13 квітня 2022 року
справа №380/23449/21
провадження № П/380/23689/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки Золотухіна О.О., представника третьої особи Сидоренко В.В., представників відповідача Невелич Ю.В., Григоришин А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , за участі первинної професійної спілки «Правозахисники країни» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки, до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (ГУНП у Львівській області, відповідач) з такими вимогами: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 08.11.2021 №498 о/с «Про особовий склад» в частині відсторонення від виконання службових обов'язків з 08.11.2021 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення та припинення виплати грошового забезпечення старшому інспектору сектору запобігання корупції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 ; - стягнути з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 без урахування податків та зборів. Позовні вимоги обґрунтовано (а.с.2-21, 150-159) такими аргументами: - оскаржений прийнято з порушенням підстав та порядку визначеного ст.70 Закону України «Про Національну поліцію»; - норми ст.46 КЗпП України в частині відсторонення поліцейських в наказі застосовано помилково, не дотримано принцип конкуренції норм спеціального та загального законодавства; - наказом МОЗ України №2153 від 04.10.2021 затверджено лише перелік професій, які підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19 на даний час є добровільним; - строків проведення профілактичних щеплень від COVID-19 жодним нормативно- правовим актом не встановлено; - у суб'єкта владних повноважень відсутні відомості про наявність чи відсутність у позивача COVID-19 сертифіката; - порушено визначену ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» процедуру відсторонення, оскільки подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1 до ГУНП у Львівській області не надходило; - не дотримано мінімальних гарантій щодо завчасного (за два місяці) персонального повідомлення поліцейського про зміну істотних умов праці; - Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами), на яку посилається відповідач, не передбачено права чи обов'язку щодо відсторонення саме поліцейських (стосується державних службовців та працівників); - наказ не містить жодної інформації про підстави прийнятого рішення (наприклад акт відмови від вакцинації, тощо); - у разі дотримання вимог закону, відстороненню могли б підлягати не всі працівники, а лише працівники певних професій. Такий перелік посад органом поліції не затверджено; - свідчить про дискримінацію; - безпідставно припинено виплату грошового забезпечення.
Ухвалою від 16.02.2022 (а.с. 194-196) суд залучив первинну професійну спілку «Правозахисники країни» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки. Третя особа надала пояснення (а.с.199-203), просить суд адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Відповідач, ГУНП у Львівській області, просить суд відмовити в задоволенні позову з мотивів, наведених у відзиві на позов (а.с.117-126). На обґрунтування власної правової позиції покликається на такі норми права: - статті 3, 59, 60 Закону України «Про Національну поліцію»; - стаття 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»; - статті 12, 35-1, пункт 23 Прикінцевих положень Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанова КМУ № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; - Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 жовтня 2021 № 2153; - стаття 286 ЦК України. Відповідач також покликається на рішення ЄСПЛ у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява N 47621/13) з метою доведення того, що обов'язкова вакцинація для позивача з подальшим її відстороненням через відсутність щеплення від COVID-19 або абсолютних протипоказань до такого щеплення, тимчасово обмежила її право на працю з огляду на важливі суспільні інтереси. Стверджує, що передбачене статтею 43 Конституції України право позивачки на працю не порушене, оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та ГУНП у Львівській області не припинені, а обмеження цього права було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення життя, здоров'я і безпеки людини. Повідомляє, що позивачка безпідставно відмовилася надати роботодавцю відомості про обов'язкову вакцинацію від COVID-19, що стало правомірною підставою для її відсторонення. ОСОБА_1 була завчасно повідомлена про необхідність надання відомостей про вакцинацію чи протипоказання, що перешкоджають її проведенню, а також наслідки ненадання таких відомостей (відсторонення), що підтверджується її підписом про ознайомлення з телеграмою керівництва відповідного змісту (про запровадження МОЗ 04.10.2021 обов'язкової вакцинації для всіх працівників Національної поліції України та необхідність провести її до 07.11.2021).
Суд заслухав промови учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи:
Коронавірусна хвороба 2019 (англ. coronavirus disease 2019, абревіатура COVID-19 затверджена як офіційна скорочена назва) - це інфекційна хвороба, яка вперше виявлена у людини в грудні 2019 року в місті Ухань, Центральний Китай. Причиною хвороби став коронавірус SARS-CoV-2. Пандемію цієї хвороби Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визнала надзвичайною ситуацією в галузі міжнародної охорони здоров'я та внесла заходи з боротьби проти неї до тимчасових рекомендацій згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 року (https://www.who.int/ru/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 9 грудня 2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Залежно від темпу зростання захворюваності на COVID-19 та здатності медичної системи впоратися з новими «хвилями» хвороби Уряд неодноразово змінював (посилював та послаблював) запроваджені Постановою №1236 карантинні правила та обмеження, а МОЗ України запровадив добровільні та обов'язкові (для певних категорій працівників) профілактичні щеплення від COVID-19. Міністерство охорони здоров'я України серед інших рішень прийняло наказ від 04.10.2021 № 2153, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за № 1306/36928, відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Капітан поліції ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України (центральний орган виконавчої влади) на посаді старшого інспектора сектора запобігання корупції ГУНП у Львівській області (територіальний орган).
13.10.2021 в секторі запобігання корупції ГУНП зареєстрована телеграма заступника начальника ГУНП у Львівській області №4101/03/13-2021 від 08.10.2021 (а.с.127), адресована начальникам та командирам управлінь, відділів та самостійних підрозділів, ВП ГУНП у Львівській області такого змісту:
«Міністерство охорони здоров'я України своїм наказом від 04.10.2021 №2153, зареєстрованим в Мінюсті 07.10.2021 за №1306/36928, затвердило перелік організацій, представники яких підлягають обов'язковій вакцинації проти COVID-19. Зокрема, обов'язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, до яких відноситься і Національна поліція України. Наказ набирає чинності через один місяць з дня його публікації.
Працівники, які не щепляться протягом цього періоду, будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати.
У зв'язку із вище наведеним прошу дану інформацію довести до невакцинованих працівників ввірених Вам підрозділів та вжити заходів щодо їх вакцинації.
У разі виявлення станом на 07.11.2021 невакцинованих підлеглих працівників надати не пізніше наступного робочого дня до УКЗ ГУНП матеріали щодо відсторонення їх від виконання службових обов'язків».
Зміст цієї телеграми того ж дня, 13.10.2021, доведено до відома працівників сектору під розписку, а до ОСОБА_1 - 25.10.2021, оскільки вона до 24.10.2021 перебувала у відпустці.
28.10.2021 до ГУНП у Львівській області надійшло доручення голови Національної поліції України «Про посилення протиепідеміологічних заходів щодо протидії захворюваності на коронавірусну хворобу» від 27.10.2021 №13086/01/12-2021 (а.с.133), відповідно до якого керівників структурних підрозділів та територіальних органів Національної поліції зобов'язано у зв'язку з появою нових штамів коронавірусу, зростанням захворюваності на коронавірусну хворобу ужити заходів щодо масової вакцинації особового складу від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
04.11.2021 до ГУНП у Львівській області надійшло доручення голови Національної поліції України від 02.11.2021 №36183 (а.с.130) з вказівкою забезпечити виконання доручення керівництва Міністерства внутрішніх справ України №174/09 від 01.11.2021 «Про посилення заходів із запобігання гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (а.с.131-132).
06.11.2021 начальник ГУНП у Львівській області скерував начальникам та командирам управлінь, відділів та самостійних підрозділів, РУП та РВП ГУНП у Львівській області телеграму № 4725/01/13-2021 (а.с.128-129), в якій вимагав:
- надати письмові підтвердження виконання вимог службової телеграми №4101/03/13-2021 від 08.10.2021;
- довести до відома усіх без винятку працівників інформацію щодо запровадження з 08.11.2021 перепускного режиму, що передбачає перевірку наявності документів, що підтверджують вакцинацію або абсолютні протипоказання щодо проведення щеплення. За відсутності таких документів особа не буде допущена до роботи, а після повторного ознайомлення з вимогами законодавства та подальшого ухилення від вакцинування буде відсторонена від роботи на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 8 наказу МВС України від 06.04.2016 №260, без збереження заробітної плати як такі, що відсутні без поважних причин через невиконання вимог законодавства;
- забезпечити щоденний належний перепускний режим та перевірку згаданих документів;
- у випадку виявлення після повторного ознайомлення працівника з вимогами законодавства його бажання вакцинуватися - забезпечити їх вакцинацію у ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» чи найближчому центрі вакцинації та після вакцинації допустити до робочого місця.
07.11.2021 ОСОБА_1 подала начальнику ГУНП у Львівській області заяви (а.с.46-50), просила «з метою недопущення негативних наслідків 08.11.2021, у формі явно протиправного відсторонення мене від роботи, припинення виплати грошового забезпечення з порушенням вимог закону» вирішити такі питання:
- переведення на дистанційну роботу, надання ноутбука та паролів для доступу до відомчої електронної пошти для виконання службових обов'язків за межами установи;
- надання роз'яснення щодо скерування на безоплатне регулярне тестування на виявлення COVID-19 та звернення до медичних установ з метою забезпечення безоплатного регулярного тестування поліцейського.
08.11.2022 ОСОБА_1 прибула за місцем несення служби та відмовилася надати офіцеру управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області інформацію та документи, що підтверджують проходження обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Посадові особи УКЗ ГУНП не допустили ОСОБА_1 на робоче місце та склали акт (а.с.51), в якому зафіксували причини недопуску.
ОСОБА_2 ознайомилася з актом та на звороті написала, що відмовляється надавати інформацію про наявність чи відсутність вакцинації проти COVID-19, оскільки така інформація є конфіденційною; при цьому до вакцинації ставиться схвально та не ухиляється. Оскільки законами України на неї як громадянина не покладено обов'язку надавати роботодавцю інформацію про наявність в неї щеплення від COVID-19 чи документів щодо щеплення для доступу до робочого місця, такі вимоги ГУНП у Львівській області є протиправними та порушують ч.1 ст. 92 та ч.2 ст. 19 Конституції України. Також повідомила, що не надає згоди на обробку її персональних даних та збір конфіденційної інформації про неї (а.с.51).
Після складання акта від 08.11.2021 посадові особи ГУНП у Львівській області вручили ОСОБА_2 :
1) попередження (а.с.53) про відсторонення від виконання службових (посадових) обов'язків (роботи) у разі недотримання вимог законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб без збереження грошового забезпечення (заробітної плати) з 08.11.2021 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення. Прокопик на звороті попередження (а.с. 54) навела аргументи, аналогічні до написаних на звороті акта від 08.11.2021 (про заборону роботодавцю обробляти її персональні дані та відсутність обов'язку надавати відомості про вакцинацію від COVID-19);
2) витяг з наказу №498о/с від 08.11.2021 №Про особовий склад», відповідно до якого начальник ГУНП у Львівській області наказав:
- відсторонити старшого інспектора сектору запобігання корупції капітана поліції ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків з 08.11.2021 до усунення причин та умов, що зумовили таке відсторонення;
- припинити виплату грошового забезпечення поліцейському з 08.11.2021 на період її відсутності на службі через невиконання вимог законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб без поважних причин.
8 та 9 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала начальнику ГУНП у Львівській області низку заяв та рапортів (а.с.22-25, 39-45), що стосувалися таких питань:
- переведення на дистанційну роботу та надання ноутбука і паролів для доступу до відомчої електронної пошти для виконання службових обов'язків за межами установи;
- допуск до робочого місця;
- визначення місця несення служби та обов'язків на час відсторонення від посади;
- надання роз'яснення щодо скерування на безоплатне регулярне тестування на виявлення COVID-19 та звернення до медичних установ з метою забезпечення безоплатного регулярного тестування поліцейського.
Управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області скерувало ОСОБА_1 лист від 25.11.2021 №4693/13/01-2021 (а.с.137), в якому додатково роз'яснило правові та фактичні (ненадання підтвердження про щеплення чи наявність протипоказів) підстави відсторонення від виконання службових обов'язків яким, а також про зацікавленість керівництва ГУНП у Львівській області допустити заявницю до виконання службових обов'язків за умови наявності документа, що підтверджує факт вакцинування та свідчить про усунення ОСОБА_1 причин, що стали підставою для відсторонення.
ГУ НП у Львівській області звернулося до начальника ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС по Львівській області» з листом (а.с.134) щодо роз'яснення можливості проходження безоплатного регулярного тестування на ІФА ІgМ та ІФА ІgG (ПЛР, якщо ІФА позитивні) поліцейських, до якого долучено заяву Прокопик від 08.11.2021.
ДУ «ТМО МВС по Львівській області» листом від 19.11.2021 №Д-489/Зі/05/13-2021 (а.с.135) повідомило ГУНП у Львівській області, що відповідно до пункту 4 Стандарту 1 Організація протиепідемічних заходів та медичної допомоги в осередку інфікування SARS-CoV-2 Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затверджених наказом МОЗ України від 20.05.2020 №1227 «Про затвердження змін до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», лабораторне тестування працівників Національної поліції проводиться 1 раз на 30 днів (до отримання перших позитивних результатів у конкретної особи) методом ІФА (ПЛР, якщо позитивний результат ІФА).
Територіальне управління ДБР, розташоване у м. Львові, листом від 17.12.2021 №П-8260/12-11/21 повідомило сторін, що за результатами розгляду матеріалів за зверненнями ОСОБА_1 (а.с.138-139) підстав для вжиття заходів, передбачених ст. 214 КПК України, не вбачається.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: - ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; - військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Начальник ГУНП у Львівській області 24.02.2022 видав наказ №91о/с «Про особовий склад» (а.с.206 зворот) та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» наказав допустити до виконання службових обов'язків з 24.02.2022 в т.ч. капітана поліції ОСОБА_1 .
Суд при прийнятті рішення керується такими нормами права:
Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (зі змінами та доповненнями; далі - Основи) законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Громадяни України зобов'язані: а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення […] г) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я (стаття 10 Основ).
Держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.
Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
У разі загрози виникнення або поширення епідемічних захворювань Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом можуть запроваджуватися особливі умови і режими праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування зобов'язані активно сприяти здійсненню протиепідемічних заходів.
Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань та умови визнання особи інфекційно хворою або носієм збудника інфекційного захворювання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я і публікуються в офіційних джерелах (стаття 30 Основ).
Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта (стаття 39-1 Основ).
Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні регулює Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» 24 лютого 1994 року № 4004-XII (далі - Закон №4004).
Відповідно до статті 27 Закону № 4004:
Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.
Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року №1645-III (далі - Закон №1645).
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. […]
Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (стаття 12 Закону №1645).
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 Закону №1645).
З метою здійснення епідеміологічного пошуку випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19), а також ефективного виявлення осіб, які мали контакт із особами, хворими на коронавірусну хворобу (COVID-19), та застосування обмежувальних протиепідемічних заходів центральний орган виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сфері охорони здоров'я, забезпечує організацію проведення посиленого тестування на амбулаторному та стаціонарному рівнях залежно від медичних показань відповідно до галузевих стандартів медичної допомоги.
Тестування відповідно до частини першої цієї статті є обов'язковим для: - осіб, які звертаються за медичною допомогою з ознаками коронавірусної хвороби (СOVID-19); - осіб, які мали встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).
Регулярне тестування відповідно до частини першої цієї статті є обов'язковим для медичних та інших працівників, які працюють у закладах охорони здоров'я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), а також осіб, які здійснюють заходи, пов'язані з недопущенням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема працівників Національної поліції та Національної гвардії, - незалежно від того, чи мали вони встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, забезпечує проведення тестування на амбулаторному рівні для осіб, які не потребують госпіталізації відповідно до галузевих стандартів медичної допомоги. Для проведення тестування на амбулаторному рівні може забезпечуватися розгортання пунктів тестування (відбору зразків матеріалів) для подальшого транспортування відібраних зразків у визначений заклад охорони здоров'я за адміністративно-територіальною приналежністю. Тестування на амбулаторному рівні здійснюється відповідно до алгоритму, розробленого та затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, який оновлюється та переглядається в порядку, визначеному законом. До проведення тестування на амбулаторному рівні можуть залучатися лікарі-інтерни, а також лікарі-спеціалісти без вимог щодо атестації на присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії з урахуванням обмежень щодо їх залучення, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (стаття 35-1 Закону №1645).
Тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням епідемічної ситуації, можуть бути запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи щодо фізичних осіб. За порушення встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів особи несуть відповідальність згідно із законом (пункт 2-3 розділ X «Прикінцеві положення» Закону №1645).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 9 грудня 2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №1236)
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 2021 р. № 677 «Деякі питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби».
Міністерство охорони здоров'я України видало наказ від 04.10.2021 № 2153, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р. за № 1306/36928 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» (далі - Наказ № 2153), з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Постановою КМУ від 20 жовтня 2021 р. № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» Постанову №1236 доповнено пунктом 41-6 такого змісту:
«Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України “Про оплату праці” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.».
Пункт 41-6 Постанови №1236 набирає чинності 08.11.2021.
Відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Аналіз наведених вище норм права в їх сукупності для застосування при вирішенні цього спору дозволяє зробити такі висновки:
- захворювання людей на COVID-19 (коронавірусна хвороба 2019) в 2020 році набуло у світі масового характеру та призвело до таких тяжких наслідків (смерті та ускладнення), що Всесвітня організація охорони здоров'я визнала його пандемією та надзвичайною ситуацією в галузі міжнародної охорони здоров'я;
- надані статтею 30 Основ законодавства України про охорону здоров'я, статтею 27 Закону № 4004, ст.ст. 12, 29, пунктом 2-3 розділу X «Прикінцеві положення» Закону №1645 повноваження Уряду та МОЗ України дозволяють їм запроваджувати карантин, визначаючи його умови, а також запроваджувати як добровільну, так і обов'язкову профілактичну вакцинацію, в т.ч. для працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб;
- в грудні 2020 року Кабінет Міністрів України (далі - Уряд), реалізуючи надані Законом №1645 повноваження, прийняв рішення (Постанову №1236) про встановлення в Україні карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Оскільки вакцинація від COVID-19 визнана ефективним способом запобігання поширенню хвороби та зменшення негативних наслідків її протікання, Уряд запровадив до осіб, які ухиляються від проведення добровільної вакцинації від COVID-19, низку обмежувальних заходів в сферах, що передбачають тісні контакти між людьми та високу ймовірність зараження і поширення вірусу, як-от використання громадського транспорту, перебування в закладах освіти, торгівлі, пересування країною та в'їзду/виїзду закордон тощо;
- в червні 2021 року Уряд врегулював питання формування та використання сертифіката, що підтверджує вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби;
- 04.10.2021 МОЗ України, реалізуючи надані частиною другою статті 12 Закону №1645 повноваження, прийняло рішення (наказ № 2153), яким на період дії карантину визнало обов'язковим профілактичне щеплення проти COVID-19 певних категорій осіб, в тому числі працівників центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
- 20.10.2021 Уряд доповнив Постанову № 1236 новим пунктом 41-6 та зобов'язав керівників державних органів (державної служби), підприємств, установ та організацій забезпечити контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 особами, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена наказом № 2153 та здійснити з 08.11.2021 відсторонення від роботи (виконання робіт) тих осіб, які відмовляються або ухиляються від проведення згаданих щеплень (за винятком осіб, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали про це медичний висновок, виданий закладом охорони здоров'я).
Оцінюючи аргументи сторін щодо правомірності оскарженого рішення про відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади без збереження заробітної плати суд керується такими мотивами:
1. Відповідно до ст.ст. 1, 13, 59. 70 Закон України «Про Національну поліцію» 2 липня 2015 року № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Законом передбачено можливість відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) у таких випадках:
- проведення щодо поліцейського службового розслідування, - відсторонення у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України;
- здійснення щодо поліцейського кримінального провадження, - відсторонення у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України;
- у разі прийняття відповідною місцевою радою резолюції недовіри згідно з положеннями статті 87 цього Закону, - відсторонення поліцейського, який є керівником органу (підрозділу) поліції.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП). Відповідно до статті 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Оцінюючи аргументи сторін щодо можливості застосування до поліцейського підстав відсторонення від посади на підставі статті 46 КЗпП, суд враховує усталені підходи касаційного суду щодо співвідношення загальних та спеціальних норм права при вирішенні питань, що стосуються проходження поліцейськими служби (постанова КАС ВС від 24 липня 2019 року у справі № 814/2562/16):
«[…] 40. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.[…] 49. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю. 50. Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні. 51. Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону […]».
Законом України «Про Національну поліцію» (стаття 18) поліцейських зобов'язано неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. Разом з тим, цим законом не врегульовані права та обов'язки поліцейських в сфері дотримання законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб, а також питання наслідків невиконання поліцейським його обов'язків у цій сфері. З огляду на це суд визнає застосовними до спірних правовідносин загальні положення трудового законодавства (КЗпП) та законодавства в сфері захисту населення від інфекційних хвороб, оскільки спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства.
2. ГУНП у Львівській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, тому всі його працівники (як поліцейські, так і державні службовці та наймані робітники) зобов'язані на виконання наказу №2153 від 04.10.2021 отримати обов'язкове профілактичне щеплення від COVID-19. Запровадження уповноваженим державним органом політики обов'язкової вакцинації певних категорій осіб з метою досягнення належного рівня захисту населення від серйозного інфекційного захворювання та вироблення колективного імунітету є загальновизнаною та поширеною у світі практикою боротьби з пандемією цієї хвороби. В цьому світлі позивачка, перебуваючи на державній службі спеціального характеру та обстоюючи в суді право на працю, повинна також пам'ятати та виконувати свої обов'язки в сфері захисту населення від інфекційних хвороб. Враховуючи наведені вище висновки суду щодо тлумачення релевантних норм права суд визнає помилковим твердження позивачки про те, що вакцинація від COVID-19 для неї є добровільною.
Суд також враховує, що Уряд 29.03.2017 визнав функціонування Держсанепідслужби недоцільним, оскільки виконання її функцій забезпечують МОЗ, Держпраці та Держпродспоживслужба, тому прийняв рішення про ліквідацію Держсанепідслужби (постанова від 29 березня 2017 р. № 348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби», https://www.kmu.gov.ua/npas/250003281). З огляду на це інститут недопуску особи до роботи на підставі подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, передбачений частиною другою статті 27 Закону №4004, належно не функціонує. Разом з тим, стаття 12 Закону №1645 прямо передбачає відсторонення від роботи працівників, які ухиляються або відмовляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом; цією ж статтею Закону №1645 уповноважено МОЗ України на встановлення переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням.
Наказ МОЗ №2153 зареєстровано в Мінюсті 07.10.2021, а отже - з цієї дати він є обов'язковим для виконання, в тому числі позивачкою.
Начальник ГУНП у Львівській області на виконання пункту 41-6 Постанови №1236 зобов'язаний в строк до 08.11.2021 забезпечити контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень від COVID-19 усіма підпорядкованими особами, а починаючи з 08.11.2021 - відсторонити осіб, які відмовляються або ухиляються від проведення згаданих щеплень від роботи.
Отже, твердження позивачки про відсутність строків для здійснення обов'язкової вакцинації є помилковим - таку слід було здійснити до 07.11.2021 включно, оскільки Уряд запровадив для порушників негативні наслідки у формі відсторонення від посади починаючи з 08.11.2021.
Надані сторонами докази (телеграма керівництва ГУНП у Львівській області, доведена до відома ОСОБА_1 під розписку, а також зміст заяв позивачки до начальника ГУНП у Львівській області від 07.11.2021) свідчать про те, що роботодавець в розумні (достатні для виконання) строки довів до відома ОСОБА_1 :
- відомості про наказ МОЗ України №2153 та її обов'язок пройти обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 і надати керівництву відповідні документи для контролю виконання цього обов'язку (сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 або медичний висновок про протипоказання до проведення вакцинації, виданий закладом охорони здоров'я);
- наслідки відмови/ухилення від вчинення таких дій (відсторонення від роботи без збереження заробітної плати).
При цьому запровадження МОЗ України для певної категорії працівників обов'язку пройти вакцинацію не свідчить про зміну роботодавцем істотних умови праці в розумінні статті 32 КЗпП (не передбачає зміну систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо).
3. Суд дійшов висновку, що строк, наданий ОСОБА_1 на виконання рішень МОЗ України та Уряду (до 07.11.2021 включно), був цілком достатнім для отримання позивачкою обов'язкового профілактичного щеплення від COVID-19. Так, в місті Львові та інших населених пунктах області в цей період була розгорнута розгалужена мережа пунктів вакцинації від COVID-19 в усіх комунальних поліклініках та громадських місцях (торгівельні центри, спортивні заклади тощо) з можливістю попереднього запису особи на конкретну зручну їй годину (суд визнає цю обставину загальновідомою), а медичне обслуговування поліцейських додатково здійснює ДУ «ТМО МВС України по Львівській області».
Проте ОСОБА_1 ухилилася від виконання свого обов'язку, не надала роботодавцю необхідних документів (сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 або медичний висновок про протипоказання до проведення вакцинації, виданий закладом охорони здоров'я). Внаслідок цього посадові особи УКЗ ГУНП вручили їй попередження про необхідність дотримання законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб та про відсторонення від виконання службових (посадових) обов'язків без збереження грошового забезпечення з 08.11.2021 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, а начальник ГУНП у Львівській області правомірно прийняв рішення про відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади без збереження заробітної плати.
Суд визнає надуманими доводи позивачки про необґрунтованість оскарженого наказу, оскільки з його змісту цілком зрозуміло, що відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків та припинення виплати їй грошового забезпечення з 08.11.2021 зумовлене невиконанням поліцейською вимог законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб, а період відсторонення кваліфікується роботодавцем як відсутність на службі без поважних причин та триватиме до усунення нею причин та умов, що зумовили таке відсторонення. Суд також враховує, що одночасно із витягом із наказу ОСОБА_1 отримала попередження про відсторонення, в якому було детально правові та фактичні підстави відсторонення. Також для суду очевидно, що позивачка чітко розуміла ситуацію та високу ймовірність прийняття начальником 08.11.2021 рішення про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати - це прямо випливає зі змісту заяви ОСОБА_1 до начальника ГУНП у Львівській області від 07.11.2021.
4. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII. Відповідно до статті 11 цього Закону інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її стан здоров'я. Відповідно до статті 39-1 Основ пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, регулює Закон України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон №2297); цей закон спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Закону №2297 об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2297 забороняється обробка персональних даних […], що стосуються здоров'я, […] біометричних або генетичних даних. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: […] необхідна для здійснення прав та виконання обов'язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту (п. 2 частини другої статті 7 Закону №2297).
Суд враховує, що інформація про стан здоров'я (в цій ситуації - про вакцинацію позивачки) дійсно є її персональними даними, що на підставі наведених вище норм права визнається конфіденційною інформацією; водночас ці відомості не є інформацією про діагноз та методи лікування пацієнта. Разом з тим, обробка ГУНП у Львівській області персональних даних (інформації про вакцинацію) його співробітників здійснюється на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону №2297, - тобто на підставі закону - для виконання обов'язків роботодавця у сфері трудових правовідносин, а тому не потребує згоди особи.
Оскільки МОЗ України віднесло всіх працівників Національної поліції України до групи ризику, що потребує обов'язкового профілактичного щеплення від COVID-19, то офіцер поліції ОСОБА_1 була зобов'язана до 08.11.2021 або пройти вакцинацію, або отримати за наслідками обстеження в медичній установі докази наявності медичних протипоказів для вакцинації.
Виконання позивачкою як службовцем територіального органу центрального органу виконавчої влади обов'язку пройти вакцинацію від COVID-19 на підставі пункту 41-6 Постанови №1236 контролює її роботодавець; цей контроль здійснюється в простий та необтяжливий для ОСОБА_1 спосіб - шляхом пред'явлення офіцеру УКЗ ГУНП у Львівській області документів про вакцинацію чи наявність медичних протипоказів для проведення вакцинації.
Суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 про відсутність в неї обов'язку надавати роботодавцю документи про вакцинацію та про заборону роботодавцю обробляти її персональні дані щодо вакцинації від COVID-19 правильно кваліфіковані відповідачем як ухилення позивачки від виконання обов'язків в сфері дотримання законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб. Твердження позивачки в промові та судових дебатах про те, що керівництво ГУНП мало повноваження та повинно було зробити запит до МОЗ України з метою отримання інформації щодо вакцинації офіцера поліції ОСОБА_1 , а не вимагати таких відомостей від неї, суд розцінює як абсурдні. Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 в такий спосіб намагається маніпулювати, оскільки власні дії щодо ухилення від виконання обов'язків в сфері дотримання законодавства про захист населення від інфекційних хвороб видає за захист прав в сфері обробки персональних даних, а реалізацію начальником ГУНП у Львівській області контрольних функцій щодо дотримання підпорядкованими поліцейськими протиепідеміологічних заходів та вжиті ним заходи реагування на протиправну поведінку позивачки намагається видати за порушення роботодавцем її права на працю.
В такий самий спосіб суд оцінює аргументи позивачки про її бажання нести службу дистанційно та звернення до ГУНП у Львівській області про надання техніки, а також ключів доступу до електронних засобів зв'язку для виконання функціональних обов'язків дистанційно. Враховуючи пояснення відповідача щодо правового статусу та обов'язків поліцейського, а також специфіки повноважень та завдань підрозділів по запобіганню корупції, повноцінне несення служби офіцером такого підрозділу дистанційно, з використанням службових засобів зв'язку за межами його робочого місця видається суду неможливим. Суд також враховує, що єдиною підставою для запровадження для неї такого виняткового в системі ГУНП у Львівській області режиму роботи позивачка називає право на збереження конфіденційної інформації щодо її вакцинації від COVID-19.
5. Відповідно до статті 94 «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Наказ №260) затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Відповідно до пункту 8 Наказу №260 за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Оскільки ОСОБА_1 ухилялася від виконання вимог законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб, суд вважає правильним висновок ГУНП у Львівській області про те, що період до надання нею сертифікату про вакцинацію чи довідки про наявність медичних протипоказів для здійснення вакцинації слід кваліфікувати як відсутність на службі без поважних причин, тому підстав для виплати грошового забезпечення за цей період немає.
6. Стаття 35-1 Закону № 1645 регламентує епідеміологічний пошук випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19) шляхом тестування. Регулярне тестування відповідно до цієї норми є обов'язковим для медичних та інших працівників, які працюють у закладах охорони здоров'я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), а також осіб, які здійснюють заходи, пов'язані з недопущенням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема працівників Національної поліції та Національної гвардії, - незалежно від того, чи мали вони встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).
ДУ «ТМО МВС по Львівській області» роз'яснило відповідачу, про що надалі була повідомлена позивачка, що відповідно до п. 4 Стандарту 1 Організація протиепідемічних заходів та медичної допомоги в осередку інфікування SARS-CoV-2 Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затверджених наказом МОЗ України від 20.05.2020 №1227 «Про затвердження змін до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», лабораторне тестування працівників Національної поліції проводиться 1 раз на 30 днів (до отримання перших позитивних результатів у конкретної особи) методом ІФА (ПЛР, якщо позитивний результат ІФА).
Разом з тим, згадане позивачкою регулярне тестування не підміняє собою вакцинацію, а має цілком виправдану мету - посилений контроль за станом здоров'я осіб, які здійснюють заходи, пов'язані з недопущенням поширення COVID-19, зокрема поліцейських. Тому звернення позивачки до роботодавця щодо проведення її регулярного тестування не звільняє її від обов'язку пройти вакцинацію та надати роботодавцю відповідні докази, а результати розгляду цього звернення не входять в предмет доказування у спорі щодо правомірності відсторонення поліцейського.
7. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року № 5207-VI (далі - Закон № 5207-VI) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина. У цьому Законі (стаття 1) наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;
- пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Оцінюючи аргументи позивачки про дискримінаційне ставлення роботодавця при прийнятті оскарженого рішення суд керується такими міркуваннями:
відповідно до наведених положень Закону № 5207-VI пряма дискримінація має місце в ситуації, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Іншими словами, пряма дискримінація полягає у різному ставленні до осіб, що перебувають в аналогічному становищі, і таке різне ставлення зумовлене певною ознакою їх розрізнення та не має розумного виправдання. Для підтвердження факту дискримінації суду слід послідовно пройти всі кроки так званого «тесту на дискримінацію», тобто підтвердити сукупність таких елементів:
1) встановити факт несприятливого поводження зі скаржником (напр., виплата зарплати у меншому розмірі, аніж іншій особі, з якою порівнюють становище скаржника);
2) встановити наявність/існування «зразка для порівняння», тобто ідентифікувати особу/групу осіб, що перебувають в аналогічній ситуації, з якою порівнюється становище особи, що скаржиться на дискримінацію (ключове питання - така особа повинна дійсно перебувати в аналогічній ситуації);
3) ідентифікувати наявність «захищеної» ознаки, - тобто ознаки, що зумовлює менш прихильне ставлення до скаржника порівняно із «зразком для порівняння» (напр., вік, стать, національність, віросповідання, мова, соціальний статус, місце проживання тощо);
4) перевірити відсутність правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети для різного ставлення, а також адекватність способів досягнення цієї мети (такі повинні бути належними та необхідними).
При цьому негативна відповідь на кожне з наведених тверджень (напр., відсутність зразка для порівняння чи захищеної ознаки, наявність правомірної та обґрунтованої мети для відмінного ставлення) буде достатньою для висновку суду про відсутність дискримінації.
У цій справі позивачка порівнює своє становище з іншими поліцейськими, що проходять службу в ГУНП, а захищеною ознакою називає «наявність інформації про стан вакцинації». Суд вважає, що наявність чи відсутність інформації про стан вакцинації особи є обставиною, тобто сукупністю умов, що залежить від бажання позивачки, а не сталою ознакою особи у розумінні Закону № 5207-VI, за якою з нею можуть поводитися менш прихильно (як-от стать, вік, національність, віросповідання тощо). Тому твердження позивачки про дискримінаційне ставлення роботодавця є очевидно помилковими. З огляду на цей висновок аналіз наявності інших елементів «тесту на дискримінацію» є недоцільним.
8. При оцінці аргументів сторін щодо втручання в право позивачки на повагу до приватного життя, гарантоване Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини (далі - ЄКПЛ) суд керується такими міркуваннями:
Обов'язкова вакцинація, будучи примусовим медичним втручанням, є втручанням у здійснення права людини на повагу до її приватного життя за змістом статті 8 ЄКПЛ. Враховуючи той факт, що позивачка внаслідок ухилення від виконання обов'язку вакцинуватися була відсторонена від роботи, суд визнає, що в цей спосіб відбулося втручання у реалізацію нею права на повагу до приватного життя. В контексті обробки конфіденційної інформації Конституція України та ЄКПЛ передбачають право особи на повагу до її приватного життя, а не право на захист персональних даних як такий. Обробка персональних даних людини є втручанням в її приватне життя, і щоб не становити порушення, таке втручання повинно здійснюватися «відповідно до закону», мати легітимну мету та бути «необхідним у демократичному суспільстві», в тому числі пропорційним до легітимної мети.
Вище у цьому рішенні суд вже висвітлив свою оцінку щодо першого питання (законності втручання). Щодо легітимної мети, що зумовила необхідність запровадження обов'язкової вакцинації певної категорії працівників та обробки відомостей про їх вакцинацію, то завданням цих заходів є захист населення від нового захворювання, яке створює серйозну загрозу здоров'ю людей. Це стосується як тих, хто проходить обов'язкову вакцинацію, так і тих, хто не може вакцинуватися і внаслідок цього перебуває у вразливому положенні, розраховуючи на досягнення високого рівня вакцинації у суспільстві загалом для захисту від інфекційного захворювання. Отже, запровадження державою заходів для вирішення серйозних проблем, які можуть виникнути у суспільстві внаслідок поширення тяжких захворювань відповідає меті захисту здоров'я та захисту прав інших людей, що передбачені положеннями статті 8 ЄКПЛ.
Щодо пропорційності втручання, то вакцинація проти COVID-19 визнається необхідною та вважається безпечною як на рівні держави, так і на рівні Всесвітньої організації охорони здоров'я. Обов'язкова вакцинація не є абсолютною - виключення становлять люди, які мають протипоказання до вакцинації, а також особі пропонується вибір однієї із кількох сертифікованих вакцин. Крім того, примусова вакцинація не допускається. Хоча позивачка сприймає відсторонення від посади як форму санкції чи покарання, проте для суду ці наслідки, чітко передбачені законодавством за недотримання загального юридичного обов'язку, покликаного охороняти здоров'я населення, є такими, що мають по суті захисний, а не каральний характер. Відсторонення позивачки від посади дійсно означало тимчасову втрату можливості реалізовувати свої вміння та навики в обраній професії, проте це було прямим наслідком її вибору - відмовитися виконувати законний обов'язок, метою якого є захист здоров'я та прав інших осіб. Іншими словами, окрім прав в людини є також обов'язки і відповідальність, і ОСОБА_1 як юрист за освітою та поліцейський за фахом повинна це добре розуміти.
9. ОСОБА_1 в судовому засіданні та дебатах просила суд врахувати, що ГУНП у Львівській області 24.02.2022 прийняло рішення допустити її до виконання службових обов'язків попри те, що вона так і не надала роботодавцю відомостей про вакцинацію від COVID-19. На думку позивачки, ця обставина свідчить про очевидну протиправність оскарженого рішення. Оцінюючи цей аргумент, суд керується такими мотивами:
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено ввести в Україні воєнний стан, а військовому командуванню […] разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. З огляду на запровадження воєнного стану МОЗ України наказом від 25.02.2022 № 380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2022 р. за № 256/37592, зупинило дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 - до завершення воєнного стану в Україні.
Для суду є цілком зрозумілими мотиви начальника ГУНП у Львівській області, котрий 24.02.2022 видав наказ №91о/с та допустив до виконання службових обов'язків офіцерів поліції, попередньо відсторонених за ухилення від вакцинації, в т.ч. капітана поліції ОСОБА_1 . Протидія військовій агресії виводить на перше місце питання захисту національної безпеки, в цьому контексті питання захисту здоров'я тимчасово є менш пріоритетним. Тому допуск ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків на час війни, на переконання суду, жодним чином не свідчить про протиправність прийнятого начальником 08.11.2021 рішення про її відсторонення від посади.
Підсумовуючи свої висновки суд вважає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до визначених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачкою судові витрати покладаються на неї. Повний текст рішення виготовлено 03.05.2022.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачкою судові витрати покласти на неї.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Москаль Р.М.