Справа № 167/48/22
Номер провадження 2/167/115/22
(заочне)
04 травня 2022 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Сіліча І. І.,
з участю: секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Свій позов мотивує тим, що з 20 вересня 2019 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . З жовтня 2021 року сторони проживають окремо. Зазначає, що дочка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає належної участі в утриманні та вихованні дитини та не надає достатньої матеріальної допомоги. Відповідач працює не офіційно, інших дітей на утриманні немає, а тому ураховуючи наведене та посилаючись на норми права, які містяться у ст. ст. 180-182, 184 Сімейного кодексу України, просить суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовійсумі в розмірі 1100 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 26 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, 03 травня 2022 року подала суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходили. Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Рожищенського районного суду Волинської області не надійшов.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить до наступного.
Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 20 вересня 2019 року, судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20 вересня 2019 року зареєстрували шлюб в виконавчому комітеті Щуринської сільської ради Рожищенського району Волинської області, про що було зроблено актовий запис № 5.
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06 грудня 2019 року виконавчим комітетом Щуринської сільсько ради Рожищенського району Волинської області.
З копії довідки Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області №420 від 06 грудня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею проживає дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як слідує зі змісту позовної заяви між сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні неповнолітньої дитини, у зв'язку з чим в останніх існує спір з даного приводу.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно з ч. ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відтак, обрання способу стягнення аліментів є виключним правом позивача та не залежить від волі відповідача у такій категорії справ.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим, на обліку у лікарів не перебуває, інших осіб на утриманні немає, розмір його середньомісячного доходу суду не відомий.
Доказів іншого сторонами в ході розгляду справи надано не було.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище сторін і неповнолітньої дитини, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини та те, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини.
Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 2100 грн, з 1 липня - 2201 грн, з 1 грудня - 2272 грн.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд керуючись інтересами дитини, яка має право на необхідний та розумний обсяг матеріальних витрат на утримання, що буде забезпечувати її нормальний розвиток та враховуючи те, що обоє з батьків повинні приймати участь у вихованні та утриманні дитини, вважає необхідним стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, її фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом, не є надмірним і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітньої дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася 26 січня 2022 року, отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Згідно положень ст. 141 ЦПК Ук раїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 992,40 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 142, 247, 263-265, 268, 280, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 992 (дев'ятсот дев'яносто два) грн 40 коп судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 04 травня 2022 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя І. І. Сіліч