справа № 380/17276/21
27 квітня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Моляща Т.В.,
за участю:
позивач не прибула,
представник відповідача - 1 не прибув,
представник відповідача - 2 Пила М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 10.09.2021 № 96 про відмову ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії згідно із Законом України “Про державну службу”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити переведення (перерахунок) ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 р № 889-VІІІ з часу звернення - 07.09.2021.
Ухвалою від 12.10.2021 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 24.01.2022 суд ухвалив перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи № 380/17276/21 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 06.04.2022 суд залучив до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) та прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 , у якій просить пункту 2 позову викласти у наступній редакції:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ - 13814885) здійснити переведення, (перерахунок) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВПН НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-Х1І, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ з часу звернення, тобто з 07.09.2021”
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком з травня 2019 року. 07.09.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо призначення їй пенсії (переходу на пенсію) державного службовця згідно зі Законом України «Про державну службу». Однак, 10.09.2021 отримала рішення про відмову у перерахунку пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» прийнятого відділом перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області. Підставою відмови у призначенні пенсії державного службовця є те, що у позивача відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ; посади на яких працювала позивач не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, підстав для призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Вважає таке рішення протиправним, що порушує її законні права та інтереси.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву від 24.02.2022 (вх. № 17297) про розгляд справи за її відсутності. Зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву від 27.04.2022 (вх. № 30094), у якому зазначає, що з матеріалів електронної пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_1 з 09.05.2019 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Постановою Пенсійного Фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій. У вересні 2021 позивач звернулася із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» а рішення про відмову у переведенні пенсії з виду на вид приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. 01.05.2016 набув чинності Закон № 889, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723. Пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону № 889 визначено органи, на які поширюється дія Закону та посади, на які не поширюється дія Закону, зокрема: дія цього Закону, не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування. Оскільки, згідно із довідкою Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 07.09.2021 № 22, на день набрання чинності Законом 889 (на 01.05.2016) позивач перебувала на посаді (заступника - начальника відділу зарахування на облік та закріплення житла управління житлового господарства), яка не віднесена до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723, право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону 889 у неї відсутнє. Враховуючи вищезазначене, оскільки ОСОБА_2 немає необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних - посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, тому здійснити перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не вбачається можливим.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно із пенсійним посвідченням від 29.05.2019 № НОМЕР_1 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про перехід на інший вид пенсії.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.09.2021 № 96 про результати розгляду заяви, відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю права на перехід. Вказано, що посади зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 не відносяться до посад державних службовці визначених ст. 25 Закону № 3723.
За наданими документами загальний страховий стаж роботи гр. ОСОБА_1 складає 43 роки 01 місяць 22 дні.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Закон України “Про державну службу” регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Таким чином, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:
- досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
- мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після набрання чинності Законом України “Про державну службу” № 889-VIII-01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України “Про державну службу” пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Разом з тим, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України “Про державну службу” № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Зі змісту рішення відповідача від 10.09.2021 № 96 підставою для відмови у переведенні на інший вид пенсії є те, що посади зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 не відносяться до посад державних службовці визначених ст. 25 Закону № 3723.
Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач:
- з 07.10.1977 по 01.09.1980 працювала на посаді монтажника-вакуумщика на ВО «Полярон»;
- 25.08.1980 по 27.06.1985 навчалась на юридичному факультеті Львівського державного університету;
- 29.10.1985 працювала на посаді юрисконсульта виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів м. Львова.
З 02.03.1987 працювала на посаді відповідального секретаря по боротьбі з пияцтвом виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів м. Львова;
- з 16.12.1988 переведена на посаду старшого інспектора квартирно-житлового сектору Житлово-експлуатаційного об'єднання Ленінського (Галицького) району м. Львова;
- з 02.01.1989 у зв'язку із ліквідацією Житлово-експлуатаційного об'єднання Ленінського (Галицького) району м. Львова, переведена на посаду старшого інспектора КЖС Виробничого об'єднання житлово-комунального господарства Ленінського (Галицького) району м. Львова;
- з 16.07.1990 звільнена з посади у зв'язку із переведенням на посаду завідуючої відділу обліку та розподілу житлової площі Галицького райвиконкому м. Львова.
- 19.06.1991 прийнята на посаду начальника відділу закріплення управління обліку та розподілу житлової площі Львівського міськвиконкому.
- 11.02.1993 переведена на посаду начальника відділу закріплення житла управління обліку та розподілу житла Львівської міської адміністрації;
- з 07.02.1994 у зв'язку із зміною структури, внесенням змін у штатний розпис призначена на посаду начальника відділу квартирного обліку і закріплення житла;
- 09.09.1995 переведена на посаду начальника відділу зарахування на квартирний і кооперативний облік управління обліку і розподілу житла Департаменту житлового господарства Львівської міської ради;
- 02.08.1998 у зв'язку із реорганізацією Департаменту житлового господарства переведена на посаду начальника сектора зарахування на облік і закріплення житла відділу обліку і розподілу житла Львівської міської ради;
- 01.02.2001 у зв'язку із реорганізацією Департаменту житлового господарства, зміною структури та чисельності працівників переведена на посаду начальника відділу зарахування на облік і закріплення житла Управління обліку і розподілу житла Львівської міської ради;
- 14.08.2002 переведена на посаду начальника відділу зарахування на облік і закріплення житла Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради;
- 04.01.2007 переведена на посаду заступника начальника управління, начальника відділу зарахування на облік, обліку і закріплення житла та заселення Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
- 02.01.2017 переведена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу зарахування на облік та закріплення житла Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. На цій посаді працює по цей час.
Суд зазначає, що відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону № 899-VIII стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналізуючи наведені норми обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016, до моменту вступу в дію Закону № 899-VIII, здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Тобто, у цьому випадку необхідно керуватися Порядком № 283.
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-IIІ від 07.06.2001.
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться, зокрема, керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників.
Крім того, статтею 4 Закону № 889 та пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 передбачено, що, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна позиція повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 та від 26.06.2018 у справі № 735/939/17.
Отже, робота позивачки в органах місцевого самоврядування (на посаді заступника - начальника відділу зарахування на облік, обліку та закріплення житла управління житлового господарства) зараховується до стажу державної служби.
Суд встановив, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у позивачки наявний необхідний вік, стаж державної служби та страховий стаж (підтверджується записами трудової книжки позивача).
Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у неї були наявні умови, які необхідні для переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про держану службу” на підставі п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 № “Про державну службу”.
З цих підстав, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачці у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 889-VIII, а тому рішення відповідача -1 від 10.09.2021 № 96 про результати розгляду заяви необхідно скасувати та зобов'язати відповідача-2 перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ, з часу її звернення за призначенням такої пенсії 07.09.2021.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61000 код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 10.09.2021 № 96 про результати розгляду заяви.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити переведення (перерахунок) ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ, з часу звернення 07.09.2021.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 908,00 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення складений 03.05.2022.
Суддя Кедик М.В.