Справа № 161/2070/22
Номер провадження: 3/161/1292/22
03 травня 2022 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувався, працюючого на посаді водія у ТзОВ «Моделпак», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
27.01.2022 року о 08:40, на 69 км. + 600 м. а/д Н-22, ОСОБА_2 , керував транспортним засобом RENAULT Premium, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_2 , всупереч вимогам п. 2.5 ПДР України, відмовився.
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього адресу суду не надходили.
Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також визначено перелік адміністративних правопорушень, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Про розгляд адміністративної справи в Луцькому міськрайонному суді Волинської області ОСОБА_2 було відомо, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 075506 від 27.01.2022 року, де останній у графі «особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи» поставив свій підпис (а.с. 1).
Проте, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність судового провадження відносно нього, в продовж тривалого часу не вжив жодних заходів з метою з'ясування дати та часу розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП не передбачається обов'язкова присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 075506 від 27.01.2022 року, складеним поліцейським СРПП ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ст. сержантом поліції Близнюком П.І. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив, зокрема «з протоколом ознайомлений, згідний, з відповідальністю ознайомлений, керувати авто до обіду не буду» (а.с. 1).
Із наведеного слідує, що ОСОБА_2 підтвердив факт своєї відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння 27.01.2022 року о 08:40, на 69 км. + 600 м. а/д Н-22, а відтак фактично визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, на переконання суду, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:
-постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 651382 від 27.01.2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Вказана постанова набрала законної сили та є чинною (а.с. 2);
-рапортом поліцейського СРПП ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ст. сержанта поліції Близнюка П.І. від 27.01.2022 року в якому останній зазначив, що причиною зупинки ОСОБА_1 було порушення останнім вимог п. 34 ПДР України, за що, в подальшому, було винесено відповідну постанову (а.с. 3);
-довідкою ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 02.02.2022 року № 865/50/3/01-2022 з якої слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 4);
-відеозаписом із нагрудної боді-камери поліцейського з якого вбачається наступне: 27.01.2022 року о 08:40, на 69 км. + 600 м. а/д Н-22, за наслідками зупинки ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом RENAULT Premium, д.н.з. НОМЕР_1 , останньому було роз'яснено, що причиною такої було порушення ним вимог п. 34 ПДР України - перетин суцільної смуги дорожньої розмітки. Із фактом вчиненням даного правопорушення ОСОБА_2 погодився. Крім того, працівник поліції повідомив ОСОБА_3 про наявність у нього різкого запаху алкоголю з порожнини рота, а тому запропонував пройти йому огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Однак, ОСОБА_2 як на місці події, так і в медичному закладі охорони здоров'я від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Як наслідок, останньому було повідомлено про наслідки такої відмови (можливість накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами), проте свого рішення ОСОБА_2 не змінив (а.с. 5).
Об'єктивних підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, які надані органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, у суду не має, в свою чергу ОСОБА_4 такі докази в жодній мірі спростовані не були.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією нормою законодавства наступає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. п. 2, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
В даному випадку, підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у інспектора поліції були в наявності. Так, інспектором поліції було встановлено, що у ОСОБА_1 відчувається запах алкоголю з порожнини рота.
Згідно п. п. 6, 7 Розділу І Інструкції, - огляд на стан сп'яніння також проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров'я).
З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
Частиною 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я,був зафіксований за допомогою засобів відеофіксації, а тому присутність двох свідків у даному випадку не вимагалася.
Вищезазначені обставини в повній мірі узгоджуються як між собою, так і з обставинами, які зафіксовані на відеозаписі з нагрудних відеореєстратора патрульного поліцейських.
Таким чином, ОСОБА_2 , відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, порушив вимогу п. 2.5 ПДР України.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 1.10 ПДР України «водій» це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 651382 від 27.01.2022 року, при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 19.04.2012 року, а тому останній в розумінні ПДР України відноситься до категорії «водій».
Отже, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності (як водій), тягне за собою виключно накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При визначенні виду та розміру стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії порушень підвищеної суспільної небезпечності у сфері безпеки дорожнього руху, особу порушника, майновий стан.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.
Суд також враховує ту обставину, що адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Враховуючи всі обставини справи, особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Дана міра адміністративного стягнення, на думку суду, буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєння нових адміністративних правопорушень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська