справа №380/4736/22
03 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 27.09.2021 року №216578 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Посилається на те, що уповноваженими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами перевірки транспортного засобу VOLVO модель FH 13-420 реєстраційний номер НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом цистерна - Е марки SPITZER модель SK-2456-ZIPVC, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належного ТОВ «Агрологістика», встановлено порушення вимог абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф. Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу, оскільки порушення законодавства про автомобільний транспорт ним не здійснювалося. Зазначив, що відповідачем не надано документів про справність обладнання, яким проведено відповідне зважування, його метрологічні характеристики, не враховано факту перевезення сипучого вантажу, який може переміщуватись по всім осям транспортного засобу під час руху. Крім того, вказав на відсутність належно затвердженої методики проведення зважування вантажів на габаритно-вагових комплексах усіх типів. Натомість водієм під час проведення перевірки було надано товарно-транспортну накладну, в якій зафіксовані відомості щодо ваги вантажу, однак такі відомості залишилися поза увагою відповідача. Також, зазначив, що його не було повідомлено в установлений спосіб про час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 02.08.2021 року посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №014424 від 02.08.2021 року, на автомобільній дорозі Н-11 83 км+805 м проводилась рейдова перевірка у пункті габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 38180,00 кг при нормативно допустимій - 40000,00 кг; навантаження на строєну вісь становило 23280,00 кг при нормативно допустимому 22000,00 кг. Між тим, вказав, що зважування проводилось вагою автомобільною для зважування в русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9, виробник ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи»; ваги пройшли у встановленому порядку повірку, що підтверджується Сертифікатом відповідності від 17.09.2020 року №UA.TR.113-0076/14F-20 та декларацією про відповідність №2052 від 17.09.2020 року. Зважування проводилось на автодорозі на площадці для проведення габаритно-вагового контролю, яка відповідає розділу II. Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 року. При цьому, звернув увагу, що обставина перевищення вагових параметрів зафіксована роздруківкою (талоном) від 02.08.2021 року, який формується і видається автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування. Щодо аргументів позивача про необхідність врахування особливостей сипучого вантажу вказав, що будь-який вантаж може зміщуватись протягом руху; що рідкий, що сипучий, що будь-який інший вантаж підлягає зважуванню на однакових підставах, оскільки відсутня законодавчо встановлена диференціація щодо зважування того чи іншого типу вантажу. Щодо відсутності на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу затвердженої методики Мінекономрозвитку, якою мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, зазначив, що за змістом ст.ст.4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач. За таких обставин, вказав, що, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для її скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 04.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно товарно-транспортної накладної №8561 від 01.08.2021 року позивач, ТОВ «Агрологістика», здійснював перевезення цукру із пункту навантаження (вул.Новаторів,24, село Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, 38034) до пункту розвантаження (виробничий комплекс №2, село Мішково-Погорілове, Вітовський район, Миколаївська область).
Перевезення здійснювалось на належному ТОВ «Агрологістика» транспортному засобі марки VOLVO модель FH 13-420 реєстраційний номер НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом цистерна - Е марки SPITZER модель SK-2456-ZIPVC, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
06.09.2021 року посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та встановлено перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме транспортним засобом марки VOLVO модель FH 13-420 реєстраційний номер НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом цистерна - Е марки SPITZER модель SK-2456-ZIPVC, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 на автодорозі Н-11 83 км+805 м, про що складено акт №294324.
Результати зважування відображені у талоні (час зважування 21:34 год та 21:54 год).
За результатами здійснення габаритно-вагового контролю складені акт №039603 від 02.08.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів та довідку №047875 від 02.08.2021 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до яких встановлено результати вагового контролю навантаження на строєні осі - 23280,00 кг при нормативно допустимому - 22000,00 кг; повна маса транспортного засобу становила 38180,00 кг (нормативно допустима 4000,00 кг).
Згідно розрахунку №039603 від 02.08.2021 року плати за проїзд великовагових та (або великогабаритних) транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, перевищення параметрів від нормативу по загальній масі не виявлено, визначено перевищення нормативу навантажень на осі (строєна з одиночними шинами) у розмірі 5,8 %. Розрахунок оплати за проїзд становить 0,1 євро за 1 км, загальна сума до оплати 90,20 євро.
27.09.2021 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс постанову №216578, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення у виді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Постанова Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №216578 від 27.09.2021 року є предметом оскарження у справі з таких підстав:
- загальна маса автомобіля з вантажем перед виїздом не перевищувала максимально допустимі показники ваги;
- неврахування відповідачем перевезення позивачем сипучого вантажу (цукру білого);
- відсутність методики вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;
- неповідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаним рішенням про стягнення адміністративно-господарського штрафу не погоджується, вважає його протиправними та таким, що суперечить поданим документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до ч.12 ст.6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3353-ХІІ), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2862-IV), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
В силу вимог п.4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено ст.48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до підп.4 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з п.п.3, 4, 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м.Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
За приписами п.п.15-18, 20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
При цьому, суд враховує, що обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, покладається на перевізника.
У спірних правовідносинах, які склались у цій справі, підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до оскаржуваної постанови від 27.09.2021 року №216578 слугувало перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме транспортним засобом марки VOLVO модель FH 13-420 реєстраційний номер НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом цистерна - Е марки SPITZER модель SK-2456-ZIPVC, реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що складено відповідний акт №294324.
Так, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю 02.08.2021 року посадовими особами посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та встановлено, що навантаження на строєні осі склало 23280,00 кг при нормативно допустимому - 22000,00 кг.
Наведене свідчить перевищення вагових параметрів на строєну вісь на 5,8%.
Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2%, що дає підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами ч.4 ст.48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №803/1540/16.
Як підтверджено матеріалами справи, такий дозвіл у позивача відсутній, а, отже, за описаних обставин відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до ст.60 Закону №2344-ІІІ.
Щодо тверджень позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (цукор), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то суд вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.
Відповідно до абз.2 п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд (враховуючи сипучість вантажу).
Отже, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2% на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в т.ч. й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Суд враховує, що у даній справі перевищення навантаження на вісь становить більше 2%.
Крім того, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 року №363, саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Пунктами 8.14-8.15 гл.8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
У свою чергу, п.12.5 гл.12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучого вантажу є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.
Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Водночас, оскільки за змістом ст.ст.4 і 29 Закону України №3353-ХІІ, ст.33 Закону №2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №671 пункту 19 Порядку №879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2021 року у справі №420/3371/21.
Що стосується зважувального обладнання, яким проводився габаритно-ваговий контроль транспортних засобів позивача та його справності, то в матеріалах справи наявний сертифікат відповідності від 17.09.2020 року №UA.TR.113-0076/16F-20 на ваги автомобільні для зважування в русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9 за серійним номером №2052, виробник ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи». При цьому, суд враховує, що свідоцтво було чинним до 16.09.2021 року, тобто і станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача.
Таким чином, метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.
Вказане підтверджує, що зважування транспортного засобу позивача проводилось належною вимірювальною технікою та відповідала вимогам нормативно-технічної документації.
Стосовно посилань позивача про порушення його права на участь у розгляді справи про порушення у зв'язку із неповідомленням його про такий, суд враховує наступне.
Згідно з п.п.25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Разом з тим, суд враховує, що для надання оцінки доводам позивача щодо неналежного його повідомлення про проведення відповідачем розгляду справи важливим є встановлення, чи не ухилявся від одержання повідомлення або ж не вчиняв інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні. Також важливим є з'ясування, чи були надані позивачем документи відповідачу/суду після розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, які б могли вплинути на результат такого розгляду у випадку, якщо б позивач надав їх посадовим особам управління Укртрансбезпеки до моменту прийняття оскаржуваного рішення.
Однак, зважаючи на наведені позивачем аргументи в обґрунтування своєї позиції щодо недопущення порушень, зазначених в оскаржуваній постанові, суд приходить висновку, що такі не спростовують факту допущення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт, що полягають у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Оскільки позивачем не наведено та не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували зазначене в оскаржуваній постанові порушення, відтак проведення розгляду справи про накладення штрафу відповідачем без участі позивача не вплинуло на правильність його рішення.
Аналогічний підхід щодо участі особи у процесі прийняття оскаржуваного рішення викладено Верховним Судом у постанові від 22.07.2021 року №824/306/19-а.
Окрім того, Верховний Суд у своїх рішеннях (зокрема, у постанові від 16.12.2021 року у справі №640/7518/19) неодноразово зазначав, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Так от, навіть будучи присутнім під час розгляду відповідачем справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, навантаження на строєні осі не стало б меншим, ніж те, яке зафіксоване посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в акті №294324 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.08.2021 року.
Суд враховує, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачем оспорювалась методика вимірювання навантаження та дотримання відповідачем процедури повідомлення позивача про розгляд справи, однак не був спростований факт здійснення перевезення транспортним засобом ТОВ «Агрологістика» вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу.
У контексті фактичних обставин цієї справи слід визнати, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, а відтак постанова від 27.09.2021 року №216578 про застосування адміністративно-господарського штрафу є обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення її прав та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.