищенаведеним нормам законодавства, а тому суд визнає їх протиправними та нечинними з моменту набрання чинності судовим рішенням.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Ковельської міської ради Волинської області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року в справі №140/12114/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 03 травня 2022 року