Житомирський апеляційний суд
Справа №274/6449/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 81 КК України Доповідач ОСОБА_2
26 квітня 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відео конференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року про залишення без задоволення подання ДУ "Бердичівський виправний центр (№108)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 ,-
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року залишено без задоволення подання ДУ "Бердичівський виправний центр (№108)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Рішення суду обґрунтовано тим, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою та ставленням до праці ще не довів своє виправлення та на даний час відсутні достатні дані, що засуджений вже повноцінно довів своє виправлення і його звільнення не призведе до появи небезпеки суспільству чи окремим громадянам.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ "Бердичівський виправний центр (№108)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , або направити справу на новий судовий розгляд.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що судом першої інстанції було проведено не об'єктивне досудове слідство, оскільки в матеріали справи є заява про визнання вини, розмір позову вказано невірно та кошти щомісячно відраховувались на його погашення.
Засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 в судовому засідання апеляційного суду підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити з викладених в ній мотивів.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 81 КК України передбачає підстави та умови застосування щодо засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений 28 грудня 2012 року Малинським районним судом Житомирської області за ст.ст.115 ч.2 п.12,71 ч.1,81 ч.4 КК України на 15 років 11 місяців позбавлення волі. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.03.16 в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 23.12.10 до 18.06.13. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 08.09.20 згідно зі ст.82 КК України невідбуту частину покарання замінено на 3 роки 8 місяців 21 день обмеження волі. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.10.20 у строк покарання зараховано час слідування під вартою до виправного центру з 08.09.20 до 30.09.20.
Початок строку відбуття покарання: для позбавлення волі- 23.12.10; для обмеження волі -30.09.20; кінець строку: 07.05.24; ѕ строку покарання відбув 06.06.20.
Суд першої інстанції, розглядаючи в порядку ст.539 КПК України подання ДУ "Бердичівський виправний центр (№108)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , дійшов до висновку про відсутність передбачених ст.81 КК України правових підстав для задоволення вказаного подання, оскільки засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою та ставленням до праці ще не довів своє виправлення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Наведене є обов'язковою передумовою для умовно-дострокового звільнення, поряд із передбаченими у ч.3 ст.81 КК України строками фактичного відбуття покарання засудженим.
Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, порушення правил внутрішнього розпорядку, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна участь у суспільному житті і сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення загальноосвітнього рівня, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин та інше.
Згідно роз'яснень, викладених у підпункті «а» п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, а саме характеристики засуджений ОСОБА_7 з 29.12.2010 року утримувався в Державній установі Житомирська установа виконання покарань №8. Характеризувався негативно, допустив одне порушення встановленого порядку відбування покарання, по факту якого притягувався до дисциплінарної відповідальності. Допущене порушення виразилось в зберіганні заборонених предметів. Заохочень не мав.
З 27.06.2013 року відбував покарання в Державній установі Бердичівській виправній колонії (№70). За період відбування покарання характеризувався позитивно. Допустив п'ять порушень встановленого порядку відбування покарання, по факту яких було накладено три дисциплінарні стягнення, двічі проведено бесіди виховного характеру. Допущені порушення виразились в порушенню розпорядку дня, порушення правил пожежної безпеки, порушення форми одягу, зберіганні заборонених предметів, невиконанні змінних завдань. За сумлінну поведінку і ставлення до праці 12 разів заохочувався адміністрацією установи.
З 30.09.20. За період відбування покарання характеризується позитивно. Порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. Працевлаштований кухарем в їдальні установи, до праці ставиться сумлінно. За час відбування покарання має 19 заохочень, мав 4 стягнення, які знято та погашено у встановленому законом порядку. Вину у скоєному злочині на даний час, зі слів, визнає. За вироком суду має позов на суму 300000 грн., збитки не відшкодовує у зв'язку з ненадходженням виконавчого листа.
Судом першої інстанції враховано, що засуджений ОСОБА_7 вину у скоєнні особливо тяжкого умисного злочину проти життя особи на стадії судового розгляду заперечував, на даний час, зі слів, визнає, але жодних заходів щодо відшкодування завданої шкоди, як матеріальної так і моральної не займався та не займається, хоча має для цього можливість, так як є працевлаштованим та отримує заробітну плату, долею виконавчого листа не цікавився, відбуває покарання у виправному центрі лише трішки більше року, при терміні до кінця строку два з половиною роки.
Також враховано судом першої інстанції й те, що наявність заохочень у виправному центрі вказує, що засуджений став на шлях виправлення, але враховуючи інші характеристики поведінки та ставлення засудженого до своїх дій (відбуває покарання за особисте позбавлення життя іншої людини, яке він заперечував та його доводи були предметом оцінки суду і були спростовані, потерпіла так і не отримала жодної сатисфакції, заподіяну своїми злочинними діями шкоду взагалі не відшкодовує, лише вказує про визнання вини, коли вирішується питання про можливість звільнення відповідно до чинного законодавства, що вказує на відсутність щирого каяття засудженого та викликає обґрунтований сумнів у визнанні ним вини), на даний час відсутні достатні дані, що засуджений вже повноцінно довів своє виправлення і його звільнення не призведе до появи небезпеки суспільству чи окремим громадянам.
Суд першої інстанції, проаналізувавши встановлені під час судового розгляду обставини у їх сукупності, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 за весь час відбування покарання своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення та перевиховання, у зв'язку з чим залишив подання ДУ "Бердичівський виправний центр (№108)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 без задоволення, з чим погоджується і колегія суддів.
На підставі викладеного висновки суду щодо недоведеності засудженим ОСОБА_7 свого виправлення колегія суддів вважає обґрунтованим, а посилання засудженого на те, що судом першої інстанції було проведено не об'єктивне досудове слідство, оскільки в матеріали справи є заява про визнання вини, розмір позову вказано невірно та кошти щомісячно відраховувались на його погашення, є безпідставними та не є безумовними підставами для застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення.
Крім того, застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду, а не обов'язком.
Висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки вони узгоджуються з матеріалами провадження та кореспондуються з нормами кримінального та кримінального процесуального законів, зроблені на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, яким суд надав належну правову оцінку у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Ухвала суду є законна та обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року про залишення без задоволення подання ДУ "Бердичівський виправний центр (№108)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного набирає чинності негайно після оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: