Справа № 127/10640/20
Провадження №
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
03 травня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2021 року,
та апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куцого Ростислава Андрійовича
на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2022 року
ухвалені під головуванням судді Медяної Ю.В. в справі № 127/10640/20
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (позивач)
до ОСОБА_1 (відповідач)
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого посилалось на те, що 14.03.2018 між товариством та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 60743а8ва, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Nissan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
26.06.2018 о 16:18 год в м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan», яким керував водій ОСОБА_3 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ), автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_4 та автомобіля «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль «Nissan», що був застрахований позивачем.
Згідно з відповіді НПУ № 3018178397962323 про ДТП та постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2018, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України.
Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Розмір страхового відшкодування склав 77 271, 94 грн, яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, згідно платіжного доручення № 471248 від 09.07.2018.
ПрАТ СК «КНЯЖНА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», яка є страховиком відповідача, відшкодувала позивачу частину вартості відновлювального ремонту відповідно до звіту № 18/359 про визначення матеріального збитку, в розмірі 51 094,36 грн, застосувавши коефіцієнт фізичного зносу до складових запчастин, що підлягали заміні.
Невідшкодованими на дату подання позову залишилися 26 177,58 грн, які позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 2 102 грн.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куцого Р.А. про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з позивача на корить відповідача судовий збір в сумі 420,40 грн, в частині відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката та проведення експертизи заяву залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
02 березня 2022 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» подало апеляційну скаргу, в якій позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог.
17 березня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Куций Р.А. подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати в частині залишення заяви без розгляду та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» вважає рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2021 року винесеним з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» полягають у тому, що судом не враховано, що страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість складових частин, що необхідні для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, а тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, тобто ОСОБА_1 .
Апелянт адвокат Куций Р.А., подав апеляційну скаргу на додаткове рішення цього ж суду вважаючи його винесеним з порушенням норм процесуального права в частині залишення без задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката та вартості товарознавчої експертизи.
В доводах своєї скарги посилається на те, що заява про стягнення судових витрат з відповідними доказами була подана суду 18.01.2022, тобто протягом 5 днів з дня отримання на електронну адресу повного тексту судового рішення, яке він отримав 14.01.2022.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу подану ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», представник відповідача адвокат Куций Р.А. просить рішення суду залишити без змін.
Від позивача ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» відзив на апеляційну скаргу відповідача не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2002 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», а ухвалою від 21 березня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 березня 2002 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника відповідача адвоката Куцого Р.А., а ухвалою від 12 квітня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який також вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегією суддів вирішено призначити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що 14.03.2018 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 60743а8ва, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Nissan Qashqai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2018 у справі № 127/16443/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
Вказаною постановою встановлено, що 26.06.2018 о 16:18 год в м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ), автомобіля Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля Mazda державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль автомобіля Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який застрахований позивачем.
Встановлено також, що ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. п. 12.1, 13.1 ПДР України.
Страхувальник (потерпіла) звернулась до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2391107 від 06.07.2018 та умов Договору страхування № 60743а8ва від 14.03.2018, розмір страхового відшкодування склав 77 271,94 грн, яке позивачем сплачено ФОП ОСОБА_5 за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, згідно страхового акту № АХА 2391107 від 06.07.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 471248 від 09.07.2018.
11.09.2018 ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулось до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою про виплату страхового відшкодування, сплаченого страхувальнику у розмірі 77 271,94 грн.
Як вбачається із відповіді від 18.11.2019 № 9171 ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було прийнято вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» в розмірі 51 094,36 грн.
08.01.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої вимагав сплатити суму залишку боргу, яка підлягає оплаті винуватцем дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 26 177,58 грн.
Відповідно до висновку експерта № 993/21-21 від 27.05.2021 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи у даній цивільній справі, станом на 06.07.2018 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "NISSAN QASHQAI" реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 26.06.2018, складала величину 59 912,91 грн.
Позиція апеляційного суду
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суд першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/7843310 застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», позивач (страховик), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має реалізовувати право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а саме: ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».
При цьому суд посилався на правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справ № 755/18006/15-ц.
Проте колегія суддів не погоджується із таким висновком з наступних підстав.
За змістом статті 979 ЦК України статі 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.
Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
У деліктному зобов'язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає у порядку статті 1191 ЦК України.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, за якими страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоду.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, на яку посилався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При цьому, у цій справі судом було встановлено, що позивач не звертався до страховика відповідача і не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до відповідача.
Проте, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до матеріалів справи, 11 вересня 2018 року позивач - ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулось із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу до страховика відповідача - ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», яке виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 51 094,36 грн, при цьому страховиком відповідача було застосовано коефіцієнт фізичного зносу до складових частин, що підлягали заміні.
Звертаючись до суду із цим позовом ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» якраз і вказувало, що невідшкодованою залишається різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 26 177,58 грн, яку просило стягнути із відповідача, як завдавача шкоди.
Так, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже, страховик відповідача (ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону, згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак страховик відповідача, яким є ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтями 29, 32 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092).
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд не врахував, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.
Отже, ухвалюючи судове рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, судом, з огляду на підстави та зміст позовних вимог, не враховано принцип повного відшкодування шкоди.
Так, з установлених судом обставин справи вбачається, що страховиком відповідача (ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») було виконано обов'язок згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 жовтня 2018 року № АК/7843310 та виплачено страхове відшкодування у розмірі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Оскільки розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди у зв'язку з встановленням законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку, тобто відповідачем.
Отже, вирішуючи спір судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
В зв'язку з тим, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, не може залишатися в силі і додаткове рішення цього суду, яке є його невід'ємною частиною.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 102 грн, а також судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн, а всього: 5 255 грн.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити.
В задоволенні апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куцого Ростислава Андрійовича - відмовити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2021 року та додаткове рішення від 09 березня 2022 року скасувати й ухвалити нове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912) на відшкодування завданої матеріальної шкоди 26 177 (двадцять шість тисяч сто сімдесят сім) грн 58 копійок та судові витрати - витрати по сплаті судового збору в сумі 5 255 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий: І. М. Стадник
Судді: Ю.Б. Войтко М.В. Матківська