Провадження № 2-а/760/506/22
Справа № 760/15908/21
04 травня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса: АДРЕСА_1 ) до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва, лейтенанта поліції Філяновського Івана Володимировича /далі - інспектор патрульної поліції Філяновський І.В./ (адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Києві /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Рух справи
16.06.2021 вказаний адміністративний позов, датований 14.06.2021, за підписом позивача, надійшов до Солом'янського районного суду міста Києва.
В позові позивач просить:
- визнати дії інспектора патрульної поліції Філяновського І.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними;
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4305267, винесену інспектором патрульної поліції Філяновським І.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а справу закрити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 17.06.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.06.2021 позов ОСОБА_1 залишено без руху.
12.07.2021 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14.07.2021 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (письмовому провадженні).
Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Доводи позову
В позові, зокрема, вказується, що 05.06.2021 інспектором патрульної Філяновським І.В. винесено постанову серії ЕАН № 4305267 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 510,00 грн.
Зазначається, що зі змісту винесеної постанови вбачається, що керуючи транспортним засобом VOKSWAGEN PASSAT НОМЕР_1 , позивач 05.06.2021 о 09 год. 15 хв. рухаючись по м. Київ, вул. Солом'янська, 6 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 ПДР - Порушення правил користування ременями безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Позивач вважає, що постанова інспектора патрульної поліції Філяновського І.В. від 05.06.2021 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Так, позивач звертає увагу на те, що 05.06.2021 приблизно о 08 годині 00 хвилин він, повернувши з вул. В. Липківського, виїхав на вул. Солом'янську в м. Києві, рухаючись у напрямку Протасового Яру та помітив позаду проблискові маячки поліцейського автомобіля, після чого зупинив автомобіль та відстебнув ремінь безпеки. В подальшому інспектор патрульної поліції Філяновський І.В., повідомив йому, що він був непристебнутий ременем безпеки та одразу виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП. При цьому, інспектор не пояснив та в подальшому не зазначив в постанові: яким саме чином він встановив вказане порушення, оскільки рухався на службовому автомобілі позаду позивача; на якій саме ділянці дороги та по якій саме вулиці В. Липківського чи Солом'янській в м. Києві чи в іншому місці позивач допустив вказане порушення, оскільки, як зазначає позивач, під час руху він правил дорожнього руху не порушував.
Крім того, наголошує, що інспектором патрульної поліції не було надано жодного доказу вчинення адміністративного правопорушення, натомість зазначив, що він побачив через скло автомобіля, що позивач був не пристебнутий ременем безпеки.
За наведених обставин позивач вважає, що дії, вчинені інспектором патрульної поліції Філяновським І.В. при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати неправомірними, а постанову серії ЕАН № 4305267 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП скасувати як винесену бездоказово, на припущеннях, з порушенням норм КУпАП.
Щодо правової позиції відповідачів
22.11.2021 до суду від Департаменту надійшов відзив на позов в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відзиві вказується, що твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимога безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.
Так, зазначається, що відповідно до винесеної постанови інспектором 05.06.2021 о 09 год 15 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEM PASSAT» номерний знак « НОМЕР_1 » обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП - порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
З огляду на наведене Департамент вважає, що розглядаючи дану адміністративну справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, Департаментом звертається увага на те, що відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії ЕАН №4305267 від 05.06.2021, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 5 статтею 121 КУпАП.
Водночас, наголошується, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Також, щодо зазначення у позовній заяві про те, що інспектор в постанові допустив механічну описку та вказав помилкову адресу місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, Департамент вказав, що така описка не впливає на суть вчиненого правопорушення та його кваліфікації, та не є підставою для задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 05.06.2021 інспектором патрульної поліції Філяновським І.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4305267 (а.с. 7) за змістом якої 05.06.2021 о 09:15 у м. Київ, вул. Солом'янська, 6, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом VOLKSWAGEM PASSAT номерний знак НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та бува не пристебнутий ременем безпеки чим порушив п. 2.3в ПДР - порушення правил користування ременями безпеки.
У зв'язку з зазначеним на ОСОБА_1 в порядку ч. 5 ст. 121 КУпАП накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
При цьому графа 7 вказаної постанови «до постанови додаються» - не заповнена.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.3в Правил дорожнього руху (далі - ПДР) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Не додано Департаментом будь-яких доказів вчинення позивачем порушення, вказаного в оскаржувані постанові також і до відзиву на позов.
Щодо посилань Департаменту на те, що строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому в управлінні патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії ЕАН №4305267 від 05.06.2021, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, то їх судом не може бути прийнято до уваги, оскільки, як зазначалось, у зв'язку з відсутністю в оскаржуваній постанові вказівки, на підставі яких доказів вона винесена (в т.ч. відеодокази), наразі неможливо встановити чи такі докази взагалі існували.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (здійснення відповідних замірів, показання свідків, відеофіксація тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку поліцейських, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачами, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Водночас, належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного інспектор патрульної поліції Філяновський І.В. є неналежним відповідачем у даній справі, у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Крім того, зважаючи на те, що положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України передбачений вичерпний перелік рішень місцевого загального суду як адміністративного суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який не підлягає розширеному тлумаченню, позов в частині визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції при винесенні оскаржуваної постанови, - задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в ст. 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у ст.ст. 221-222 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (ч. 1 ст. 283 КУпАП). Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.
Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у ст. 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 2301/243/17.
На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволені вимог позивача в частині закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Висновок суду
Скасувати постанову серії ЕАН № 4305267 від 05.06.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 25).
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва, лейтенанта поліції Філяновського Івана Володимировича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково, в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Скасувати постанову серії ЕАН № 4305267 від 05.06.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції ((код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич