справа№380/2392/22
02 травня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26144908, місцезнаходження: 79057, м.Львів, вул.Ген.Чупринки, 85 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі менше 5 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Ухвалою від 07.02.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 02.05.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача у справі Міністерства соціальної політики України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій, а тому відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України № 3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, порушуючи вимоги вказаного Закону, відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” №325 від 08.04.2021 (далі - Постанова №325) на підставі пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України (далі - БК України).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що він не мав можливості виконати рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, у зв'язку з невнесенням змін до нормативно-правових актів на його виконання. Відповідач зазначає, що він не є головним розпорядником коштів, з яких здійснюється виплата разової грошової допомоги та не визначає її розміру. Зазначає, що фінансування видатків, які є предметом стягнення, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є учасницею бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 від 21.10.2020.
Позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач допомоги до 5 травня.
До 5 травня позивачу за 2021 рік виплачена щорічна разова грошова допомога у розмірі 1491 грн.
Позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок та виплату їй щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмір п'яти мінімальних пенсій за віком.
З відповіді відповідача від 25.11.2021 №26306-8419 вбачається, що відповідач у проведення перерахунку допомоги відмовив.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати суми разової грошової допомоги за 2021 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Правовий статус учасників бойових дій, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України № 3551-XII.
01.01.1999 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 № 367-ХІV (далі - Закон України № 367-ХІV), яким статтю 12 Закону України № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком”.
Підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон України №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону України № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом “б” підпункту 1 пункту 20розділу ІІ Закону України № 107-VI, визнані неконституційними.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28.12.2014 №79-VIII розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України згідно з пунктом 1 Постанови №325 затвердив Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок). Згідно з додатком до затвердженого Порядку встановлено, що 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1491 грн тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 вказаного Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України № 3551-XII і Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон України №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Ураховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим висновок про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону України № 3551-XII у редакції Закону України № 367-ХІV.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону України № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
Суд зазначає, що справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20, провадження Пз/9901/14/20 від 29.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
Як встановлено частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Крім того, на переконання суду, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26144908, місцезнаходження: 79057, м.Львів, вул.Ген.Чупринки, 85 щодо нерахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26144908, місцезнаходження: 79057, м.Львів, вул.Ген.Чупринки, 85 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя А.Г. Гулик