02 травня 2022 року
справа №380/23913/21
провадження № П/380/24159/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 08.12.2021 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області, відповідач) про визнати протиправною бездіяльність, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою №380/23504/21 від 10.12.2021 суд роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в самостійні провадження, в провадженні цієї справи, з урахуванням уточненої позовної заяви від 16.12.2021 (а.с. 41-48) розглядаються такі позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Головною управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у 2015, 2017, 2018, 2019 роках в кількості 38 діб;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2017, 2018, 2019 роки в кількості 38 діб у розмірі 20380,54 грн. без урахування податків, зборів, та інших платежів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка повідомила, що проходила службу в органах Національної поліції у Львівській області; наказом №150о/с від 22.04.2021 звільнена зі служби в поліції через хворобу. Позивачка вказує, що за час проходження служби не використала відпустки за 2015, 2017, 2019 роки в кількості 38 діб. Оскільки відповідач відмовляється виплатити грошову компенсацію за ці дні невикористаної відпустки, позивачка просить суд стягнути з відповідача 20380,54 грн. (середньоденне грошове забезпечення в сумі 536,33 грн., помножене на 38 днів).
ГУНП у Львівській області позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що питання виплати грошового забезпечення та відповідних грошових компенсацій поліцейським при звільненні урегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затв. наказом МВС України від 06.04.2016 №260. Відповідно до правових норм зазначених законодавчих актів при звільненні поліцейському виплачується компенсація за невикористану лише в році звільнення щорічну чергову відпустку. Відповідач звернув увагу, що така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №808/2122/18.
Представник позивачки подав відповідь на відзив, зазначив, що за відсутності правового врегулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки положеннями Закону №580-VIII та Порядку №260 слід застосовувати приписи Кодексу законів про працю та Закону України «Про відпустки».
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 проходила службу в органах Національної поліції України.
Наказом начальника ГУНП у Львівській області №150о/с від 22.04.2021 ОСОБА_1 з 22.04.2021 звільнена зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу); в цьому наказі обумовлено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку в період роботи з 01 січня до 22 квітня 2021 року у кількості 08 діб основної відпустки та 3 доби додаткової відпустки (а.с. 17).
Відповідно до архівної відомості за період з січня 2021 року по жовтень 2021 року ОСОБА_1 виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку за 2021 рік в сумі 5452,67 грн. (а.с. 11).
Уповноважений представник позивачки адвокат Захарчук Я.В. звернувся до ГУНП у Львівській області з адвокатським запитом від 24.11.2021, просив надати інформацію щодо невикористаних поліцейською ОСОБА_1 календарних днів основних та додаткових відпусток за 2015-2021 роки проходження служби.
ГУНП у Львівській області листом №3-127/Аз/04/13-2021 від 30.11.2021 повідомило заявника, що ОСОБА_1 (а.с. 53):
- в 2015 році не використано 3 доби відпустки;
- в 2016 році відпустку використано в повному обсязі;
- в 2017 році не використано 15 діб додаткової відпустки;
- в 2018 році відпустку використано в повному обсязі;
- в 2019 році не використано 10 діб основної та 10 діб додаткової відпустки;
- в 2020 році відпустку використано в повному обсязі;
- за 2021 рік на підставі наказу №150о/с від 22.04.2021 виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2021 році (8 діб основної та 3 доби додаткової відпустки).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Згідно із статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частини перша, друга статті 59 Закону №580-VIII).
Статтею 60 Закону №580-VIII визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до положень статті 93 Закону №580-VIII:
1. Тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
2. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
3. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
4. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
7. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
8. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
9. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
10. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
11. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
На виконання статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови КМ України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» прийнятий наказ №260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання». Цим наказом затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР). Відповідно до статті 1 цього Закону державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Відповідно до статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Стаття 4 Закону №504/96-ВР установлює такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Вирішуючи спір по суті, суд при оцінці аргументів сторін керується такими мотивами:
Доводи позивачки ґрунтуються на тому, що положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не регулюється, тому застосуванню підлягають приписи КЗпП і Закону №504/96-ВР. Позивачка посилається на норми статті 24 Закону №504/96-ВР та статті 83 КЗпП, відповідно до яких у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки та додаткової відпустки. Також посилається на правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладених в постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19.
Доводи ГУНП у Львівській області ґрунтуються на тому, що спірні правовідносини регламентуються спеціальними нормами - статтею 93 Закону №580-VIII та пунктом 8 Порядку №260, тому при звільненні поліцейського виплачується грошова компенсація за невикористану лише в році звільнення відпустку. Також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.03.2020 у справі №808/2122/18.
Вирішуючи питання щодо обрання норм права, які слід застосувати до спірних правовідносин, суд на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19: «[…] 59. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
60. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
57. Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
58. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
59. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
60. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
61. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
62. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.».
При прийнятті цього рішення Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступила від правового висновку, попередньо сформованого в судових рішеннях в т.ч. у справі №808/2122/18, тому суд відхиляє як помилкове посилання відповідача на постанову Верховного Суду у цій справі (№808/2122/18).
Враховуючи наведений висновок Верховного Суду щодо релевантних норм права та способу їх застосування до спірних правовідносин суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
При звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції ГУНП у Львівській області повинно було виплатити компенсацію за всі невикористані нею дні як основної, так і додаткової відпустки. За час проходження служби (та за спірний період 2015, 2017, 2018, 2019 роки) ОСОБА_1 не використала: в 2015 році 3 доби відпустки, в 2017 році 15 діб додаткової відпустки, в 2019 році 10 діб основної та 10 діб додаткової відпустки; в 2018 році відпустку використала в повному обсязі, ці обставини підтверджуються листом ГУНП у Львівській області листом №3-127/Аз/04/13-2021 від 30.11.2021 про надання інформації у відповідь на адвокатський запит представника позивачки (а.с. 53). Отже, загальна кількість невикористаних позивачкою діб щорічних оплачуваних відпусток за 2015, 2017, 2019 роки становить 38 діб. Оскільки відповідач станом на дату звільнення ОСОБА_1 таких дій не вчинив, таку ситуацію суд кваліфікує як протиправну бездіяльність ГУНП у Львівській області.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Розмір місячного грошового забезпечення на дату звільнення, обчислений відповідачем при звільненні ОСОБА_1 , становить 14870,91 грн. (а.с.30). При діленні цієї суми на 30 календарних днів (пункт 8 розділу ІІІ Порядку №260) отримуємо одноденний розмір грошового забезпечення в сумі 495,70 грн. Ту ж суму отримуємо відповідно до наказу №150о/с від 22.04.2021, на підставі якого позивачці при звільненні зі служби виплачена грошова компенсація за 11 діб невикористаних основної та додаткової відпусток за 2021 рік в сумі 5452,67 грн. (а.с.11), тобто 495,70 грн. за день (5452,67/11).
Загальна кількість невикористаних позивачкою діб щорічних оплачуваних відпусток за 2015, 2017, 2019 роки становить 38 діб. Отже, сума грошової компенсації за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки становить 18836,60 грн. (495,70*38).
Суд відмовляє в задоволенні вимог позивачки щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2018 рік, оскільки надані сторонами докази свідчать про те, що ОСОБА_1 в 2018 році в повному обсязі використала відпустки (а.с.53).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивачка згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
Задовольнити адміністративний позов частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 на день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2015, 2017, 2019 роки в загальній кількості 38 діб.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, місто Львів, пл. Ген. Григоренка, буд. 3; ідентифікаційний код 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за 2015, 2017, 2019 роки в загальній кількості 38 діб в сумі 18836 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 60 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.