Справа № 127/11139/20
Провадження № 22-ц/801/779/2022
Категорія: 16
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Оніщук В. В.
28 квітня 2022 рокуСправа № 127/11139/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач),
суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,
з участю секретаря судового засідання: Олійник Г.Є.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вінницька міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Романюк Л.Ф., в залі суду,
встановив:
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі - продажу від 30.11.1982, посвідченого старшим державним нотаріусам Сердюк Н.М. Першої вінницької державної нотаріальної контори, реєстр №2010, ОСОБА_5 купила у ОСОБА_6 21/50 частин будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 500 кв. м. В постійне користування покупця відійшли: сіни1-5, кімнати 1-4, 1-6 жилою площею 26.0 кв.м. Даний договір купівлі - продажу зареєстрований в КП Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації 07.12.1982 за №16453.
17.05.2002 між співвласниками будинковолодіння був укладений договір про порядок користування житловим будинком, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Борківським A.B., реєстр. №372. Відповідно до пункту 1 цього договору в користування ОСОБА_7 , переходить частина житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель і споруд, яка складається із коридорів 2-2, 2-7, кухні 2-1, санвузла 2-6, кімнат 2-3, 2-4, 2-5 житловою площею 42.5 кв.м, сараю «С», а також зведеного нею самовільно гаража «М».
Огорожею, позначеною на плані під №2-4, сторони користуються спільно.
Пункт 2 договору передбачає, що кожен із співвласників користується деревами та іншими насадженнями, які примикають до тієї частини вказаного житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями й спорудами, що перебуває в його користуванні.
Пункт 3 прибирання двору, а також смітника, співвласники проводять спільно.
Згідно з додатком №88 до рішення Вінницького міськвиконкому №200 від 04.06.1987 існуючому будинку з номером « АДРЕСА_2 .
17 вересня 2003 року, за реєстр. №426 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бортківським A.B. посвідчено договір дарування 7/100 частин зазначеного у цьому договорі житлового будинку, належних ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_8 ( матері позивачки) та ОСОБА_9 (свекрухи позивачки), у рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , спадщину після смерті обох прийняла позивач ОСОБА_1 .
Згідно інформаційної довідки 199234409, сформованої 06.02.2020 в Центрі адміністративних послуг «Прозорий офіс» Вінницької міської ради( Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна), ОСОБА_1 є власником 7/200 часток житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 3-2077, виданого 15.12.2019 Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 50487168 від 26.12.2019, ОСОБА_10 , Перша вінницька державна нотаріальна контора, Вінницький міський нотаріальний округ, Вінницька область.
Також відповідно до вищевказаної інформаційної довідки ОСОБА_1 належить 7/200 часток житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-3525, виданого 07.10.2014 Бородянською районною державною нотаріальною конторою. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 16296938 від 07.10.2014 ОСОБА_11 .
Таким чином, на підставі трьох правовстановлюючих документів, позивач ОСОБА_1 являється власником 21/50 часток будинковолодіння АДРЕСА_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.12.1990, посвідченого Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, за реєстром №4-11047, зареєстрованого у Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації 21 грудня 1990 року за реєстровим №16453, ОСОБА_2 є власником 7/20 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_3 , які він придбав у ОСОБА_12
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 успадкували, в рівних частках, 23/100 частки буд. АДРЕСА_3 , після смерті батька ОСОБА_13 , померлого у 2010 році, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляли про відмову від прийняття спадщини.
Тобто станом на березень 2020 року співвласниками буд. АДРЕСА_3 являються чотири особи: позивач ОСОБА_1 (дошлюбне ОСОБА_14 ) - 21/50 часток; відповідач ОСОБА_2 - 7/20 часток; відповідач ОСОБА_15 та відповідач ОСОБА_16 - 23/100, в рівних частках кожна.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих № 12/549 від 9 травня 1957 року затверджено протокол засідання земельної комісії по відводу земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва №6 від 05.04.1957. Як вбачається з пункту 44 протоколу № 6 від 5.04.1957 р., ОСОБА_12 відведено земельну ділянку №24 в кварталі №332 площею 500 кв. м. Тобто для будівництва та обслуговування буд. АДРЕСА_4 відведена земельна ділянка загальною площею 500 кв. м.
Рішенням народного суду Ленінського району міста Вінниці від 22 березня 1984 року ( справа №2-691) виділено ОСОБА_12 29/50 долі, тобто 124 кв. м саду; ОСОБА_17 21/50 долі, або 90 кв. м саду по першому варіанту вказаному на плані червоною тушшю.
Проект поділу (план) був виготовлений 09.11.1983 працівниками КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації». Двір поділу не підлягав, оскільки розміщення будівель не дозволяло влаштувати окремий виїзд на вулицю, а тому двір залишився в загальному користуванні.
У 1994 році позивач звернулася до виконкому Вінницької міської ради з клопотанням про надання земельної ділянки для індивідуальної забудови. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №50 від 27.01.1994 (пункт 2.1.10) ОСОБА_17 , по АДРЕСА_3 надана в постійне користування земельна ділянка площею 255 кв. м.
Тобто позивач вправі користуватися земельною ділянкою площею 255 кв. м, оскільки вона виділялася в її особисте користування та 21/50 частини земельної ділянки площею 500 кв. м (210 кв.м., відповідно до частки у праві власності на будинковолодіння), а всього площею 465 кв. м; відповідач ОСОБА_2 вправі використовуватися земельною ділянкою, площею 175 кв. м (7/20 від 500 кв.м відповідач ОСОБА_15 та відповідач ОСОБА_16 вправі використовувати земельну ділянку площею 115 кв. м (23/100 від 500 кв. м).
На даний час позивач бажає приватизувати частину земельної ділянки, яку використовує та на яку має право.
Добровільно встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 500 кв. м, що розташована в АДРЕСА_3 , відповідачі не бажають.
У цивільній справі №127/24728/17 уже була проведена судова земельно - технічна експертиза експертами Вінницької торгово - промислової плати та надано відповідний висновок №ОС -311 від 12.-7.2018, де запропоновано 5 варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинковолодіння.
З урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 звернувшись в суд з даним позовом, просила встановити порядок користування земельною, площею 500 кв. м, що розташована в АДРЕСА_3 між співвласниками даного будинку, відповідно до 3 варіанту розподілу (план, схема, додаток 3, розрахунки зведено в таблиці 4) висновку експерта ОСОБА_18 . Вінницької торгово - промислової палати №ОС-311 від 12.07.2018, з врахуванням того, що за даною адресою знаходиться земельна ділянка, площею 255 кв. м в особистому користуванні ОСОБА_1 :
- виділити в користування ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 419 кв. м, яка на плані позначена зеленим кольором;
- виділити в користування ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 221 кв. м, яка на плані позначена жовтим кольором;
- виділити в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (правонаступників ОСОБА_13 ) земельну ділянку, площею 115 кв. м, яка на плані позначена синім кольором;
- залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 12 кв. м, яка на плані позначена фіолетовим кольором;
- залишити в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правонаступників ОСОБА_13 ) земельну ділянку, площею 12 кв. м, яка на плані позначена білим кольором, а також стягнути судові витрати.
В липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі - продажу від 08.12.1990 ОСОБА_2 є власником 7/20 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_3 .
За договором користування житловим будинком від 17.05.2002 в його користування у житловому будинку перейшли приміщення: коридор 1-3, кімната 1-4, житловою площею 17,9 кв. м. сарай «Г», льох «Е», а також зведені ним самовільно сіні «а2», житлової прибудови «A3», вбиральня «Ж», гараж «К» та «Л». ОСОБА_1 в житловому будинку перейшли у користування приміщення: коридор 2-2 та 2-7, кухня 2-1, санвузол 2-6, кімната 2-3,2-4, 2-5 житловою площею 42,5 кв. м, сарай «С», а також зведений нею самовільний гараж «М». В користування ОСОБА_19 перейшли приміщення в житловому будинку: кімната площею 9,0 кв. м. та кухня 3-2, в надвірних забудовах-сарай «В».
17.09.2003 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_9 та ОСОБА_8 7/200 частки кожній в домоволодінні АДРЕСА_3 , а після їх смерті отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та заповітом на подаровані частки.
Відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради №12/549 від 9 травня 1957 року за домоволодінням, що розташоване по АДРЕСА_3 закріплено земельну ділянку розміром 500 кв.м. Відповідно до рішення Вінницької міської ради №50 від 27.01.1994 ОСОБА_17 по АДРЕСА_3 виділено в постійне користування 225 кв. м., однак акт на право користування земельною ділянкою площею 225 кв. м по АДРЕСА_3 не видавався та земельна ділянка в натурі не виділялась.
Крім того, як вбачається із прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 , вона просить встановити порядок користування земельною ділянкою площею 779 кв. м.( 419+221+115+12+12), що на 54 кв. м. ( 779- ( 550 + 725) більше, ніж виділено за вищезазначеними рішеннями Вінницької міської ради та на 31 кв. м. (810-779) менше, ніж фактично використовується земельної ділянки співвласниками домоволодіння АДРЕСА_3 .
За даними КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» станом на 25.02.2010 в користуванні співвласників домоволодіння перебуває земельна ділянка розміром 810 кв. м.). Також з плану земельної ділянки, яка міститься в технічному паспорті не вбачається розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за домоволодінням відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради №12/549 від 9 травня 1957 року, не визначено розміру та конфігурації земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 за рішенням суду від 22 березня 1984 року. Крім того, надані ОСОБА_1 документи не містять належного доказу щодо фактичного розміру спірної земельної ділянки станом на червень 2006 року, кадастрового плану земельної ділянки та даних щодо кутів повороту та точок прив'язки на місцевості. Відсутність вище зазначених даних в подальшому може стати підставою для виникнення нових спірних питань між співвласниками домоволодіння, що розташоване не по АДРЕСА_3 , а саме: під час виготовлення технічної документація при отриманні державного актів на право приватної власності на належні кожному земельні ділянки. Тому на даний час є необхідним визначити фактичне місце розташування земельної ділянки закріпленої для будівництва та обслуговування домоволодіння рішенням виконкому Вінницької міської ради №12/549 від 9 травня 1957 року, визначити розмір земельної ділянки для кожного з співвласників в земельній ділянці, яка фактично використовується та не закріплена за домоволодінням АДРЕСА_3 враховуючи дані геодезичної зйомки.
З урахуванням зазначеного вище, ОСОБА_2 звернувшись в суд із зустрічним позовом, просив встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_3 між співвласниками відповідно до розміру частки у праві власності кожного з співвласників у домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_3 згідно з варіантом 2 ( Додаток 3 ) висновку судової земельно - технічної експертизи №596 від 30.08.2021 ТОВ "Подільський центр судових експертиз", виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі 0,0317 га, що позначена на плані схемі рожевим кольором, виділити в користування ОСОБА_2 земельну ділянку в розмірі 0, 02259 га, що позначена на плані схемі салатовим кольором, виділити в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку в розмірі 0,0170 га, що позначена на плані схемі жовтим кольором. Земельну ділянку в розмірі 0,0009 га, позначену на схемі блакитним кольором, залишити в спільному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Також, ОСОБА_2 просив стягнути на його користь судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2022 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою та в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції свій висновок обґрунтував тим, що сторонами при визначенні порядку користування земельною ділянкою та експертами під час проведення наявних у справі експертиз не було враховано наявність між попередніми співвласниками будинку угоди, яка закріплена рішенням суду про порядок користування спірною земельною ділянкою і яка є обов'язковою при прийнятті рішення в подальшому при встановленні порядку користування земельною ділянкою новими співвласниками будинковолодіння.
Також, відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції зазначив про наявність судового рішення, яке набуло законної сили та не враховане у висновках експертиз, можливість розгляду справи в межах заявлених позовних вимог та відсутність самостійної можливості судом встановити порядок користування земельною ділянкою з врахуванням попереднього рішення суду між попередніми співвласниками будинковолодіння щодо встановлення між ними порядку користування спірною земельною ділянкою.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 посилаючись на його незаконність, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення в частині заявлених нею позовних вимог скасувати та постановити у відповідній частині нове рішення, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що при розгляді справи №2-691 в 1984 році сторонами по справі були ОСОБА_12 , якій належало 29/50 частки будинковолодіння та ОСОБА_17 , якій належало 21/50 часток будинковолодіння. При розгляді даного спору сторонами є: ОСОБА_7 , якій належить 21/50 часток будинковолодіння, ОСОБА_2 , якому належить 7/20 часток, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким належить 23/100 в рівних частках кожній. Тобто, фактично часткою земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_12 тепер користуються відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
При цьому скаржник вказує, що висновок експертизи судом не прийнято до уваги з незрозумілих причин, і що відмова суду в задоволенні її вимог не дає можливості в подальшому приватизувати ні їй, ні відповідачам частину земельної ділянки, яка використовується кожною із сторін, а також судом проігноровано вимоги ст. 120, 88, 158 ЗК України.
Впродовж встановленого апеляційним судом строку ОСОБА_2 надіслано на адресу суду відзив, у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Також впродовж встановленого апеляційним судом строку на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив на апеляційну скаргу від іншого учасника справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній обставини.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, надавши при цьому відповідні пояснення, а також просили стягнути понесені витрати на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Грушко Ж.В., яка одночасно представляє інтереси відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Представник Вінницької міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому 13.04.2022 надіслано на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 30.11.1982, ОСОБА_5 купила у ОСОБА_6 21/50 частину будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 500 кв.м. В постійне користування покупця відійшли: сіни1-5, кімнати 1-4, 1-6 жилою площею 26.0 кв. м. Даний договір купівлі - продажу зареєстрований в КП Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації 07.12.1982 за №16453 (а.с. 22-23).
Згідно з додатком №88 до рішення Вінницького міськвиконкому №200 від 04.06.1987 існуючому будинку з номером « АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.12.1990, ОСОБА_2 є власником 7/20 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_3 , які він придбав у ОСОБА_12 (а.с. 131 - 133).
Також, згідно договору купівлі-продажу від 08.12.1990, ОСОБА_19 є власником 23/100 часток вказаного житлового будинку.
17.05.2002 між співвласниками будинковолодіння був укладений договір про порядок користування житловим будинком.
17 вересня 2003 року, за реєстр. №426 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бортківським A.B., посвідчено договір дарування 7/100 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 , належних ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_8 (матері позивачки) та ОСОБА_9 (свекрухи позивачки), у рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 . Спадщину після смерті обох прийняла позивач ОСОБА_1 (а.с. 14-19).
Згідно інформаційної довідки 199234409, сформованої 06.02.2020 в Центрі адміністративних послуг «Прозорий офіс» Вінницької міської ради (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна), ОСОБА_1 є власником 7/200 часток житлового будинку АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 3-2077, виданого 15.12.2019 Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50487168 від 26.12.2019, ОСОБА_10 , Перша вінницька державна нотаріальна контора, Вінницький міський нотаріальний округ, Вінницька область (а.с. 21).
Також відповідно до вищевказаної інформаційної довідки ОСОБА_1 належить 7/200 часток житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-3525, виданого 07.10.2014 Бородянською районною державною нотаріальною конторою. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16296938 від 07.10.2014 ОСОБА_11 (а.с. 21).
Отже, на підставі вказаних вище правовстановлюючих документів, ОСОБА_1 являється власником 21/50 часток будинковолодіння АДРЕСА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих №12/549 від 9 травня 1957 року затверджено протокол засідання земельної комісії по відводу земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва №6 від 5.04.1957. Згідно пункту 44 протоколу №6 від 5.04.1957, ОСОБА_12 відведено земельну ділянку №24 в кварталі №332, площею 500 кв. м. Тобто для будівництва та обслуговування буд. АДРЕСА_4 відведена земельна ділянка загальною площею 500 кв. м. (а.с. 10-12).
Рішенням народного суду Ленінського району міста Вінниці від 22 березня 1984 року (справа №2-691) виділено ОСОБА_12 29/50 долі, тобто 124 кв. м саду; ОСОБА_17 21/50 долі, або 90 кв. м саду по першому варіанту вказаному на плані червоною тушшю (а.с. 29).
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №50 від 27.01.1994 за будинком по АДРЕСА_3 надана в постійне користування земельна ділянка площею 255 кв. м. (а.с. 8).
Згідно довідки №1214 від 19.02.2020 КП «ВМБТІ», відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №17081 на будинок АДРЕСА_3 станом на 29.12.2012 власниками будинку є ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 (а.с. 7).
Відповідно до технічного паспорту частка ОСОБА_2 в будинковолодінні по АДРЕСА_3 становить - 7/20, ОСОБА_13 - 23/100, ОСОБА_7 - 7/20, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 7/100, крім того вказано, що р/в № 50 від 27.01.2010, площа земельної ділянки 255 кв.м., захват 555 кв.м. (а.с. 134 - 139).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи №ОС -311 від 12.07.2018, можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,0755 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , відповідно до часток 7/20 ( ОСОБА_2 ), 23/100 ( ОСОБА_13 ) та 21/50 ( ОСОБА_1 - 77/200 частка та ОСОБА_8 7/200 частки, наведені у додатках до висновку (додатки 1-5)та описані в досліджуваній частині (а.с.41-61).
У досліджуваній частині даної експертизи №ОС -311 від 12.07.2018 вказано, що загальна площа земельної ділянки, що підлягає розподілу становить - 755 кв.м. в тому числі: земельна ділянка площею 500 кв.м., що була відведена для індивідуального будівництва житлового будинку ОСОБА_12 згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих №12/549 від 09.05.1957; земельна ділянка площею 255 кв.м., що була додатково надана в постійне користування ОСОБА_7 згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №50 від 27.01.1994 (а.с. 47).
В свою чергу, відповідно до висновку експерта №596 за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи від 30.08.2021, у матеріалах, які надійшли для проведення досліджень, відсутня інформація про розміри меж, місце розташування земельної ділянки АДРЕСА_5 площею 500 кв.м., яка відведена ОСОБА_12 , у зв'язку із чим неможливо надати варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою в розмірі 500 кв.м. відповідно до долей співвласників у домоволодінні згідно рішення виконкому Вінницької міської ради №12/549 від 09.05.1957.
На розгляд суду пропонуються варіанти №1, №2, №3, №4, №5 встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 755,0 кв.м. домоволод. АДРЕСА_3 між співвласниками, які описані в дослідницькій частині (таблиця № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 , НОМЕР_3 , 5) та графічно зображені на схемах в Додатках №2, №3, №4, №5, №6 до даного Висновку.
Станом на 10.05.1960 у користуванні співвласників домоволод. АДРЕСА_3 перебувала земельна ділянка площею 982,0 кв.м., в подальшому площа земельної ділянки зменшилась. На ескізі замірів земельної ділянки (інв. спр. №17081, арк. 45) зазначено, що частина ділянки вилучена під забудову рішення виконкому №5/2835 від 10.09.1981.
Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №17081 у користуванні співвласників домоволод. АДРЕСА_3 станом на 09.11.1983 перебувала земельна ділянка, площею 631,0 кв.м., що на 131 кв.м. = 631 - 500 більше від земельної ділянки № НОМЕР_4 в кварталі №332 площею 500 кв.м., яка відведена ОСОБА_12 , відповідно до рішення №12/549 виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих від 09 травня 1957 про затвердження протоколу №6 від 5 квітня 1957 року по відводу земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, (цив. спр. №127/11139/20, арк. 10-12). Місце розташування земельної ділянки, площею 131,0 кв.м., яка використовувалась понад норму (500,0 кв.м.) на плані не зазначено.
Станом на 14.11.1990, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №17081, відповідно до зкопіювання із схематичного плану будівельного кварталу АДРЕСА_7 по домоволодінню АДРЕСА_2 у користуванні співвласників перебувала земельна ділянка, площею 755,0 кв.м., також на плані червоним кольором зазначено місце розташування самовільно зайнятої земельної ділянки та вказано площу захвата 255,0 кв.м. При цьому, необхідно зазначити, що площа захвату у 255,0 кв.м. складається із земельної ділянки площею 131,0 кв.м., яка вже перебувала у користуванні співвласників станом на 09.11.1983 та місце розташування якої не зазначено та земельної ділянки площею 124,0 кв.м., площа на яку збільшилась земельна ділянка станом на 14.11.1990.
З урахуванням вищезазначеного та за матеріалами інвентаризаційної справи №17081 домоволод. АДРЕСА_3 можливо зробити висновок, що самовільно захопленою земельною ділянкою площею 124,0 кв.м. користується ОСОБА_1 , визначити у кого із співвласників перебуває земельна ділянка площею 131,0 кв.м. неможливо, так як інформація відсутня про її місце розташування у матеріалах, які надійшли для проведення експертизи (а.с. 203-230).
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
За змістом частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Згідно частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Відтак, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Такого висновку дійшов Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2017 року у справі №705/6917/14-ц.
Судом першої інстанції в обгрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначено, що ні за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи №ОС -311 від 12.07.2018, ні за результатами висновку експерта №596 за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи від 30.08.2021 не бралось до уваги рішення суду Ленінського району міста Вінниці від 22 березня 1984 року (справа №2-691), яким виділено ОСОБА_12 29/50 долі, тобто 124 кв. м саду; ОСОБА_17 21/50 долі, або 90 кв. м саду по першому варіанту вказаному на плані червоною тушшю (а.с. 29 том 1).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини тощо.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні сторонами при визначенні порядку користування земельною ділянкою, ні експертами під час проведення наявних у справі експертиз не було враховано наявності між попередніми співвласниками будинку угоди, яка закріплена рішенням суду про порядок користування спірною земельною ділянкою і яка є обов'язковою при прийнятті рішення в подальшому при встановленні порядку користування земельною ділянкою новими співвласниками будинковолодіння.
Також, колегія суддів звертає увагу на наявність самовільно зайнятої земельної ділянки, при цьому інформація про її місце розташування у матеріалах справи відсутня, тому суд позбавлений можливості встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_3 між співвласниками даного будинку.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції з незрозумілих причин не прийнято до уваги висновок експерта, не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки місцевим судом висновок експертизи було досліджено в повній мірі, що відображається в оскаржуваному рішенні суду, однак за результатами висновку експерта не бралось до уваги рішення суду Ленінського району міста Вінниці від 22 березня 1984 року, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.
Посилання скаржника на те, що відмова суду в задоволенні заявлених нею позовних вимог не дає можливості в подальшому приватизувати ні їй, ні відповідачам частину земельної ділянки, яка використовується кожною із сторін, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відмова у задоволенні даного позову не впливає на права сторін щодо приватизації відповідної земельної ділянки.
Аргументи апеляційної скарги, в їх сукупності, не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, доводи скаржника не дають правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
У відзиві на апеляційну скаргу та заяві про розподіл судових витрат, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу необхідно виходити із положень статті 137 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу пов'язану з переглядом справи в апеляційній інстанції було подано у визначений законом строк.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною п'ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.
Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката понесених ОСОБА_2 , заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 не заявлялось.
На підтвердження понесених судових витрат, ОСОБА_2 надав апеляційному суду: ордер адвоката Чуприни О.М. на надання правничої допомоги від 28.03.2022, договір про надання правничої допомоги №8 від 28.03.2022, квитанцію до прибуткового касового ордера №03 від 28.03.2022 та акт виконаних робіт та прийому передачі послуг від 28.03.2022. Вказані документи у своїй сукупності підтверджують надання відповідної правничої допомоги адвокатом, вартість якої складає 2 000 грн.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2022 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий: В. В. Оніщук
Судді: С. К. Медвецький
С. Г. Копаничук