Справа № 133/1233/21
Провадження № 22-ц/801/694/2022
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М.
Доповідач:Ковальчук О. В.
03 травня 2022 рокуСправа № 133/1233/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Ковальчука О. В.,
суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Гавриліним Антоном Володимировичем на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 17 січня 2022 рокусуддею цього суду Кучерук І. М., зі складанням його повного тексту 18 січня 2022 року,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання, мотивуючи його тим, що сторони перебували у шлюбі з 17 липня 1999 року до 14 липня 2016 року.
В шлюбі у сторін народились: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розлучення син почав проживати із батьком, а донька - з матір'ю.
Спочатку сторони домовились, що кожен несе витрати по утриманню тієї дитини, яка з ним проживає, однак згодом ОСОБА_2 подала позов, за результатами розгляду якого, рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2020 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 1 вересня 2019 року.
Син ОСОБА_3 , який знаходиться на утриманні позивача, навчається на другому курсі денної форми навчання Державного університету телекомунікацій Навчально-наукового інституту інформаційних технологій за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» за контрактом та орендує квартиру, плата за яку складає 10000 грн в місяць та комунальні послуги.
Син самостійних джерел для життя та навчання не має, тому на період навчання він потребує матеріальної допомоги.
ОСОБА_2 є працездатною, офіційно працевлаштованою і тому має можливість утримувати їхню спільну дитину, проте в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на період його навчання.
Пославшись на викладене ОСОБА_1 просив суд стягувати з відповідача аліменти на його користь на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову і до закінчення дитиною навчання чи до досягнення 23 років.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2021 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на навчання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 квітня 2021 року і до закінчення навчання або досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись на порушення вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 17 липня 1999 року між сторонами було укладено шлюб, який розірвано рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2016 року (а. с.11).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Козятинським ВРАГС Вінницької області 01 листопада 2000 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_5 (а. с. 9).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом РАЦС Козятинського РУЮ Вінницької області 17 серпня 2004 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилась донька ОСОБА_6 (а. с. 10).
Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 15 червня 2020 року задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року до повноліття дитини (а. с. 12).
Довідкою №233-1 від 21 січня 2021 року, виданою Центром надання адміністративних послуг, підтверджується, що ОСОБА_5 зареєстрований разом із ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_1 (а. с. 13).
ОСОБА_5 навчається в Державному університеті телекомунікацій на 2 курсі Навчально-наукового інституту інформаційних технологій за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» денної форми навчання з фінансуванням за рахунок коштів фізичних осіб. Термін навчання з 01 вересня 2019 року до 30 червня 2023 року. Загальна вартість освітньої послуги становить 69600 грн, що підтверджується довідкою №901 від 15 лютого 2021 року , виданою проректором з навчальної роботи ОСОБА_7 та копією договору №19/20-ІПЗ-1к/34 про навчання студентів, фінансування підготовки яких проводиться за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб (а. с. 14-15).
Квитанціями № 0.0.1559402664.1 від 19 грудня 2019 року, №0.0.1421952829.1 від 28 липня 2019 року та від 10 серпня 2020 року підтверджується здійснення ОСОБА_1 плати за навчання ОСОБА_5 на 1 та 2 курсах університету (а. с. 16).
Відповідно до договору оренди квартири від 30 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , сторони уклали цей договір з метою проживання у квартирі АДРЕСА_2 , трьох осіб. Орендна плата за місяць складає 10000 грн (а. с. 20-22).
Відповідно до довідки про доходи від 13 квітня 2021 року загальна сума доходу позивача, який працює на посаді слюсара-електрика з ремонту електроустаткування 6 розряду у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Козятин», за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року складає 73314,83 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Розмір сплачених ним аліментів за цей період становить 24163,24 грн (а. с. 17).
Відповідно до довідки про доходи №1202-1 від 12 лютого 2020 року загальна сума доходу ОСОБА_2 , яка працює на посаді спеціаліст-бухгалтер ТзОВ «Країна іграшок», за період з серпня 2019 року по січень 2020 року склав 29033,33 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів (а. с. 18).
Згідно з довідкою №1563/17/03 від 21 травня 2021 року, виданою Одеським міським центром зайнятості ОСОБА_2 є безробітною з 05 лютого 2021 року, її дохід за період з 05 лютого 2021 року до 30 квітня 2021 року становить 18231,33 грн (а. с. 39).
ОСОБА_6 є студенткою 2 курсу Фахового коледжу денної форми навчання Міжнародного гуманітарного університету з фінансуванням за рахунок коштів фізичних осіб. Термін закінчення навчання - липень 2024 року. Загальна вартість освітньої послуги становить 39200 грн, що підтверджується довідкою №1319 від 02 червня 2021 року, виданою ректором Міжнародного гуманітарного університету та договором про надання освітніх послуг № 022-1-056 від 02 липня 2018 року (а. с. 40, 46-49).
Відповідно до договору оренди квартири від 30 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , сторони уклали цей договір з метою оренди квартири АДРЕСА_3 . Орендна плата за місяць складає 5500 грн. (а. с. 41-42).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18.
Встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції, керуючись наведеними нормами матеріального права, врахувавши факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, а саме: досягнення сином 18-річного віку; продовження ним навчання на контрактній основі, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі, зокрема на оплату навчання та оренду житла, необхідність оплати харчування, придбання одягу, взуття, канцелярських товарів та наявність інших необхідних життєвих витрат; стягнення з позивача аліментів на утримання ОСОБА_6 та можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, визначивши аліменти, які підлягають стягненню, у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів суду фінансову можливість відповідача надавати допомогу сину апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в розумінні вимог ст. 81 ЦПК України, саме на відповідача, а не на позивача покладається обов'язок спростувати доводи позивача та довести, в даному випадку, фінансову неспроможність сплачувати аліменти на утримання сина.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги додані до апеляційної скарги довідки №23-1/0122 та №28/0122 від 28 січня 2022 року, видані ТОВ «Завод полімерних іздєлій», з яких видно, що ОСОБА_2 працює у цьому ТОВ на посаді заступника головного бухгалтера з 01 червня 2021 року та отримала за період з червня 2021 року до грудня 2021 року дохі д в розмірі 49 864,50 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів (а. с. 94-95).
Надані нею ж самою довідки спростовують доводи ОСОБА_2 про її скрутне матеріальне становище та відсутність у неї регулярних доходів.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що з її доходів щомісяця утримуються кошти на погашення кредитної заборгованості не можуть слугувати підставою для відмови у стягненні аліментів, оскільки укладення кредитних договорів із банком та користування кредитними коштами є особистим вибором відповідача та не можуть вказувати на її скрутне матеріальне становище. Крім того, суд не може брати до уваги посилання апелянта на те, що ці кошти було витрачено на харчування та задоволення інших необхідних потреб, оскільки це не доведено належними та допустимими доказами.
Також, як мотив для відмови у стягненні аліментів судом не може бути визнаний факт оренди відповідачкою житла у м. Одеса, оскільки переїзд з м. Козятин, де відповідач прописана, в м. Одеса, де остання тимчасово не мала постійної роботи та не має власного житла і вимушена знімати його є особистим волевиявленням ОСОБА_2 та не впливає на її обов'язок утримувати свою дитину в період її навчання до досягненню дитиною повноліття.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що на утримання доньки ОСОБА_1 сплачує аліменти, тому стягнення аліментів на утримання сина з ОСОБА_2 є справедливим та відповідає принципу рівності участі батьків у вихованні та матеріальному забезпеченні своїх дітей.
Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому також відхиляються.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст.375ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Гавриліним Антоном Володимировичем залишити без задоволення, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької областівід 17 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді Т. Б. Сало
М. М. Якименко