Справа № 308/3749/22
Закарпатський апеляційний суд
14.04.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/122/22, за апеляційною скаргою прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_5
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_8 (далі - слідчий), погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_5 (далі - прокурор) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного за ч. 4 ст. 408 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сарни Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, старшого стрільця 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, раніше не судимого,
й обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, із забороною цілодобово залишати місце свого проживання (перебування) - АДРЕСА_2 , до 18 травня 2022 року (включно), з покладенням на нього процесуальних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (Закарпатська область, Ужгородський район), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання (перебування) та роботи; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
З матеріалів клопотання убачається, що 19 березня 2022 року, до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся слідчий з погодженим із прокурором з клопотанням про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 . Відповідно до клопотання, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Зокрема, ОСОБА_6 , будучи призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений для її проходження у військову частину НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 234 від 26.11.2020, будучи зарахованим до особового складу частини та призначеним на посаду старшого стрільця гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти цієї частини, з моменту зарахування 26.11.2020 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , набувши статус військовослужбовця Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 03.03.2022 самовільно залишив місце несення служби - населений пункт АДРЕСА_3 . У клопотанні також міститься посилання на вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, відповідно до яких, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України ; статтю 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до яких, військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями та на Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102 IX від 24.02.2022, відповідно до якого в Україні із 05:30 год, 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан. У клопотанні також вказується на те, що слідчими П'ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022071210000023 від 17.03.2022, за підозрою у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, що обставини, за яких вчинено діяння, свідчать про наявність достатніх доказів для підозри старшого стрільця гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_6 у дезертирстві - самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Окрім того, у клопотанні вказується на те, що 19.03.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки існує ймовірність того, що ОСОБА_6 , будучи мешканцем іншої області, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, тим самим вчинити інше кримінальне правопорушення. Вищенаведене є підставою для висновку про необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позаяк інші, менш суворі, запобіжні заходи, на переконання слідчого, не можуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків. Тому, слідчий просить застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб із покладенням на підозрюваного у разі внесення застави відповідних процесуальних обов'язків.
В ухвалі слідчий суддя визнав, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Слідчий суддя вказав, що наведені у клопотанні доводи про наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу. Разом із тим, слідчий суддя вважає недоведеним ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, такий належним чином не обґрунтований та не підтверджений відповідними доказами. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя врахував, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за скоєння якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, злочин вчинено у період дії в Україні воєнного стану, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме те, що підозрюваний є особою молодого віку, раніше не судимий, проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та обіймає посаду старшого стрільця 2 гірсько-штурмового відділення з гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , не одружений, на утриманні дітей не має, згідно зі службовою характеристикою за час проходження служби на займаній посаді зарекомендував себе з негативної сторони, зокрема, має слабкі здібності в забезпеченні ведення бою, допускав випадки халатного ставлення до своїх службових обов'язків, мотивація у нього відсутня, потребував постійного контролю за якістю виконання вказівок, несумлінний при їх виконанні, неоперативний, зміни в обстановці помічав із запізненням, довго вагався перед тим, як прийняти рішення. На підставі вищенаведеного, а також враховуючи те, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме цілодобовий домашній без застосування електронного засобу контролю.
В апеляційній скарзі прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_5 , вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що слідчий суддя залишив поза увагою доводи органу досудового розслідування про те, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років. Окрім цього, апелянт зазначає, що слідчий суддя не врахував і те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які зазначені у клопотанні слідчого, є реальними, і об'єктивно існують, тому інший, більш м'який, запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Прокурор вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_6 є необґрунтованим також з огляду на таке. Так, перебуваючи цілодобово разом зі співслуживцями, у тому числі з свідками у кримінальному провадженні, які обізнані про дезертирство, підозрюваний може вмовляннями, погрозами або в інший спосіб впливати на них, з метою змінити свої показання, надати додаткові показання, у тому числі щодо залишення ним зброї, щодо його мотивації при самовільному залишенні місця служби з метою уникнути покарання через нібито «поважність» причин такого. Окрім того, апелянт вважає, що слідчим суддею не надано належної оцінки ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. Зокрема, тяжкість інкримінованого йому правопорушення, спосіб його вчинення, у тому числі шляхом залишення зброї з метою досягнути мети, свідчать про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_6 . Так, прокурор звертає увагу на те, що під час безпосереднього та постійного перебування серед інших військовослужбовців, у керівництва військової частини виникають обов'язки щодо забезпечення харчуванням, речовим майном, місцем для відпочинку тощо. З урахуванням підозри ОСОБА_6 у дезертирстві та його безпосереднім проживанням поруч зі свідками у кримінальному провадженні, необхідно також вживати додаткових заходів з охорони правопорядку, майна, зброї та боєприпасів, тобто посилювати спостереження та контроль, у тому числi силами особового складу. Апелянт стверджує, що додаткове навантаження на особовий може сприяти виникненню конфліктів. Таким чином, ухвалення оскаржуваного рішення судом суттєво обмежує права невизначеної кількості військовослужбовців та покладає на них певні обов'язки, що є очевидно не співмiрним обмеженням у розумінні забезпечення загальних інтересів та забезпечення прав однієї особи. При цьому, звертає увагу на те, що оскільки військовослужбовці контрактної служби у період проходження військової служби постійно проживають за місцем служби, яке не можуть залишати з власної волі, застосування «домашнього арешту» у виді фактичного повернення підозрюваного до проходження у звичайному режимі служби не може взагалі розцінюватися як запобіжний захід. Тому, на підставі вищенаведеного, просить скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб та з покладенням на нього процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_6 та захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання та ухвали слідчого судді вбачається, що у розгляді клопотання брали участь підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_6 на захист.
Обґрунтованим і таким, що узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону та практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, і висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами (протоколами допитів ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та іншими матеріалами), які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс 19.03.2022 повідомлення ОСОБА_6 про підозру, яке цього ж дня йому вручено. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання матеріали (докази) підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення. При цьому, береться до уваги і те, що стороною захисту не оспорюється висновок щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, про що свідчить і те, що сторона захисту не подавала апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу слідчого судді, у тому числі й із посиланням на необґрунтованість підозри ОСОБА_6 . Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Таким, що ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме можливого переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів враховує обставини, на які слідчий посилається в обґрунтування наведених ризиків, а саме: ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, що у свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків кримінального провадження.
При оцінці ризику незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обгрунтовано взяв до уваги те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_6 має реальну можливість спілкуватися зі свідками та впливати на них шляхом застосування певного психологічного тиску та спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для кримінального провадження.
Наведені обставини апеляційний суд визнає такими, що дають підстави вважати, що такі ризики мають місце і є доведеними.
Разом із тим, апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про недоведеність ризику можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. Погоджуючись із указаним висновком, апеляційний суд також вважає, що такий належним чином не обґрунтований та не підтверджений відповідними доказами, зокрема, як у клопотанні слідчого, так і в апеляційній скарзі не наведено будь-яких фактів, які б обґрунтовували ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_6 раніше не судимий і в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що він раніше притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальностей.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення, спосіб його вчинення, у тому числі шляхом залишення зброї з метою досягнути мети, свідчать про підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_6 , - апеляційний суд визнає такими, що не свідчать про існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику та, відповідно, не спростовують висновку слідчого судді про недоведеність ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення.
Однак, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про те, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, буде достатнім запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Так, окрім вищенаведених фактів доведення обґрунтованої підозри ОСОБА_6 та наявності передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, у ході апеляційного розгляду встановлено, що відповідно до службової характеристики за час проходження служби на займаній посаді ОСОБА_6 зарекомендував себе з негативної сторони, зокрема, має слабкі здібності в забезпеченні ведення бою, допускав випадки халатного ставлення до своїх службових обов'язків, мотивація відсутня, потребував постійного контролю за якістю виконання вказівок, несумлінний при їх виконанні, неоперативний, зміни в обстановці помічав із запізненням, довго вагався перед тим, як прийняти рішення.
Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 є особою молодого віку, не одружений та не має на утриманні дітей або осіб похилого віку.
Вищенаведені обставини (обґрунтованість підозри, наявність ризиків, дані про особу підозрюваного) із урахуванням характеру та фактичних обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (подія мала місце в умовах воєнного стану), на переконання апеляційного суду, свідчать про те, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, у тому числі й домашній арешт, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що слідчим та прокурором доведено, що застосований слідчим суддею щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги й доводи апеляційної скарги про те, що: оскільки військовослужбовці контрактної служби у період проходження військової служби постійно проживають за місцем служби, яке не можуть залишати з власної волі, застосування «домашнього арешту» у виді фактичного повернення підозрюваного до проходження у звичайному режимі служби не може взагалі розцінюватися як запобіжний захід.
Такими, що заслуговують на увагу, апеляційний суд вважає і доводи апеляційної скарги про те, що під час безпосереднього та постійного перебування серед інших військовослужбовців, у керівництва військової частини виникають обов'язки щодо забезпечення харчуванням, речовим майном, місцем для відпочинку тощо, а з урахуванням підозри ОСОБА_6 у дезертирстві та його безпосереднім проживанням поруч зі свідками у кримінальному провадженні, необхідно також вживати додаткових заходів з охорони правопорядку, майна, зброї та боєприпасів, тобто посилювати спостереження та контроль, у тому числi силами особового складу, однак додаткове навантаження на особовий склад може сприяти виникненню конфліктів, що свідчить про те, що прийняте слідчим суддею рішення судом суттєво обмежує права невизначеної кількості військовослужбовців та покладає на них певні обов'язки, що є очевидно не співмiрним обмеженням у розумінні забезпечення загальних інтересів та забезпечення прав однієї особи.
Вищенаведене свідчить про те, що при розгляді клопотання, слідчий суддя не дав належної оцінки характеру та фактичним обставинам кримінального правопорушення, відомостям про особу підозрюваного, а також занадто м'яко оцінив наявність передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, внаслідок чого дійшов до необґрунтованого та передчасного висновку про те, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 достатнім буде застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому, належним чином, не вмотивувавши такий.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що наявні в матеріалах судового провадження докази, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , характер та фактичні обставини, за яких скоєно кримінально-каране діяння, дані про особу підозрюваного, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у своїй сукупності, відповідно до ч. 2 ст. 177 та ст. 183 КПК України, виправдовують застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також свідчать про те, що застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі й цілодобовий домашній арешт, не забезпечить його належної поведінки та не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Тому, доводи апеляційної скарги та клопотання про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими, що у свою чергу тягне за собою скасування ухвали слідчого судді та постановлення апеляційним судом нової ухвали, а саме про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, колегія суддів також враховує те, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»); що суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 полягає в тому, що діяння, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 несуть у собі небезпеку для суспільства та держави в цілому.
При встановленні строку тримання ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повідомлений 19 березня 2022 року, строк досудового розслідування із вказаного терміну не зупинявся, із клопотанням про застосування запобіжного заходу слідчий звернувся до слідчого судді 21.03.2022, а тому, відповідно до ст. 176 КПК України ОСОБА_6 може перебувати під вартою до 18 травня 2022 року включно, що не перевищує передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у таких межах - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначені розміру застави, колегія суддів також враховує наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , характер та фактичні обставини, за яких скоєно діяння, дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків, а також позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, та вважає можливим визначити підозрюваному у вчиненні особливо тяжкого злочину ОСОБА_6 заставу в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 , а також не порушуватиме права підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки відсутні підстави вважати що такий розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного.
При цьому, апеляційний суд вважає, що такий розмір застави обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , а також тяжкими наслідками для суспільства та держави в цілому.
Тому, доводи апеляційної скарги та клопотання про визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, апеляційний суд визнає такими, що не підлягають задоволенню та відхиляє їх, беручи до уваги те, що як у клопотанні, так і в апеляційній скарзі не наведено жодних мотивів, а також органом досудового розслідування не надано будь-яких доказів, які б свідчили про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_6 саме такого розміру застави.
Разом із тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 необхідно покласти передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, необхідність покладення яких доведена в ході розгляду апеляційної скарги, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (Закарпатська область, Ужгородський район), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання (перебування) та роботи; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України скасуванню з постановленням нової, якою клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню із застосуванням щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 248100 (двісті сорок вісім тисяч сто) гривень, та покладенням на нього передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б спростовували вищенаведені висновки апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні погодженого з прокурором клопотання старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, із забороною цілодобово залишати місце свого проживання (перебування) - АДРЕСА_2 , до 18 травня 2022 року (включно), - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_8 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного за ч. 4 ст. 408 КК України ОСОБА_6 задовольнити частково.
Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 встановити до 18 травня 2022 року.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним Кодексом України, - 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 248100 (двісті сорок вісім тисяч сто) гривень.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (Закарпатська область, Ужгородський район), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання (перебування) та роботи; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Зазначені обов'язки застосовуються на строк не більше двох місяців із дня винесення ухвали, у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.
Після закінчення строку, на який на підозрюваного покладені обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов'язки скасовуються.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (із дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_8 , а організацію виконання ухвали про взяття ОСОБА_6 під варту доручити прокурору Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_5 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: