Справа № 306/1636/18
Закарпатський апеляційний суд
18.04.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурорки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/860/19 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2019 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого, зокрема, 08.11.2012 Свалявським районним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 304 КК України із застосуванням ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років ; 06.06.2013 Свалявським районним судом за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Свалявського райсуду від 08.12.2012,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік, за ч. 2 ст. 185 КК України - позбавлення волі строком на два роки, за ч. 3 ст. 185 КК України - позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього передбачені ст. 76 КК України обов'язки : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вироком ухвалено речові докази у справі: мобільний телефон марки "Samsung GT - E1050" залишити ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили; електродвигун моделі «АВЕ-071-4С УХЛ4» з пральної машини марки «Аурика» повернути ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень витрат за залучення експертів.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
22.06.2018, приблизно о 14 год 00 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись за місцем свого проживання, на подвір'ї дворогосподарства АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, спровокував сварку з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_2 , під час якої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, маючи на меті умисно спричинити тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_8 , схопивши її руками за тіло, повалив на диван, після чого наніс їй не менше трьох ударів правою рукою зжатою в кулак по голові, не менше двох ударів по грудній клітці, не менше трьох ударів по лівій боковій частині тулуба, не менше чотирьох ударів по руках та не менше двох ударів по ногах, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: перелому 6,7 ребер зліва, садна тім'яної ділянки голови, синців підбородку, лівого, правого плеча, лівого передпліччя, грудної клітки зліва та забійного садна лівої гомілки. Згідно з висновком судово - медичної експертизи за № 30 від 23.07.2018 вище вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих, твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути кулак, пальці рук сторонньої особи по механізму удар, стиснення (спричинення синців, переломів ребер) та по механізму удар, тертя - спричинення саден. За своїм характером та ступенем тяжкості вище вказані тілесні ушкодження, а саме закриті переломи 6,7 ребер зліва кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Цими діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Окрім цього, 01.06.2018, приблизно о 19.00 год, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого проживання з метою незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу викрав з поверхні крісла мобільний телефон марки "Samsung GT - E1050", середньо - ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №11/572 від 18.07.2018 становить 227,33 грн, який на праві приватної власності належав потерпілій ОСОБА_8 , внаслідок чого спричинив ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на суму 227,33 грн. Цими діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
02.06.2018, приблизно о 17.00 год ОСОБА_7 , з метою незаконного заволодіння чужим майном та звернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, таємно, шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері незаконно проник у середину приміщення літньої кухні, дворогосподарства, що належить ОСОБА_8 , де із пральної машини марки «Аурика» таємно викрав електродвигун моделі «АВЕ-071-4С УХЛ4», середньо - ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 11/572 від 18.07.2018 становить 257,33 грн, внаслідок чого спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 257,33 грн. Цими діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосуванням закону, який не підлягав застосуванню при призначенні обвинуваченому покарання. На думку прокурора, суд призначив обвинуваченому ОСОБА_7 найменш сувору міру покарання. Стверджує, що у порушення вимог кримінального закону не умотивовано висновок про те, на підставі чого суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без ізоляції його від суспільства. Призначаючи покарання обвинуваченому, суд не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме: злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів та обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, зокрема те, що потерпіла ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, їх характер, а саме: нанесення потерпілій не менше 14 ударів у різні частини тіла, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, особу обвинуваченого, який на час вчинення злочину ніде не працював, за місцем проживання характеризується посередньо, має непогашену судимість. Окрім того, прокурор звертає увагу на відсутність пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин. Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорки ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу і просила вирок скасувати, направивши кримінальне провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Так, відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ст. 349 КПК України після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.
Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого статтею 381 цього Кодексу.
Колегія суддів уважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин; ухвалений вирок містить істотні недоліки, зокрема, викладені у ньому висновки не підтверджені наведеними у ньому доказами, які були досліджені під час судового розгляду, в зв'язку із чим такий не може бути визнано законним та обґрунтованим.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що, дійшовши висновку про можливість розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 , а також дослідженням відомостей про особу обвинуваченого, суд першої інстанції у порушення приписів ст. 349 КПК України не роз'яснив учасникам судового провадження - прокурору, стороні захисту та потерпілій положення ч. 3 цієї статті, зокрема не з'ясовував, чи правильно розуміють ці особи зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також не роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, що в свою чергу підтверджується журналом судового засідання.
При цьому, у вироку не викладені показання обвинуваченого ОСОБА_7 з обставин діянь, що мали місце, а лише формально зазначено, що обвинувачений наніс потерпілій тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК України), а щодо вчинення передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України кримінальних правопорушень показання обвинуваченого взагалі не викладені. Разом із тим, із матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_7 давав показання на протязі 1 хвилини 20 секунд, при тому, що ним скоєно декілька кримінальних правопорушень (т. 1, а. к. п. 218).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що встановлений, як указується у вироку, судом першої інстанції, відповідно до ст. 349 КПК України, порядок дослідження доказів, що полягає лише у допиті обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , та дослідженням відомостей про особу обвинуваченого, - суперечить положенням вищевказаної статті кримінального процесуального закону, породжує обґрунтовані сумніви у розумінні обвинуваченим та потерпілою положень цієї норми процесуального закону.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження убачається, що в судовому засіданні 17.04.2019 обвинувачений не визнавав своєї вини (т. 1, а. к. п. 211).
Такий порядок дослідження доказів судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, свідчить про порушення судом приписів статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - права особи на справедливий суд, а також права на захист.
З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 лише частково відшкодував завдані потерпілій збитки, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Указане вище також свідчить про неповноту при дослідженні пред'явлених стороною обвинувачення доказів, невідповідність викладених у вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження та про невмотивованість висновків суду, викладених в обвинувальному вироку щодо ОСОБА_7 .
Встановлені апеляційним судом та наведені вище обставини свідчать про те, що судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке колегія суддів апеляційного суду не може виправити з урахуванням визначених кримінальним процесуальним законом повноважень.
У зв'язку з наведеним, указані вище порушення вимог КПК України, які допустив суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , відповідно ст. ст. 412, 415 КПК України, колегія суддів вважає істотними, такими, що тягнуть скасування судового рішення із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.
Тому, апеляційна скарга сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред'явленим сторонами обвинувачення та захисту доказам у їх сукупності, у тому числі доводам сторони обвинувачення про необґрунтоване звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, у випадку їх підтвердження визнати призначене із застосуванням ст. 75 КК України покарання необґрунтованим, і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2019 року щодо обвинуваченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185. ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_7 - скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: