03 травня 2022 року м. Рівне №460/17944/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0468904/18-2407-1704 від 04.10.2021.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач всупереч вимогам законодавства визначив податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не на підставі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно поряд з оригіналами документів платника податків. Крім того, податкове повідомлення-рішення не містить в собі даних про об'єкт нерухомості, його адресу, площу, розрахунок податкового зобов'язання. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 29.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 18.01.2022 відповідачу продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, зазначає, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем як власником обліковується об'єкт нерухомого майна, а саме: будівля наркологічної будівлі, 92,5 кв.м. Тому, з урахуванням вимог ПК України відповідачем нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідач вказує, що податкове повідомлення-рішення прийнято в межах строку, передбаченого статтею 102 ПК України. Податок нарахований за результатами проведеної контролюючим органом звірки на підставі листа Комунального підприємства «Архітектор», де вказано, що позивач власником булівлі наркологічної будівлі - 92,5 кв.м., лікувального корпусу - 484 кв.м., харчблоку - 171,6 кв.м. Позивач для звірки з заявою в порядку пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України не звертався. Таким чином, позивач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, де вказав, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстровані за позивачем будівлі лікувального корпусу - 484 кв.м. та харчлоку - 171,6 кв.м. Таким чином, контролюючий орган визначив базу оподаткування не на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а на підставі листа КП «Архітектор». Крім того, позивач вказує, що йому був виданий будівельний паспорт «Будівництво житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач на місці будівлі наркологічної лікарні розпочав будівництво житлового будинку, а будівля лікувального корпусу та будівля харчоблоку були знесені. Тому, станом на 01.01.2018 у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно. В свою чергу, будівництво житлового будинку не завершено, тому він має статус незавершеного будівництва, що не є об'єктом оподаткування на нерухоме майно. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДПС у Рівненській області 04 жовтня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0468904/18-2407-1704, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в розмірі 41777 грн 64 коп.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Так, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.
Як передбачено п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 ст.38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як вбачається зі змісту вимог п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, є контролюючий орган.
Як визначено приписами пп.266.1.1. п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом же оподаткування - є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.266.2.1 ст.266 ПКУ).
Згідно з пп. 266.3.1, 266.3.2 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 ст.266 ПКУ).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
А згідно із п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп.266.7.2. п.266.7 ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, норми ПК України пов'язують обов'язок сплати особою податку на нерухоме майно з фактом виникненням права власності на таке.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 3 зазначеного законодавчого акту речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності.
Частиною 1 статті 5 зазначеного законодавчого акту визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Таким чином, моментом виникнення в особи права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення, є проведення державної реєстрації такого права.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно: будівля наркологічної лікарні, адреса: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір дарування, 599, 06.04.2004.
Таким чином, за позивачем зареєстровано право власності на будівлю наркологічної лікарні загальною площею 92,5 кв.м.
Відповідач стверджує, що відповідно до листа Комунального підприємства «Архітектор» від 23.07.2021 №328 громадянин ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомості: будівля наркологічної будівлі - 92,5 кв.м., лікувальний корпус -484 кв.м., харчоблок - 171,6 кв.м.
Однак, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно з вказаними відомостями, наданими Мирогощанською сільською радою та КП «Архітектор», позивач мав протягом 2018 року у власності зазначені нежитлові приміщення, оскільки така інформація є службовою та використовується контролюючими органами з метою здійснення податкового контролю і не є підставою для визначення податкового зобов'язання та не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань.
При цьому, інформація про факти набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів від 08.10.2021 №278800565 ОСОБА_1 має право власності на будівлю наркологічної лікарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Договором дарування від 06.04.2004, наявним в матеріалах справи, будівля наркологічної лікарні має площу 92,5 кв.м.
При цьому, контролюючий орган розрахунку суми податкового зобов'язання суду не надав, у відзиві стверджував, що податкове зобов'язання нараховане щодо об'єкту нерухомості - наркологічної будівлі площею 92,5 кв.м.
Однак, з врахуванням рішення Мирогощанської сільської ради від 30.12.2016 №154 «Про затвердження «Положення про податок на майно, відмінне від земельної ділянки на території Мирогощанської сільської ради», відповідно до якого становлено ставку податку в розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, суд дійшов висновку, що податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначене в спірному податковому повідомленні-рішенні в розмірі 41777 грн 64 коп, значно перевищує можливу суму податку за нерухоме майно площею 92,5 кв.м., яке перебуває у власності позивача.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 41777 грн 64 коп за 2018 рік, не відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі документів на право власності, тобто необґрунтовано та за відсутності на те правових підстав.
В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що в разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства наслідком є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
В той же час, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
За встановлених вище обставин у суду відсутня можливість скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення лише в частині з огляду на невірний розрахунок контролюючим органом загальної площі об'єкту оподаткування, що унеможливлює здійснення нового розрахунку.
Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи відсутність у позивача зареєстрованого права власності на таке нерухоме майно тієї площі, за яку нарахований податок, суперечливість тверджень самого контролюючого органу щодо площі нерухомого майна, податкове повідомлення-рішенням прийнято без дотримання критеріїв, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури: з порушенням визначеного законами України способу, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Щодо посилання позивача на прийняття податкового повідомлення-рішення з порушенням строків визначення податкового зобов'язання, суд зазначає таке.
Як свідчать норми абз. «а» пп. 266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Так, як передбачено п.266.10.3 ст.266 ПК України та вже відмічалося вище, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу.
Як видно зі змісту п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в т.ч. від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Отже, законодавцем чітко встановлено присікальний (преклюзивний) строк визначення грошових зобов'язань платника податків, а саме: 1095 днів від останнього дня граничного строку подання документу обов'язкової податкової звітності чи 1095 днів від останнього дня граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Відповідно до пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначене податковим органом за 2018 рік (тобто до 01.07.2019), а податкове повідомлення-рішення прийнято 04.10.2021, тобто в межах строку, визначеного статтею 102 ПК України.
Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на той факт, що станом на 01.01.2018 у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки на місці будівлі наркологічної лікарні він розпочав будівництво житлового будинку.
Суд зазначає, що згідно з частинами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності на будівлю наркологічної лікарні площею 92,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем не припинено, будь-яких даних в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про припинення такого права не внесено.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі 908 грн 00 коп, сплачених згідно квитанції від 28.12.2021, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0468904/18-2407-1704 від 04.10.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 (нуль) коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 травня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя Н.В. Друзенко