03 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8032/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання неправомірної бездіяльності і залишення клопотання від 02.02.2021 без розгляду,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання неправомірної бездіяльності і залишення клопотання від 02.02.2021 без розгляду, а саме просить:
зобов'язати Лубенську міську раду надати дозвіл на клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5322888900:03:005:0048 у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами села Назарівка;
відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України бездіяльність і залишення клопотання від 02.02.2021 без розгляду визнати неправомірною.
Позивач обґрунтовує позов тим, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5322888900:03:005:0048 у власність від 02.02.2021 не було винесено на розгляд сесії, не було надано дозволу і не було прийнято на пленарному засіданні вмотивованої відмови відповідно до статті 118 Земельного кодексу України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 позовну заяву залишено без руху.
13.08.2021 на виконання вимог ухвали суду надані додаткові докази у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/8032/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
02.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що на дату звернення позивача (02.02.2021) Лубенська міська рада не набула статусу власника земельної ділянки з кадастровим номером 5322888900:03:005:0048, у зв'язку з чим не мала права розпоряджатися цими землями в силу норм земельного законодавства України. Зазначено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано лише 13.05.2021, саме з цієї дати Лубенська міська рада набула право користуватися та розпоряджатися нею.
21.09.2021 позивач скористався правом подання відповіді на відзив, у якому зазначив додаткові аргументи в справі.
Позивачем 06.12.2021 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог від 03.12.2021, яка ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 не прийнята до розгляду та повернута позивачу.
Розгляд цієї справи відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, з урахуванням строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд процесуального питання здійснено судом у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Лубенської міської ради із клопотанням від 02.02.2021, у якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0000 га (кадастровий номер 5322888900:03:005:0048), що розташована за межами села Назарівка /а.с. 17/.
Листом від 11.03.2021 №01-11/683 Виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322888900:03:005:0048 на даний час не зареєстрована за комунальною власністю Лубенської міської територіальної громади і відповідно Лубенська міська рада не має підстав нею розпоряджатися на даний час /а.с. 8/.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;
відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
У цій справі розглядаються правовідносини, які складися у зв'язку з поданням позивачем клопотання від 02.02.2021 до відповідача, згідно з яким позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0000 га (кадастровий номер 5322888900:03:005:0048), що розташована за межами села Назарівка.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, у пункті 17 рішення Лубенської міської ради від 18.08.2021 "Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" зазначено: "Надати дозвіл громадянину ОСОБА_2 виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для отримання у власність за рахунок земель запасу міської ради (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), що розташована за межами с. Назарівка Лубенського району, орієнтовною площею 2,00 га, кадастровий номер 5322888900:03:005:0048, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства".
Лубенською міською радою прийнято рішення від 11.11.2021 "Про передачу земельних ділянок, вільних від забудови та таких, що не перебувають у користуванні, громадянам у власність", зокрема пунктом 6 якого передбачено затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Лубенський район, за межами с. Назарівка, площею 2,00 га, кадастровий номер 5322888900:03:005:0048, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та про передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 .
Крім того, відповідно до наданої позивачем до суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.12.2021, номер інформаційної довідки 288384937 земельна ділянка кадастровий номер 5322888900:03:005:0048, площею 2,0000 га, належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування, виданий 11.11.2021, видавник: Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області, про що внесено запис.
Таким чином, земельна ділянка, на яку бажає позивач у цій справі отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, знаходиться на праві власності у ОСОБА_2 .
Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Спір у цій справі стосується права позивача на набуття права отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5322888900:03:005:0048 у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.
Водночас, наявність зареєстрованого у встановленому законом порядку права приватної власності на цю земельну ділянку свідчить про можливість порушення права власності фізичної особи, яка на цей час є її власником.
Таким чином, спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.
Суд наголошує на тому, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення або здійснення дій порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічні висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 902/517/17, від 20.11.2019 у справі № 526/138/17, Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 160/14938/20.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Лубенську міську раду надати дозвіл на клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5322888900:03:005:0048 у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами села Назарівка, у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 241, 243, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання неправомірної бездіяльності і залишення клопотання від 02.02.2021 без розгляду у частині позовної вимоги про зобов'язання Лубенську міську раду надати дозвіл на клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5322888900:03:005:0048 у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами села Назарівка, закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому цивільним судочинством.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна