Номер провадження 22-ц/821/516/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/553/22 Категорія: 331500000 Піковського В.Ю.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
03 травня 2022 року :
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.
секретар: Попова М.В.
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1 ;
ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітніх дітей
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_5 ;
Служба у справах дітей Черкаської міської ради;
Черкаське районне управління поліції Головного управління Національної
поліції в Черкаській області;
особа, що подає апеляційну скаргу: ОСОБА_5 ,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка подана її представником - адвокатом Кучер Ю.В. на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради; Черкаське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про видачу обмежувального припису, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради; Черкаське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про видачу обмежувального припису. Просили видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 : місце реєстрації та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців. Встановити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_5 , а саме: обмежити спілкування ОСОБА_5 з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 (шість) місяців:
- заборонити ОСОБА_5 протягом 6 (шести ) місяців наближатися на відстань ближче 100 метрів до будинку АДРЕСА_2 , де проживають малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також протягом 6 (шести ) місяців наближатися на відстань ближче 100 метрів до Черкаської гімназії № 9 ім. О.М.Луценка Черкаської міської ради Черкаської області, що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул. Ю.Іллєнка,52, де навчаються малолітні діти;
- заборонити ОСОБА_5 протягом 6 (шести ) місяців особисто і через третіх осіб розшукувати дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- заборонити ОСОБА_5 протягом 6 (шести ) місяців вести телефонні переговори, смс-листування, або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допустити рішення суду про видачу обмежувального припису до негайного виконання.
Свою заяву мотивували тим, що вони є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Шлюб між ними розірвано у вересні 2016 року. ОСОБА_5 є рідною матір'ю ОСОБА_2 , тобто бабусею малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4
11 липня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір, який посвідчений нотаріально, про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей. Відповідно до договору місцем проживання дітей батьки визначили місце проживання батька, а саме за адресою: АДРЕСА_3 .
21 серпня 2018 року бабуся ОСОБА_5 забрала дітей із ДНЗ № 33 в м.Черкаси та відмовилася віддавати їх батькові, умисно йшла на конфлікт, переховувала дітей.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про відібрання малолітніх дітей від інших осіб відмовлено. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору від 11 липня 2018 року щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей недійсним.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2020 року рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 01 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Постановлено відібрати малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , які проживають по АДРЕСА_1 ; повернути малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем проживання за адресою АДРЕСА_3 . В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Оскільки постанова Черкаського апеляційного суду набрала чинності в період навчального року, тому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості, що їх малолітні діти до закінчення навчального року залишаться проживати разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 матиме можливість безперешкодно бачитися з дітьми та забирати їх до себе у вільний від навчання час.
З вересня 2020 малолітні діти почали проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_3 .
В останній навчальний день перед осінніми канікулами ОСОБА_5 приїхала до гімназії та без погодження з батьком дітей, забрала їх з навчального закладу до себе додому. По приїзду на другій день працівників поліції ОСОБА_5 попросила залишити дітей у неї. Згідно протоколу засідання Координаційної наради № 2 від 04.02.2021 р., в якому містяться пояснення начальника сектору протидії насильству Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , працівниками поліції було вирішено, з метою запобігання психологічного травмування дітей та невтягування їх у конфлікт між дорослими членами родини, залишити їх у бабусі до наступного дня. Наступного дня ОСОБА_5 повернула дітей.
18 грудня 2021 року ОСОБА_5 знову не повернула дітей батькові. 19 грудня 2021 року ОСОБА_5 працівникам поліції повідомила, що наміру повертати малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у неї не має. Працівниками поліції по факту вчинення домашнього насильства психологічного характеру з боку ОСОБА_5 по відношенню до своїх малолітніх онуків складено адміністративний протокол за ч.1ст.173-2 КУпАП ВАБ № 841306 від 23.12.2021, а також винесено термінові заборонні приписи.
Заявники стверджують, що наявний конфлікт ОСОБА_5 не лише з батьком, а також і з матір'ю дітей, постійні її звернення до органів опіки та піклування, поліції зі скаргами та зверненнями, мотивуючи тим, що вона діє в інтересах дітей, призводить до вкрай негативного впливу на психоемоційний стан малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Все це змусило батьків дітей звернутися до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 січня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради; Черкаське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про видачу обмежувального припису видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 : місце реєстрації та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , строком на один місяць.
Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_5 , а саме:
- обмежити спілкування ОСОБА_5 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на один місяць;
- заборонити ОСОБА_5 протягом одного місяця наближатися на відстань ближче 100 метрів до будинку АДРЕСА_2 , де проживають малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також протягом одного місяця наближатися на відстань ближче 100 метрів до Черкаської гімназії № 9 ім. О.М.Луценка Черкаської міської ради Черкаської області, що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Ю.Іллєнка,52, де навчаються малолітні діти;
- заборонити ОСОБА_5 протягом одного місяця особисто і через третіх осіб розшукувати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , переслідувати, та в будь-який спосіб спілкуватися з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині заяви відмовлено.
Допущено рішення суду про видачу обмежувального припису до негайного виконання.
Рішення мотивовано тим, що в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено сторонами, що наявний спір з приводу зустрічей ОСОБА_5 з онуками через непорозуміння із батьками дітей. Суд врахував, що малолітні діти проживають з батьком на законних та обґрунтованих підставах, досліджених в ході судового розгляду. Встановлений очевидний конфлікт, до вирішення якого зазнають неприємностей діти. Все це призводить до їхнього психологічного травмування. Захищаючи права малолітніх дітей від можливого психологічного тиску з боку ОСОБА_5 , в ході з'ясування обставин зустрічей, необхідне обмеження у їхньому спілкуванні, що в свою чергу справить позитивний результат на сприйняття малолітніми дітьми ситуації із зустрічами та призведе до порозуміння.
Суд першої інстанції, дослідивши надані заявниками докази, дійшов до висновку, що доводи у частині застосування відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 домашнього насильства, а саме діяння психологічного насильства, знайшли своє підтвердження і тому наявність підстав для видачі обмежувального припису та встановлення заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_5 протягом одного місяця, починаючи з 28.01.2022, є достатнім для запобігання ризику продовження дій психологічного насильства під час впливу на дітей.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення максимального строку дії заходів тимчасового обмеження прав, та вважав достатнім і обґрунтованим строк дії таких заходів у один місяць.
ОСОБА_5 оскаржила рішення суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - адвокат Кучер Ю.В., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом першої інстанції не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
З мотивувальної частини рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_5 обмежувального припису на підставі того, що між сторонами наявний спір з приводу зустрічей та права бачитися ОСОБА_5 із внуками через непорозуміння із батьками дітей, до вирішення якого зазнають неприємностей діти, що і призводить до їхнього психологічного травмування. Діяння психологічного насильства, як зазначив суд першої інстанції, знайшли своє підтвердження у застосуванні до ОСОБА_5 термінового заборонного припису та адміністративного протоколу за ч.1ст.173-2 КУпАП.
Скаржник зазначає, що відносно ОСОБА_5 відсутні рішення суду про притягнення її до відповідальності за вчинення відносно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будь-яких видів домашнього насильства, а тому суд першої інстанції безпідставно вважав доведеним той факт, що наявні докази про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 КУпАП. Відсутні будь-які докази про психологічний тиск з боку ОСОБА_5 на своїх онуків. Просить зазначене рішення суду скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заявники звернулися до суду із заявою в порядку глави 13 ЦПК України про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_5 , посилаючись на те, що вона вчиняє домашнє насильство відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
- обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;
- особа, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;
Матеріалами справи встановлено, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29.11.2012 року перебували у шлюбі, який рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 19.06.2016 року було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.07.2018 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва народження серії НОМЕР_2 від 10.07.2018 року.
11 липня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір, посвідчений нотаріально, про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей. Відповідно до договору місцем проживання дітей батьки визначили місце проживання батька, а саме за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_5 є рідною матір'ю ОСОБА_2 , тобто бабусею малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вона неодноразово забирала дітей із ДНЗ № 33 без згоди батьків. У зв'язку з чим ОСОБА_1 звертався із заявою про повернення дітей до начальника Служби у справах дітей Черкаської міської ради.
Згідно інформації щодо проведення психологічного дослідження Черкаським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 05.03.2019 за № 168 неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неспроможні в повній мірі, з урахуванням їх вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, об'єктивно оцінювати ставлення до них кожного з батьків, виявляти більшу чи меншу прихильність до одного з батьків і не мають внутрішньої сили, щоб визначитися зі своїм місцем проживання. Діти сприймають сімейну ситуацію як даність.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про відібрання малолітніх дітей від інших осіб відмовлено. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору від 11 липня 2018 року про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей недійсним.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2020 року рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 01 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Постановлено відібрати малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , які проживають по АДРЕСА_1 ; повернути малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем проживання батька за адресою АДРЕСА_3 . В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У вересні 2020 р. малолітні діти продовжили проживати з батьком за адресою АДРЕСА_3 .
В останній навчальний день перед осінніми канікулами у 2020 році ОСОБА_5 приїхала до гімназії та без погодження з батьком дітей, забрала їх з навчального закладу та відмовилася віддавати дітей , попросила залишити дітей у неї до наступного дня.
Дані обставини підтверджуються протоколом засідання Координаційної наради № 2 від 04.02.2021 р., в якому містяться пояснення начальника сектору протидії насильству Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Скляр М.В., працівниками поліції було вирішено, з метою запобігання психологічного травмування дітей та невтягування їх у конфлікт між дорослими членами родини, залишити їх у бабусі до наступного дня. Наступного дня ОСОБА_5 повернула дітей.
Висновок суду першої інстанції про психологічне насильство з боку ОСОБА_5 на малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що стало причиною притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КпАП України, не відповідає фактичним обставинам справи та наданим доказам.
Так, із постанови судді Соснівського районного суду м.Черкаси Бащенко С.М. від 12 квітня 2022 року вбачається, що суддя, дослідивши наявні в розпорядженні суду матеріали справи, прийшов до висновку що в діях ОСОБА_5 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1ст.173-2 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 закрито за відсутністю в її діях складу адмінправопорушення.
Тобто відносно ОСОБА_5 відсутні рішення суду про притягнення її до відповідальності за вчинення відносно малолітніх онуків будь-яких видів домашнього насильства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції при постановленні рішення суду у даній справі допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального закону.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст.350-6, 376, 381, 382, 383, 384,389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка подана її представником - адвокатом Кучер Ю.В. задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 січня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради; Черкаське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про видачу обмежувального припису скасувати.
Постановити нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2022 року.
Судді: Сіренко Ю.В.
Фетісова Т.Л.
Гончар Н.І.