Справа № 368/145/22
4-с/368/9/22
"28" квітня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Кириченка В.І.
при секретарі Марчук Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Кагарлицького районного відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №51470834, про скасування накладеного арешту на картковий рахунок боржника,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою та просив зобов'язати Начальника Кагарлицького відділу державне виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (їй Київ) Родіну Тетяну Олексіївну чи іншу посадову особу у виконавчому провадженні № 51470834, скасувати арешт карткового рахунку № НОМЕР_1 , до якого випущено платіжну картку, з терміном дії 30.06.2022р.
Мотивував скаргу тим, що у провадженні Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 51470834 про стягнення з мене - ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, починаючи з 02.10.2014 року і до досягнення дитиною 18-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 / в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на підставі виконавчого листа, що виданий Кагарлицьким районним судом Київської області 03.11.2014 року у справі № 368/1924/14-ц.
30.03.2021 та 01.04.2021 державним виконавцем відповідно до ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження” накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, ще містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Згідно довідки - розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість станом на 01.01.2022 р. складає 47 589,71 грн.
В свою чергу, згідно довідки від 11.02.2022р., що видана Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" у мене відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , до якого випущено платіжну картку № НОМЕР_2 , термін дії до 30.06.2022р.
Згідно довідок Банку від 11.02.22р., про історію рахунку № НОМЕР_1 , останній рахунок використовується для зарахування мені заробітної плати.
Листом від 07.02.2022 року № 2302, Начальником ДВС мені, було відмовлено у знятті арешту із вказаного рахунку. Вказаний лист було отримано мною засобами поштового зв'язку 10.02.2022р.
В свою чергу, я вважаю, що дії державного виконавця є незаконними в частині відмови у скасуванні арешту рахунку № НОМЕР_1 , до якого випущено платіжну картку № НОМЕР_2 , термін дії до 30.06.2022р., що використовується для зарахування заробітної плати, виходячи з наступного:Розділ IX Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-УІІІ), передбачає порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ст.ст. 68-73.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусовевиконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. ю Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, крім іншого, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
За змістом положень ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Чинним законодавством України встановлена певна послідовність для звернення стягнення на пенсію боржника (звернення стягнення на майно та інші кошти, що належать боржнику), як і обмеження щодо розміру відрахувань із пенсії. Зокрема статтями 68, 70 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутнє чи недостатнє майно боржника для покриття і повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень пре стягнення періодичних платежів. З пенсії може бути відраховано не більш як 5с відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодуванні пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може буті відраховано не більш як 20 відсотків заробітної плати.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Хонякіна проти Грузії" № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею і Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Подібна ситуація знайшла своє підтвердження в постанові Київського апеляційного суду від 03.06.2021 року у справі № 2610/17191/12.
Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних відносинах дійшов і Верховний Суд у Постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18.
У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц наведені аналогічні висновки, а також зазначено, що ст. 24 Закон) України "Про оплату праці" передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами ш вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання ним заробітної плати, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу).
В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив задоволити.
Державний виконавець Кагарлицького районного відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився.
Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні
Судом встановлено, що у провадженні Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 51470834 про стягнення з мене - ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, починаючи з 02.10.2014 року і до досягнення дитиною 18-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 / в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на підставі виконавчого листа, що виданий Кагарлицьким районним судом Київської області 03.11.2014 року у справі № 368/1924/14-ц.
30.03.2021 та 01.04.2021 державним виконавцем відповідно до ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження” накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, ще містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Згідно довідки - розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість станом на 01.01.2022 р. складає 47 589,71 грн.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, N 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIIIвиконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону N 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону N 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону N 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону N 1404-VIII.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону N 1404-VIII).
Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі N 6-535цс15.
Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала, що зазначено в постанові від 03 лютого 2021 року Верховного Суду у справі N 756/1927/16-ц.
За таких обставин, рахунок боржника в ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» на який надходить заробітна плата боржника , що пітверджується історією по картковому рахунку боржника, не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.
Статтею 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу).
Тому в задоволенні скарги відмовити повністю.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 31 Цивільного кодексу України, ст. ст. 16, 19, 68-70, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 27, 42, 383-387 ЦПК України, -
ухвалив:
В задоволенні скарги відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали. Повний текст ухвали виготовлено 03.05.2022 року.
Суддя В.І. Кириченко