справа№380/21506/21
29 квітня 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/21506/21 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову №ЛВ11293/397/ПД/АВ від 28.10.2021 року винесену Головним Управлінням Держпраці у Львівській області відносно ФО-П ОСОБА_1 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова винесена за результатами заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування за фактичною адресою місця здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 під час якого, у вказаному закладі за виконанням трудової функції зафіксовано чотири особи, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які допущені до виконання трудової функції без працевлаштування вказаних осіб.
Відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України, Постанови КМУ №413, що полягає у фактичному допуску до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України чотирьох осіб.
Позивач вважає спірну постанову, такою що не відповідає вимогам закону, оскільки відомості вказані відповідачем не відповідають дійсності, так як між ФО-П ОСОБА_1 та всіма вищезазначеними особами було укладено договори, предметом яких є надання послуг з комплексного прибирання виробничих та службових приміщень і санітарно-технічних вузлів.
Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України.
Відносини ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , носять договірний (цивільно-правовий), а не трудовий характер, та регулюються умовами укладеного договору, що не є порушенням трудового законодавства.
Також позивач зазначає, що не був залучений до проведення такої, та взагалі не був належним чином повідомлений про її проведення, а відтак був позбавлений можливості надати відповідні пояснення.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що спірна постанова була прийнята Управлінням на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП України. На думку відповідача доводи позивача про те, що між ним та працівниками мали місце відносини цивільно-правового характеру не підтверджуються належними та допустимими засобами доказування, суперечать зібраним в ході інспекційного відвідування матеріалам та не повинні братися до уваги.
В ході здійснення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інформація про те, що вищезгадані працівники працювали на підставі договорів про надання послуг, інспекторам праці не надавалась.
Вказане надає обґрунтовані підстави вважати, що такі документи були складені вже після завершення інспекційного відвідування, та з метою уникнення відповідальності за порушення законодавства про працю, а відтак повинні критично оцінюватись судом.
Законодавством розмежовано сферу укладання трудових договорів та договорів цивільно-правового характеру.
Внаслідок протиправного надання позивачем трудовому договору форми договору цивільно-правового характеру, особи які виконували роботи за цими договорами, були позбавлені права на належні, безпечні і здорові умови праці, яке передбачено ст. 43 Конституції України. Особи були позбавлені гарантій захисту від незаконного звільнення, права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, на об'єднання в професійні спілки тощо.
Об'єктивною стороною правопорушення передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Вказане порушення може вчинятися у різних формах, в т.ч. і шляхом укладення з працівником, який фактично виконує трудову функцію у діяльності підприємства, договору цивільно-правового характеру на виконання цієї функції.
Разом із тим, з урахуванням принципу превалювання змісту над формою, при визначені виду правовідносин, які виникають між сторонами визначальним є власне суть (зміст) виниклих правовідносин, а не надана їм форма.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 29.11.2021 року відкрито спрощене провадження у справі.
Судом встановлені наступні обставини:
09.08.2021 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області на адресу ФО-П ОСОБА_1 скеровано вимогу №ЛВ11293/397/ПД про надання документів, у якій позивача у строк до 18.08.2021 року зобов'язано надати для перевірки наступні документи:
- копію виписки або довідки з єдиного державного реєстру та копію наказу про прийняття керівника. Анкетні дані керівника - копію паспорта, ідентифікаційного коду;
- завірені належним чином копії наказів та заяв працівників про прийняття на роботу, переведення та звільнення, на підставі яких працівники були допущені до роботи з січня 2021 року по даний час;
- завірені належним чином копії письмових трудових договорів та інших договорів, на підставі яких працівники (особи) були допущені до роботи з січня місяця 2021 року по даний час;
- завірені належним чином копії повідомлень про прийняття працівників на роботу, поданих до органів ДПС з січня місяця 2021 року по даний час;
- завірені належним чином копії звіту ЄСВ за період з січня місяця 2021 року по даний час.
У всіх вказаних розділах є відмітка про виконання з датою 18.08.2021 року.
Згідно із матеріалів справи, інформації щодо вручення рекомендованого поштового відправлення №7900065528572, відповідно така вимога була надіслана лише 11.08.2021 року та отримана позивачем 18.08.2021 року, тобто у день складання Акту перевірки.
18.08.2021 року, відповідачем складений за № №ЛВ11293/397/ПД/АВ акт за результатами проведення (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, яким встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 4 ст. 24 КЗпП України, абз. 1 постановляючої частини Постанови КМ України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» від 17.06.2015 року за № 413, а саме допуск працівників до роботи без належного укладення трудових відносин та без сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
28.10.2021 року відповідачем винесено постанову №ЛВ11293/397/ПД/АВ/ФС щодо порушень ФО-П ОСОБА_1 ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 4 ст. 24 КЗпП України, абз. 1 постановляючої частини Постанови 413, якою вирішено на позивача накласти штраф у розмірі 240000,00 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну поставнову протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної постанови з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із ч. 4 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 259 КЗпП України, Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Згідно із абз. 1 постановляючої частини Постанови 413, КМ України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту», установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Згідно із ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:
бути поінформованим про свої права та обов'язки;
вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;
перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;
не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:
державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання);
тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п'ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;
орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);
органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);
бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб;
вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб'єкта господарювання;
одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю);
надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;
оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб;
отримувати консультативну допомогу від органу державного нагляду (контролю) з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);
вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення;
вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі:
перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу;
використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів;
з'ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.
Судом враховуються аргументи позивача про те, що підставою для винесення спірної постанови є вищевказаний акт перевірки від 18.08.2021 року, яким відповідачем встановлено, що, за виконанням трудової функції зафіксовано чотири особи, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не перебувають у трудових відносинах та не виступають виконавцями робіт (послуг) із ФО-П ОСОБА_1 .
В матеріалах справи наявні договори, предметом яких є надання послуг з комплексного прибирання виробничих та службових приміщень і санітарно-технічних вузлів. Пунктом 2.1. Договору чітко визначено, що Замовник оплачує Виконавцю виконану роботу на підставі Акту приймання виконаних робіт, а п.2.2. встановлює фіксовану оплату за виконаний об'єм робіт у розмірі __ грн. Положенням п.8.2 Договору також визначено, що на Виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. Виконавець самостійно і на власний ризик організовує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства. Пункт 10.1 Договору встановлює строк його дії - з 01.08.2021р. по 30.08.2021 року.
Як зазначає позивача на відміну від договірних відносин трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Верховний Суд у Постанові від 14.05.2020р. у справі №640/1099/19 зробив правовий висновок щодо характерних ознак трудових відносин, якими є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним
класифікатором України ДК 003:2010 “Класифікатор професій”, затвердженим наказом
Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;
- обов'язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Взаємовідносини фізичної особи і суб'єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Та вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також судом враховується аргумент позивача про те, що відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України.
Обставина, що відносини ФО-П ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідачем під час перевірки не досліджувались, відповідач таким при прийняті спірного рішення не надавав жодної оцінки.
Також суд зазначає, що станом на час здійснення перевірки 06.08.2021 - 09.08.2021 року позивач не був залучений до проведення такої, не був повідомлений про її проведення, а відтак був позбавлений можливості надати відповідні пояснення. Відповідачем 09.08.2021 року на адресу позивача скеровано відповідну вимогу про надання документів, однак така вимога була надіслана лише 11.08.2021 року та отримана позивачем 18.08.2021 року. Вказане об'єктивно позбавило позивача можливості надати докази, які вимагав відповідач, крім цього 18.08.2021 року є датою складання акту на підставі якого прийняте спірне рішення.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірній постанові суд зазначає така на підставі вищевказаних обставин прийнята не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не безсторонньо (упереджено); не добросовісно; не розсудливо; без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, відповідно спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Також судом не враховується, як належний та допустимий доказ фіксування відповідних подій чи обставин, наданий відповідачем диск з відеоматеріалами, оскільки не містить необхідних реквізитів електронного доказу, зокрема фіксації дати та часу зйомки, місця події тощо.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу, - задоволити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову №ЛВ11293/397/ПД/АВ/ФС від 28.10.2021 року винесену Головним Управлінням Держпраці у Львівській області відносно ФО-П ОСОБА_1 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (ЄДРПОУ 39778297, м. Львів, пл. Міцкевича, 8) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2400,00 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 02.05.2022 року.
Суддя Гавдик З.В.