Справа № 523/4299/22
Провадження №1-кп/523/1214/22
29.04.2022
Суворовський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021164490001605 від 16.11.2021 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рені Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, інваліда ІІ групи, офіційно неодруженого та не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
-04.01.2022 року Суворовським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.309, ст.ст.75, 76 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,
у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
На адресу Суворовського районного суду м.Одеси із Суворовської окружної прокуратури м.Одеси для розгляду одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також надійшли матеріали кримінального провадження та відповідна заява сторони захисту.
Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п'ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.
Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 16.11.2021 року о 12:33 годині, перебуваючи біля будинку №80 по вул.Кримській в м.Одесі, незаконно придбав шляхом знахідки згорток з фольги, який містить наркотичний засіб, обіг якого заборонено - метадон, кількісний вміст якого, згідно з висновком експерта №СЕ-19/116-21/20131-НЗПРАП від 07.03.2022 року, становить 0,059 г, що перевищує його невеликий розмір, встановлений Таблицею 1 наказу МОЗ №188 від 01.08.2000 року, який того ж дня в період часу з 12:11 до 12:37 годин було виявлено та вилучено працівниками поліції в присутності понятих біля будинку №26/32 по вул.Ак.Заболотного в м.Одесі, та який вказаний обвинувачений раніше незаконно придбав і зберігав для особистого вживання без мети збуту, всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними».
Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Відповідно до означеної вище заяви сторони захисту, обвинувачений ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_4 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість, просив призначити йому покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.
З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав зізнавальні показання про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.
Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не проводилось, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 незаконно придбав і зберігав наркотичний засіб без мети збуту, а відтак дії зазначеної особи вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.309 КК України.
Так, з огляду на ч.1 ст.309 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, що карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним та те, що в силу ст.12 КК України скоєне ним відноситься до категорії кримінальних проступків, а також судом враховується стан здоров'я зазначеного обвинуваченого та його особа - свою провину в інкримінованому діянні визнав, на обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я ООР» та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не перебуває, є інвалідом 2-ї групи, забезпечений місцем реєстрації й проживання, але офіційно не працевлаштований та неодружений, в теперішній час є засудженим за вироком Суворовського районного суду м.Одесі від 04.01.2022 року та інкриміноване йому діяння у розглядуваному кримінальному провадженні мало місце до постановлення цього вироку, сукупність чого свідчить про відсутність у обвинуваченого легальних джерел доходу, про його схильність до протиправної поведінки та одночасно обумовлює неможливість його виправлення в умовах суспільства.
За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується суд, слід віднести щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання зазначеної особи, не встановлено.
При цьому, аналізуючи зміст санкції ч.1 ст.309 КК України у контексті призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у цьому кримінальному провадженні та обрання його виду, суд з урахуванням особи останнього (офіційно непрацевлаштований та є інвалідом ІІ групи), виходить з приписів ст.ст.53, 57, 61 означеного Кодексу, за якими законодавцем встановлено неможливість призначення вказаному обвинуваченому таких видів покарання, як штраф, виправні роботи, обмеження волі.
Так, частиною 3 ст.61 КК України встановлено, що обмеження волі не застосовується, зокрема, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи, а досліджені під час вивчення матеріалів кримінального провадження обставини, зокрема відсутність у обвинуваченого ОСОБА_2 офіційного працевлаштування та легальних джерел доходів, а також не доведення матеріалами справи такого майнового стану вказаного обвинуваченого, що обумовлює його спроможність здійснити оплату штрафу, - за переконанням суду, суперечить положенням ст.53 цього ж Кодексу, ст.ст.22, 26, п.4 ст.91, ст.92 КПК України.
Як слідує із ст.53 КК України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті, за якими при визначенні розміру штрафу має братися до уваги не тільки тяжкість вчиненого підсудним кримінального правопорушення, а і його майновий стан.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.57 вказаного Кодексу, покарання у виді виправних робіт, яке відбувається за місцем роботи засудженого із відрахуванням відповідного розміру заробітку в дохід держави, не застосовується, зокрема, до непрацездатних осіб, а як зазначено вище та згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи.
Пунктом 4 ст.91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, поміж іншого, обставини, які характеризують особу обвинуваченого, однією зі складових частин чого є визначення майнового стану останнього, а за ст.92 цього ж Кодексу, обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого чи сторону, яка їх подає.
Як слідує із ст.ст.22, 26 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 (зокрема, його інвалідність 2-ї групи та не працевлаштованість, відсутність в розпорядженні суду відповідних документів на підтвердження існування легальних джерел доходу), які за приписами ст.ст.53, 57, 61 КК України обумовлюють неможливість призначення йому таких видів покарання як штраф, виправні роботи чи обмеження волі, суд у контексті ст.ст.50, 60, 65 цього ж Кодексу доходить висновку про те, що виправлення зазначеного обвинуваченого й недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень має відбуватися в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням єдино-можливого покарання у виді арешту у визначених санкцією ч.1 ст.309 КК України межах, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення зазначеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч.1 ст.60 КК України, покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції, а за ст.50 КВК України, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання за місцем засудження в арештних домах.
Разом із тим, приймаючи до уваги засудження ОСОБА_2 за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 04.01.2022 року до покарання у виді обмеження волі, зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд вважає неможливим у даному випадку застосовувати інститут призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушення в порядку ч.4 ст.70 КК України, оскільки ураховуючи засудження ОСОБА_2 у розглядуваному кримінальному провадженні до покарання, що належить відбувати реально, означений вирок суду від 04.01.2022 року підлягає самостійному виконанню.
Аналогічний висновок щодо застосування норми права (ч.4 ст.70 КК) визначила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.02.2021 року (по справі №760/26543/17).
Так, ОП ККС зробила висновок про те, що якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат, - в силу вимог ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.100, 124-126, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, призначивши покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
Згідно зі ст.60 КК України, ст.ст.15, 50-51 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання та його поміщення до арештного дому, виконання чого доручити начальнику ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
Вирок Суворовського районного суду м.Одеси від 04.01.2022 року, за яким ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.309, ст.ст.75, 76 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, - виконувати самостійно.
В порядку ст.100 КПК України, речовий доказ у кримінальному провадженні - полімерний сейф-пакет експертної служби МВС України №2916349, що перебуває в камері схову ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області (квитанція №00387 від 01.04.2022 року), - знищити.
На підставі ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 1372,96 гривень, за проведення експертного дослідження, - стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави.
Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також спрямувати для виконання до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для ОСОБА_2 , - у той же строк з дня отримання його копії.
С у д д я: ОСОБА_1